8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" серпня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2108/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Східбуд» (Україна, 61022, місто Харків, вулиця Іванівська, будинок 1, офіс 34, код ЄДРПОУ 31234803),
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брент Ойл-95» (України, 61054, місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 120, код ЄДРПОУ 42623890),
про стягнення заборгованості,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Східбуд», звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Брент Ойл-95», про стягнення заборгованості у сумі 248 000,00 грн.
19.06.2025, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2108/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів, викладених у позовній заяві не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного господарського процесуального законодавства. В матеріалах справи міститься сформована довідка про доставку 19.06.2025 о (об) 17:14 Товариству з обмеженою відповідальністю «Брент Ойл-95» в електронному вигляді ухвали Господарського суду Харківської області від 19.06.2025 по справі № 922/2108/25 про відкриття провадження у справі.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частин 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/2108/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позові не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Східбуд» (далі за текстом Позивач/Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брент Ойл-95» (далі за текстом - Відповідач/Продавець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 18.04.2024 за № 104 (далі - Договір), згідно з умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується передати талони на паливно-мастильні матеріали: бензин; дизельне паливо; газ скраплений (надалі - Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та повністю сплатити його ціну (п. 1.1 Договору).
В межах господарської операції, як-то вказує Позивач, Відповідач оформив рахунок від 21.01.2025 за № 12 на оплату газу скрапленого (у QR талонах) в кількості 8000 л за ціною 31,00 грн. з ПДВ на суму 248 000,00 грн з урахуванням ПДВ - 41 333,33,00 грн.
За позицією Позивача, у встановлений пунктом 3.4 Договору строк, а саме 21.01.2025, він здійснив перерахування грошових коштів в розмірі 248 000,00 грн. на поточний банківський рахунок Відповідача, зазначений в наданому останнім рахунку на оплату, на підтвердження чого надає примірник платіжної інструкції № 8223, проведеною Харківським ГРУ АТ КБ «Приватбанк» 21.01.2025. В даній платіжній інструкції від 21.01.2025 № 8223 Позивачем зазначено наступне призначення платежу: «Сплата за паливо згідно рах. № 12 від 21.01.2025 у сумі 206 666,67 грн., ПДВ-20% 41 444,3 грн».
Позивач наполягає на тому факті, що фактичну передачу талонів на паливо на відповідну кількість сплаченого газу скрапленого або фактичний відпуск газу скрапленого в кількості 8000 л за ціною 31,00 грн з ПДВ на суму 248 000,00 грн., на користь Покупця Продавцем не здійснено.
02.05.2025, керуючись частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, Позивач пред'явив Відповідачеві письмову вимогу від 01.05.2025 за № 01/05, надіслану на адресу місцезнаходження Відповідача цінним листом з описом вкладення з трек-номером 6116600069462, щодо здійснення поставки (передачі) Покупцю талонів на паливно-мастильні матеріали на загальну суму 248 000,00 грн. на адресу Позивача в строк 7 (сім) календарних днів від дня отримання цієї вимоги.
До позову Позивач додає роздруківку із офіційного сайту АТ «Укрпошта», яка визначає, що відправлений позивачем на адресу відповідача цінний лист з описом вкладення з трек-номером 6116600069462, прибув до відділення - 03.05.2025.
Позивач у позові вказує, що у семиденний строк з моменту пред'явлення Позивачем вимоги про передачу оплачених талонів, тобто до 10.05.2025 року включно, Відповідач талони на газ скраплений на суму 248 000,00 грн. Позивачеві не передав, про готовність товару до передачі покупцеві не повідомив, тобто обов'язок передати товар у встановлений строк не виконав.
Надалі, 13.05.2025 Позивач направив за адресою місцезнаходження Відповідача письмову вимогу від 13.05.2025 № 2/1 цінним листом з описом вкладення з трек-номером 6116600070410 про повернення сплачених в якості передплати за товар за договором № 104 від 18.04.2024 грошові кошти Покупцю, сплачені ним за цим договором, в розмірі 248 000,00 грн. на зазначений у Вимозі банківський рахунок Позивача в строк 7 календарних днів від дня отримання цієї вимоги. Дане поштове відправлення прибуло до відділення 14.05.2025, а 28.05.2025 повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання, що підтверджується роздруківками з сайту Укрпошти щодо цінного листа з трек-номером 6116600070410, які додаються.
Позивач визначає, що станом на момент подання позовної заяви в цій справі, грошові кошти в сумі 248 000,00 грн. Відповідачем на поточний банківський рахунок Позивача не повернуто.
Відповідач не скористався правом на формування відзиву, в порядку статті 165 ГПК України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.
Предметом судового розгляду у справі є вимога щодо наявності/відсутності підстав для повернення суми попередньої оплати на підставі договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 18.04.2024 за № 104.
Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Східбуд» (далі за текстом - Покупець/Позивач) Товариством з обмеженою відповідальністю "Брент Ойл-95" (далі за текстом - Продавець/Відповідач) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 18.04.2024 за № 104 (далі - Договір, а. с. 10, том 1), згідно з умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується передати талони на паливно-мастильні матеріали: бензин; дизельне паливо; газ скраплений (надалі - Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та повністю сплатити його ціну.
Також Договором встановлено, що Продавець відпускає нафтопродукти по пред'явленим карткам, згідно зазначених у картках літрів/або згідно суми коштів, на яку поповнено паливну картку і виду нафтопродуктів. Нафтопродукти відпускаються будь-якій особі, що пред'являє картку на одержання нафтопродуктів (пункт 2.1, 2.2. Договору).
Передача нафтопродуктів Покупцеві здійснюється на умовах EXW - АЗС Продавця (за умови інтерпретації термінів відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс-2010»). Право власності на пальне вважається переданим Покупцеві у момент його фактичного відпуску з АЗС Продавця або у момент його оплати, в залежності від того, яка з подій настане раніше. Зобов'язання Продавця передати пальне вважається виконаним в момент фактичного відпуску пального за картками на АЗС Продавця (пункт 2.4. Договору).
Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, суд зазначає, що між сторонами виникли господарські відносини на підставі договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 18.04.2024 № 104, у відповідності до якого на Позивача та Відповідача покладено зустрічні права та обов'язки щодо купівлі-продажу товарно-розпорядчих документів (талонів) на пальне, по пред'явленні яких нафтопродукти підлягають подальшому відпуску з АЗС Продавця будь-якій особі, що пред'являє картку (талон) на одержання нафтопродуктів.
Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
За приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Так, згідно з пунктом 3.3 Договору відпуск Товару за цим Договором здійснюється на умовах 100-відсоткової попередньої (авансової) передплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, згідно оформленого рахунку.
Пунктом 3.4 Договору передбачено, що оплата Товару здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок Продавця. Розрахунки за Товар здійснюються в грошовій одиниці України - гривні. Покупець зобов'язаний здійснити оплату Товару на підставі рахунку, виставленого Продавцем, протягом 3-х (трьох) днів з дня його виставлення.
Згідно з пунктом 6.1. Договору асортимент, ціна, кількість та загальна вартість нафтопродуктів визначається у Рахунках. Рахунки, згідно яких зроблено оплату за цим Договором, вважаються невід'ємними частинами цього Договору. До ціни Товару входить також вартість зберігання Товару Постачальником в резервуарах АЗС на період дії цього Договору.
Як свідчать матеріали справи, Відповідач оформив Позивачеві рахунок від 21.01.2025 за № 12 на оплату газу скрапленого (у QR талонах) в кількості 8000 л за ціною 31,00 грн. з ПДВ на суму 248 000,00 грн з урахуванням ПДВ- 413 33,33 гривні. (а. с. 13, том 1).
Тобто, даний первинний документ з боку Відповідача визначає вид товару, який обумовлений Договором - газ скраплений у QR талонах.
У встановлений пунктом 3.4 Договору строк, а саме 21.01.2025, Позивач здійснив перерахування грошових коштів в розмірі 248 000,00 грн. на поточний банківський рахунок Відповідача, зазначений в наданому останнім рахунку на оплату, що підтверджується платіжною інструкцією Позивача № 8223, проведеною Харківським ГРУ АТ КБ «Приватбанк» 21.01.2025 (а. с. 14, том 1).
Як встановлено судом, у вище зазначеній платіжній інструкції від 21.01.2025 № 8223, Позивачем зазначено наступне призначення платежу: «Сплата за паливо згідно рах. № 12 від 21.01.2025 у сумі 206 666,67 грн, ПДВ-20% 41444,3 грн».
В сукупності вказаних обставин справи, є доведеним факт виконання Позивачем свого обов'язку, який виник на підставі Договору, а саме вчасно й у повному обсязі здійснив оплату за QR талони на паливо.
Згідно з пунктом 3.5 Договору, якщо Покупець здійснює повну оплату за рахунком, який був виставлений йому Продавцем - він таким чином підтверджує власну повну згоду з усіма суттєвими умовами Договору, які були наведені у відповідному рахунку (здійснення платежу за рахунком Сторони визнають акцептом оферти). Датою оплати (отримання грошей Продавцем) вважається дата надходження грошових коштів на банківський поточний рахунок Продавця.
Надані до позову докази, а саме: рахунок на оплату від 21.01.2025 за № 12 на суму 248 000,00 грн., платіжна інструкція від 21.01.2025 за № 8223, видані та оформлені на виконання договору купівлі-продажу від 18.04.2024 № 104, та свідчать про оплату Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця саме QR талонів на паливо.
Згідно із приписами статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Однак, як свідчать матеріали справи, після здійснення Покупцем попередньої оплати талонів на паливо і до цього часу, Продавець не виконав своє зобов'язання передбачене Договором, а саме не передав талони на газ скраплений (надалі - Товар) у власність Покупця. Таким чином, має місце не виконання Продавцем умов даного Договору щодо передачі талонів на газ скраплений у власність Покупця в кількості 8 000 л за ціною 31,00 грн з ПДВ на суму 248 000,00 грн.
Крім того суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем будь-яких дій про намір передати позивачу оплачений товар чи узгодження умов передачі товару - газу скрапленого (у QR талонах).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Так, відповідно до пункту 1 Інструкції, її вимоги є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).
В пункті 3 Інструкції наведені терміни, які мають визначення в цій Інструкції, зокрема, термін «талон» має таке значення це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Також підпунктом 10.3.3.2 пунктом 10.3.3 Інструкції передбачений відпуск нафтопродуктів за талонами, а заправлення за талонами відображається у відповідному звіті АЗС за формою N 17-НП. На АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС N 17-НП (пункт 10.4.1 вказаної Інструкції).
Також, Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20 грудня 1997 року, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі - Правила № 1442), які визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування (пункт 1). За змістом пункту 2 зазначеного Правила роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів. Продаж нафтопродуктів (крім бензину, дизельного палива, скрапленого вуглеводневого газу) у дрібній розфасовці здійснюється також через спеціалізовані магазини, що продають товари господарського вжитку (далі - спеціалізовані магазини).
Відповідно до пункту 10 Правил № 1442 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків. Особливості порядку продажу нафтопродуктів за готівку та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) встановлюються інструкцією, яка затверджується спільним наказом Міненерговугілля, Мінекономрозвитку, Мінінфраструктури.
При цьому, заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри). Відпуск бензину в тару з полімерних матеріалів і в скляну тару забороняється (пункт 34 Правил № 1442).
З урахуванням зазначених норм, обов'язковою умовою для фізичної реалізації палива за талонами (одноразовим відомостям) потрібна наявність самої автозаправочної станції (АЗС), так як учасником операції з реалізації пального є АЗС (а не продавець карток на пальне, зокрема, талонів).
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 816/1054/18, від 14.12.2021 у справі № 440/1971/20.
Отже продавцем карток на пальне, зокрема, талонів може бути особа, яка має власну мережу АЗС, або особа, яка придбала картки на пальне у іншої особи і не має власної мережі АЗС та, відповідно, не здійснює фізичного відпуску пального з АЗС.
