Справа № 183/7276/25
№ 1-кс/183/1536/25
15 серпня 2025 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Магдалинівка Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_5
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з цим клопотанням, у якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням застави.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує про встановлені досудовим розслідуванням обставини, а саме: що відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Так встановлено, що ОСОБА_5 , маючи протиправний умисел, направлений на вчинення шахрайських дій, з метою заволодіння чужим майном, 13 червня 2025 року о 12 годині 30 хвилин, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 підійшов до ОСОБА_7 та шляхом обману, повідомив останній неправдиву інформацію та ввів останню в оману щодо їх знайомства і попрохав про допомогу, що виражалась у наданні місця ночівлі для його доньки - ОСОБА_8 , на що ОСОБА_7 погодилася та запропонувала ОСОБА_5 та ОСОБА_8 направитись до місця її фактичного мешкання, а саме до адреси: АДРЕСА_4 .
Приблизно о 19 годині 10 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи в одній з кімнат кв. АДРЕСА_5 , керуючись протиправним умислом, направленим на заволодіння чужим майном, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна шляхом обману потерпілої ОСОБА_7 , а саме щодо володіння знань та розуміння містичних та духовних вчень, які виражалися у вмінні лікувати людей під приводом проведення ритуалів над грошовими коштами, отримав від ОСОБА_7 грошові кошти у національній валюті в сумі 131000 гривень, 600 євро та 1300 доларів США, що еквівалентно курсу на 13.06.2025р. та становить 213 783 гривень 90 копійок.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, а саме у шахрайстві, вчиненому в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілому.
16 червня 2025 року вказаний факт, внесено до ЄРДР за №12025042350000673 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.
14 серпня 2025 року о 23:20 годині ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КК України та 14 серпня 2025 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується протоколом прийняття заяви у ОСОБА_7 про вчинене правопорушення від 14.06.2025 року, протоколом огляду місця події від 14.06.2025 року, протоколом огляду предмета від 19.06.2025 року, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 17.06.2025 року, протоколами допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілої та свідків та іншими матеріалами кримінального провадження.
В ході досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобіганню вказаним ризикам.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні. Вказав, що ризики існують, ОСОБА_5 може впливати на свідків і потерпілу, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, будучи раніше судимим і розуміючи тяжкість покарання, що передбачає позбавлення волі.
Захисник ОСОБА_6 просив застосувати заставу до ОСОБА_5 .
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що свою вину визнає, підтвердив обставини зазначені в клопотанні та підозрі.
Дослідивши клопотання та надані письмові докази, вислухавши прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів клопотання, 16 червня 2025 року до ЄРДР за №12025042350000673 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України з коротким викладом обставин: « ОСОБА_5 знаходячись за адресою: АДРЕСА_4 шляхом зловживання довірою заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 у розмірі 131 000 гривень та 600 євро, спричинивши останній значні майнові збитки» (ЖЄО 28062 від 16.06.2025).
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За змістом ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на цьому етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, заслухавши пояснення підозрюваного, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя встановив наявність у сторони обвинувачення доказів (протокол прийняття заяви у ОСОБА_7 про вчинене правопорушення від 14.06.2025 року, протокол огляду місця події від 14.06.2025 року, протокол огляду предмета від 19.06.2025 року, протокол допиту потерпілої ОСОБА_7 від 17.06.2025 року, протоколи допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілої та свідків та інші документи), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити це кримінальне правопорушення.
14 серпня 2025 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, яке вручено підозрюваному. Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 277 КПК України за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо її законності або порушення порядку вручення не викликає.
Згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на увагу доводи слідчого та прокурора про те, що наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, що карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, тому останній, усвідомлюючи можливість призначення судом йому реального покарання у разі визнання його винним, може вчинити спробу переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Також слідчий суддя погоджується з позицією щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлюючи можливість призначення судом йому реального покарання у разі визнання його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, матиме змогу незаконно впливати на потерпілу і свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з метою уникнення відповідальності або пом'якшення покарання.
Також слідчий суддя погоджується з позицією щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи те, що ОСОБА_5 раніше судимий 19.06.2025р. Дніпровським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 190 КК України, однак на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову обґрунтовано підозрюється у вчиненні аналогічного корисливого злочину. Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, матиме нагоду продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
За таких обставин, єдиним запобіжним заходом, який слід застосувати до підозрюваного, є тримання під вартою з огляду на обґрунтованість підозри та наявність вказаних ризиків. Крім того, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено той факт, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні та визнаним слідчим суддею доведеними.
Вважаю, що застосування більш м'яких запобіжних заходів - особистого зобов'язання, особистої поруки чи домашнього арешту не відповідатиме обставинам справи та тяжкості обвинувачення, при цьому щодо особистої поруки ніхто із бажаючих (поручителів) до слідчого судді не звертався. Щодо застави, то як альтернативний вид запобіжного заходу вона буде визначена судом. Крім того, особисте зобов'язання і домашній арешт також не може бути застосований до ОСОБА_5 і з тих підстав, що останній не має постійного місця проживання.
В своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 р. ЄСПЛ зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, слідчий суддя вважає виправданим тримання підозрюваного під вартою.
Згідно вимог ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов'язаний визначити розмір застави. При визначенні розміру застави, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також і те, що розмір застави передбачений у межах встановлених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 182 КПК України здатний забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, тому суд вважає за можливе, враховуючи особу підозрюваного, визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 грн. (20х3028 грн.), що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10 жовтня 2025 року включно.
В якості альтернативного запобіжного заходу визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, які можуть бути внесені підозрюваним або заставодавцем на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному слідчим суддею розмірі протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При внесенні суми застави у визначеному слідчим суддею розмірі, підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_5 покласти наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
2) не відлучатись із населеного пункту в якому він перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 10 жовтня 2025 року включно.
З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі якщо він будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього даною ухвалою обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали надати підозрюваному, захисникові, прокуророві та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1