Справа № 538/984/19 Номер провадження 11-кп/814/695/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
30 липня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ
Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019170230000008, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 і його захисника ОСОБА_7 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 травня 2024 року,
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лохвиця Миргородського р-ну Полтавської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого
30 жовтня 2018 Лохвицьким районним судом Полтавської області за ч.ч.1, 2 ст.309, ч.1 ст.70 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки,
визнано винуватим і засуджено за ч.2 ст.307 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2018 року та призначено ОСОБА_8 остаточне покарання - 6 років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Строк покарання ОСОБА_8 ухвалено обчислювати з моменту його затримання для виконання оскаржуваного вироку, зарахувавши в строк покарання 1 день попереднього ув'язнення та 60 днів цілодобового домашнього арешту.
До набрання вироком законної сили обрано ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покладено на нього обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 4 946 гривень 06 копійок процесуальних витрат на проведення експертиз №435 від 06 березня 2019 року, №526 від 18 березня 2019 року, №551 від 21 березня 2019 року, №550 від 08 квітня 2019 року та №81 від 16 квітня 2019 року.
Вирішено питання щодо речових доказів, а саме ухвалено:
зокрема, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - опій ацетильований, масою в перерахунку на суху речовину 0, 285 г, упакований у поліетиленовий пакет №3952228, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - концентрат із макової соломи, масою в перерахунку на суху речовину - 0, 1294 г, упакований у поліетиленовий пакет №2513885, наркотичний засіб - концентрат із макової соломи, масою в перерахунку на суху речовину - 0, 0152 г, який виявлено у медичних шприцах, упакований у поліетиленовий пакет №3952275, 2 пляшки з рідинами, які в нижньому шарі містять наркотичний засіб - концентрат із макової соломи, масою в перерахунку на суху речовину 0, 0106 г, упаковані в поліетиленовий пакет №1676082 - знищити;
4 оптичні ДВД-Р диски, 3 носії інформації - мікро-СД - зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання;
мобільний телефон «Леново», ІМЕІ: НОМЕР_1 , сім-карту мобільного оператора «Водафон»: НОМЕР_2 , грошові кошти купюрами по 50 гривень серій та номерів: ФЗ 6336928, СА 5125830, ФЕ 0753019, УР 4141585, упаковані в поліетиленовий пакет №3952817 - конфіскувати.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за вчинення ним: незаконного виготовлення, зберігання з метою збуту та незаконного збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, що було здійснено ним як особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.309 КК України, а також повторно за таких обставин.
У кінці лютого 2019 року ОСОБА_8 у торгівельному павільйоні АДРЕСА_2 , діючи з корисливим мотивом, придбав у ФОП ОСОБА_9 зерна маку, розфасовані в пакунки, масою по 175 г, торгівельної марки «Ера Злаков», ФОП ОСОБА_10 , м. Харків, за ціною 52 гривні за одну пачку та розчинник «650» у ФОП ОСОБА_11 у торгівельному павільйоні по АДРЕСА_3 , а також інші інгредієнти, які необхідні для виготовлення особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого, що продаються у вільному доступі.
Затим у період часу з 28 лютого до 01 березня 2019 року ОСОБА_8 , маючи підготовлений посуд для виготовлення наркотичного засобу, в приміщенні літньої кухні за місцем свого постійного проживання по АДРЕСА_1 шляхом виділення наркотично-активних алкалоїдів опію, виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, який за вказаним місцем незаконно зберігав з метою подальшого збуту.
01 березня 2019 року ОСОБА_8 домовився із залегендованою особою ОСОБА_12 про збут останньому названого вище особливо небезпечного наркотичного засобу, узгодивши попередньо час, місце, ціну та умови незаконного збуту.
Цього ж дня о 15 годині 02 хвилини ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем свого проживання за згаданою вище адресою, в приміщенні літньої кухні, діючи з прямим умислом, шляхом продажу за кошти в сумі 200 гривень незаконно збув ОСОБА_12 медичний полімерний шприц, об'ємом 2 мл, заповнений до позначки 2 мл рідиною темно-коричневого кольору, яка містила особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - опій ацетильований, масою 0, 285 г.
Окрім того, ОСОБА_8 , діючи повторно, 09 березня 2019 року в торгівельному павільйоні АДРЕСА_2 придбав у ФОП ОСОБА_9 зерна маку, розфасовані в пакунки, масою по 175 г, торгівельної марки «Ера Злаков», ФОП ОСОБА_10 , м. Харків, за ціною 52 гривні, за одну пачку, розчинник «650», який придбав у березні 2019 року у ФОП ОСОБА_11 у торгівельному павільйоні по АДРЕСА_3 , а також інші інгредієнти, необхідні для виготовлення особливо небезпечного наркотичного засобу - концентрату з макової соломи, які продаються у вільному доступі, й далі в березні 2019 року, маючи підготовлений посуд для виготовлення наркотичного засобу, в приміщенні літньої кухні за місцем свого постійного проживання за названою вище адресою виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - концентрат з макової соломи, який за вказаним місцем незаконно зберігав з метою подальшого збуту.
12 березня 2019 року ОСОБА_8 домовився із залегендованою особою ОСОБА_12 про збут останньому наведеного вище особливо небезпечного наркотичного засобу, узгодивши попередньо час, місце, ціну та умови незаконного збуту.
Того ж дня о 15 годині 19 хвилин ОСОБА_8 , перебуваючи за згаданим вище місцем свого проживання, в приміщенні літньої кухні, діючи повторно, з прямим умислом, шляхом продажу за кошти в сумі 200 гривень незаконно збув ОСОБА_12 медичний полімерний шприц, об'ємом 2 мл., заповнений до позначки 2 мл, рідиною світло-коричневого кольору, яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - концентрат з макової соломи, масою 0, 1294 г.
