ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.07.2025Справа №910/5684/25
За позовомПублічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофрутторг" 2. ОСОБА_1
про стягнення боргу у розмірі 350 000,00 грн
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники учасників справи:
від позивача:Мікайилов Р.Р.
від відповідача-1:не з'явився
від відповідача-2:не з'явився
У травні 2025 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофрутторг" та ОСОБА_1 про стягнення боргу у розмірі 350 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофрутторг", як позичальником, було порушено свої зобов'язання за Договором №159/2022/КиївОД-МБС-ВКЛ від 07.02.2022, за виконання яких поручився ОСОБА_1 згідно Договору поруки №159/2022/КиївОД-МБС-ВКЛ-П2 від 15.02.2023, у зв'язку з чим Кабінетом Міністрів України, як гарантом, було сплачено в рахунок часткового погашення боргу за тілом кредиту кошти у розмірі 350 000,00 грн.
Позивач стверджує, що відповідно до п.п. 3.2.6, 3.2.9, 3.2.10 Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого та середнього бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва "Доступні кредити 5-7-9% в АБ "Укргазбанк" Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофрутторг" та ОСОБА_1 зобов'язані сплатити Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк "Укргазбанк" борг за гарантійним платежем, що сплачений за гарантією Кабінету Міністрів України, в сумі 350 000,00 грн з метою повернення сплачених державою коштів до Кабінету Міністрів України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5684/25; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 10.06.2025.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 долучено до матеріалів справи подані позивачем документи, які були додані до позову (поданого через систему "Електронний суд"), але zip-папки, в яких вони були розміщенні, не відкрились; відкладено підготовче засідання на 24.06.2025 для повідомлення відповідачів про розгляд даної справи, зокрема засобами телефонного зв'язку (телефонограми).
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 закрито підготовче провадження у справі №910/5684/25; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи №910/5684/25 по суті на 15.07.2025.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 запропоновано позивачу надати пояснення; оголошено перерву в судовому засіданні до 22.07.2025.
В судове засідання, призначене на 22.05.2025, з'явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, за змістом яких позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідачі явку своїх представників у призначене на 22.07.2025 судове засідання не забезпечили, про причини неявки своїх представників суд не повідомили, хоча про місце, дату та час засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наступним.
Так, оскільки відповідачем-1 не було виконано свого обов'язку з реєстрації свого електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), то ухвала суду від 12.05.2025 про відкриття провадження у справі №910/5684/25 та всі послідуючі ухвали суду були направлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофрутторг" на адресу місцезнаходження відповідача-1, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, офіс 501), рекомендованими листами з повідомленням про вручення, що підтверджується відтисками печатки про відправлення на зворотному боці ухвал.
Однак поштові відправлення не були вручені Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофрутторг" та повернулись до суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідками відділення поштового зв'язку на відповідних конвертах.
ОСОБА_1 ухвала суду від 12.05.2025 про відкриття провадження у справі №910/5684/25 та всі послідуючі ухвали суду були направлені на адресу місця проживання ( АДРЕСА_1 ) рекомендованими листами з повідомленням про вручення, що підтверджується відтисками печатки про відправлення на зворотному боці ухвал.
Однак поштові відправлення також не були вручені ОСОБА_1 та повернулись до суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідками відділення поштового зв'язку на відповідних конвертах.
Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днями вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофрутторг" та ОСОБА_1 ухвал суду по справі №910/5684/25 є дні проставлення у довідках відділення поштового зв'язку відміток про причини повернення поштового відправлення.
Також судом було здійснено спробу повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофрутторг" та ОСОБА_1 про призначені по справі №910/5684/25 засідання засобами телефонного зв'язку за мобільними номерами, вказаними як контакти відповідачів в спірних договорах, проте в автоматизованому режимі стільниковою компанією повідомлено, що дані номери не обслуговуються, про що секретарем судового засідання складено відповідні телефонограми.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/5684/25, однак не скористались своїми правами на надання відзиву у визначений судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України строк та на участь у засіданнях по справі, в той час як підстави для відкладення розгляду справи №910/5684/25 відсутні.
Приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень від відповідачів про причини неявки їх представників в судове засідання 22.07.2025, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи №910/5684/25 за відсутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофрутторг" та ОСОБА_1 .
В судовому засіданні 22.07.2025 судом завершено розгляд справи №910/5684/25 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
07.02.2022 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофрутторг" (позичальник) укладено Договір №159/2022/КиївОД-МБС-ВКЛ про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого та середнього бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва "Доступні кредити 5-7-9% в АБ "Укргазбанк" (надалі - Кредитний договір), за умовами якого позичальник у повному обсязі акцептує Правила надання кредиту клієнтам мікро-, малого та середнього бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва в ПАТ АБ "Укргазбанк" (надалі - Правила).
