вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.08.2025м. ДніпроСправа № 904/3236/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників
за позовом Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, 49000, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 40392181
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТЛІ ГРУП", 52064, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с.Сурсько-Литовське, вул.Лисогірська, буд.39, код ЄДРПОУ 45153452
про стягнення заборгованості в розмірі 207 025,42грн.
Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТЛІ ГРУП" про стягнення:
- заборгованості з орендної плати за період з 11.09.2024р. по 18.10.2024р. у розмірі 178 729,08грн.;
- пені за період з 15.10.2024р. по 05.05.2025р. у розмірі 24 393,28грн.;
- 3% річних за період з 11.09.2024р. по 03.06.2025р. у розмірі 3 903,06грн.
Крім того, просить стягнути судові витрати, які складаються з судовий збір в розмірі 11 800,00грн.
Ухвалою суду від 19.06.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідач не скористався своїм правом, не направив до суд відзив на позовну заяву. Копія ухвали суду від 19.06.2025р., направлена на адресу відповідача за його місцезнаходженням згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання".
Порядок вручення судових рішень встановлений ст. 242 ГПК, відповідно до пунктів 4, 5 ч.6 якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та Верховного Суду, викладений у постановах від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).
Отже, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі.
Будь-яких клопотань про продовження процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Станом на 18.08.2025р. відповідач не надав до суду відзив на позов.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
Як убачається з матеріалів справи, 11.09.2024р. між Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (далі - Позивач, Орендодавець), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕТЛІ ГРУП» (далі - Відповідач, Орендар) був укладений Договір №205-ДАП/24 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади.
Відповідно до пункту 1 договору оренди, з метою ефективного використання комунального майна Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове, платне користування комунальне нерухоме майно нежитлове приміщення №1, (далі-об'єкт оренди), загальною площею 33,6 кв.м., ганок, яке розташоване у підвалі 4-поверхового житлового будинку, за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 89, літ. А-4, вартість якого, згідно з незалежною оцінкою на 29.11.2023 становить 489002, 00 грн., без ПДВ, що перебуває на балансі Комунального підприємства «Міські активи» Дніпровської міської ради, для використання згідно умов аукціону.
Вищезазначений об'єкт нерухомого майна, належить до комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади, та власником якого є Дніпровська міська рада, що підтверджується рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991 року.
Як зазначає позивач, Комунальне підприємство «Міські активи» Дніпровської міської ради, погодило цей договір, оскільки є балансоутримувачем об'єкту оренди.
Відповідно до п.2.1. Договору передача об'єкта оренди в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на цей об'єкт оренди. Власником об'єкта оренди залишається Дніпровська міська територіальна громада, а Орендар користується ним протягом строку оренди.
В пункті 2.2. Договору зазначено, що Орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання Сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди за формою згідно з додатком 1 до примірного договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади.
Відповідно до п.2.3. Договору складання акта приймання -передачі об'єкта оренди та акта повернення об'єкта оренди покладається на Балансоутримувача.
Згідно акту приймання-передачі, об'єкт оренди був переданий відповідачу 11.09.2024 року.
Відповідно до п.3.1. Договору, розрахунок орендної плати здійснюється за результатами аукціону, проведеного згідно з Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 «Деякі питання оренди диржавного та комунального майна» (зі змінами), що належать до комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади (далі-Методика), затвердженої рішенням міської ради від 25.10.2023 №41/42.
Пунктом 3.2. Договору передбачено: розмір орендної плати, визначений за результатами аукціону №LLP 001-UA-20240813-86939) становить 200001,00 грн., без ПДВ, за серпень місяць 2024 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством України і в повному обсязі спрямовується Орендарем на рахунок Балансоутримувача у випадку, коли Балансоутримувач є платником ПДВ, відповідно до Податкового кодексу України. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяцем до останнього числа першого місяця оренди, починаючи з вересня місяця 2024 року. Орендна плата за кожний наступний місяць нараховується шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
У пункті 3.3. Договору зазначено, орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач щомісячно надає рахунок (у паперовому вигляді або засобом електронного зв'язку) та акт виконаних робіт на надання орендних послуг, в якому зазначає:
- 70% від загальної суми орендної плати-до бюджету Дніпровської міської територіальної громади.
- 30% від загальної суми орендної плати -до балансоутримувача об'єкта оренди.
Пунктом 3.4 Договору встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності Орендаря. Орендна плата сплачується Орендарем за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта повернення об'єкта оренди, включно. У платіжному дорученні обов'язково зазначається номер договору оренди, дата укладення, назва або прізвище, ім'я по батькові Орендаря, ідентифікаційний код юридичної особи.
Пунктом 4.2. Договору передбачено: об'єкт оренди вважається поверненим з оренди з моменту підписання акта повернення об'єкта оренди, один примірник якого надається орендодавцю або в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до п. 5.2 Договору, Орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату за весь час фактичного використання об'єкту оренди до дати підписання акту повернення об'єкта оренди, включно.
Згідно з п.10.1. цей договір діє з 11 вересня 2024р. по 10 вересня 2029р. включно.
В пункті 11.2. договору передбачено-договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін, на підставі рішення суду та у випадках, передбачених законодавством України та цим договором.
Згідно п.11.3. договору оренди- цей договір вважається припиненим з дати підписання акта повернення об'єкта оренди.