В апеляційних скаргах:
захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 травня 2024 року та закрити кримінальне провадження у зв'язку з недоведеністю винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, відсутністю в діянні складу цього кримінального правопорушення. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: стороною обвинувачення не було надано об'єктивних, неспростовних і достатніх доказів винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а наведені обвинуваченим аргументи не були спростовані в ході досудового розслідування та судового розгляду; показання свідка ОСОБА_12 є суперечливим та непослідовними, а тому викликають сумніви у своїй достовірності, він був залежним від поліцейських у зв'язку з наявністю проблем із незаконним обігом наркотичних засобів;
обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 травня 2024 року та закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю доказів його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Такі вимоги обґрунтовує тим, що місцевий суд не врахував те, що: він не вчиняв інкриміновані йому кримінально протиправні дії з наркотичними засобами, в тому числі їх збут; сторона обвинувачення не надала належних і допустимих доказів його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України; допитані свідки не підтвердили вчинення ним цього кримінального правопорушення; протоколи оглядів, рапорти, фототаблиці, додатки до оперативних закупок та висновки експертиз є неналежними доказами. Також обвинувачений посилається на те, що місцевий суд безпідставно й у порушення приписів законодавства: послався на прослуховування показань свідка ОСОБА_13 , наданих іншому складу суду, поклав в основу вироку показання свідків ОСОБА_13 , Лукьянця, які померли, та акт судово-психіатричного експерта №193, складений 5 років тому, не призначив для встановлення стану його ментального здоров'я стаціонарну психіатричну експертизу та не допитав експерта в суді; належним чином, у відповідності до ст.ст.357-359 КПК України, не дослідив документи й звукозаписи, зокрема, його (обвинуваченого) розмов, не допитав як свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , начальника УКР ГУНП та інших свідків, які його оговорювали, здійснив допит свідків із порушенням приписів ст.352 КПК України; у визначений законодавством спосіб не роз'яснив йому суть обвинувачення, не розглянув всі його клопотання та не провів належний його допит із дотриманням наявних у нього прав; за власною ініціативою, за відсутності цивільного позову, стягнув із нього відшкодування процесуальних витрат на проведення експертиз, про які в ході досудового слідства й судового провадження йому не було повідомлено; конфіскував довільно трактовану у вироку речовину - особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, оптичні носії інформації (ДВД-Р диски), мобільний телефон, сім-карту та грошові кошти, не врахувавши те, що вони не є речовими доказами; порушив його право на захист, оскільки, незважаючи на подані ним письмові клопотання та угоду про надання правової допомоги, на стадії судового провадження до участі у справі не було допущено його захисника ОСОБА_16 , який брав участь у кримінальному провадженні, згодом був призваний до Збройних Сил України, від зобов'язань захищати його ( ОСОБА_8 ) не відмовлявся.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні скарги, водночас ОСОБА_8 посилався на неналежне вилучення, упакування речовини, яка в подальшому направлялась на експертне дослідження, і те, що вона не містила наркотичного засобу, заперечення прокурора проти задоволення апеляційних скарг, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апелянтів та дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не було доведено вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому злочинних дій та відсутність у діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, позбавлені підстав.
Натомість, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України - незаконного виготовлення, зберігання з метою збуту та збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинених повторно, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.309 КК України, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об'єктивного з'ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст.23 КПК України й оціненими відповідно до ст.94 КПК України.
Такий висновок підтверджується показаннями свідка ОСОБА_12 (залегендованої особи) про те, що ОСОБА_8 , який є його випадковим знайомим, займався збутом наркотичних засобів, а саме «витяжки з маку». На початку весни 2019 року в ході двох оперативних закупок обвинувачений у літній кухні за місцем свого проживання збув йому щоразу за 200 гривень (загалом за 400 гривень) наркотичний засіб у двох шприцах.
Свідок же ОСОБА_17 підтвердив те, що обвинувачений неодноразово придбавав мак і виготовляв із нього наркотичний засіб для ін'єкційного вживання.
Факт виготовлення ОСОБА_8 наркотичного засобу підтвердив і свідок ОСОБА_13 .
При цьому, свідок ОСОБА_9 впізнала обвинуваченого як чоловіка, який у лютому 2019 року придбавав у неї мак у зернах, що підтверджується протоколом пред'явлення для впізнання від 30 квітня 2019 року з додатком (т.1 а.п.248-250, т.2 а.п.1).
Зазначені вище показання свідків і дані, отримані за результатами проведення пред'явлення для впізнання зі свідком, об'єктивно узгоджуються зі змістом протоколу про результати НСРД у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 22 березня 2019 року з додатком, протоколу прослуховування аудіозапису від 15 квітня 2019 року, якими зафіксовано розмови ОСОБА_8 протягом лютого-березня 2019 року з іншими особами щодо придбання ним інгредієнтів для виготовлення наркотичного засобу, особливостей здійснення цього процесу, обставин систематичного збуту ним наркотичного засобу. При цьому, вбачається, що розмови обвинуваченого на тему виготовлення та збуту ним наркотичного засобу мали постійний та активний характер (т.2 а.п.10-46).
Наведені вище докази підтверджуються і даними протоколів про результати проведення НРСД у вигляді контролю за вчиненням злочину, огляду грошових коштів, огляду покупця та вручення грошових коштів, огляду й видачі наркотичного засобу від 01 березня 2019 року з додатками, протоколу про результати НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 22 березня 2019 року з додатком, відповідно до яких було здійснено огляд і копіювання заздалегідь ідентифікованих грошових коштів на загальну суму 200 гривень, а саме 4 купюри номіналом по 50 гривень (серій СЖ 8706254, УД 4609933, УБ 8267839; ФИ 8620226), оглянуто закупну особу ОСОБА_12 і вручено йому ці кошти для здійснення оперативної закупки в ОСОБА_8 . 01 березня 2019 року ОСОБА_8 у телефонній розмові повідомив ОСОБА_12 , що чекає його в себе вдома для продажу йому наркотичного засобу. Затим цього дня в проміжок часу з 15 години 01 хвилини до 15 години 02 хвилини ОСОБА_8 у літній кухні за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 збув ОСОБА_12 за грошові кошти в сумі 200 гривень рідину з особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим, у медичному шприці, об'ємом 2 мл. Після повернення із зустрічі з обвинуваченим ОСОБА_12 добровільно видав поліції придбану у ОСОБА_8 заборонену речовину (т.1 а.п.126-131, т.2 а.п.2-2-А, 5-9).
