вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.08.2025м. ДніпроСправа № 904/3034/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників
за позовом Чернігівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, 14017, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6, код ЄДРПОУ 43985581
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ", 49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47, офіс 206/2, код ЄДРПОУ 39821153
про стягнення збитків у розмірі 51 251,43грн.
Чернігівська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" про стягнення збитків у розмірі 51 251,43грн. (з у рахуванням заяви про збільшення позовних вимог), а також судового збору в розмірі 2 422,40грн.
Ухвалою суду від 17.06.2025р. позовну заяву залишено без руху.
19.06.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 23.06.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
01.07.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Проаналізувавши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд приймає збільшення позивачем розміру позовних вимог, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України, та заяву подано з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Господарським судом направлялась ухвала суду (про відкриття провадження у справі) від 23.06.2025р. в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи (а.с. 49).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Враховуючи дату доставлення ухвали суду - 24.06.2025р., відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 08.07.2025 включно.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Станом на 18.08.2025р. відповідач не надав до суду відзив на позов.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
Як встановлено матеріалами справи, 22.12.2022р., за результатами проведеної процедури із застосуванням системи Prozzoro, Чернігівською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України (далі-Замовник, Позивач) з ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» (далі-Постачальник, Відповідач) укладено договір про закупівлю товарів № СК57/219-В/74-22 на загальну суму 406 738,67грн.
Відповідно до 2.1. Договору найменування товару - Бензин А-95, дизельна паливо (ДК 021:2015 - 09130000-9 «Нафта і дистиляти»).
Відпуск Товару через АЗС, перелік яких зазначений у Додатку 2 до договору, здійснюється Постачальником відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442, зі змінами (п. 2.3. Договору).
Пунктом 3.1. сторони передбачили, що постачальник повинен передати (поставити) замовнику товар, якість якого відповідає умовам, встановленим чинним законодавством України до цієї категорії Товарів. Технічні якісні характеристики Товару повинні відповідати встановленим/зареєстрованим діючим нормативним актам діючого законодавства (державним стандартам (технічним умовам)), які передбачають застосування заходів із захисту довкілля.
Згідно п. 4.1. Договору ціна цього Договору становить з урахуванням всіх витрат, зборів та податків Постачальника: 406 738,67грн., у тому числі ПДВ 36 609,07грн.
Відповідно до п. 4.2. Договору ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін, в тому числі у разі зменшення кошторисних призначень, шляхом оформлення додаткових угод.
Розрахунки за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування замовником відповідної суми коштів на поточний рахунок постачальника за фактично отриманий товар у строки та на умовах договору (п.5.2.).
Згідно пункту 6.1 Договору представник замовника за довіреністю отримує у Постачальника талони на Товар, зазначений в Специфікації (Додаток №1). Термін дії талонів повинен бути не менше 12 місяців з моменту їх передачі Замовнику.
Крім того, як передбачає пункт 6.4 Договору з моменту переходу до Замовника права власності на Товар (отримання талонів) та до моменту його фактичного отримання на АЗС, товар перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні у Постачальника.
Пунктом 6.5. сторони передбачили, що передача Замовнику товару здійснюється Постачальником з АЗС постачальника (Додаток 2 до договору) шляхом заправки автотранспорту замовника при пред'явленні талонів.
Відповідно до п.8.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.
Відповідно до пункту 8.8 Договору закінчення строку його дії не звільняє сторони від відповідальності та виконання зобов'язань за цим Договором.
Договір набирає чинності з дати його укладання Сторонами (датою укладання Договору Сторонами вважається дата зазначена у правому верхньому куті першої сторінки Договору) та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання (п.11.1).
Додатком №2 до вищезазначеного договору сторони узгодили перелік АЗС постачальника, на яких буде здійснюватися заправка автотранспорту Замовника, а саме: АВІАС, ANP, УКРНАФТА.
На підставі видаткової накладної № 0057/0000427 від 26.12.2022 (а.с.16) та специфікації до неї № 0057/0000427-С від 26.12.2022 отримано у Постачальника талони на дизпаливо у кількості 3680 літрів.
Вказана вища видаткова накладна свідчить про передачу талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару.
Як зазначає позивач, Митницею на виконання умов Договору було сплачено вартість Товару в повному обсязі. Протягом 2022-2024 років Позивач отримував дизельне паливо згідно отриманих від Відповідача талонів. А вже у 2025 році матеріально-відповідальна особа позивача неодноразово зверталася до однієї з АЗС, зазначених в додатку 2 до Договору, з метою отримання дизельного палива згідно наявних талонів, але було отримано відмову через відсутність палива у мережі АЗС.
Залишок невикористаних талонів на дизельне паливо станом на 29.05.2025 складає 61 талон на 680 літрів дизельного палива на суму 36 721,96грн., що підтверджується копіями талонів, які наявні в матеріалах справи та витягу з інвентаризаційного опису запасів від 26.05.2025 (а.с.22-23).
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу лист від 13.02.2025 за № 7.11-3/21/14/678 (а.с.24), де запропоновав Відповідачу повідомити Позивача про причини невиконання умов Договору та термін, протягом якого буде відновлено постачання дизельного палива.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, лист Відповідач отримав 17.02.2025, що підтверджується копією поштового повідомлення від 17.02.2025 (а.с.25) та трекінгом з офіційного сайту Укрпошти, але відповіді так і не надійшло (а.с.26).
На момент подання позовної заяви відповідач коштів не повернув. Докази зворотнього у справі відсутні. Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що предметом договору був товар зі специфічними характеристиками та порядком обігу - дизпаливо та бензин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила №1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу АЗС (абзац 2 пункту 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до положень вказаної вище Інструкції відповідачем були передані позивачу талони відповідних номіналів, що підтверджують право на отримання товару (а.с.18-22).
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, вище судом встановлено, що залишок невикористаних талонів на дизельне паливо станом на 29.05.2025 складає 61 талон на 680 літрів дизельного палива на суму 36 721,96грн.
В свою чергу, відповідач не спростував доводи позивача щодо непоставки товару за договором на залишкову суму 36 721,96грн.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 36 721,96грн. за договором поставки підлягають задоволенню.
Крім основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 9 349,87грн., штраф 7% у розмірі 2 570,54грн., 3% річних у розмірі 545,30грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 063,76грн.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.8.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.
У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки на момент сплати, за кожний день затримки (п. 8.2 Договору).
У даному випадку, сторонами в пункті 8.2. погоджено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0.1% відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% відсотків вказаної вартості.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу та пені за заявлений період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, а тому вимога про стягнення пені у загальному розмірі 9 349,87грн. та 7% штрафу у розмірі 2 570,54грн. підлягає задоволенню.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 545,30грн. за загальний період прострочення з за період з 30.05.2025 по 30.06.2025 та інфляційних втрат у 2 063,76грн. за загальний період з січня по травень 2025 року.
Перевіривши здійснене позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є вірними.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.
З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків у розмірі 51 251,43грн.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2 422,40грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ", 49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47, офіс 206/2, код ЄДРПОУ 39821153 на користь Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці, 14017, м. Чернігів, проспект Перемоги, 6, код ЄДРПОУ 43985581 збитки у розмірі 51 251,43грн. (п'ятдесят одна тисяча двісті п'ятдесят одна гривня 43коп.) та судовий збір у розмірі 2 422,40грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18.08.2025
Суддя С.П. Панна