12 серпня 2025 року
м. Рівне
Справа № 564/4901/24
Провадження № 22-ц/4815/707/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пушкарьова Олексія Олексійовича на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 03 березня 2025 року у складі судді Снітчук Р.М., постановлене в м. Костопіль Рівненської області, повний текст рішення складено 03 березня 2025 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу. Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 10 серпня 2022 року між ТОВ «Авентус Лізинг» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу № 2185. Згідно вказаного договору та акта приймання-передачі предмета лізингу до договору фінансового лізингу від 10.08.2022 р. відповідачу було передано транспортний засіб -автомобіль Ford Transit Connect з об'ємом двигуна 2498 см. куб., паливо - бензин, з автоматичною коробкою перемикання передач, номер шасі (кузову): НОМЕР_1 , рік випуску - 2014, який було завчасно придбано ТОВ «Авентус Лізинг» у власність, зареєстровано за лізингодавцем та одразу передано у користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу, тобто відповідачу. Лізингоодержувач, здійснивши ряд оплат за графіком платежів, порушив строки оплати, через що у нього виникла заборгованість у сумі 74139 грн. 81 коп., строк якої перевищив 60 днів. Отже, належного виконання зобов'язань за цим договором лізингодавець не отримав. Позивач направив відповідачу лист від 10.12.2024р. засобом електронної пошти та поштовим зв'язком АТ «Укрпошта» про відмову від договору фінансового лізингу та вимогу про повернення об'єкта фінансового лізингу лізингодавцю у строк до 16.12.2024 р.. Аналогічне повідомлення було направлене відповідачу на електронну пошту, яку відповідачем було визначено як офіційний канал комунікації за договором. Враховуючи наведене, просив стягнути з відповідача заборгованість по несплаченій винагороді (комісії) лізингодавця в період дії договру фінансового лізингу у розмірі 74139 грн. 81 коп., а також вирішити питання про розподіл судових витрат, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн..
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 03 березня 2025 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» заборгованість за договором фінансового лізингу № 2185 від 10.08.2022 року в розмірі 74 139 грн. 81 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. 00 коп.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом правом лізингодавця відмовитися від договору фінансового лізингу та витребування об'єкта фінансового лізингу в разі прострочення платежів за цим договором з боку лізингоодержувача та обґрунтовано тими обставинами справи, підтвердженими належними і достатніми доказами, які вказують, що відповідачем ОСОБА_1 було допущено прострочення платежів на строк понад 60 днів за договором фінансового лізингу № 2185 від 10.08.2022 року, укладеним із позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» і заборгованість перед останнім становить 74 138,81 грн..
Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, представник ОСОБА_1 - адвокат Пушкарьов Олексій Олексійович оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу № 2185 від 10.08.2022 року підлягає визнанню нікчемним, оскільки сторони у справі не додержалися вимоги закону про обов'язкове нотаріальне посвідчення вказаного договору між ними. Додає, що ст. 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Стверджує, що договір про фінансовий лізинг не створив юридичних наслідків для позивача по справі у вигляді сплати платежів за договором та відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням договору. Покликається на положення ч.1 та ч.2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно яких продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Зазначає, що оскільки договір про фінансовий лізинг, укладений між сторонами, нотаріально не посвідчений, то він є нікчемним, а відтак не створив юридичних наслідків для скаржника у вигляді сплати платежів за договором та відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням договору. Додає, що оскаржуваний договір не містить жодного посилання на те, що договір за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, а ОСОБА_1 в силу своєї юридичної необізнаності не міг знати, що договір фінансового лізингу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 10 серпня 2022 року між ТОВ «Авентус Лізинг» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу № 2185, за умовами якого товариство як лізингодавець, набуло у власність та передало відповідачу як лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування автомобіль Ford Transit Connect, з об'ємом двигуна 2498 см. куб., паливо - бензин, з автоматичною коробкою перемикання передач, номер шасі (кузову): НОМЕР_1 , рік випуску - 2014.
Строк лізингу за цим договором становить 36 місяців з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі.
Того ж дня, 10 серпня 2022 року сторони підписали Акт прийому-передачі об'єкта лізингу.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10.08.2022 року, автомобіль Ford Transit Connect, з об'ємом двигуна 2498 см. куб., паливо - бензин, з автоматичною коробкою перемикання передач, номер шасі (кузову): НОМЕР_1 , рік випуску - 2014.