Придбана ж 01 березня 2019 року ОСОБА_12 у обвинуваченого речовина темно-коричневого кольору, поміщена в медичний шприц, містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - опій ацетильований, масою в перерахунку на суху речовину 0, 285 г, що підтверджується висновком експертизи №435 від 06 березня 2019 року з додатком (т.1 а.п.134-137).
Також 12 березня 2019 року було оглянуто, скопійовано та помічено люмінесцентним порошком світло-жовтого кольору заздалегідь ідентифіковані грошові кошти на загальну суму 200 гривень, а саме: 4 купюри номіналом по 50 гривень (серій УР 4141585, ФЕ 0753019, ФЗ 6336928, СА 5125830), виготовлено контрольний зразок із нанесенням на нього названого вище люмінесцентного порошку, оглянуто закупну особу ОСОБА_12 і вручено йому ці кошти для здійснення оперативної закупки в ОСОБА_8 12 березня 2019 року в проміжок часу з 15 години 18 хвилин до 15 години 19 хвилин обвинувачений за попередньою домовленістю із ОСОБА_12 і в заздалегідь визначеному ним ( ОСОБА_8 ) місці, а саме за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у літній кухні збув ОСОБА_12 за грошові кошти в сумі 200 гривень рідину з особливо небезпечним наркотичним засобом у медичному шприці, об'ємом 2 мл. Після повернення із зустрічі з обвинуваченим ОСОБА_12 добровільно видав поліції придбану в ОСОБА_8 заборонену речовину, що підтверджується даними протоколів про результати проведення НРСД у вигляді контролю за вчиненням злочину, огляду й помітки грошових коштів, огляду покупця та вручення грошових коштів, огляду й видачі наркотичного засобу від 12 березня 2019 року з додатками, протоколу про результати НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 22 березня 2019 року з додатком (т.1 а.п.145-150, т.2 а.п.3-9).
Свідок ОСОБА_18 (понятий) у своїх показаннях підтвердив факт того, що в ході оперативних закупок: ОСОБА_19 вручались грошові кошти купюрами по 50 гривень; здійснювався його (закупного) ретельний огляд; ОСОБА_12 після повернення із закупки видавав придбаний ним шприц, який затим упаковувався в конверт; цей конверт було підписано ним ( ОСОБА_18 ) і другим понятим; всі дії супроводжувались постійною відеофіксацією із наступним складанням протоколу, який був ним ( ОСОБА_18 ) прочитаний і повністю відповідав дійсності.
За змістом висновку експертизи №526 від 18 березня 2019 року з додатком придбана 12 березня 2019 року ОСОБА_12 у обвинуваченого рідина світло-коричневого кольору містить особливо небезпечний засіб, обіг якого заборонено - концентрат із макової соломи, масою в перерахунку на суху речовину 0, 1294 г (т.1 а.п.197-199).
Відповідно до матеріалів НСРД під час обох оперативних закупок не йшлося про повернення ОСОБА_12 боргу ОСОБА_8 , а обвинуваченим здійснювався саме заздалегідь обумовлений збут особливо небезпечних наркотичних засобів за грошові кошти, що спростовує твердження ОСОБА_8 про протилежне в цій частині.
Зміст протоколів огляду й видачі особливо небезпечних наркотичних засобів, обшуку за місцем проживання обвинуваченого з додатком, правильність відображених відомостей у яких засвідчено підписами, зокрема, двох понятих, а також висновки експертиз із додатками щодо стану об'єктів, які надійшли на дослідження, підтверджують факт належого вилучення, упакування заборонених речовин у ОСОБА_8 та їх подальшого направлення для здійснення експертних досліджень.
Факт отримання ОСОБА_8 грошових коштів від ОСОБА_12 за збут останньому особливо небезпечного наркотичного засобу підтверджується і протоколом обшуку від 12 березня 2019 року з додатком, за змістом якого цього дня в ході особистого обшуку в ОСОБА_8 були виявлено та вилучено добровільно видані ним грошові кошти в сумі 200 гривень, а саме 4 купюри номіналом по 50 гривень серій ФЗ 6336928, СА 5125830, ФЕ 0753019, УР 4141585, тобто заздалегідь ідентифіковані грошові кошти, які йому передав ОСОБА_12 за придбання особливо наркотичного засобу (т.1 а.п.155-160), а також висновком експертизи №81 від 16 квітня 2019 року з додатком про те, що на вказаних вище грошових купюрах установлено наявність нашарувань спеціальної хімічної речовини. Спеціальна хімічна речовина, виявлена на цих грошових коштах, змивах із долонь обвинуваченого й зразок спеціальної хімічної речовини співпадають між собою за своїми фізико-хімічними властивостями та мають спільну родову належність. (т.1 а.п.233-240).
При цьому, в ході обшуку за місцем проживання обвинуваченого по АДРЕСА_1 у літній кухні було виявлено й вилучено 3 медичних шприци, об'ємом по 20 мл, із залишками речовини бурого кольору, 2 медичних шприци з ватою всередині, на якій були наявні залишки речовини коричневого кольору, 2 пластикові пляшки з рідиною коричневого кольору, що мала запах розчинника (одна із них містила етикетку «Розчинник 650» та була заповнена на 2/3 її вмісту, інша - без етикетки, мала залишок рідини на дні), 4 пакунки із зернами маку, посуд із нашаруванням коричневого кольору: три кастрюлі, сито, марлевий згорток із вологим насінням маку, який знаходився в одній із кастрюль, 3 склянні пляшки з прозорою рідиною, порожні медичні шприци, коробки з-під медичних препаратів, зокрема, «Димедрол», «Зопиклон», що зафіксовано в протоколі обшуку від 12 березня 2019 року з додатком (т.1 а.п.155-160).
