18 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 645/5552/19
провадження № 61-10170ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 23 червня
2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя,
04 серпня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала
до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 23 червня 2025 року у зазначеній справі.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом
до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.
У статті 392 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України
до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить відстрочити сплату судового збору, посилаючись на скрутний матеріальний стан, оскільки вона є пенсіонеркою.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до cплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком
до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється
від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком
до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої
чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб
та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору
або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Вищезазначена норма закріплює дискреційне право, а не обов'язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ'я сторін
та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того,
що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір
у встановленому чинним законодавством розмірі. З метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків
в банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім'ї та наявність утриманців тощо.
Таким чином, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою
про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року в справі «Kniat v. Poland»; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того,
щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять даних про реальний дохід заявника, а також, що заявник є непрацездатною особою чи має незадовільний стан здоров'я. Заявник не надала жодних доказів на підтвердження свого майнового стану, а також того, що вона є пенсіонером.
Верховний Суд враховує, що зазначення особою про скрутне матеріальне становище, очевидно не свідчить про дійсність такого майнового стану, враховуючи загальні потреби життєдіяльності кожної особи та необхідність їх матеріального забезпечення.
Оцінюючи ці обставини, суд вважає, що відсутні переконливі докази того,
що майновий стан заявника перешкоджає сплатити йому судовий збір.
Європейський суд з прав людини виходить з того, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий його розмір, який не враховує фінансове положення заявника, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Зокрема, така позиція була викладена у справі «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії» (рішення
від 26 липня 2011 року).
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Особливо це стосується порушення заявником процедури касаційного провадження.
У той же час, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу
до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб,
які звертаються до суду.
Таким чином обставини, зазначені у клопотанні, не є безумовною підставою
для відстрочення сплати судового збору, оскільки не підтверджують
з достовірністю скрутний майновий стан заявника, що перешкоджає заявнику виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.
Вказане ґрунтується на такій конституційній засаді судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України) та узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
За таких обставин, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму
для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року,
в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» судовий збір за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду фізичною особою становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 3 028,00 грн.
Таким чином, розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги становить 605,60 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК
у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, ККДБ - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Обов'язок зі сплати судового збору є загальним для всіх суб'єктів,
що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом
і судом.
На підтвердження сплати судового збору заявнику необхідно надати
до суду документ, що підтверджує сплату ним судового збору за подання касаційної скарги, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення указаних недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 23 червня 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко