05 серпня 2025 року Справа № 915/795/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участі секретаря судового засідання Мавродій Г.В.
за участі представників учасників справи:
від позивача (представник позивача) - в судове засідання не з'явився,
від відповідача (представник відповідача) - в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", вул.Назарівська, буд.3, м.Київ, 01032
електронна пошта: energoatom@atom.gov.ua
в особі філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", промзона, м.Південноукраїнськ, Миколаївська область, 55001
представник позивача - Тучкова Ю.В.
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Садівничо-огородного товариства "ПРОТОН", юридична адреса: с.Іванівка, Арбузинський район, Миколаївська область, 55332; поштова адреса: вул.Дружби Народів, 46, кв.145, м.Південноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 55002
про: стягнення 115 703,78 грн. (з урахуванням заяви про зменшення/збільшення розміру позовних вимог, сформованої в системі "Електронний суд" 13.06.2025 (вх.№8935/25 від 13.06.2025)),
Акціонерне товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 19.05.2025 (вх.№7596/25) (з урахуванням заяви про зменшення/збільшення розміру позовних вимог, сформованої в системі "Електронний суд" 13.06.2025 (вх.№8935/25 від 13.06.2025) в якій просить суд стягнути з Садівничо-огородного товариства "ПРОТОН" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" філія "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом:
- 29 191,01 грн. - інфляційні втрати;
- 5 637,78 грн. - 3% річних;
- 54 123,63 грн. - пеня;
- 26 751,36 грн. - 7% штрафу.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №050-07/ПУ-45647 в частині своєчасної оплати відповідачем за надані позивачем послуги.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2025 позовну заяву №б/н від 19.05.2025 (вх.№7596/25) Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказана ухвала була направлена в електронний кабінет позивача та представника позивача системи "Електронний суд" та отримана останніми 23.05.2025, про що свідчать довідки про доставку документа в кабінет електронного суду.
Позивач через систему "Електронний суд" надав заяву про усунення недоліків від 26.05.2025 (вх.№7979/25 від 27.05.2025).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.06.2025. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по справі справи.
Позивач через систему «Електронний суд» надав заяву про зменшення/збільшення позовних вимог (вх.№8935/25 від 13.06.2025) в якій зазначає, що відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 382 162,26 грн. в підтвердження чого посилається на банківську виписку по рахунку та службові записку бухгалтерії філії «ВП ПАЕС». У зв'язку з цим позивач зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 29 191,01 грн. - інфляційних втрат; - 5 637,78 грн. - 3% річних; - 54 123,63 грн. - пені; - 26 751,36 грн. - 7% штрафу (арк.57-67).
Ухвалою суду від 30.06.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, заяву позивача про зменшення/збільшення позовних вимог прийнято до розгляду та у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.08.2025.
Відповідач в судове засідання 05.08.2025 не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 30.06.2025, яка була отримана відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0610266343712 (арк.92)
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
10 серпня 2020 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція", найменування якого в подальшому було змінене Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» філія «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» (надалі - постачальник, позивач у справі) та Садівничо-огородним товариством "ПРОТОН" (надалі - абонент, відповідач) було укладено Договорі №050/07/ПУ-45647 на відпуск технічної води (код товару згідно УКТЗЕД 00405) (надалі - Договір) (арк.8-10), за умовами якого постачальник бере на себе зобов'язання відпускати абоненту (дачні ділянки в районі села Іванівка) технічну воду для поливу дачних ділянок, а абонент зобов'язується сплачувати за спожиті послуги в кількості та розмірах, передбачених цим договором (п.1.1 Договору).
У відповідності до п.п.2.1.1 Договору постачальник зобов'язаний забезпечити абонента технічною водою в кількості 223 380,00 куб.м/рік, що є лімітом споживання води та підтверджується розрахунком - заявою (Додаток №2 до цього договору). За згодою сторін порядок подачі води може змінюватися.
Відповідно п.2.1.4 Договору, постачальник зобов'язаний щомісячно, в передостанній робочий день звітного місяця, разом з абонентом складати акт про обсяг споживання технічної води по показникам лічильників, встановленим на межі експлуатаційної відповідальності сторін.
Згідно п.п.2.2.5 Договору, абонент зобов'язаний щомісячно, в передостанній робочий день звітного місяця, разом з постачальником складати акт про обсяг споживання технічної води по показникам лічильника, встановленим на межі експлуатаційної відповідальності сторін.