Викладені вище докази щодо кримінально протиправної діяльності ОСОБА_8 відповідають і показанням свідка ОСОБА_20 (понятої), яка підтвердила те, що в ході обшуку в ОСОБА_8 було виявлено заздалегідь помічені грошові купюри, а в приміщенні літньої кухні за місцем його проживання - зокрема, шприци з речовиною, мак. Під час обшуку проводилась повна відеофіксація.
У висновках же експертиз №551 від 21 березня 2019 року, №550 від 08 квітня 2019 року з додатками встановлено, що нижні шари двошарових рідин, надані в полімерних пляшках, нашарування речовин коричневого кольору на внутрішніх поверхнях трьох полімерних медичних шприців, об'ємом по 20 мл, і фрагментах ватних матеріалів, які знаходилися в полімерних медичних шприцах, вилучених за місцем проживання ОСОБА_8 , містять особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - концентрат із макової соломи, масою в перерахунку на суху речовину 0, 0106 г та 0, 0152 г відповідно (т.1 а.п.211-214, 223-226).
Тому всі викладені вище висновки експертиз підтверджують те, що предметом злочинних дій обвинуваченого були особливо небезпечні наркотичні засоби та спростовують його показання про те, що він наливав ОСОБА_12 у шприци чай.
Отже, зазначені вище докази (показання свідків, докази за результатами здійснення гласних і негласних слідчих (розшукових) дій, висновки експертиз) узгоджуються між собою та підтверджують зміст одного, через це об'єктивних обставин не довіряти вказаним доказам немає та місцевий суд правильно поклав їх до доказової бази при ухваленні вироку. Підстав для висновку про неналежність, недопустимість чи недостовірність вказаних вище доказів, які доводять винуватість ОСОБА_8 , є відсутніми.
За таких обставин, показання ОСОБА_8 про те, що він не здійснював збут наркотичних засобів, у шприц наливав чай, а грошові кошти брав, так як ОСОБА_12 приносив йому "зопіклон", винен був йому гроші й по-іншому він би борг не повернув, і закупного до нього «прислав» Лукьянець, який станом на момент судового розгляду помер, підлягають критичній оцінці та є способом захисту ОСОБА_8 від пред'явленого обвинувачення, оскільки повністю спростовуються сукупністю наведених вище взаємоузгоджених і підтверджуючих зміст один одного доказів, якими поза розумним сумнівом підтверджено те, що ОСОБА_8 саме здійснювались незаконне виготовлення, зберігання з метою збуту й неодноразовий незаконний збут ОСОБА_12 за грошові кошти особливо небезпечних наркотичних засобів, а саме опію ацетильованого й концентрату з макової соломи. Такі злочинні дії обвинуваченого містять ознаку повторності та вчинені ним як особою, яка 30 жовтня 2018 року Лохвицьким районним судом Полтавської області була визнана винуватою та засуджена за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.309 КК України.
На твердження ж сторони захисту про те, що ОСОБА_12 «присилався іншою особою» та був особою, залежною від поліцейських, колегія суддів зауважує наступне.
За прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є ряд критеріїв. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм - наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням вимог рівності та змагальності сторін.
Підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року).
За результатами проведеного у справі аналізу доказів убачається відсутність провокування ОСОБА_8 до вчинення злочинних дій, оскільки поліцейські та ОСОБА_12 діяли в пасивний спосіб, не підбурювали обвинуваченого на вчинення злочину. До злочинної діяльності ОСОБА_8 , зафіксованої в цьому провадженні, він, діючи активно й систематично, виготовляв наркотичний засіб за місцем свого проживання і займався його збутом. При цьому, постійний та інтенсивний характер розмов обвинуваченого на тему виготовлення та збуту ним наркотичного засобу також додатково свідчать про сталість його кримінально протиправної поведінки. Збут ОСОБА_8 особливо небезпечних наркотичних засобів - опію ацетильованого й концентрату з макової соломи, відбувався в заздалегідь визначеному ним місці - в приміщенні літньої кухні за місцем його проживання, в якому здійснювалась підготовка до збуту заборонених речовин, обвинувачений самостійно та цілеспрямовано здійснював реалізацію особливо небезпечних наркотичних засобів. ОСОБА_8 вільно, рішуче (без будь-яких вагань) відразу як прибував ОСОБА_12 збував останньому за грошові кошти особливо небезпечні накротичні засоби, до того ж, різних видів, за відсутності жодного впливу на обвинуваченого (умовлянь, повторних пропозицій, фізичного чи психологічного тиску). Упродовж двох оперативних закупок поспіль єдиними особами по збуту особливо небезпечного наркотичного засобу продовжували бути ОСОБА_8 як продавець та ОСОБА_12 як покупець, що додатково вказує на відсутність будь-якого активного втручання правоохоронцями в їх домовленості, а факт повторного збуту лише підтвердив ведення обвинуваченим систематичної злочинної діяльності, пов'язаної з незаконним обігом особливо небезпечних наркотичних засобів. Під час оцінки поведінки учасників закупівель колегія суддів ураховує також, що домовленість між ОСОБА_12 та обвинуваченим щодо протиправних дій мала обопільний характер із застосуванням ОСОБА_8 прийнятих у відповідному середовищі особливостей взаємовідносин між споживачами й реалізаторами наркотичних засобів і вироблених способів конспірації, при цьому, дії обвинуваченого щодо збуту наркотичного засобу були ключовими, активними, ініціативними й систематичними, а тому, з огляду на все зазначене вище, немає підстав стверджувати, що вчинення ОСОБА_8 кримінально протиправних дій спровоковано та за інших обставин їх не було би вчинено обвинуваченим.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено об'єктивних даних, які би свідчили, що роль правоохоронних органів була надмірною, а роль агента - визначаючим фактором, останній був залежною/підпорядкованою правоохоронним органам особою чи діяв під їх тиском.
