532/1495/25
2/532/849/2025
31 липня 2025 р. м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
судді - Омельченко І.І.,
з участю секретаря судового засідання - Логвиненко А.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - Бобрищева І.Р.,
відповідач - ТОВ «ФК Фінрезерв Плюс»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
-приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л.,
-приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК Фінрезерв Плюс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
20 червня 2025 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ФК Фінрезерв Плюс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не згодний з виконавчим написом № 12377 від 15.03.2021 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК Фінрезерв Плюс» заборгованості в розмірі 20243,70 гривень, оскільки він вчинений з порушенням чинного законодавства і є таким, що не підлягає виконанню. По-перше, наявна заборгованість не є безспірною і не може вважатися обґрунтованою, в зв'язку з тим, що позивач не отримував від ПАТ «Дельта Банк» будь-які грошові кредитні кошти, а також не укладав кредитні та/або інші договори з ПАТ «Дельта Банк» та відповідачем. Посилання на заборгованість у сумі 20243,70 гривень, яку нарахував нотаріус, не підтверджено жодними доказами. По-друге, відповідачем (стягувачем) не було надіслано на адресу позивача (боржника по виконавчому провадженню) вимогу про погашення простроченої заборгованості із зазначенням суми погашення, а також не було повідомлено про зміну кредитора в зобов'язанні. Такими діями відповідач (стягувач) позбавив позивача можливості добровільно виконати вимогу, яку останній міг отримати.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 прохав суд визнати виконавчий напис № 12377 від 15.03.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК Фінрезерв Плюс» заборгованості в розмірі 20243,70 гривень таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23 червня 2025 року по даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.41-43).
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи в їх відсутність. Позовні вимоги підтримує та прохає задовольнити. Крім того, не наполягала на задоволенні клопотання про витребування у відповідача оригіналу кредитного договору № 001-16027-241013 від 24.10.2013 року.
Відповідач ТОВ «ФК Фінрезерв Плюс», будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л., будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.
Суду надано копію кредитного договору № 001-16027-241013 від 24.10.2013 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , який не містить нотаріального посвідчення (а.с.13-зворот).
15 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 12377, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 001-16027-241013 від 24.10.2013 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», право вимоги від якого перейшло до нового кредитора ТОВ «Росвен Інвест Україна», відповідно до договорів про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 142/К та № 143/К від 26.01.2018 року. В подальшому, 30.12.2020 року між ТОВ «Росвен Інвест Україна» і ТОВ «ФК «Уно Капітал» було укладено договір факторингу № 1-30/12, на підставі якого ТОВ «ФК «Уно Капітал» набуло право нового кредитора. 27.01.2021 року між ТОВ «ФК «Уно Капітал» і ТОВ «ФК Фінрезерв Плюс» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 1-27/01, за яким ТОВ «ФК Фінрезерв Плюс» набуло право нового кредитора до боржника за кредитним договором. Стягнення заборгованості проводиться за період з 02.07.2018 року по 27.01.2021 року. Сума заборгованості становить 20093,70 гривень, у тому числі: 9993,70 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 7850,00 гривень - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 2250,00 гривень - строкова заборгованість за штрафами і пенями. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати зі стягувача в розмірі 150,00. Загальна сума, що підлягає стягненню з боржника на користь стягувача, становить 20243,70 гривень (а.с.7).
ТОВ «ФК Фінрезерв Плюс» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. із заявою про відкриття виконавчого провадження (а.с.13).
На підставі виконавчого напису № 12377 від 15.03.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65966453 від 05.07.2021 року (а.с.21-22).
Також у рамках виконавчого провадження № 65966453 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. винесено постанови про арешт коштів боржника від 18.03.2024 року та 19.05.2025 року, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 05.07.2021 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 05.07.2021 року, про стягнення з боржника основної винагороди від 05.07.2021 року, про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій від 26.05.2025 року (а.с.15-18,23-30).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Згідно п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Зі змісту статті 87 Закону України «Про нотаріат» вбачається, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Аналогічні правила та умови вчинення нотаріусами виконавчого напису містить Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку).
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Водночас цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Верховний Суд зазначає, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця.
Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати в позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику в порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».
Отже, встановлена законом процедура стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса не вважається дотриманою (виконана), якщо боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові 13 жовтня 2021 року (справа № 554/6777/17).
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», такими документами для одержання виконавчого напису є нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме: платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Приватним нотаріусом Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис на підставі пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», яким передбачено, що до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів належить така форма договору, як кредитний договір.
Вказаний пункт № 2 був включений до Переліку Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662, зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Згідно з ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Тому постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року набрала законної сили цього ж дня - 22.02.2017 року, отже і пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року також втратив чинність з цього дня.
Тобто з 22.02.2017 року нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості, що випливають з кредитних відносин.
Таким чином, діючим на момент вчинення виконавчого напису та на сьогодні є Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 в редакції до Постанови Кабінету Міністрів від 26.11.2014 року № 622, тобто без розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Оскільки виконавчий напис, який є предметом спору в даній справі, вчинено 15 березня 2021 року, тобто після визнання недійсною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, що свідчить про те, що приватним нотаріусом Харою Н.С. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не враховано тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості по кредитним договорам, вже не чинні.
Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року в справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі та встановити й зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі № 137/1666/16-ц, у постанові Верховного Суду від 22 травня 2020 року по справі № 674/918/17).
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Крім цього, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус отримував від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому в нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, зазначений у виконавчому написі, є безспірним.
Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 має безспірну заборгованість перед ПАТ «Дельта Банк» і в подальшому перед ТОВ «Росвен Інвест Україна», ТОВ «ФК «Уно Капітал» і ТОВ «ФК Фінрезерв Плюс», а також, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, зокрема, належним чином завірений кредитний договір з відміткою про його нотаріальне посвідчення, а також доказів про належне повідомлення боржника про відступлення права вимоги та про розмір заборгованості, термін її сплати.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати виконавчий напис № 12377 від 15.03.2021 року таким, що не підлягає виконанню.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову - на відповідача.
Частиною 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі № 761/24672/15-ц (провадження № 14-197цс18) вказано, що «у статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, в якому не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав. Разом з тим, у частині 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Системний і комплексний аналіз зазначених норм дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як «споживачі, які звернулися з позовними вимогами про захист порушених справ», у переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому в статті 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, а саме Законом України «Про захист прав споживачів».
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а тому з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Керуючись статтями 12, 141, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК Фінрезерв Плюс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.
Визнати виконавчий напис № 12377, вчинений 15.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ФК Фінрезерв Плюс» заборгованості в розмірі 20243,70 гривень таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з ТОВ «ФК Фінрезерв Плюс» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
відповідач - ТОВ «ФК Фінрезерв Плюс», код ЄДРПОУ 44109676, юридична адреса: 04060, м. Київ, вул. Ризька, 73-Г, офіс 7.
Суддя