Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2796/25
Номер провадження2/711/1602/25
18 серпня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судових засідань Овезової Ю.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
02 квітня 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до Придніпровського районного суду м.Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 180 778,48 грн та судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 14.05.2021, будучи клієнтом АТ «Акцент-Банк, уклала з позивачем кредитний договір №ABH0CT155101620980117855 щодо надання останній кредиту в розмірі 100 000.00 грн строком на 64 місяці (тобто до 13.09.2026) зі сплатою процентів у розмірі 50,00 щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн (кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту).
Позивач у позовній заяві стверджує, що ОСОБА_1 , станом на 01 квітня 2025 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 180 778,48 грн, що складається з: 95 998,79 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 84779,69 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією, та 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови, укладеного кредитного договору, не виконує в зв'язку з чим у неї утворилася вказана заборгованість, тому АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду та просить стягнути з відповідача вказану заборгованість.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 09 год 40 хв 29 травня 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.46-47).
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.05.2025 розгляд справи був відкладений до 09 год 00 хв 07.07.2025.
03 липня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 до суду подано заяву про зменшення розміру боргу, яка обгрунтована тим, що розмір процентів, які нараховані позивачем відповідачу становить 46% від загальної суми боргу. У зв'язку із цим, відповідач вважає, що сума нарахованих процентів є надмірною та економічно необгрунтованою, зважаючи на тривалість дії кредитного договору, високу процентну ставку та складне економічне становище в державі, зокрема у зв'язку з війною та загальним зниженням платоспроможності населення. Крім того відповідач, посилаючись на положення п.6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та ч. 1 ст.233 ЦПК України, просить суд зменшити розмір неустойки.
Підсумовуючи викладене, відповідач просить суд зменшити розмір суми, що підлягає стягненню, шляхом зменшення розміру нарахованих процентів, які не є економічно обгрунтованими.
Судове засідання, що було призначене о 09 год 00 хв 07.07.2025 не відбулося з підстав надходження від відповідача заяви про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладений до 10 год 10 хв 15 серпня 2025 року.
Представник позивача Шкапенко О.В. у судове засідання не з'явився, причин не прибуття суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника Шкапенка О.В., що були отримані цими учасниками справи 08.07.2025 о 21 год 07 хв 54 сек (а.с.72 зворот, 73 зворот). Водночас представник позивача Шкапенко О.В. у клопотанні про розгляд справи за відсутності позивача від 01.04.2025, що було подане разом із позовною заявою (а.с.23), просив суд, розгляд означеної справи проводити без участі представника позивача, не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення у разі виникнення обставини, викладених у ч.1 ст.280 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні, що відбулося о 10 год 10 хв 15 серпня 2025 року, заперечення проти позову в частині стягнення розміру відсотків за користування кредитом підтримала з підстав, викладених у заяві про зменшення розміру боргу. Крім того, в судовому засіданні підтвердила факт укладення з позивачем кредитного договору, заборгованість за яким є предметом розгляду судом справи, а також і факт отримання кредитних коштів в сумі 100000 грн.
15 серпня 2025 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, у зв'язку зі складністю справи, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 16 год 30 хв 18 серпня 2025 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію представника позивача, висловлену письмово, а також позицію відповідача, що викладена як письмово, так і проголошена під час вступного слова, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 03.07.2018 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку (а.с.5).
Також, із безпосередньо дослідженого у судовому засіданні Паспорту споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка», суд встановив, що 14.05.2021 АТ «Акцент-Банк» надав відповідачу інформацію, що зберігає чинність та є актуальною до 03.05.2026, відповідно до якої: сума/ліміт кредиту - 100000 грн, строк кредитування - 60 місяців, процентна ставка за користування кредитними коштами - 50% річних, загальні витрати за кредитом - 176960,38 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 276960,38 грн, реальна річна процентна ставка - 64,3 % річних, розмір щомісячного платежу - 4616,01 грн, кількість щомісячних платежів - 60, штраф та інші платежі - відсутні та не передбачені (а.с.5 зворот, 6).
