Справа № 183/2683/25
№ 1-кп/183/1596/25
18 серпня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024041350001437 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця рф, м. Новий Уренгой Тюменської області, громадянина рф, неодруженого, не працюючого, з середньою спеціальною освітою, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , несудимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_5
10 листопада 2024 року, о 14 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (2,19 ‰), керуючи технічно справним транспортним засобом марки «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в салоні якого на задньому правому пасажирському сидінні перебувала пасажир ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на задньому лівому - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рухався по автодорозі Т-0413 сполученням «Царичанка-Губиниха» Самарівського району Дніпропетровської області з боку села Нове в напрямку селища Губиниха.
В цей час, перебуваючи на ділянці автодороги Т-0413, розташованому за 500 м до в'їзду в селище Губиниха, водій ОСОБА_3 , рухаючись у світлу пору доби, по сухому покриттю проїзної частини дороги, на заокругленні дороги ліворуч, не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діючи таким чином, щоб не піддавати загрозі життя та здоров'я громадян, не враховував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість, в результаті чого не впорався з керуванням та виїхав на ліве, за напрямком свого руху, узбіччя та допустив перекидання керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого пасажир ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Своїми діями водій транспортного засобу «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 2.9 (а), 12.1 Правил дорожнього руху України, якими передбачено:
п. 1.3.: «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»;
п. 1.5.: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3. (б).: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 2.9.: «Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;
п. 12.1.: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
Порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 перебуває у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної події, внаслідок якої пасажиру транспортного засобу «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у виді закритої тупої травми живота, з розривом печінки та внутрішньочеревною кровотечею, забитої рани живота, закритого перелому лівої ключиці, синця у проекції лівої ключиці, закритого перелому 6,7,8,-го ребер справа, саден в області волосяної частини голови, які у своїй сукупності, за ознакою небезпеки для життя, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, дії ОСОБА_3 , що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, кваліфіковано за ч. 2 ст. 286-1 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 обставини викладені в обвинувальному акті не оспорював, повністю їх підтвердив, пояснив, 10 листопада 2024 року, о 14 годині 00 хвилин, він, дійсно, перебував в стані алкогольного сп'яніння, керував технічно справним транспортним засобом марки «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не впорався з керуванням, виїхав на ліве узбіччя та допустив перекидання керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого пасажир ОСОБА_6 , отримала тяжкі тілесні ушкодження. В скоєному щиро кається, здійснив відшкодування витрат потерпілій на діагностування та лікування, вибачився перед нею. Просив суд суворо його не карати, адже проходив військову службу, окрім цього перебуває у незареєстрованому «цивільному шлюбі», від якого має неповнолітню дитину, яку він утримує, хоча дитина зареєстрована без вказівки на нього, як на батька. Також зазначив, що переніс операцію на голові, буде здійснювати оформлення документів для отримання групи інвалідності. Зробив для себе належні висновки, алкогольні напої вже не вживає.
Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, надала суду письмову заяву, в якій просила суд здійснювати розгляд справи за її відсутністю, зазначила, що претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_3 немає, цивільний позов заявляти не буде. Просила покарання обвинуваченому ОСОБА_3 призначити не суворе.
В судовому засіданні учасники судового розгляду не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд вважає не доцільним досліджувати докази.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Крім того, учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України - порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає його щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини, а також готовністю нести кримінальну відповідальність, бажанням реально виправити ситуацію, яке проявилося у добровільному відшкодуванні завданої шкоди потерпілій та принесенням останній своїх вибачень.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому, суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.
Суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав повністю, на обліку у лікаря фтизіатра, нарколога, психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, раніше не судимий. Згідно висновку судово- психіатричного експерта №155-к від 31.03.2025 року, ОСОБА_3 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, будь-який психічний розлад не виявляв. Під час інкримінованого йому діяння міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Іспитований у теперішній час виявляє психічний розлад у формі посткоммоційного синдрому. Зазначені особливості психіки іспитованого не позбавляють його можливості в даний час усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Суд не бере до уваги відомості про утримання обвинуваченим неповнолітньої дитини, оскільки докази даного факту стороною захисту суду надані не були.
Суд також враховує позицію потерпілої, яка просила призначити обвинуваченому не суворе покарання.
Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, в сфері дорожнього руху в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження.
За таких обставин, суд не знаходить підстав для призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 69, 75 КК України, а саме нижче від найнижчої межі чи звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки такі підстави у суду відсутні, і вважає, що покарання повинно бути призначено виключно у виді позбавлення волі на певний строк, з позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам, даним про особу обвинуваченого.
Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 року по справі № 170/667/21, провадження № 51-2473км22 визначив, що вчинення дорожньої транспортної пригоди водієм, який перебуває у стані алкогольного сп'яніння, унеможливлює звільнення його від призначеного покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК, оскільки зазначеною статтею передбачена заборона у її застосуванні.
Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді позбавленням волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на рівні мінімальної межі, яка передбачена санкцією ч.2 ст.286-1 КК України, буде необхідним та достатнім покаранням для виправлення засудженого.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.
Під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню були проведені судові експертизи, вартість яких підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення:
- судової експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/104-24/45759-ІТ від 14.11.2024 року - 3979,50 грн.;
- судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/104-24/45761-ІТ від 14.11.2024 року - 3183,60 грн., що загальною сумою складають 7163,10 грн.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 року, з автомобіля марки «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_7 .
Речовий доказ у вигляді автомобіля марки «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 - передати власнику ОСОБА_7 .
Запобіжний захід ОСОБА_3 у кримінальному проваджені не обирався.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1