Відповідно до акту (висновку) судово-психіатричної експертизи №193 від 26 квітня 2019 року ОСОБА_8 будь-яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством не страждає, а виявляє ознаки іншого хворобливого стану психіки у вигляді синдрому залежності внаслідок вживання опіоїдів. Під час вчинення кримінально протиправних дій він будь-яким хронічним психічним захворюванням, недоумством не страждав і не перебував в стані тимчасового розладу психічної діяльності. Наявний у нього психічний розлад не позбавляє і в період вчинення злочинних дій не позбавляв його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Обвинувачений під дію ч.ч.2, 3 ст.19 та ст.20 КК України не підпадає, може постати перед судом, Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.1 а.п.242-247).
Наведений вище висновок експертизи містить відповідний опис проведеного дослідження, мотивовані відповіді на поставлені питання, достатньо обґрунтований, є повним, сформованим на підставі комплексного аналізу стану здоров'я обвинуваченого, зокрема, психічного, неврологічного та соматичного станів, хвороб ОСОБА_8 , складений із дотриманням вимог процесуальних норм і наданий компетентними фахівцями - експертною комісією в складі експертів ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , які на момент проведення експертизи мали 18 років ( ОСОБА_21 ) та 11 років ( ОСОБА_22 ) експертного стажу відповідно, вищу медичну освіту, право на проведення експертизи за спеціальністю: «судово-психіатрична експертиза», були попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України.
Існування нових обставин чи даних після проведення експертизи, які би не були предметом її перевірки, викликали сумніви в осудності ОСОБА_8 та свідчили би про наявність визначених у ст.ст.332, 509 КПК України підстав для проведення повторної судово-психіатричної експертизи щодо обвинуваченого чи допиту експерта, в матеріалах справи не встановлено та стороною захисту не наведено. Не виявлено й того, що поведінка ОСОБА_8 була чи є неадекватною, характеризувалась затьмареннями свідомості, порушеннями сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту, пам'яті. При цьому, сторона захисту під час провадження в першій та апеляційній інстанціях не заявляла клопотань про призначення щодо ОСОБА_8 судово-психіатричної експертизи.
Тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції необгрунтовано врахував акт (висновок) судово-психіатричної експертизи №193 від 26 квітня 2019 року та не призначив щодо ОСОБА_8 психіатричну експертизу є неспроможними.
Позбавлені підстав і твердження обвинуваченого про те, що місцевий суд безпідставно послався на прослуховування показань свідка ОСОБА_13 , наданих іншому складу суду, поклав в основу вироку показання свідків ОСОБА_13 , Лукьянця, які померли.
Засаді безпосередності, як і будь-якій іншій загальній засаді, притаманна певна гнучкість при застосуванні в конкретних обставинах. Залежно від обставин ця засада реалізується в різних формах, оскільки суд має узгоджувати її з іншими засадами кримінального процесу та/або легітимними інтересами суспільства чи окремих осіб. Наприклад, принцип безпосередності зазнає певних легітимних обмежень у випадку допиту особи, до якої застосовані заходи безпеки або яка відсутня безпосередньо в залі судового засідання (ст.232 КПК України), і такі легітимні обмеження не є порушенням принципу безпосередності.
Положення «суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання» (ч.4 ст.95 КПК України), не має тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа давала перед іншим складом суду у тій же справі, однак такі показання мають використовуватися обережно, а неможливість піддати відсутню під час судового розгляду особу перехресному допиту підлягає врахуванню судом при оцінці достовірності її показань та їх значення в сукупності з іншими доказами.
Для оцінки допустимості показань відсутнього свідка потрібно встановити наступні чинники: чи існували поважні причини для неявки свідка та, відповідно, для прийняття показань недопитаного відсутнього свідка як доказу; чи були показання відсутнього свідка єдиною або вирішальною підставою для засудження обвинуваченого; чи існували достатні врівноважувальні фактори, в тому числі вагомі процесуальні гарантії, здатні компенсувати незручності, завдані стороні захисту в результаті допуску доказу та забезпечити, щоб судовий розгляд у цілому був справедливим.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 06 березня 2022 року, тобто на момент розгляду справи в першій судовій інстанції складом суду, яким ухвалено вирок (до звільнення судді з посади у відставку), свідок ОСОБА_13 помер, а тому не було можливості допитати його в судовому засіданні, що підтверджується даними повідомлення Лохвицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №189/20.14-28 від 28 листопада 2023 року (т.4 а.п.10).
Разом з тим, у цьому кримінальному провадженні свідок ОСОБА_13 надавав показання в ході судового розгляду, який здійснювався попереднім складом суду, в судовому засіданні Лубенського районного суду Полтавської області від 03 березня 2020 року (т.2 а.п.205-206).
У ході цього допиту сторонам провадження, в тому числі обвинуваченому та його захиснику була надана можливість піддати свідка ОСОБА_13 перехресному допиту, що підтверджується змістом технічного носія інформації, на якому зафіксовано перебіг судового засідання місцевого суду від 03 березня 2020 року.