Із дослідженої в судовому засіданні Заяви про надання послуг «Швидка готівка» №ABH0CT155101620980117855 від 14.05.2021, суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 звернулася до АТ «Акцент-Банк» із означеною заявою з метою отримання кредиту за послугою «Швидка готівка» на таких умовах: вид кредиту: кредит, тип кредиту: кредит строковий, мета отримання кредиту: придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг, сума кредиту: 100 000 грн, строк кредиту: 60 місяців, процентна ставка (фіксована): 50% на рік, номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту: 5375235108521855, рахунок для внесення платежів: UA373077700000029095612245214. Факт підписання відповідачем означеної заяви підтверджується даними розділу «Клієнт», у якому міститься інформація про те, що ОСОБА_1 14.05.2021 о 11 год 27 хв простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_1 підтвердила підписання означеної заяви (а.с.6 зворот - 7).
Із таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит суд встановив, що датою видачі позивачем відповідачу кредиту в розмірі 100000 грн є 14.05.2021; строк кредитування: 60 місяців; останній платіж: 13.05.2026; проценти за користування кредитом: 176960,38 грн; чиста сума кредиту: 276960,38 грн. Факт підписання відповідачем означеної таблиці підтверджується даними розділу «Клієнт», у якому міститься інформація про те, що ОСОБА_1 14.05.2021 о 11 год 27 хв простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_1 підтвердила підписання означеної заяви (а.с.7 зворот).
Згідно меморіального ордеру №TR.17689858.21406.65455 від 14.05.2021 вбачається факт видачі позивачем відповідачу 100000 грн на виконання умов договору №ABH0CT155101620980117855 від 14.05.2021 (а.с.9 зворот).
Згідно дослідженого судом розрахунку заборгованості за договором №ABH0CT155101620980117855 від 14.05.2021, станом на 01.04.2025, встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 180778,48 грн, що складається з: 95998,78999999999 грн - залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 84779,69 грн - залишку заборгованості за процентами, 0,00 грн - заборгованості за комісією, та 0,00 грн - заборгованості за пенею. Водночас із означеного письмового доказу суд встановив, що у період з 14.05.2021 до 01.04.2025, відповідач сплатила позивачу 41 691,02 грн у рахунок виконання умов договору № ABH0CT155101620980117855 від 14.05.2021 (а.с.8-9).
Інформація, викладена у розрахунку заборгованості за договором №ABH0CT155101620980117855 від 14.05.2021, підтверджується також і випискою по кредиту, що підготовлена АТ «Акцент-Банк» за період з 14.05.2021 до 31.03.2025 (а.с.10 зворот - 11).
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до положень ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі - Закон №675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону №675).
Статтею 12 Закону №675 визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).
Частинами 1,2 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст.1056-1 ЦК України).
Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, із, досліджених безпосередньо в судовому засіданні, Заяви про надання послуг «Швидка готівка» №ABH0CT155101620980117855 від 14.05.2021 та таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит від 14.05.2021, що складають кредитний договір, суд встановив, що їх сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови його надання, а також розмір річної процентної ставки за користування кредитом, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого правочину на зазначених у ньому умовах шляхом його підписання простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_1 (а.с.6 зворот - 7).
У судовому засіданні, що відбулося 15.08.2025, відповідач ОСОБА_1 беззастережно визнала ті юридичні факти, що вона 14.05.2021 уклала із позивачем кредитний договір №ABH0CT155101620980117855, підписавши його електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора, та отримала в кредит від позивача грошові кошти в сумі 100000 грн. У суду не виникло обгрунтованих сумнівів щодо добровільності визнання відповідачем означених фактів.
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідач не надала суду доказів як неотримання нею в кредит від АТ «Акцент-Банк» грошових коштів у сумі 100000 грн згідно Заяви про надання послуг «Швидка готівка» №ABH0CT155101620980117855 від 14.05.2021, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання її умов, зокрема, сплати заборгованості в розмірі 180 778,48 грн, що відповідає ціні позову та розміру, заявлених позивачем позовних вимог.