Зазначений договір є договором на приєднання відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України.
У п. 1.2 Правил визначено, що підписанням договору про приєднання позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з усіма умовами Правил, а також своє волевиявлення стосовно приєднання до Правил та отримання кредиту на умовах, визначених у Правилах та договорі приєднання. Приєднуючись до Правил позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених договором про надання кредиту (п. 1.3 Правил).
Відповідно до п. 2.1 Правил банк надає позичальнику кредитні кошти/відкриває кредитну лінію у розмірі та на умовах, визначених договором про надання кредиту, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, сплатити комісії та проценти за користування кредитними коштами у порядку та на умовах, визначених договором кредиту.
Пунктом 2.3 Правил встановлено, що основні умови кредитування зазначаються в договорі про приєднання.
Так, згідно з п. 1, п. 2 Кредитного договору загальний ліміт кредитної лінії 1 400 000,00 грн. Кредитна лінія відкривається з 07.02.2022 по 06.02.2025 (включно). Позичальник погашає кредит у строки дії ліміту відповідного періоду та в сумі перевищення фактичної заборгованості по кредиту цього періоду над лімітом кредитної лінії наступного періоду, відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування (додаток №1 до договору).
Пунктом 3 Кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний сплачувати банку комісії у розмірі та в порядку, визначеному тарифами, які наведені в додатку 2 до договору про приєднання.
Цільове використання (мета) кредитних коштів: на поповнення обігових коштів для розрахунків з постачальниками (п. 4 Кредитного договору).
Відповідно до п. 5 Кредитного договору кредитні кошти надаються банком позичальнику на підставі заяви на отримання кредиту позичальника відповідно до додатку №1 до Правил в паперовій формі або у електронній формі, що направлена засобами КІБ в межах невикористаного залишку ліміту кредитної лінії згідно з графіком зменшення ліміту кредитної лінії окремими траншами, шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника в національній валюті.
Після отримання позичальником повної суми кредиту в межах ліміту кредитної лінії, встановленого в п. 1 цього договору про приєднання, подальше кредитування в межах строків та в межах сум ліміту кредитної лінії, може здійснюватися лише після погашення позичальником частини або всієї суми наданого кредиту, у розмірі, який не може перевищувати обсягу такого погашення.
Надання банком кредитних коштів за цим договором про приєднання здійснюється за умови: сплати позичальником відповідних комісій банку, термін сплати яких настав, згідно тарифами до цього договору про приєднання; виконання вимог п. 10 цього договору про приєднання щодо забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за договором про надання кредиту; дотримання позичальником інших зобов'язань відповідно до пункту 11 цього договору про приєднання. У разі існування за договором про приєднання заборгованості зі сплати основного боргу та відсотків більше 30 днів поспіль позичальнику забороняється подальше використання ліміту кредитної лінії.
Відповідно до п. 7 Кредитного договору за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені договором про надання кредиту (прострочена заборгованість), у т.ч. у строки, визначені в графіку зменшення ліміту кредитної лінії за цим договором про приєднання, та/або відповідно до умов дострокового погашення кредиту, встановлених внаслідок застосування банком вимоги дострокового повного або часткового виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором про приєднання, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі: компенсаційної процентної ставки, збільшеної на 5 процентних пункти, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла компенсаційна процентна ставка; базової процентної ставки, збільшеної на 5 процентних пункти, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла базова процентна ставка.
Згідно з п. 10.1 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 15.02.2023) на забезпечення зобов'язань за договором про надання кредиту прийнято: поруку ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ); гарантію Кабінету Міністрів України: з 07.02.2022 по 15.11.2022 в сумі 700 000,00 грн, що складає 50% від суми ліміту кредитування за цим договором про надання кредиту; з 16.11.2022 по 15.12.2022 в сумі 583 333,00 грн; з 16.12.2022 по 15.01.2023 в сумі 466 666,00 грн; з 16.01.2023 в сумі 350 000,00 грн; з 17.01.2023 по 15.11.2023 в сумі 700 000,00 грн; з 16.11.2023 по 15.12.2023 в сумі 583 333,00 грн; з 16.12.2023 по 15.01.2024 в сумі 466 666,50 грн; з 16.01.2024 в сумі 350 000,00 грн; з 17.01.2024 по 15.12.2024 в сумі 700 000,00 грн; з 16.12.2024 по 15.01.2024 в сумі 466 666,50 грн; з 16.01.2025 по 06.02.2025 в сумі 233 333,00 грн.
Розділом 3 Правил передбачено, що позичальнику може бути надана одна із гарантій: гарантія Фонду розвитку підприємництва (ФРП) або гарантія Кабінету Міністрів України. Ставка індивідуальної гарантії для позичальника встановлюється згідно договору про приєднання (п. 3.2.4 Правил).
Порушення позичальником більше ніж на 90 днів поспіль своїх грошових зобов'язань з погашення основної заборгованості за кредитним договором є гарантійним випадком за гарантією Кабінету Міністрів України (п. 3.2.5 Правил).
У п. 3.2.6 Правил передбачено, що грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) перерахованої гарантом суми сплати за гарантією Кабінету Міністрів України (у співвідношенні, визначеному в пункті 3.2.9. цих правил) та нарахованої пені відповідно до п.п. 3.2.7 та 3.2.8 цих Правил, до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту перерахованої суми сплати за гарантією Кабінету Міністрів України та нарахованої пені відповідно до п.п. 3.2.7 та 3.2.8 цих Правил.
Додатком 1, який є невід'ємною частиною кредитного договору, сторони визначили графік ліміту кредитування, а додатком 2 до кредитного договору - встановили розміри тарифів та бази розрахунку з порядком сплати комісії позичальником.
Відповідно до ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов кредитного договору банк перерахував позичальнику кредитні кошти на загальну суму 1 400 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку відповідача-1 та меморіальним ордером №TR.20519034.14642/12808 від 08.02.2022.
Виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, від 19.02.2020 у справі №910/16143/18, від 26.02.2020 у справі №911/1348/16, від 19.11.2020 у справі №910/21578/16, від 20.04.2023 у справі №910/5174/21).
Проте, відповідач-1 неналежним чином виконав умови кредитного договору, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 700 000,00 грн.
Наведені обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/4655/24, яке набрало законної сили, між тими самими особами, стосовно яких встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Також під час розгляду справи №910/4655/24 судом встановлено, що частина кредитної заборгованості ТОВ "Агрофрутторг" в сумі 350 000,00 грн була погашена в межах гарантійного покриття, наданого Кабінетом Міністрів України, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача -1.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №922/2391/16 та від 22.11.2022 у справі №910/8528/21, у постанові об'єднаної палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №910/16898/19).
Таким чином, в межах справи №910/4655/24 встановлено як факт виникнення простроченої заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофрутторг" перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк", за сплату якої поручився ОСОБА_1 , так і розмір такої заборгованості.
Відтак в силу приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України дані обставини не підлягають доказуванню в межах справи №910/5684/25.
В свою чергу, спір у даній справі стосується солідарного стягнення з відповідача-1, як позичальника, та відповідача-2, як поручителя, сплаченого після відкриття провадження у справі №910/4655/24 Кабінетом Міністрів України гарантійного забезпечення у сумі 350 000 грн.
Відповідно до п. 3.2.1 Правил позичальник приєднанням до Правил підтверджує, що він проінформований про те, що грошові зобов'язання перед Банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією Кабінету Міністрів України. Гарантія Кабінету Міністрів України надається за Договорами про надання кредиту, включеними до Портфелю гарантій Кабінету Міністрів України.
Пунктом 3.2.5 Правил визначено, що порушення позичальником більше ніж на 90 днів поспіль своїх грошових зобов'язань з погашення основної заборгованості за кредитним договором є гарантійним випадком за Гарантією Кабінету Міністрів України.
Згідно п. 3.2.6. Правил грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) перерахованої гарантом суми сплати за гарантією Кабінету Міністрів України (у співвідношенні, визначеному в пункті 3.2.9 цих Правил) та нарахованої пені відповідно до п.п. 3.2.7 та 3.2.8 цих Правил, до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту перерахованої суми сплати за гарантією Кабінету Міністрів України та нарахованої пені відповідно до п.п. 3.2.7 та 3.2.8 цих Правил.
Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною першою статті 563 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту (частина 2 статті 346 Господарського кодексу України).
Абзацом 1-2 частини 1 статті 17 Бюджетного кодексу України визначеного, що державні гарантії можуть надаватися виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України, на підставі рішення Кабінету Міністрів України для забезпечення виконання боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України, у тому числі для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов'язань за портфелем кредитів та 80 відсотків - за кожним окремим кредитом. Порядок відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій на портфельній основі, плата за надання таких гарантій, а також розмір та вид забезпечення, що надається відповідними суб'єктами господарювання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі оформляється вписьмовій формі та має визначати: предмет гарантії; повне найменування та місцезнаходження кредитора; обсяг гарантійних зобов'язань та порядок їх виконання; права, обов'язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов'язань; строк дії гарантії.
Обов'язковою умовою надання державної гарантії на портфельній основі є внесення суб'єктом господарювання - резидентом України плати за надання такої гарантії, а також надання майнового або іншого забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором перед банком-кредитором.
Абзац 5 частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України визначає, що прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою, міською, селищною чи сільською територіальною громадою) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою, міською, селищною чи сільською територіальною громадою) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання податковими органами, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.
Відповідно до положень підпункту б) пункту 1 статті 6 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено, що у 2022 році державні гарантії можуть надаватися за рішенням Кабінету Міністрів України для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, наданих суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України.
Порядок надання гарантій на портфельній основі року визначено у Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №723 "Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі" (надалі - Порядок №723).
Порядок №723 визначає механізм відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, що визначені у додатку, розмір та вид забезпечення, що надається такими суб'єктами господарювання, процедуру виконання гарантом гарантійних зобов'язань, а також врегулювання простроченої заборгованості позичальника за кредитом, за яким гарантом здійснено виплати на вимогу банку-кредитора.
Пунктом 14 Порядку №723 визначено порядок дій якщо позичальник не здійснив планового платежу згідно з графіком платежів за отриманим кредитом і такий платіж залишається несплаченим протягом 90 днів. У такому випадку, зокрема:
- гарант один раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) на підставі вимог, отриманих від банків-кредиторів, перевірених агентом, виплачує банкам-кредиторам суми, що належать до сплати на виконання ним гарантійних зобов'язань;
- у разі здійснення гарантом виплати на виконання гарантійних зобов'язань на вимогу банку-кредитора банк-кредитор зобов'язаний застосувати інструменти врегулювання заборгованості за кредитом (зокрема, за рахунок реалізації предмета забезпечення) у найкоротші строки відповідно до внутрішніх правил і процедур банку-кредитора та законодавства щодо організації процесу управління проблемними активами в банках.
Постановами Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 №1317 "Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році", від 02.12.2021 №1262 "Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2021 році", від 29.04.2022 №497 "Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2022 році" АБ "Укргазбанк" внесено до переліку банків-кредиторів, яким надавались державні гарантії на портфельній основі в порядку Постанови №723, про що був складений з АБ "Укргазбанк", як з банком-кредитором, Договір надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/553 від 03.12.2021 (надалі - Договір гарантії).
За умовами даного Договору гарантії, Державою була надана АБ "Укргазбанк" безвідклична гарантія з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов'язань перед банком-кредитором за кредитними договорами. Включеними до портфеля (п. 6 Договору гарантії).
Гарантія вважається наданою на користь банку-кредитора з дати укладення цього договору (п. 8 Договору гарантії).
У разі настання гарантійного випадку Гарант зобов'язаний сплатити на користь банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу "Сплата за гарантією" цього договору (п. 12 Договору гарантії).
Згідно п. 38 Договору гарантії передбачено, що у разі здійснення Гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом банк-кредитор зобов'язується відобразити в обліку (позабалансовий рахунок 9819) виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення повинно бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки.
Умовами п. 39 Договору гарантії встановлено, що з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України та вимог передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується:
1) застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення про строченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника із сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору, за таким проблемним кредитом;
2) здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, усіма процесуальними правами, що надають позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
Відповідно до п. 40 Договору гарантії кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх сум сплати за гарантією, яка сплачена за таким проблемним кредитом), та зараховується Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим банк-кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість позичальника перед державним бюджетом.
На виконання гарантії від Кабінету Міністрів України було зараховано гарантійний платіж в загальній сумі 350 000,00 грн, а саме:
- 02.04.2024 в сумі 116 667,00 грн,
- 02.05.2024 в сумі 116 666,00 грн,
- 05.06.2024 в сумі 116 666,00 грн.
Пунктом 47 Договору гарантії (п.п. 7) передбачено, що, з метою виконання вимог розділу "Відшкодування Гаранту сум сплати за гарантією" цього договору на позивача покладено обов'язок, під час укладання кредитних договорів з позичальниками передбачати в них такі умови:
- кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, спрямовуються, зокрема, в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених Гарантом суми сплати за гарантією (у співвідношенні, визначеному в п. 40 цього договору) та нарахованої пені, до моменту повного повернення (відшкодування) Гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені;
- позичальник визнає та підтверджує, що банк-кредитор має всі повноваження стягувати прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в т.ч. за рахунок реалізації предмета забезпечення) за кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом.
