Справа №:755/15083/25
Провадження №: 2/755/11672/25
"15" серпня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Яровенко Н.О., перевіривши матеріали цивільної справи № 755/15083/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Десятої Київської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно, -
01 серпня 2025 року позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Десятої Київської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно.
Із, змісту позовних вимог встановлено, що позивач подав до суду позов, який містить позовні вимоги, зокрема:
-про визнання права власності на частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
-про визнання права власності на частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2;
-про визнання права власності на частку земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 5323882204:04:001:0127 за адресою: АДРЕСА_2;
-про визнання права власності на частку земельної ділянки площею 0,2800 га, кадастровий номер 5323882204:04:001:0128 за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до статті 19 ЦПК України справа відноситься до юрисдикції загальних судів і підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Суддя, дослідивши заяву та подані в її обґрунтування матеріли, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Положення про підсудність справ врегульовано у главі 2 розділу I ЦПК України.
Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого, правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб'єктів права.
Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В даному випадку, відповідно до положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України, яка визначає виключну підсудність, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 41,42,43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01.03.2013 року у разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Якщо пред'явлено позов про право власності на кілька жилих приміщень (квартир), розташованих у різних районах міста чи в різних містах, або позов про поділ спадкового майна, яке складається з кількох квартир (об'єктів нерухомості) у різних місцевостях, тобто вимоги, для кожної з яких частиною першою статті 114 ЦПК встановлено виключну підсудність, то позов пред'являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.
Враховуючи ті обставини, що основна частина майна, право власності відносно якого позивач просить визнати розташована за адресою: АДРЕСА_2 даний спір не підсудний Дніпровському районному суді м. Києва.
Згідно ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 даної статті встановлено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
У відповідності до положень ч. 1, 2 статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що місце знаходженням нерухомого майна територіально відноситься до АДРЕСА_2 позовну заяву необхідно передати для розгляду за підсудністю до Пирятинського районного суду Полтавської області, за місцем знаходженням основної частини нерухомого майна.
Враховуючи недопустимість порушення правил щодо підсудності, а також ту обставину, що позивачем позовну заяву подано з порушенням територіальної юрисдикції (підсудністю) судів, суд приходить до висновку про необхідність передачі справи за належною підсудністю.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Десятої Київської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно не підсудна Дніпровському районному суду міста Києва, у зв'язку з чим її необхідно передати для розгляду за підсудністю до Пирятинського районного суду Полтавської області.
Керуючись ст. 27, 31, 32, 187, 260, 353-354 ЦПК України, суддя, -
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Десятої Київської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно передати для розгляду за підсудністю до Пирятинського районного суду Полтавської області, (37000, Лубенський р-н, Полтавська обл., місто Пирятин, вулиця Ярмаркова, будинок, 17).
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Яровенко Н.О.