Водночас матеріалами справи підтверджується той факт, що відповідач 14.05.2021 підписала Заяву про надання послуг «Швидка готівка» №ABH0CT155101620980117855 від 14.05.2021 та цього дня отримала від позивач у кредит грошові кошти в сумі 100000 грн, повернувши позивачу, за період з 14.05.2021 до 31.03.2025, 41 691,02 грн.
Отже, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 не виконала грошове зобов'язання щодо повернення суми кредиту та відсотків за його нею користування згідно умов кредитного договору №ABH0CT155101620980117855 від 14.05.2021, суд дійшов висновку, що позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 180 778,48 грн, що складається з: 95 998,79 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 84779,69 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, підлягає задоволенню.
Щодо заяви відповідача про зменшення розміру боргу за процентами з підстав того, що їх розмір не є економічно обгрунтованими (вхідний №26749/25 від 03.07.2024, а.с.66-68), то суд зазначає про таке.
Частинами 1,2,3 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Частиною 1 ст.627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами кредитного договору щодо умов і розміру сплати відсотків за користування кредитним коштами; наявні відомості про те, що саме відповідач ОСОБА_1 погодилася з умовами з приводу розміру відсотків за користування кредитними коштами; також із розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач здійснила 10 платежів на виконання умов кредитного договору, сплативши щоразу кредитодавцю мінімальний щомісячний платіж, що обумовлений означеним правочином; позивачем доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому, з приводу яких відносин був укладений кредитний договір, та хто ознайомлений з викладеними в ньому умовами.
Водночас ані умови кредитного договору №ABH0CT155101620980117855 від 14.05.2021, ані положення законодавства не надають право суду за клопотанням/заявою позичальника, під час розгляду справи про стягнення кредитної заборгованості, зменшувати розмір відсотків за користування кредитними коштами з призми їх економічної необгрунтованості та/або тривалості дії кредитного договору, та/або високої процентної ставки, та/або складного економічного становища в державі.
У цьому контексті суд звертає увагу відповідача, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення як від сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми (ч.2 ст.625 ЦК України), так і від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов'язань.
Проте позивачем не пред'явлена позовна вимога про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, а тому суд не застосовує до спірних правовідносин положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України
Водночас суд звертає увагу відповідача, що лише положеннями ч.3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Проте позивачем не пред'явлено позовної вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені), а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин п.6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Посилання відповідача в заяві про зменшення розміру боргу на положення ч.1 ст.233 ЦПК України суд вважає помилковим, оскільки означена норма процесуального прав регулює
оголошення показань свідків. Ймовірно відповідач вважала за необхідне здійснити посилання на положення ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, відповідно до яких у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Проте суд звертає увагу відповідача, що положення Господарського кодексу України не регулюють цивільно-правові відносини, а тому поряд з тим, що позивач не пред'явив таку позовну вимогу як стягнення штрафних санкцій, тому до спірних правовідносин суд не застосовує означену норму матеріального права.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правових підстав для зменшення розміру відсотків за користування кредитом у конкретному випадку нема, а тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про зменшення розміру боргу.
Щодо розподілу судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.133 ЦПК України).
Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №ABH0CT155101620980117855 від 14.05.2021 обгрунтованими, тому із відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір у сумі 2422,40 грн, сплачений згідно платіжного доручення №6005315475683 від 01.04.2025 (а.с.22).
Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 207, 526, 626, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.3, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 4, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 133, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
позовну заяву акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №ABH0CT155101620980117855 від 14 травня 2021 року, станом на 01 квітня 2025 року, в розмірі 180 778 (сто вісімдесят тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень 48 (сорок вісім) копійок, з яких: 95 998 (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) гривень 79 (сімдесят дев'ять) копійок - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), та 84 779 (вісімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят дев'ять) гривень 69 (шістдесят дев'ять) копійок - заборгованість за процентами.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 18 серпня 2025 року.
Сторони в справі:
Позивач: акціонерне товариство «Акцент-Банк», ЄДРПОУ: 14360080, місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: О. В. Петренко