У п. 9.1 договору фінансового лізингу сторони погодили, що загальна сума лізингових платежів становить 785 492 грн. 01 коп.
Спірні відносини між сторонами виникли у зв'язку з простроченням відповідачем як лізингоодержувачем чергового платежу за договором лізингу, передбаченого графіком платежів, що надало лізингодавцю право у односторонньому порядку відмовитися від продовження договору та його розірвати.
Згідно договору фінансового лізингу, у разі якщо лізиноодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу платіж, визначений графіком платежів, частково або у повному обсязі та таке прострочення (прострочена заборгованість, незалежно від розміру простроченого платежу) триває 60 або більше календарних днів, лізингодавець набуває право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку та розірвати його, повідомивши про це лізингоодержувача письмово, електронним документом, на адресу електронної пошти. Внаслідок односторонньої відмови лізингодавця від договору він є відповідно розірваним. Одночасно лізингодавець набуває право вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу та визначати час, місце та строк повернення майна, який не може бути менший, ніж 5 календарних днів (на розсуд лізингодавця) від моменту, що буде визначений за правилами цього договору як момент належного повідомлення лізингоодержувача про факт здійснення лізингодавцем своїх повноважень по односторонній відмові від договору. У разі припинення дії договору фінансового лізингу, зокрема, через його розірвання на підставі односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу та за умови неповернення лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу на подану вимогу чи повідомлення лізингодавця у місці, час та строк, зазначені у повідомленні про відмову від договору чи в окремому документі, лізингодавець набуває право вимагати дострокову сплату розміру всіх майбутніх лізингових платежів у частині оплати вартості об'єкта фінансового лізингу разом із стягненням поточної простроченої заборгованості, вимагати компенсації витрат на страхування, відшкодування інших некомпенсованих витрат та прямих збитків, що понесені лізингодавцем внаслідок дострокового завершення правовідносин фінансового лізингу.
10 грудня 2024 року позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв'язку направлено повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу та вимогу повернення об'єкта фінансового лізингу, в якому позивач вказав, що на момент подання даної односторонньої відмови строк заборгованості перевищує 60 днів, заборгованість становить 157508 грн., тому товариство відмовляється від договору фінансового лізингу № 2185 від 10.08.2022 р., чим спричиняє припинення дії договору на майбутнє через його розірвання. Також у повідомленні зазначено вимогу до відповідача сплатити заборгованість на відповідний рахунок позивача у строк до 16.12.2024 року.
Аналогічне повідомлення позивачем скеровано відповідачу електронною поштою на адресу, зазначену у договорі фінансового лізингу № 2185 від 10.08.2022 року.
На момент звернення до суду з цим позовом об'єкт фінансового лізингу позивачу повернутий не був.
Згідно зі ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Об'єктом фінансового лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо передачі якого в лізинг законом не встановлено обмежень (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»).
Лізингоодержувач має право набути у власність об'єкт фінансового лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань, за договором фінансового лізингу, у тому числі із сплати лізингових та інших платежів, а також (у разі виникнення) неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено таким договором(ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» ).
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються:1) сума, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу;2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об'єкт фінансового лізингу;3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором. З метою виконання лізингодавцем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» після отримання лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса: 1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів;2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом. Для цілей цієї статті сторона вважається повідомленою про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів (у разі якщо договором не передбачено більший строк) з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в договорі, що розривається.
Згідно ст. 20 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право: стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства; у разі відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу та неповернення лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу на вимогу лізингодавця у строки, передбачені договором фінансового лізингу, вимагати дострокову сплату розміру всіх майбутніх лізингових платежів у частині оплати вартості об'єкта фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу та/або законодавством.
Як вбачається ізАкта звірки взаємних розрахунків сторін у справі за період з 01.08.2022 року по 20.12.2024 року заборгованість відповідача за договором фінансового лізингу № 2185 від 10.08.2022 року перед позивачем в частині відшкодування вартості об'єкта лізингу складає 74138 грн. 81 коп.. Такий розмір заборгованості не спростований апелянтом, як не спростований і сам факт її наявності.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв'язку із нормами закону, якими ті врегульовані, апеляційний суд приходить до переконання про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» заборгованості за договором фінансового лізингу №2185 від 10.08.2022 р. в сумі 74 139 грн. 81 коп.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пушкарьова Олексія Олексійовича без задоволення.
Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 03 березня 2025 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 серпня 2025 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Шимків С. С.