Верховний Суд у постанові від 10.08.2022 у справі № 816/1054/18 зазначав, що за своєю суттю картка на пальне є технічним засобом фіксування права на отримання пального її власником, реалізація пального буде мати місце лише у разі пред'явлення такої картки на АЗС. При цьому підтвердженням фізичного відпуску пального будуть видаткові накладні або чеки терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального на АЗС.
Отже, сама по собі реалізація талонів на пальне юридичним особам та фізичним особам-підприємцям не відноситься до безпосередньої реалізації суб'єктами господарювання пального.
За матеріалами справи, судом встановлено, що Акт приймання-передачі талонів на газ скраплений Сторонами не підписано, фактичну передачу талонів на паливо на відповідну кількість сплаченого газу скрапленого або фактичний відпуск газу скрапленого в кількості 8000 л за ціною 31,00 грн. з ПДВ на суму 248 000,00 грн. на користь Покупця Продавцем не здійснено, іншого матеріали справи не містять.
При цьому, умовами укладеного між Позивачем і Відповідачем Договору від 18.04.2024 № 104 порядок і строк передачі талонів на паливно-мастильні матеріали Продавцем Покупцеві не визначений.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, 02.05.2025 Позивач пред'явив Відповідачеві письмову вимогу від 01.05.2025 № 01/05, надіслану на адресу місцезнаходження Відповідача цінним листом з описом вкладення з трек-номером 6116600069462 (копії вимоги, чеку, накладної, опису вкладення до цінного листа АТ «Укрпошта» містяться в матеріалах справи, а. с. 15-18, том 1), здійснити поставку (передачу) Покупцю талонів на паливно-мастильні матеріали на загальну суму 248000,00 на адресу Позивача в строк 7 (сім) календарних днів від дня отримання цієї вимоги.
Як зазначається на сайті АТ «Укрпошта» (https://www.ukrposhta.ua/ua/faq-terminydostavki), час, установлений для пересилання поштових відправлень від поштового відділення, де прийнято відправлення, до поштового відділення місця вручення (без урахування вихідних днів), становить чотири дні для доставки місцевих відправлень (поштові відправлення, що пересилаються у межах населеного пункту, а в сільській місцевості - у межах території, яка обслуговується одним поштовим відділенням).
Даний нормативний строк є загальновідомим, розроблений відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв'язок», актів Всесвітнього поштового союзу, Правил надання послуг поштового зв'язку та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері надання послуг поштового зв'язку, та затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 № 1149 зі змінами від 08.12.2009 за № 1267.
Як вбачається з сайту АТ «Укрпошта» (роздруківка за трек-номером цінного листа № 6116600069462), цінний лист, відправлений позивачем на адресу відповідача 02.05.2025, прибув до відділення № 61054 03.05.2025, в межах встановленого АТ «Укрпошта» нормативного строку доставки.
Згідно з роздруківкою з сайту Укрпошти за трек-номером № 6116600069462 (станом на 06.06.2025), 17.05.2025, тобто зі спливом зазначеного 14 денного строку зберігання, закінчено встановлений нормативний термін зберігання даного цінного листа. Тобто Відповідач, у період з 03.05.2025 і до закінчення 14 - денного строку зберігання оператором зв'язку цінної поштової кореспонденції, всупереч пункту 76 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 за № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 за № 1071), не забезпечив отримання зазначеного поштового відправлення відповідно до вимог Закону України “Про поштовий зв'язок», цих Правил.
В даному разі, неможливість вручення відповідачеві зазначеного поштового відправлення, яке містить письмову вимогу Позивача до Відповідача від 01.05.2025 № 01/05, обумовлена виною останнього.
Суд констатує, що відправлена 02.05.2025 Позивачем Відповідачеві письмова вимога від 01.05.2025 № 01/05 вважається врученою 03.05.2025 року, тобто з дати доставки до поштового відділення за адресою місцезнаходження відповідача і повідомлення оператором зв'язку про надходження реєстрованого поштового відправлення у спосіб, встановлений АТ «Укрпошта».