Відповідно до додатку 2 Розрахунку орендної плати до договору оренди від 11.09.2024р. №205-ДАП/24 розмір орендної плати (відповідно до протоколу електронного аукціону № LLP 001- UA - 20240813 - 86939) становить 200001,00 гривень без ПДВ, за серпень місяць 2024 рік.
Орендна плата спрямовується:
- 70% від загальної суми орендної плати у розмірі 140000,70 грн до бюджету Дніпровської міської територіальної громади;
- 30% від загальної суми орендної плати у розмірі 60000,30 грн на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди.
11.09.2024р між сторонами підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди (Додаток 1 до договору), яким позивач передав у користування відповідача нерухоме майно, нежитлове приміщення №1, загальною площею 33,6кв.м, ганок, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 89(літ. А-4),
18.10.2024 між позивачем та відповідачем складено та підписано Акт повернення об'єкта оренди.
Позивач зазначає, що відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за Договором, а тому просить стягнути заборгованість з орендної плати за період з 11.09.2024 до 18.10.2024 у розмірі 178 729,08грн, що і є причиною виникнення спору.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору оренди, строк його дії, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
Правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", положеннями Цивільного та Господарського кодексів України щодо найму (оренди).
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
За змістом частин першої, четвертої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору; закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору.
Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Як передбачено ч. 1, 3 та 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Аналогічні положення щодо обов'язку своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату передбачені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України та в пункті 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору оренди, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 ЦК України).
Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України закріплено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Як встановлено матеріалами справи, Орендар вступив у строкове користування об'єктом оренди з 11.09.2024 (дата підписання Акту приймання - передачі).
18.10.2024 відповідач повернув за актом повернення об'єкта оренди орендоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 89, літ. А-4.
Крім того, згідно з пунктом 2 акту повернення об'єкта оренди Орендодавець, Балансоутримувач і Орендар погодилися, що станом на 18.10.2024 за Орендарем існує заборгованість до загального фонду бюджету Дніпровської міської територіальної громади зі сплати орендної плати у розмірі 178 729,08грн.
Відповідно до пункту 11.3. договору цей договір вважається припиненим з дати підписання акта повернення об'єкта оренди.
За приписами частини другої статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найма оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №906/742/18, №906/743/18, №906/746/18 та від 16.07.2019 у справі №906/744/18, від 13.08.2019 у справі №906/740/18.
Отже, договір №205-ДАП/24 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 26.04.2021 припинив свою дію 18.10.2024р.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За умовами пункту 3.4 договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарського діяльності орендаря. Орендна плата сплачується орендарем за весь час використання об'єкта оренди до дати підписання акта повернення об'єкта оренди включно.
Позивачем за період з 11.09.2024 до 18.10.2024 нарахована орендна плата у розмірі 178 729,08грн.
Згідно зі ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у розмірі 178 729,08грн. відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 11.09.2024 до 18.10.2024 у розмірі 178 729,08грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За прострочення виконання зобов'язання позивачем нарахована пеня за період з 15.10.2024 до 05.05.2025 у розмірі 24 393,28грн.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з умовами цього договору та чинним законодавством України.
Так, у пункті 3.6 договору визначено, що на суму заборгованості орендаря з орендної плати, яка перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (встановленої на дату нарахування) від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 24 393,28грн. за період прострочення з 15.10.2024 по 05.05.2025 року.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені, судом порушень не встановлено.
Крім того, позивач просить стягнути 3% річних за період з 11.09.2024 по 03.06.2025 у розмірі 3 903,06грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За перевіркою суду, розрахунок 3% річних здійснено арифметично правильно.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.
З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2025 встановлено у розмірі 3 028,00грн.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином за подання позовної заяви про стягнення 207 025,42грн. позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 3 028,00грн.
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11 800,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №431 від 20.05.2025.
Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 8 772,00грн. (11 800,00грн. - 3 028,00грн.), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано, господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 3 028,00грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТЛІ ГРУП", 52064, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с.Сурсько-Литовське, вул.Лисогірська, буд.39, код ЄДРПОУ 45153452 на користь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, 49000, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 40392181 заборгованість з орендної плати за період з 11.09.2024 по 18.10.2024 у розмірі 178 729,08грн. (сто сімдесят вісім тисяч сімсот двадцять дев'ять гривень 08коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТЛІ ГРУП", 52064, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с.Сурсько-Литовське, вул.Лисогірська, буд.39, код ЄДРПОУ 45153452 на користь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, 49000, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 40392181 пеню за період з 15.10.2024 по 05.05.2025 у розмірі 24 393,28грн. (двадцять чотири тисячі триста дев'яносто три гривні 28коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТЛІ ГРУП", 52064, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с.Сурсько-Литовське, вул.Лисогірська, буд.39, код ЄДРПОУ 45153452 на користь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, 49000, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 40392181 3% річних за період з 11.09.2024 по 03.06.2025 у розмірі 3 903,06грн. (три тисячі дев'ятсот три гривні 06коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТЛІ ГРУП", 52064, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с.Сурсько-Литовське, вул.Лисогірська, буд.39, код ЄДРПОУ 45153452 на користь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, 49000, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 40392181 судовий збір у розмірі 3 028,00грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18.08.2025
Суддя С.П. Панна