Під час подальшого судового розгляду новим складом суду не було встановлено будь-яких суттєвих обставин, які не були б відомі під час судового засідання від 03 березня 2020 року та які б вимагали повторного допиту цього свідка з огляду на такі обставини. 21 лютого 2024 року в судовому засіданні місцевого суду був досліджений технічний носій інформації із допитом свідка ОСОБА_13 , на якому зафіксовані зміст показань, у тому числі запитання та відповіді під час перехресного допиту, що давало суду можливість не лише сприймати зміст показань свідка, але й спостерігати манеру його поведінки під час допиту й робити висновки для оцінки їх достовірності (т.4 а.п.41). Сторона захисту під час судового розгляду, який здійснювався новим складом суду, мала можливість при дослідженні технічного носія інформації з показаннями та/або інших доказів звертати увагу суду на ті аспекти показань, які є важливими для оцінки їх належності, достовірності, допустимості.
При цьому, показання свідка ОСОБА_13 не були єдиними та визначальними при встановленні винуватості ОСОБА_8 , а наряду з показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_17 і матеріалами НСРД підтверджували факт виготовлення обвинуваченим наркотичних засобів. За таких обставин, відсутні жодні сумніви в достовірності показань свідка ОСОБА_13 , оскільки вони підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_17 і матеріалами НСРД, отриманими із застосуванням засобів об'єктивного контролю.
Ураховуючи всі ці фактори, суд апеляційної інстанції вважає, що дослідження показань свідка ОСОБА_13 , які він давав під час судового розгляду попередньому складу суду, забезпечувало сторонам достатні процесуальні гарантії, здатні компенсувати неможливість його допиту під час судового розгляду новим складом суду, а тому визнання цих показань допустимим доказом і покладення їх до доказової бази у вироку є правильним і не порушило право обвинуваченого на справедливий судовий розгляд.
Водночас особа з прізвищем ОСОБА_23 місцевим судом не допитувалась і відповідно її показання в оскаржуваному судовому рішенні не враховувались.
Усупереч доводам обвинуваченого, перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено допущення місцевим судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону в ході дослідження письмових доказів із додатками, допиту свідків та обвинуваченого, які би ставили під сумнів законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Усі заявлені сторонами провадження клопотання були предметом вирішення суду першої інстанції, під час судового провадження прокурором було оголошено обвинувальний акт, місцевим судом роз'яснено ОСОБА_8 суть обвинувачення, зрозумілість якого підтвердив обвинувачений, і з'ясовано його позицію щодо пред'явленого йому обвинувачення, що підтверджується технічним носієм інформації, на якому зафіксовано судове засідання місцевого суду (судове засідання від 23 серпня 2023 року).
Необґрунтованими є і посилання обвинуваченого на безпідставне нездійснення судом першої інстанції допиту свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , начальника УКР ГУНП та інших осіб, оскільки в цьому кримінальному провадженні було повно й усебічно встановлено всі обставини, які підлягають перевірці й доказуванню. У матеріалах справи не встановлено та стороною захисту не наведено мотивованих обставин для того, щоб стверджувати про те, що зазначені в апеляційній скарзі особи могли повідомити суду невідомі або ж інші відомості, які мали би значення для встановлення суттєвих обставин пред'явленого обвинувачення. Натомість, у кримінальному провадженні допитано свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , досліджено показання свідка ОСОБА_13 , дані, отримані за результатами здійснення пред'явлення для впізнання зі свідком ОСОБА_9 , матеріали НСРД та висновки експертиз, тобто доказовий матеріал, що містить відомості, необхідні для повного, всебічного й належного з'ясування та встановлення обставин справи.
Стороною захисту не наведено належних і мотивованих підстав, які би свідчили про, насамперед, доцільність і необхідність допиту вказаних обвинуваченим в апеляційній скарзі осіб, а також не порушувалось питання про допит свідків у апеляційній скарзі та в судовому засіданні апеляційного суду.
Місцевий суд із дотриманням приписів ст.ст.10, 22 КПК України створив необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і реалізації наданих їм прав, за клопотанням учасників провадження здійснив усі передбачені КПК України заходи для всебічного встановлення істини по справі.
Усі докази були предметом безпосереднього дослідження місцевого суду в судових засіданнях. Окрім того, ще до початку судового розгляду новим складом суду всі письмові докази й дані з додатками, на які наявне посилання у вироку, знаходились у матеріалах судового провадження та відповідно сторона захисту за необхідності мала безперешкодну можливість озайомитись із ними протягом досить тривалого проміжку часу, а саме після призначення нового складу суду й до початку дослідження доказів був наявним часовий проміжок тривалістю 1 рік у зв'язку з наявністю обставин, що перешкоджали проведення судових засідань.
Також не знайшли свого підтвердження посилання обвинуваченого на порушення його права на захист місцевим судом через здійснення судового провадження за відсутності захисника ОСОБА_16 .
Адвокат ОСОБА_16 , який здійснював захист обвинуваченого ОСОБА_8 , був мобілізований до Збройних Сил України та з 21 травня 2022 року розпочав проходження військової служби, яку проходить і наразі, з призначенням на військову посаду, що підтверджено відповідним витягом із наказу військової частини (т.3 а.п.155), а також ОСОБА_8 і адвокатом ОСОБА_16 у поданих ними на адресу місцевого суду клопотаннях (т.3 а.п.163, 217, 223).
З моменту першочергового інформування обвинуваченим про мобілізацію адвоката ОСОБА_16 до Збройних Сил України, а саме з 29 листопада 2022 року (т.3 а.п.169), суд першої інстанції відкладав судові засідання до 29 травня 2023 року у зв'язку з відсутністю захисника в ОСОБА_8 . Протягом такого тривалого проміжку часу обвинувачений безумовно мав час для укладення договору з іншим захисником або звернення до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги для призначення йому захисника, але такою можливістю не скористався.
30 травня 2023 року ОСОБА_8 подав клопотання, в якому просив відкласти судовий розгляд до закінчення воєнного стану, посилаючись на мобілізацію адвоката ОСОБА_16 до Збройних Сил України (т.3 а.п.217).
Разом з тим, положеннями ст.335 КПК України передбачено зупинення судового провадження лише у випадках, коли для проходження військової служби під час мобілізації був призваний обвинувачений, однак це положення не поширюється на мобілізацію захисника.
