іменем України
18 серпня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 731/718/24
Головуючий у першій інстанції - Савенко А. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1091/25
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: ОСОБА_2
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 .
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, (суддя Савенко А.І.), ухвалене у с-ще. Варва,
У листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, судовим наказом від 08 квітня 2024 року виданого Варвинським районним судом Чернігівської області з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З часу видачі наказу сімейний та матеріальний стан позивача змінився. Він одружився і у його нової дружини є двоє неповнолітніх дітей яких він зобов'язаний утримувати та забезпечувати. Крім того, розмір аліментів визначений судом до стягнення є завеликим для забезпечення потреб сина, що фактично дає змогу відповідачці витрачати кошти і на її утримання, а тому він просить зменшити розмір аліментів до 1/8 частки всіх видів доходів.
Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів наявності змін сімейного чи матеріального стану, які відповідно до закону могли б бути підставою для зменшення розміру аліментів, зокрема - появи осіб, яких він зобов'язаний утримувати і які фактично перебувають на його утриманні, або погіршення матеріального становища. Саме по собі підвищення доходу не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що суд безпідставно відмовив у зменшенні розміру аліментів, не врахувавши зміни його сімейного та матеріального стану. Наявність у теперішньої дружини двох неповнолітніх дітей вимагає від нього обов'язку щодо їх утримання, а також витрачання отриманих аліментів відповідачкою не лише на дитину, а й для покращення власного матеріального становища, зокрема на оплату послуг адвокатів дають підстави для зменшення розміру визначених до стягнення аліментів. Також позивач звертає увагу на те, що відповідачкою не доведено факт який би підтверджував потреби неповнолітньої дитини в тому розмірі в якому сплачуються аліменти. Витрати на лікування дитини є меншими ніж розмір аліментів, які відповідачка отримує. Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що відповідачка не маючи достатніх коштів для придбання ? частки квартири фактично сплатила її вартість за рахунок отриманих аліментів. Позивач як батько, намагається приділяти увагу сину, але враховуючи, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України робить це виходячи з можливостей військової служби. Щоразу коли бачиться з дитиною, витрачає додаткові кошти, оскільки дитина не усвідомлює того, що вона забезпечена батьком у повному обсязі.
До суду надійшов відзив ОСОБА_2 , в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Вказує на те, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта з оцінкою доказів без наведення нових обставин чи належних доказів зміни сімейного та матеріального стану. При цьому утримання двох дітей дружини не є підставою для зменшення аліментів, оскільки обов'язок щодо їх утримання покладається на їх біологічних батьків. Розмір стягнутих аліментів не перевищує максимального розміру визначеного в наказі суду.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.
По справі встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 09 серпня 2014 року, який розірвано заочним рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 07 березня 2024 року (а.с. 36, 37).
26 липня 2023 року позивач та відповідачка за спільні кошти сторін набули у власність квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу за реєстровим № 1617, а в подальшому 1/2 частки цієї квартири відповідачка придбала у позивача ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2024 року за реєстровим № 2984 за 140 000 грн (а.с. 42-49).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_3 (а.с. 11).Син сторін перебуває на «Д» обліку в лікаря-офтальмолога у зв'язку із захворюванням очей, проходить систематичні обстеження та лікування (а.с. 50-57).
08 квітня 2024 року Варвинським районним судом Чернігівської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 березня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7-8).
17 травня 2024 року позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 , яка має доньок: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 10, 12-13).
Позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем. ( а.с.9) Відповідачка ОСОБА_2 працює продавцем у ФОП ОСОБА_7 , а її дохід з грудня 2023 року по грудень 2024 року склав 94 550 грн (а.с.39).
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК України).
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У даній справі з'ясуванню підлягає питання погіршення матеріального становища платника аліментів та зміна його сімейного стану з часу ухвалення судового рішення про стягнення аліментів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28.05.2021 року по справі № 715/2073/20 зазначив, що суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Відмовляючи у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції правильно встановив, що позивач не довів належними та допустимими доказами погіршення свого матеріального становища, появи осіб, яких він зобов'язаний утримувати і які фактично перебувають на його утриманні. Зміна сімейного стану, укладення шлюбу з жінкою, яка має двох неповнолітніх дітей, а також підвищення доходу саме по собі не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував зміни сімейного та матеріального стану позивача, а також наявність у його теперішньої дружини двох неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами.
Посилання позивача на те, що відповідачка витрачає аліментні кошти на правничу допомогу у справі для збереження підвищеного розміру аліментів, є безпідставним, оскільки відповідно до статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є її власністю, і той із батьків, на ім'я якого вони виплачуються, розпоряджається ними виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини, при цьому позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що відповідачка не використовує аліменти на утримання сина.
Крім того, апеляційний суд враховує, що позивач не позбавлений права згодом змінити розмір аліментів за наявності підстав, передбачених статтею 192 СК України.
Суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду щодо відсутності підстав для зменшення розміру аліментів не спростовують, рішення суду є законним, обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування в відсутні.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 2, 8 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими доказами.
Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 зазначив, що склад і розмір витрат на правничу допомогу є предметом доказування у справі. Для підтвердження цих витрат необхідно подати договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі послуг, платіжні документи та розрахунок витрат. Наявність таких доказів є підставою для їх відшкодування стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Таким чином, Верховний Суд роз'яснив, що перелік доказів витрат на правничу допомогу не є вичерпним, а їх оцінка перебуває у межах дискреції суду.
Верховний Суд у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 виклав правову позицію, згідно з якою витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт перший частини другої статті 137 ЦПК України).
Відповідно до договору про надання правничої допомоги № 34/25 від 02 червня 2025 року, зі змінами, внесеними додатковою угодою, та акта приймання-передачі наданих послуг від тієї ж дати, відповідачка ОСОБА_2 понесла витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн за підготовку відзиву на апеляційну скаргу у цій справі.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачкою ОСОБА_2 на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 137 та частиною третьої статті 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних Адвокатським об'єднанням АК «Логос» (підготовка відзиву на апеляційну скаргу), залишення без задоволення апеляційної скарги позивача на рішення від 03 квітня 2025 року, відсутність заперечень позивача щодо не співмірності заявлених витрат на правничу допомогу, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на професійну правничу в розмірі 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 263, 374, 376 ч.1 п.2,4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: