ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.08.2025Справа № 910/7291/25
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (69063, місто Запоріжжя, вулиця Олександрівська, будинок 35)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплавресурс" (03151, місто Київ, вулиця Сікевича Володимира, будинок 11, офіс 2)
про стягнення 2 103 820 грн 99 коп.
Представники сторін:
від позивача Неудачін Р.В.
від відповідача не з'явився.
10.06.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплавресурс" про стягнення 2 103 820 грн 99 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2024 № 430 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати спожитої електроенергії, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 979 281 грн 29 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 27 554 грн 92 коп. 15 % річних та 96 984 грн 78 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 відкрито провадження у справі № 910/7291/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.07.2025.
15.07.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.08.2025.
Представник відповідача в судове засідання 04.08.2025 не з'явився, проте про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судове засідання 04.08.2025 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні та просить суд їх задовольнити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сплавресурс" (далі - відповідач, споживач, боржник) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 430 (далі - договір) шляхом приєднання споживача до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції "Індивідуальна" для чого Споживач подав електропостачальнику заяву-приєднання.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з пунктом 4 Додатку 3 до Договору "Спосіб та термін оплати", розрахунковим періодом є календарний місяць який встановлюється з 1 числа розрахункового місяця до останнього числа розрахункового місяця. Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем плановими платежами з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.
Відповідно до пункту 7 Додатку 3 до Договору "Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати", рахунок на проведення остаточного розрахунку самостійно отримується Споживачем до 10 числа місяця (включно), наступного за розрахунковим. Рахунки, виставлені Постачальником відповідно до умов Договору (попередня оплата, остаточний розрахунок, тощо) надаються уповноваженому представнику Споживача під його підпис на екземплярі рахунка, що залишається у Постачальника. У разі не отримання представником Споживача рахунків для здійснення, передбачених умовами Договору платежів, відповідні рахунки направляються Споживачу поштовим зв'язком, 4 кур'єром, або направляються Постачальником за допомогою засобів електронного зв'язку на адресу електронної пошти Споживача, вказаної останнім у заяві-приєднання. У разі неотримання Споживачем рахунку у визначені цією комерційною пропозицією строки не з вини Постачальника, рахунок за фактично спожиту електричну енергію вважається отриманим Споживачем 10 числа місяця, наступного за звітним. Оплата рахунка Постачальника за Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше ніж протягом 5 робочих днів від дати його отримання Споживачем.
В порушення умов Договору в частині оплати вартості електричної енергії та пункту 4.12 у відповідача виник борг за спожиту електричну енергію обсяг якої підтверджується повідомленням ПАТ "Запоріжжяобленерго" від 11.11.2024 № 007- 66/4896, додатком №1 до якого є "Інформація щодо споживання електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплавресурс" та складає 269 469 кВт*год за період з 01.09.2024 по 30.10.2024, у зв'язку з чим у останнього з'явилась заборгованість у розмірі 1 979 281 грн. 29 коп.
На виконання умов Договору на електронну адресу Відповідача зазначену в заяві приєднання, яка є Додатком 1 до Договору, були направлені рахунки на оплату за спожиту електричну енергію за період з 01.09.2024 по 30.10.2024.
12.10.2024 Позивачем та Відповідачем був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків за постачання електричної енергії за Договором за період з 01.09.2024 по 30.10.2024 підписанням якого Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЛАВРЕСУРС" погодилось з наявністю в неї заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 1 979 281 грн 29 коп.
При цьому, 16.10.2024 Відповідачем була здійснена часткова сплата заборгованості, а саме відповідно до платіжної інструкції № 3833 від 16.10.2024 було сплачено 1 000 000 грн 00 коп. з яких відповідно до довідки відповідального відділу 961 085 грн 92 коп. було сплачено за спожиту електричну енергію за серпень 2024 року, а 38 914 грн 08 коп. за вересень 2024 року.
З матеріалів справи вбачається, що, з метою погашення вказаної заборгованості між позивачем та відповідачем було укладено Договір реструктуризації № 264/ВЦ від 03.02.2025 (далі - договір реструктуризації).
Пунктом 1.1. договору реструктуризації передбачено, що предметом договору є надання постачальником реструктуризації споживачу: умови і порядок сплати Споживачем Постачальнику заборгованості за спожиту електричну енергію, що виникла на підставі Договору № 430 укладеного між Постачальником та Споживачем, шляхом надання 01.01.2024 Споживачем, заяви-приєднання до договору на умовах обраної Споживачем комерційної пропозиції "Індивідуальна", яка виникла, у період з 01.09.2024 по 22.10.2024, в розмірі 1 979 281 грн 29 коп.
Пунктом 1.2. Договору реструктуризації передбачено, що споживач укладенням та підписанням цього Договору підтверджує факт наявності заборгованості Споживача перед Постачальником та виражає своє вільне волевиявлення щодо сплати заборгованості, що утворилась в загальному розмірі 1 979 281 грн 29 коп.
Відповідно до пункту 1.3. Договору реструктуризації передбачено, що Постачальник надає розстрочку Споживачу в погашенні вищезазначеної заборгованості, а Споживач зобов'язується сплатити заборгованість у розмірі 1 979 281 грн 29 коп. самостійно на рахунок Постачальника, відповідно до Графіку погашення заборгованості.
24.04.2025, у зв'язку з відсутністю жодної проплати відповідно до Графіку погашення заборгованості, яка є Додатком №1 до Договору реструктуризації Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплавресурс" Позивачем було направлено повідомлення вих. № 1597 "Про розірвання договору реструктуризації".
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
За умовами пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Матеріали справи не містять доказів подання споживачем обґрунтованих заперечень відповідно до умов пункту 5.22 договору, тому акти приймання-передачі електричної енергії вважається підписаним та узгодженим відповідачем.
Проте, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті спожитої електричної енергії за спірний період, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту електричну енергію у розмірі 1 979 281 грн. 29 коп., що також не було спростовано відповідачем.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи положення чинного законодавства та умови укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2024 № 430, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт споживання відповідачем електричної енергії за період з 01.09.2024 по 30.10.2024, в той самий час, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування фактичного обсягу спожитої електричної енергії та позовних вимог позивача, також матеріали справи не містять доказів щодо оплати відповідачем заборгованості, у зв'язку з чим, наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 1 979 грн 29 коп.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 27 554 грн 92 коп. % річних та 96 984 грн 78 коп. інфляційних втрат.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 комерційної пропозиції до договору, за порушення споживачем строків оплати електричної енергії, зазначених у договорі, постачальник має право стягнути із споживача окрім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, неустойку (пеню) за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, також за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від суми заборгованості.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов договору.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині штрафу, пені, % річних та інфляційних нарахувань суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов'язок суду.
Судом перевірено розрахунки штрафу, пені, та інфляційних нарахувань, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2024 № 430, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період 16.11.2024 по 05.05.2025 у розмірі 27 554 грн 92 коп. та інфляційні нарахування за період з 01.12.2024 по 31.03.2025 у розмірі 96 984 грн 78 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплавресурс" (03151, місто Київ, вулиця Сікевича Володимира, будинок 11, офіс 2, ідентифікаційний код 37778211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (69063, місто Запоріжжя, вулиця Олександрівська, будинок 35, ідентифікаційний код 42093239) 1 979 281 (один мільйон дев'ятсот сімдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят одна) грн 29 коп. заборгованості, 27 554 (двадцять сім тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн 92 коп. % річних, 96 984 (дев'яносто шість тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 78 коп. інфляційний втрат, та 30 997 (тридцять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн 60 коп. витрати по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено: 18.08.2025
Суддя Н.Плотницька