На виконання зазначених зобов'язань, п.п. 3.2.9, 3.2.10 Правил, які є складовою частиною укладеного між позивачем та відповідачем-1 Кредитного договору, передбачені аналогічні умови.
Отже, сума 350 000,00 грн, що сплачена за гарантією, підлягає стягненню з відповідача-1, з наступним перерахуванням її позивачем на рахунок Гаранта.
Крім того із матеріалів справи вбачається, для забезпечення виконання позичальником кредитного договору між ОСОБА_1 (поручитель), ТОВ "Агрофрутторг" (позичальник) та ПАТ АБ "Укргазбанк" (кредитор) був укладений договір поруки №159/2022/КиївОД-МБС-ВКЛ-П2 від 15.02.2023 (надалі - Договір поруки), відповідно до якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань по договору про приєднання Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого та середнього бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва "Доступні кредити 5-7-9% в АБ "Укргазбанк" від 02.07.2022, а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього, згідно якого позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 06.02.2025: повернути кредит у розмірі 1 400 000,00 грн в строк по 06.02.2025 (включно); сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи зі значення суми індексу UIRD3m для валюти, що відповідає валюті кредиту, станом на попередній банківський день, за найближчий день, що передує йому, та значення фіксованої маржі в розмірі 7,0 процентних пункти, з урахуванням щоквартальної зміни згідно з умовами кредитного договору та сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи зі значення базової процентної ставки, згідно з умовами п. 6 кредитного договору, збільшеної на 5,0 процентних пункти; комісії, а також штрафи, пені та інші платежі у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами; відшкодувати кредитору всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.
Відповідно до п. 2.1 Договору поруки у випадку невиконання позичальником зобов'язань по кредитному договору кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов'язань по кредитному договору до позичальника та поручителя. У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це позичальника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення позичальника до участі у справі. Поручитель зобов'язаний не пізніше 2-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги кредитора, перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором на рахунок, номер якого зазначається в письмові вимозі кредитора (п. 2.2 Договору поруки).
Згідно з п. 1.3 Договору поруки поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник.
Пунктом 5.1 Договору поруки передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення відбитками печаток (за наявності) і діє по 06.02.2035 (включно).
Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частинами 1 та 2 ст. 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Таким чином при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.
Матеріали справи свідчать, що позивач направив відповідачам - 1, 2 вимогу №172/5622/2024 від 20.02.2024, у якій банк вказав на порушення ними договірних зобов'язань та вимагав сплати заборгованості за кредитом. Проте відповіді на зазначену вимогу матеріали справи не містять.
Отже судом встановлено, що обов'язку зі сплати кредитної заборгованості ні позичальником, ні поручителями, виконано не було.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що Гарантом за Кредитним договором здійснено погашення частини суми кредиту у розмірі 350 000,00 грн.
Судом було встановлено, що як відповідач-1, так і відповідач-2 були обізнані про одержання від позивача кредитних коштів на умовах наданої Кабінетом Міністрів України гарантії, а відтак були обізнані та розуміли наявність у них солідарного обов'язку з повернення коштів Державі внаслідок реалізації позивачем наявних у нього інструментів (в тому числі шляхом пред'явлення вимоги до поручителя).
Таким чином, з урахуванням Кредитного договору, Правил, Договору поруки, Договору гарантії у відповідачів виникла солідарна заборгованість перед Державою у розмірі 350 000,00 грн, в той час як у Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" виникло зобов'язання застосувати інструменти врегулювання заборгованості за кредитом, зокрема стягнути дані кошти з боржників та в подальшому перерахувати Гаранту.
За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" підлягають частковому задоволенню - із відповідачів підлягає солідарному стягненню борг перед Державою у розмірі 350 000,00 грн.
Сплачений позивачем судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофрутторг" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, офіс 501; ідентифікаційний код 43514120) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд.1; ідентифікаційний код 23697280) заборгованість перед Державою Україна за Договором №159/2022/КиївОД-МБС-ВКЛ від 07.02.2022 в розмірі 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) грн 00 коп. Видати накази.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофрутторг" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, офіс 501; ідентифікаційний код 43514120) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд.1; ідентифікаційний код 23697280) судовий збір у розмірі 2 100 (дві тисячі сто) грн 00 коп. Видати наказ.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд.1; ідентифікаційний код 23697280) судовий збір у розмірі 2 100 (дві тисячі сто) грн 00 коп. Видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 18.08.2025.
Суддя Р.В. Бойко