Справа№592/8246/25
Провадження №2/592/2082/25
12 серпня 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого - судді Шияновської Т.В.,
з участю секретаря судового засідання Чайки Т.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної компенсації,
22.05.2025 позивака ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідачки на її користь матеріальну компенсацію за одноособове володіння та користування часткою квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності в розмірі 100 000 грн.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вказану квартиру, яка належить їм з відповідачкою на праві спільної часткової власності, ОСОБА_2 використовує одноосібно, здаючи в оренду без згоди іншого співвласника. Відтак, виходячи з аналізу ринкових цін, за середньомісячної вартості оренди подібної квартири 10 000 грн на місяць, сума матеріальної компенсації складає 100 000 грн за останні 20 місяців користування спільним майном.
Ухвалою суду від 23.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, на виконання якої позивачкою 13.06.2025 надано докази сплати судового збору та позовну заяву з додатками для вручення відповідачу.
Ухвалою суду від 30.06.2025 позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду від сторін не надходили. Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
В наданому відзиві на позов відповідачка ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки останньою не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірна квартира здається в оренду і відповідно вона отримує орендну плату.
06.08.2025 позивачка надала заперечення на відзив.
Ухвалою суду від 12.08.2025 відмовлено у задоволенні заяви позивачки ОСОБА_3 про забезпечення доказів у справі шляхом звернення до Національної поліції про встановлення факту здачі відповідачкою спільної квартири в оренду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.10.2013 у справі №1806/9953/12 встановлено факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був рідним сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визнано за ОСОБА_1 право на спадщину за законом в порядку представлення як спадкоємця третьої черги після померлого ОСОБА_4 (а.с. 17-20).
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 09.01.2014 вказане рішення суду першої інстранції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 частково скасоване; встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , більше п'яти років до часу відкриття спадщини; визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право на спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 разом із спадкоємицею за законом третьої черги в порядку представлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 21-26).
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №101388300 від 25.10.2017 вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 , розмір частки (а.с. 50).
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.01.2016 у справі №592/7673/15-ц визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 ; усунуто ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою та зобов'язано ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 ключі від вхідної двері квартири АДРЕСА_2 ; вселено ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 51-52).
З довідки ДОП Сумського ВП ГУНП в Сумській області Базарного Г. від 28.11.2019 вбачається, що за результатами проведеної перевірки за зверненням ОСОБА_1 щодо вселення ОСОБА_2 до спільної квартири квартиранта, було встановлено, що спірні відносини є цивільно-правовими та мають бути вирішені в судовому порядку, за відсутності ознак кримінального чи адміністративного правопорушення прийнято рішення про припинення проведення перевірки (а.с. 63).
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. ст. 355, 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 , зазначаючи, що ОСОБА_2 здає в оренду належну їм на праві спільної часткової власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і належну їй 1/2 частину цієї квартири, а тому має сплатити матеріальну компенсацію за одноособове володіння та користування квартири у розмірі 50% орендної плати за останні 20 місяців.
Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч.2 ст.78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частиною 1 ст.80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст.263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, при зверненні до суду з позовом саме на позивача покладається обов'язок доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог, з посиланням на матеріально-правову підставу.
Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи, передусім, із доведеності таких вимог позивачем.
Наданими суду стороною позивача доказами підтверджено, що рішенням суду визнано за ОСОБА_1 право на спадщину за законом в порядку представлення як спадкоємця третьої черги після померлого ОСОБА_4 ; визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право на спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 разом із спадкоємицею за законом третьої черги в порядку представлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Право власності на квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за позивачкою ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку не зареєстроване.
Водночас, будь-яких доказів на підтвердження обставин того, що вказану квартиру відповідачка за договором оренди передала у користування іншим особам та отримує за це орендну плату позивачка суду не надала, про витребування доказів клопотань не заявляла.
Таким чином, з огляду на вищевказане, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність заявлених позовних вимог, а отже і про необхідність відмови у задоволенні позову.
У відповідності до вимог п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати позивачки у справі суд залишає за нею. Також суд вважає необхідним стягнути з позивачки на користь відповідачки документально підтверджені понесені нею витрати за надання професійної правничої допомоги при виготовленні відзиву на позов у сумі 1 000 грн (а.с. 54-55).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 76, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної компенсації.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду. При оголошенні вступної та резолютивної частини судового рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивачка: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складений 18.08.2025.
Суддя Т.В. Шияновська