У відповідності до п.2.2.8 Договору, абонент зобов'язаний проводити оплату за відпущену постачальником технічну воду в строки і порядку, передбачені цим договором.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що обсяг споживання технічної води за звітний період, встановлений з 1 по 31 (30) число поточного місяця, визначається по показникам водолічильника, встановленим належним чином, а при його відсутності чи при поривах, які виникли на мережах абонента до лічильника - по повному перерізу труби ввода.
Відповідно до п.3.2 Договору розрахунки за послуги з постачання технічної води, здійснюються по встановленій ціні, діючій на період розрахунків (Додаток №3 до Договору).
Ціна може переглядатись у зв'язку із змінами ціни на енергоресурси, змін умов господарської діяльності.
При зміні ціни на послуги з подачі технічної води, розрахунки проводяться за новою ціною з дня її введення. Постачальник письмово повідомляє абонента про зміни ціни на послуги. Повідомлення являється невід'ємною частиною договору.
Ціна, на момент укладення договору, складає 3,42 грн. (з урахуванням ПДВ 20%).
Орієнтовна вартість послуг по договору складає 763 959,60 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 127 326,60 грн.
У відповідності до п.3.3 Договору оплату за фактично отримані послуги абонент проводить щомісячно на підставі пред'явлених постачальником рахунків на оплату протягом 14 календарних днів від дати одержання рахунку.
Розрахунковим періодом є один календарний місяць.
Постачальник направляє абоненту рахунки цінним листом з повідомленням про вручення.
Грошові кошти перераховуються абонентом по платіжним реквізитам, вказаним у рахунку, пред'явленому постачальником до оплати.
Згідно п.8.1 Договору, договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами, скріплення підписів печаткою та діє по 31 серпня 2021 року включно в частині надання послуг, а в частині розрахунків - до повного розрахунку.
Постачальник відпускає абоненту технічну воду з 01 вересня 2020 року.
Відповідно до пункту 3 статті 631 ЦК України, умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до його укладення.
Відповідно до п.8.2 Договору, припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати за спожиті послуги.
У відповідності до п.8.3 Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця до закінчення терміну його дії, він вважається пролонгований на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Згідно п.8.5 Договору, зміни до укладеного договору вносяться лише шляхом укладання додаткових угод, при зміні ціни на послуги з постачання технічної води, платіжних реквізитів, статуту платника податків, місцезнаходження однієї із сторін, дозволяється застосовувати письмове повідомлення, яке є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 9.6 Договору визначено, що місцем виконання цього договору є місто Южноукраїнськ.
Договір скріплений підписами та печаткою сторін.
Так, до вказаного Договору між сторонами було складно та підписано Додаток №1 від 10.08.2020 «Акт розмежування експлуатаційної відповідальності сторін» (арк.11), Додаток №2 «Розрахунок-заявка» (арк.12), Додаток №3 «Калькуляція визначення ціни на послуги з подачі технічної води СОТ «Протон» у 2020 році» (арк.13).
Так, на виконання умов Договору позивач у період серпень 2024 року та вересень 2024 року надав відповідачу послуги з відпуску технічної води на загальну суму 428 522,43 грн., що підтверджується:
- актом витрат технічної води СОТ «Протон» за серпень 2024 року та рахунком №РС,24-1519 від 31.08.2024 на суму 299 056,75 грн. з ПДВ, який було направлено супровідним листом від 16.10.2024 №23-0042.07/22595-вих відповідачу, який отриманий відповідачем 29.10.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (зв.б. арк.15, арк.16);
- актом витрат технічної води СОТ «Протон» за вересень 2024 року та рахунком №РС,24-1668 від 30.09.2024 на суму 129 465,68 грн. з ПДВ, який було направлено супровідним листом від 16.10.2024 №23-0042.07/22595-вих відповідачу, який отриманий відповідачем 29.10.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (арк.15, 16).
Відповідач за надані позивачем послуги розрахувався з порушенням строків визначених умовами Договору, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення штрафних санкцій.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Словосполучення "якщо інше не встановлено законом або договором", яке містить частина шоста статті 232 ГК України, потрібно розуміти так, що допускається існування іншого припису в законі, яке регулює відповідні відносини, або іншої умови договору, що регулює конкретні відносини сторін, які виконують функцію спеціальної норми стосовно загальної норми частини шостої статті 232 ГК України.
Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду із застосування частини шостої статті 232 ГК України у подібних правовідносинах, цим приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/15492/17, від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.3.5 Договору, у випадку несвоєчасної оплати платіжних документів в зазначений термін абонент сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми платежу за кожний день прострочення, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7%.