За змістом ст.49 КПК України суддя зобов'язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні, якщо, зокрема, суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» несумісною з діяльністю адвоката є військова або альтернативна (невійськова) служба.
30 травня 2023 року місцевим судом постановлено ухвалу про призначення ОСОБА_8 захисника через Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Полтавській області й на підставі відповідного доручення обвинуваченому для здійснення його захисту було призначено адвоката ОСОБА_7 (т.3 а.п.219-220).
Адвокат ОСОБА_7 , який є професійним адвокатом з відповідним фахом, здійснював захист обвинуваченого протягом усього судового розгляду в межах погодженої правової позиції, діючи з використанням визначених КПК України засобів так, щоб були повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі сприятливі для ОСОБА_8 обставини.
Об'єктивних даних щодо неналежного виконання захисником ОСОБА_7 професійних обов'язків адвоката, що могло би призвести до обмеження прав обвинуваченого, передбачених ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.59 Конституції України, ст.20, ч.ч.3, 4 ст.42 КПК України, матеріали кримінального провадження не містять.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає порушень права на захист обвинуваченого в ході розгляду кримінального провадження.
На переконання колегії суддів, установивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши докази по справі, надавши їм доказам оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Наркоманії та незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками для здоров'я не лише конкретної особи, а й всього населення, а також для економіки та суспільства. Суспільна небезпека цих злочинів визначається, насамперед, поширенням та згубним впливом наркоманії і токсикоманії на свідомість психічно нестійких людей, їх мораль і спосіб життя, що призводить до поступового занепаду, деградації особистості. Тому особи, які вчиняють ці злочини, повинні понести адекватне та справедливе покарання.
Суд першої інстанції при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який судимий (за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.309 КК України), вчинив злочин у період іспитового строку за попереднім вироком, на обліку в лікаря-психіатра не перебуває, знаходиться на обліку в лікаря-наркоголога, не працює, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Надзвичайно ж висока суспільна небезпека вчинених ОСОБА_8 систематичних злочинних дій, яка є показником індивідуального ступеню тяжкості кримінального правопорушення, полягає в тому, що такі дії, предметом яких були особливо небезпечні наркотичні засоби, створюють загрозу заподіяння шкоди та завдають шкоду здоров'ю і життю невизначеного кола осіб, підривають заснований на законі порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів в Україні. Злочинні дії обвинуваченим були вчинені з корисливим мотивом.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства й необхідність призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням конфіскації всього належного йому майна, яка за санкцією ч.2 ст.307 КК України передбачена як обов'язковий додатковий захід примусу.
Призначене ОСОБА_8 основне покарання з реальним його відбуттям, яке, при цьому, в остаточному розмірі є наближеним до мінімального, та додатковий захід примусу у вигляді конфіскації всього майна, відповідає вимогам ст.ст.50, 65, 71 КК України, за своїм видом і розміром законне, справедливе та сприяє меті покарання, тобто є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Позбавлені підстав аргументи обвинуваченого й про безпідставне стягнення з нього процесуальних витрат на проведення експертиз.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України в разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
У цьому кримінальному провадженні за ініціативою органу досудового розслідування (на підставі ухвал слідчого судді, постановлених за результатами розгляду клопотаннь слідчого щодо здійснення експертиз) були проведені, зокрема, експертизи №435 від 06 березня 2019 року (т.1 а.п.132-137), №526 від 18 березня 2019 року (т.1 а.п.197-199), №551 від 21 березня 2019 року (т.1 а.п.209-214), №550 від 08 квітня 2019 року (т.1 а.п.221-226) та №81 від 16 квітня 2019 року (т.1 а.п.231-240).
Суд першої інстанції за результатами судового розгляду визнав винуватим і засудив ОСОБА_8 за вчинення ним злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Загальний розмір процесуальних витрат на проведення вказаних вище експертиз становить 4 946 гривень 06 копійок (858 гривень + 858 гривень + 1 144 гривні + 1 144 гривні + 942 гривні 06 копійок), що підтверджується даними відповідних довідок експертного центру, а тому місцевий суд правильно стягнув з кожного обвинуваченого на користь держави 4 946 гривень 06 копійок у рахунок відшкодувань наведених вище процесуальних витрат (т.1 а.п.133, 196, 211, 222, 232).
Усупереч доводам ОСОБА_8 , системний аналіз приписів глави 18 КПК України свідчить про те, що суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, не обмежуючись наявністю клопотань чи заяв, вирішує питання щодо стягнення з обвинуваченого на користь держави документально підтверджених процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експерта. Положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК України. Натомість, положення щодо цивільного позову визначені в главі 9 КПК України. Це свідчить про різну правову природу процесуальних витрат та шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням. Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження. Натомість, шкода в кримінальному провадженні пов'язана не з процесуальними відносинами, а з матеріально-правовими - вчиненням кримінального правопорушення чи іншого суспільно-небезпечного діяння.
Окрім того, про факт проведення і вартість кожної із зазначених вище експертиз наявна інформація в обвинувальному акті, копія якого перед направленням кримінального провадження до суду була вручена ОСОБА_8 , що він підтвердив у відповідній розписці, а тому посилання в його апеляційній скарзі, які зводяться до його необізнаності з фактом проведенням експертиз у кримінальному провадженні, позбавлені підстав (т.1 а.п.4-5, 17).
Що стосується доводів обвинуваченого про те, що суд першої інстанції помилково конфіскував довільно трактовану речовину як особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, оптичні носії інформації (ДВД-Р диски), мобільний телефон, сім-карту та грошові кошти, не врахувавши те, що вони не є речовими доказами, то вони підлягають визнанню неспроможними.
