13.08.2025 Єдиний унікальний № 371/1208/25
провадження № 1-кп/371/244/25
13 серпня 2025 року м. Миронівка
ЄУН 371/1208/25
Провадження № 1-кп/371/244/25
Миронівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
спеціаліста - перекладача
жестової мови ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12025116220000074, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 червня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України,
Історія провадження
30 липня 2025 року до Миронівського районного суду Київської області передано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025116220000074 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України.
Кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання відповідно до вимог частини першої статті 314 КПК України.
Судом у підготовчому судовому засіданні поставлено на обговорення питання про можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Прокурор вважав за можливе призначити судовий розгляд кримінального провадження, оскільки кримінальне провадження підсудне Миронівському районному суду Київської області, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог статті 291 КПК України, відсутні підстави для закриття кримінального провадження, передбачені пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заявила клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
Оґрунтування клопотання
Захисник вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, оскільки він не відповідає вимогам статті 291 КПК України, у кримінальному провадженні не в повній мірі встановлені всі обставини, які підлягають доказуванню.
Відповідно до положень статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
В обвинувальному акті не зазначено мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, які відповідно до статті 91 КПК України є обов'язковими обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відсутні відомості про мотив і мету вчинення кримінального правопорушення у складених за результатами допиту потерпілої, свідків, підозрюваної протоколах.
Кримінальне провадження №12025116220000074 зареєстровано 09 червня 2025 року, однак в обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_4 завдала тілесних ушкоджень потерпілій саме 30 травня 2025 року. В матеріалах справи міститься заява потерпілої від 15 липня 2025 року, інша заява без підпису і дати. Відомості про подію були внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань лише через 9 днів та стосувалися відповідно легких тілесних ушкоджень.
Реєстр матеріалів досудового розслідування не містить протоколу допиту доньки обвинуваченої ОСОБА_8 , яка була безпосереднім свідком події.
Реєстр матеріалів досудового розслідування містить неповні та неточні дані, містить відомості про проведення слідчої дії у виді слідчого експерименту до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, що дає підстави вважати, що вказана слідча дія не була проведена, дані про особу, з якою її намагались провести, зазначені не вірно. До протоколу проведення слідчого експерименту копій паспорту чи іншого посвідчення особи не доєднано, відтак дізнавач не встановила особу, з якою проводила слідчий експеримент, однак внесла цю слідчу дію в Реєстр матеріалів досудового розслідування.
Позиції учасників кримінального провадження
Обвинувачена підтримала клопотання захисника.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, посилаючись на необґрунтованість наведених захисником мотивів, вказав, що обвинувальний акт відповідає вимогам, які встановлені кримінальним процесуальним законодавством до його змісту.
Мотиви суду
Заслухавши клопотання та думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з таких мотивів.
Згідно з частиною четвертою статті 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим статті 291 КПК України.
Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває особі доступ до правосуддя. Тож саме сформульованим обвинуваченням визначаються межі судового розгляду (частина перша статті 337 КПК України).
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Тобто, виключною підставою для повернення обвинувального акта прокурору є його невідповідність вимогам закону, а саме наявність таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Оскільки пункт 3 частини третьої статті 314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акта як право, а не обов'язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акта вимогам КПК України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року (справа № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).
За змістом вищевказаної норми для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України. Таким чином, з урахуванням задач підготовчого провадження, суд здійснює перевірку обвинувального акта на наявність невідповідності кримінальному процесуальному закону, яка б перешкоджала призначенню судового розгляду.
У статті 291 КПК України встановлено процесуальний порядок складення обвинувального акта у кримінальному провадженні, викладено ряд відомостей, що їх має містити обвинувальний акт, а також чітко визначено ті процесуальні документи, що в обов'язковому порядку додаються органом досудового розслідування до обвинувального акта.
Частиною другою статті 291 КПК України закріплено, що обвинувальний акт повинен містити : 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу.
За змістом частини четвертої статті 291 КПК України, до обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється (ч. 4 ст. 291 КПК України).
Встановлено, що обвинувальний акт, складений відносно ОСОБА_4 , не містить таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Відповідно до частини четвертої статті 110 та пункту 5 частини другої статті 291 КПК України, визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій (стаття 22 КПК України). Отже, прокурор як сторона кримінального провадження, є самостійним у визначені правової кваліфікації кримінального правопорушення та доведенні її обґрунтованості у змагальному судовому процесі.
Таким чином, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор.
Із наданого суду обвинувального акту та доданого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування, не вбачається суттєвих та очевидних підстав для його повернення прокурору.
Зі змісту обвинувального акта, складеного у кримінальному провадженні за ознаками вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, вбачається, що він містить у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, що відповідає вимогам статті 291 КПК України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17 кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо.
Більше того, суд позбавлений можливості перевірити правильність викладу фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення на цьому етапі, оскільки вимогами частини четвертої статті 291 КПК України (якою заборонено до початку судового розгляду надавати суду інші документи, крім обвинувального акту та додатків до нього), для перевірки обвинувального акта на відповідність вимогам КПК у розпорядженні суду на стадії підготовчого судового провадження фактично є лише сам обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Доводи захисника обвинуваченої щодо правильності складених процесуальних документів і відповідно обсягу проведених процесуальних дій, необхідності встановлення мети та мотиву вчинення кримінального правопорушення, судом приймаються до уваги, у той же час такі доводи є передчасними, оскільки вони не перешкоджають призначенню обвинувального акта до судового розгляду та підлягають перевірці судом відповідними доказами під час судового розгляду, тобто вирішення зазначених в клопотанні питань виходить за межі підготовчого судового засідання та не ґрунтується на вимогах статей 314, 315 КПК України.
Відповідно до статей 314, 315 КПК України, на стадії підготовчого судового засідання суд не уповноважений здійснювати дослідження та оцінку доказів. Така оцінка надається судом лише після дослідження доказів у ході судового розгляду в порядку, визначеному статтями 89, 94 КПК України.
З огляду на специфіку завдань та цілей підготовчого судового засідання, в межах цієї стадії суд позбавлений можливості не лише досліджувати докази, надавати їм оцінку з точки зору їх допустимості та/або достовірності, а й робити висновки щодо законності чи незаконності дій, бездіяльності чи рішень, прийнятих на досудовому розслідуванні.
Щодо наявності недоліків в реєстрі матеріалів досудового розслідування суд зазначає, що відповідно до наведеного пункту 3 частини третьої статті 314 КПК України, єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт.
Додатки до обвинувального акта, визначені частиною четвертою статті 291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акту прокурору.
Обвинувальний акт містить всі необхідні відомості, передбачені кримінальним процесуальним законом, повністю відповідає вимогам статті 291 КПК України, тому правові підстави для його повернення прокурору, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 314 КПК України, відсутні.
Необґрунтоване повернення обвинувального акту прокурору тягне за собою порушення вимог статті 6 Європейської конвенції з прав людини, яка передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість висунутого обвинувачення, а також вимоги частини п'ятої статті 28 КПК України, згідно з якими кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
Керуючись статтями 291, 314 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12025116220000074, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 червня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає
Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.
Суддя ОСОБА_1