Однак, у семиденний строк з моменту пред'явлення Позивачем вимоги про передачу оплачених талонів, тобто до 10.05.2025 року включно, Відповідач QR- талони на газ скраплений на суму 248 000,00 грн. Позивачеві не передав, про готовність товару до передачі покупцеві не повідомив, тобто обов'язок передати товар у встановлений строк не виконав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
13.05.2025, Позивач направив за адресою місцезнаходження Відповідача письмову вимогу від 13.05.2025 № 2/1 цінним листом з описом вкладення з трек-номером 6116600070410 (копія вимоги, чеку, опису вкладення, накладної АТ «Укрпошта» містяться в матеріалах справи) повернути сплачені в якості передплати за товар за договором № 104 від 18.04.2024 грошові кошти Покупцю, сплачені ним за цим договором, в розмірі 248 000,00 грн. на зазначений у Вимозі банківський рахунок Позивача в строк 7 календарних днів від дня отримання цієї вимоги.
Дане поштове відправлення прибуло до відділення 14.05.2025, 28.05.2025 повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання, що підтверджується роздруківками з сайту Укрпошти щодо цінного листа з трек-номером 6116600070410.
Отже зазначена письмова вимога вважається врученою відповідачеві 14.05.2025.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за не отриманий товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання повернути кошти.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Відповідно до частини 1 статті 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
З огляду на наведене вище, враховуючи направлення Відповідачу Вимоги від 13.05.2025 № 2/1 на повернення коштів, а також відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача щодо отримання вказаного листа, з урахуванням положень частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем вимоги позивача щодо повернення останньому попередньої оплати є таким, що настав.
Згідно з частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Водночас, згідно з положеннями чинного в Україні законодавства, авансом є грошова суму, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані).
Тобто у разі невиконання зобов'язання, за яким передався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.
Станом на момент подання позовної заяви в цій справі грошові кошти в сумі 248 000,00 Відповідачем на поточний банківський рахунок Позивача не повернуто.
Згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97- ВР від 17.07.1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності. У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності". Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної передачі Позивачу талонів на паливно-мастильні матеріали за договором, підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не спростовано тверджень позивача про невиконання відповідачем у встановлені строки зобов'язання в межах договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 18.04.2024 № 104, а відтак означене є умовою для застосування положень статті 693 Цивільного кодексу України. Відповідно, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача отриманої передоплати та повернення суми попередньої оплати у загальному розмірі 248 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, як не надав доказів своєчасного виконання договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 18.04.2024 № 104, так і не надав доказів повернення суми попередньої оплати в розмірі 248 000,00 грн.
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про повне задоволення позову.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Щодо визначеної позивачем суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку із розглядом справи у розмірі 20 000,00 грн., то суд зазначає наступне.
Згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Із запровадженням змін до Господарського процесуального кодексу України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
У свою чергу, частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, унормовано, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження судові дебати не проводяться.
Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц викладено правову позицію про те, що вимога частини 8статті 141 Цивільного процесуального кодексу України(аналогічна норма міститься у частині 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України ) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Станом на час прийняття рішення у цій справі у матеріалах справи відсутні повний пакет доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат у сумі 20 000,00 грн., як-то акту приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) (що прямо передбачено у пункті 4.3. договору про надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) від 12/06.2025).
Суд звертає увагу, що з дати ухвалення рішення по даній справі, позивач має присічний строк на представлення документального підтвердження судових витрат у сумі 20 000,00 грн., зокрема, акту приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг), що зумовить застосування судом правого механізму охопленого пунктом 3 частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України(ухвалення додаткового рішення).
Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд враховує нормативні приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", за змістом яких судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача, з урахуванням понижуючого коефіцієнту, пов'язаного із формуванням позову у системі «Електронний Суд».
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брент Ойл-95» (України, 61054, Харківська область, місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 120, код ЄДРПОУ 42623890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Східбуд» (Україна, 61022, Харківська область, місто Харків, вулиця Іванівська, будинок 1, офіс 34, код ЄДРПОУ 31234803) суму грошових коштів в розмірі 248 000,00 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) в розмірі 2 976,00 грн.
Видати наказ після набрання законної сили рішення суду
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "18" серпня 2025 р.
Суддя В.С. Юрченко