вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.08.2025м. ДніпроСправа № 904/3029/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників
за позовом Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради, Дніпропетровська обл., Кам'янський р-н, м.Верхньодніпровськ, пр.Шевченка, будинок 21, код ЄДРПОУ 42431761
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ", 49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359
про стягнення заборгованості за договором поставки
Відділ з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 4 680,00 грн., а також судового збору у розмірі 2 422,40грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №0885 від 15.06.2022р., в частині передачі (відпуску) позивачеві оплаченого в повному обсязі товару
Ухвалою суду від 17.06.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Господарським судом направлялась ухвала суду (про відкриття провадження у справі) від 17.06.2025р. в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Будь-яких клопотань про продовження процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Станом на 18.08.2025р. відповідач не надав до суду відзив на позов.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
15.06.2022р. між Відділом з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради (далі - Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІВАЙН ТОРГ» (далі - Відповідач, Постачальник) було укладено Договір поставки №0885 відповідно до п. 1.1. якого Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність Товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти товар.
В п. 1.1. вказаного Договору зазначено, що Товаром є: - Бензин А-95 Energi у кількості 1000 літрів на суму 52 000,00 грн. з ПДВ. із розрахунку 48,59813 грн. без ПДВ за літр.
Згідно з п. 1.2. Договору відпуск Товару здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 р.
Відповідно до п. 2.1. Договору, товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту отримання товару згідно умов Договору.
У п. 5.1. Договору сторони передбачили, що строк поставки товару - до закінчення терміну дії довірчого документу.
Місце поставки (передачі) товарів: м.Верхньодніпровськ, вул.Дніпровська, буд.88.
Згідно з п.п. 5.2.1 Договору передача Покупцю товару за цим договором здійснюється Постачальником на АЗС шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч - карт.
Відповідно до п.п. 5.2.2. Договору, скретч - картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'ємі і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч - картах вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
У пункті 6.1.1. Договору сторони визначили, що Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари.
Згідно з п.6.3. Договору, Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору.
Відповідно до п. 10.2. Договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 23.08.2022р., тобто до завершення дії воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» і Указом Президента України від 18.04.2022 № 259 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Указом президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 7389 від 18.05.2022 року, а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, Постачальник видав видаткову накладну № 0032/0005809 від 15.06.2022р., відповідно до якої було передано Позивачу скретч - картки на бензин A-95 Energy у кількості 1000 літрів на суму 52 000,00грн. з ПДВ.
В свою чергу, відповідно до умов п. 4.1., п. 4.2. Договору Покупцем було здійснено оплату за Товар в розмірі 52 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №288 від 16.06.2022р.
Таким чином, за вказаним Договором, Постачальник передав Покупцю скретч-картки фірми AВІАС на бензин A-95 Energy у кількості 1000 літрів на загальну суму 52 000,00 грн., а Покупець оплатив відповідно.
Згідно даних бухгалтерського обліку у Покупця обліковується 90 літрів невикористаних скретч - карток фірми AВІАС на бензин A-95 Energy на суму 4 680,00 грн., так як на протязі 2023-2024 років на заправних станціях ТОВ ВТФ «Авіас», які знаходяться на території Верхньодніпровської міської територіальної громади було неможливо використати (погасити) наявні на балансі Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради скреч-карти Бензину А-95 Energy для заправки службового транспорту з огляду на постійну відсутність на заправних станціях Бензину марки А-95.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було спрямовано до керівництва ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» вимогу від 15.05.2025 № 768 про виконання зобов'язання в частині забезпечити доставку 90 літрів бензину A-95 Energy на заправні станції Верхньодніпровської міської територіальної громади протягом семи днів від дня отримання цієї вимоги.
Зазначена вимога була відправлена на адресу ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ», поштою рекомендованим листом з повідомленням, яку отримав представник Відповідача 22.05.2025, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» не виконало вимогу Покупця/Позивача у семиденний строк з моменту отримання 22.05.2025 вимоги, у зв'язку з чим Покупець позбавлений можливості реалізувати п.п. 5.2.1, 5.2.2. Договору.
На момент подання позовної заяви відповідач коштів не повернув. Докази зворотнього у справі відсутні.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази суд зазначає наступне.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що предметом договору був товар зі специфічними характеристиками та порядком обігу - бензин.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила № 1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу АЗС (абзац 2 пункту 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.
Як установлено судом вище, обов'язок з оплати товару виконаний позивачем (покупцем) належним чином, що підтверджується платіжним дорученням № 288 від 16.06.2022 р. на суму 52 500,00грн. із призначенням платежу "за паливо-мастильні матеріали (бензин А-95), згідно видаткової накладної № 0032/0005809 від 15.06.2022р., договір №0885 від 15.06.2022р., без ЗПЗ, ПДВ - 3 401,87грн.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Відповідно до пункту 5.1. договору строк поставки товару до закінчення терміну дії довірчого документа (скретч-картки).
Як зазначає позивач у позовній заяві та що не було спростовано відповідачем, відповідачем не було надано позивачу товар на попередньо оплачену суму у розмірі 4 680,00грн.
Як було зазначено вище, в силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У той же час згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Крім того, суд зазначає, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002, положення частини 2 статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.
Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності з положеннями частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Доказів на підтвердження поставки позивачу товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата, на суму 4 680,00грн. відповідач не надав, також відповідачем не надано доказів повернення суми вказаної попередньої оплати позивачу.
Отже, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, відповідачем не спростовані.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 4 680,00грн.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2 422,40грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ", 49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359 на користь Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради, Дніпропетровська обл., Кам'янський р-н, м.Верхньодніпровськ, пр.Шевченка, будинок 21, код ЄДРПОУ 42431761 суму коштів у розмірі 4 680,00грн. (чотири тисячі шістсот вісімдесят гривень 00коп.) та суму судового збору у розмірі 2 422,40грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40коп.) на розрахунковий рахунок IBAN UA938201720344260007000091637, МФО 820172 в ДКСУ міста Києва.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18.08.2025
Суддя С.П. Панна