За змістом ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 9 ст.100 КПК України унормовано, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому:
- гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю) (п.1);
- гроші, цінності та інше майно, які призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, конфіскуються (п.2);
- майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується (п.3);
- майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання (п.4);
- документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання (п.7).
З матеріалів справи видно, що слідчим визнано речовими доказами:
- мобільний телефон «Леново», ІМЕІ: НОМЕР_1 , із сім-картою мобільного оператора «Водафон»: НОМЕР_2 (за постановою від 12 березня 2019 року - т.1 а.п.178);
- особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - опій ацетильований, масою в перерахунку на суху речовину 0, 285 г, упакований у поліетиленовий пакет №3952228 (за постановою від 07 березня 2019 року - т.1 а.п.138);
- особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - концентрат із макової соломи, масою в перерахунку на суху речовину - 0, 1294 г, упакований у поліетиленовий пакет №2513885 (за постановою від 19 березня 2019 року - т.1 а.п.200);
- особливо небезпечний наркотичний засіб - концентрат із макової соломи, масою в перерахунку на суху речовину - 0, 0152 г, який виявлено у медичних шприцах, упакований у поліетиленовий пакет №3952275, та 2 пляшки з рідинами, які в нижньому шарі містять особливо небезпечний наркотичний засіб - концентрат із макової соломи, масою в перерахунку на суху речовину 0, 0106 г, упаковані в поліетиленовий пакет №1676082 (за постановою від 09 квітня 2019 року - т.1 а.п.227);
- грошові кошти купюрами по 50 гривень серій та номерів: ФЗ 6336928, СА 5125830, ФЕ 0753019, УР 4141585, упаковані в поліетиленовий пакет №3952817 (за постановою від 18 квітня 2019 року - т.1 а.п.240), з огляду на відповідність наведених вище матеріальних об'єктів критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.
Із аналізу протоколів про результати НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 22 березня 2019 року з додатками, протоколу прослуховування аудіозапису від 15 квітня 2019 року (т.2 а.п.5-46), протоколу обшуку від 12 березня 2019 року з додатком (т.1 а.п.155-160), що згаданий вище мобільний телефон марки «Леново», з визначеним ІМЕІ та сім-картою мобільного оператора «Водафон»: НОМЕР_2 , який було вилучено з кишені кофти ОСОБА_8 у ході його особистого обшуку після здійснення ним збуту особливо небезпечного наркотичного засобу ОСОБА_12 , попередньо використовувався ОСОБА_8 у своїй злочинній діяльності як засіб вчинення кримінального правопорушення, а саме за допомогою нього обвинувачений обумовлював обставини придбання ним інгредієнтів для виготовлення особливо небезпечних наркотичних засобів, визначав і узгоджував обставини збуту ним цих заборонених речовин (т.2 а.п.5-46).
Відповідно до протоколів про результати проведення НРСД у вигляді контролю за вчиненням злочину, огляду й помітки грошових коштів, огляду покупця та вручення грошових коштів, огляду й видачі наркотичного засобу від 12 березня 2019 року з додатками, протоколу про результати НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 22 березня 2019 року з додатком грошові кошти на загальну суму 200 гривень, а саме: 4 купюри номіналом по 50 гривень (серій УР 4141585, ФЕ 0753019, ФЗ 6336928, СА 5125830) використовувались у ході оперативної закупки й за ці грошові купюри ОСОБА_8 збув особливо небезпечний наркотичний засіб ОСОБА_12 . Указані вище грошові купюри були вилучені в обвинуваченого в ході його особистого обшуку (т.1 а.п.145-150, т.2 а.п.3-9). Даними ж повідомлення УКР ГУНП у Полтавській області від 23 квітня 2019 року УКР ГУНП у Полтавській області підтверджено факт виділення коштів спеціального призначення для проведення оперативної закупки в цьому кримінальному провадженні (т.1 а.п.123).
З огляду на викладене вище, визнання слідчим мобільного телефону марки «Леново», із сім-картою мобільного оператора «Водафон»: НОМЕР_2 , 4 грошових купюр номіналом по 50 гривень (серій УР 4141585, ФЕ 0753019, ФЗ 6336928, СА 5125830) речовими доказами й ухвалення судом першої інстанції рішення про їх конфіскацію відповідає наведеним вище приписам КПК України.
Усупереч доводам ОСОБА_8 , конфіскація щодо інших речей і документів місцевим судом не застосовувалась.
Водночас, із урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення про знищення, зокрема: особливо небезпечних наркотичних засобів - опію ацетильованого, масою в перерахунку на суху речовину 0, 285 г, та концентрату з макової соломи, масою в перерахунку на суху речовину - 0, 1294 г, які обвинувачений збув ОСОБА_12 ; особливо небезпечного наркотичного засобу - концентрату з макової соломи, масою в перерахунку на суху речовину 0, 0152 г, 2 пляшки з рідинами, які в нижньому шарі містять особливо небезпечний наркотичний засіб - концентрат із макової соломи, масою в перерахунку на суху речовину 0, 0106 г, що були вилучені за місцем проживання ОСОБА_8 . Факт того, що зазначені вище речовини є вказаними вище особливо небезпечними наркотичними засобами підтверджено висновками експертиз №435 від 06 березня 2019 року, №526 від 18 березня 2019 року, №551 від 21 березня 2019 року, №550 від 08 квітня 2019 року з додатками (т.1 а.п.134-137, 197-199, 211-214, 223-226).
Що стосується технічних носіїв інформації - додатків до протоколів, на яких міститься фіксація гласних і негласних слідчих (розшукових) дій, а також технічного носія інформації з фіксацією судового засідання щодо розгляду клопотання про надання дозволу на проведення обшуку, то, зважаючи на їх властивості й доказове значення, у вироку ухвалено правильне рішення про зберігання цих носіїв інформації в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Отже, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 і його захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 травня 2024 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
У зв'язку з набранням вироком законної сили ОСОБА_8 узяти під варту в залі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4