15.08.2025 Єдиний унікальний номер 205/12289/25
Справа № 205/12289/25
Провадження № 2о/205/260/25
про відмову у відкритті провадження
15 серпня 2025 року м. Дніпро
Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Федотова В.М., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління-служба у справах дітей Новокодацького районну в місті Дніпрі ради, ОСОБА_2 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,
12.08.2025 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаною заявою.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя зазначає наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право. Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Як вбачається з матеріалів заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Разом з тим, питання утримання малолітніх, неповнолітніх дітей, врегульовані положеннями Сімейного кодексу України. Так, відповідно до ст. 180 СК України, саме батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку по утриманню дітей врегульовано ст. 181 СК України, де зокрема закріплено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Отже, питання утримання дітей до 18 років унормовано саме положеннями СК України, відповідно до положень якого саме батьки (мати та батько) зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, при цьому ці питання батьки вирішують за домовленістю між собою, а у разі відсутності такої домовленості у судовому порядку, шляхом звернення до суду з позовом.
Пленумом Верховного Суду України у постанові № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» було роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд може встановити факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
Верховний Суд у своїй постанові від 22.04.2020 року в справі № 200/14136/17 зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Заявник в поданій до суду заяві зазначає, що встановлення даного факту необхідне для захисту прав дитини та реалізації його права на відстрочку від призову на військову службу у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Права та обов'язки батьків та дітей регламентовані Сімейним кодексом України.
Зокрема, ч. 1 ст. 14 СК України передбачено, що сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.
З цих підстав при вирішенні вимог про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітньої дитини, суд мав би встановити чи виконує (виконувала) та яким чином щодо своєї неповнолітньої дитини свої батьківські права та обов'язки мати дитини, тобто вирішити питання про її права.
Наведені обставини свідчать про наявність спору про право.
Окрім того, суддя звертає увагу заявника на висновки Великої Палати Верховного суду від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22, з яких вбачається, що у справі, що переглядалась, заявник просив установити факт самостійного виховання ним дитини, проте, Велика Палата ВС дійшла висновку, що встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов'язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов'язків виховання дитини, то питання, заявлене заявником у цій справі, не може з'ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.
Факт, про встановлення якого просить заявник ОСОБА_1 , є аналогічним, відтак, не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, враховуючи наявність спору про право відносно матері дитини, та підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного суду у справі 201/5972/22 від 11.09.2024 року.
Як вбачається з ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
На підставі вищевикладеного, суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
Згідно із ч. 2 ст. 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді (ч. 3 ст. 186 ЦПК).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 186, 293, 315, 353 ЦПК України, суддя
У відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління-служба у справах дітей Новокодацького районну в місті Дніпрі ради, ОСОБА_2 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати заявнику разом із заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити заявнику його право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, про які він вказував у заяві, шляхом подання відповідною особою позовної заяви у порядку позовного провадження на загальних підставах.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Федотова В.М.
.