Так, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 54 123,63 грн. нараховану:
- за зобов'язаннями серпня 2024 року:
на суму заборгованості 252 696,58 грн. за період з 15.11.2024 по 16.03.2025 в розмірі 23 446,15 грн. (не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня);
на суму заборгованості 218 696,58 грн. за період з 17.03.2025 по 11.05.2025 в розмірі 10 401,57 грн. (не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня);
на суму заборгованості 174 081,00 грн. за період з 12.05.2025 по 24.05.2025 в розмірі 1 922,05 грн. (не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня);
- за зобов'язаннями вересня 2024 року на суму заборгованості 129 465,68 грн. за період з 13.11.2024 по 11.05.2025 в розмірі 18 353,86 грн. (не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня);
Судом за допомогою програми "IpLех" здійснено перерахунок пені з дотриманням вимог ч.6 ст.232 ЦК України, у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996 (із змінами та доповненнями), вірного визначення періоду нарахування та встановлено, що розмір пені становить 52 497,28 грн., нарахована:
- за зобов'язаннями серпня 2024 року:
на суму заборгованості 252 696,58 грн. за період з 15.11.2024 по 16.03.2025 в розмірі 23 446,15 грн. (не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня);
на суму заборгованості 218 696,58 грн. за період з 17.03.2025 по 11.05.2025 в розмірі 10 401,57 грн. (не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня);
на суму заборгованості 174 081,00 грн. за період з 12.05.2025 по 13.05.2025 в розмірі 295,70 грн. (не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня);
- за зобов'язаннями вересня 2024 року на суму заборгованості 129 465,68 грн. за період з 13.11.2024 по 11.05.2025 в розмірі 18 353,86 грн. (не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня);
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1 626,35 грн. (54 123,63 грн. - 52 497,28 грн.) задоволенню не підлягають.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% за прострочку понад 30 календарних днів у загальному розмірі 26 751,36 грн., нарахований за прострочення оплати за зобов'язаннями серпня 2024 року (сума 252 696,58 грн.) та зобов'язаннями вересня 2024 року ( сума 129 465,68 грн.), розмір якого є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідачем обґрунтованого клопотання щодо зменшення пені та штрафу до суду не подано.
Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 5 637,78 грн. нараховані:
- за зобов'язаннями серпня 2024 року
на суму заборгованості 252 696,58 грн. за період з 15.11.2024 по 16.03.2025 в розмірі 2 531,22 грн.;
на суму заборгованості 218 696,58 грн. за період з 17.03.2025 по 11.05.2025 в розмірі 1006,60 грн.;
на суму заборгованості 174 081,00 грн. за період з 12.05.2025 по 24.05.2025 в розмірі 186,00 грн.;
- за зобов'язаннями вересня 2024 року на суму заборгованості 129 465,68 грн. за період з 13.11.2024 по 11.05.2025 в розмірі 1 913,96 грн., розмір яких є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Також, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у загальному розмірі 29 191,01 грн. нараховані:
- за зобов'язаннями серпня 2024 року
на суму заборгованості 252 696,58 грн. за період з 15.11.2024 по 16.03.2025 в розмірі 17 648,57 грн.;
на суму заборгованості 218 696,58 грн. за період з 17.03.2025 по 11.05.2025 в розмірі 17 648,57 грн.;
- за зобов'язаннями вересня 2024 року на суму заборгованості 129 465,68 грн. за період з 13.11.2024 по 11.05.2025 в розмірі 10 011,56 грн., розмір яких є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо оплати послуг з водопостачання в строки визначені Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того що, згідно ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Садівничо-огородного товариства "ПРОТОН" (юридична адреса: с.Іванівка, Арбузинський район, Миколаївська область, 55332; поштова адреса: вул.Дружби Народів, 46, кв.145, м.Південноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 55002) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул.Назарівська, буд.3, м.Київ, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (промзона, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, код ЄДРПОУ 20915546, електрона адреса: office@sunpp.atom.gov.ua):
- 29 191,01 грн. - інфляційні втрати;
- 5 637,78 грн. - 3% річних;
- 52 497,28 грн. - пені;
- 26 751,36 грн. - 7% штрафу;
- 2 388,24 грн. - судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.253, 254, 256-259 ГПК України
Повне рішення складено 15.08.2025.
Суддя Н.О. Семенчук