вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.08.2025м. ДніпроСправа № 904/3106/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біл Техноцентр", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", м. Київ в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", м. Вільногірськ Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості
Суддя Крижний О.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "Біл Техноцентр" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" заборгованість в розмірі 94747,64 грн, яка складається з: інфляційних втрат - 77481,19 грн, 3% річних - 17266,48 грн, та витрати по сплаті судового збору.
Також позивач просить зазначити у рішенні суду про нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 486000,00 грн, починаючи з 10.06.2025 до виконання рішення суду за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих відсотків з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біл Техноцентр". Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений на підставі договору поставки №649-2 від 29.09.2022 товар. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2024 у справі №904/1536/24 стягнуто з відповідача на користь позивача 486000,00 грн - основного боргу, 11973,41 грн - 3% річних, 9697,66 грн - інфляційних втрат та 6092,06 грн - судового збору. У зв'язку із продовженням несплати заборгованості за поставлений товар, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних та інфляційні втрати за наступний період, після прийнятого рішення про стягнення заборгованості.
У відзиві на позов відповідач зазначає, що станом на дату подання даного відзиву залишок боргу за даними правовідносинами становить за 507671,07 грн, відрахування та оплати не здійснювались. Проте відповідач зауважує, що позивачем неправильно вираховано строк обчислення 3% річних та інфляційних збільшень. Вказує, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2024 у справі №904/1536/24 набрало законної сили 31.05.2024, а тому вважає, що початковою датою нарахування 3% річних та інфляційних збільшень є 01.06.2024. Відповідач надає власний контррозрахунок 3% річних та інфляційних збільшень, який просить використовувати під час розгляду даної справи. Також відповідач заявляє клопотання щодо можливості зменшення 3% річних та інфляційних втрат до 70% від нарахованих.
Стосовно вимоги позивача про зазначення у рішенні про нарахування 3 % річних на суму основного боргу, починаючи з 10.06.2025 до виконання рішення суду відповідач вказує, що позивач не сплатив судовий збір за вищевказану позовну вимогу, не заявив клопотання про розстрочення або відстрочення сплати судового збору, також не надав доказів щодо наявних законних підстав для звільнення від сплати такого судового збору. Крім того, вважає, що дана вимога сформульована не достатньо точно для визначення суми стягнення періоду стягнення, що в свою чергу унеможливлює обрахування розміру позовним вимог і як наслідок суми судового збору, який позивач повинен сплатити.
У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача, вважає, що відповідачем не правильно визначено початок перебігу строку, а саме, з наступного дня після набрання рішенням суду законної сили, тому поданий відповідачем контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат не може бути використаним судом під час розгляду цієї справи. Також позивач вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 70% від нарахованого не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не було вжито жодного заходу для виконання рішення суду, не зазначено причин невиконання рішення суду та не надано доказів, які б підтверджували неможливість виконання відповідачем рішення суду. Щодо тверджень відповідача про неможливість виконання договірних зобов'язань у встановлений строк, через те, що знаходиться у процесі приватизації, позивач вважає, що такі твердження не можуть братися до уваги судом, оскільки чинне законодавство України не звільняє суб'єкт господарювання від виконання договірних зобов'язань у встановлені строки через приватизацію такого суб'єкта господарювання. Крім того позивач вважає посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу неможливості виконання зобов'язання необґрунтованими та не підтвердженими Сертифікатом. Також позивач не погоджується із запереченнями відповідача щодо позовних вимог про зазначення у рішенні суду про нарахування 3 % річних на суму основного боргу з 10.06.2025 року до виконання рішення суду, вважає таку вимогу правомірною.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зауважує, що предметом позову є стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, а тому вважає, що зменшення цих нарахувань врахує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та є таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін у справі. Щодо форс-мажорних обставин відповідач зазначає, що окрім листа Торгово-промислової палати України подав також інші докази разом із відзивом на позовну заяву, які містяться в матеріалах справи і зазначає, що до теперішнього часу знаходиться у процесі приватизації. До того ж відповідач наполягає на тому, що стягнення 3% річних з 10.06.2025 до виконання рішення у суду у даній справі є окремою вимогою, яка підлягає оплаті судовим збором. Оскільки позивачем не надано доказів сплати судового збору за даною вимогою, то дана вимога має бути відхилена судом. .
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин продовження невиконання відповідачем своїх зобов'язань, наявність/відсутність підстав для нарахування та стягнення 3% та інфляційних втрат.
Матеріалами справи підтверджується, та рішенням Господарського суду Дніпропетровської о ласті від 10.05.2024 встановлено, що 29.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біл Техноцентр" (постачальник) та Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (покупець) було укладено договір поставки № 649-2, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця двигуни до кар'єрних самоскидів, надалі - товар (ДК 021:2015 34310000-3 Двигуни та їх частини), а покупець зобов'язався його прийняти і оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до виписки по рахунку відповідач 03.02.2023 сплатив 50% суми, вказаної у рахунку в розмірі 486000,00 грн.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 972000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2024 у справі №904/1536/24 позовні вимоги задоволені: стягнуто з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біл Техноцентр" 486000,00 грн - основного боргу, 11973,41 грн - 3% річних, 9697,66 грн - інфляційних страт та 6092,06 грн - судового збору.
03.06.2024 на виконання рішення суду видано наказ №904/1536/24.
Постановою старшого державного виконавця Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11.06.2024 відкрите виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/1536/24 від 03.06.2024.
Позивач зазначає, що відповідач основний борг та нарахування не сплатив, а тому посилаючись на ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 17266,48 грн за період з 03.04.2024 по 09.06.2025 та інфляційні втрати в розмірі 77481,19 грн з березня 2024 року по червень 2025 року.
При цьому позивач вказує, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2024 у справі №904/1536/24 було стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 08.06.2023 по 02.04.2024 та інфляційні втрати з червня 2023 року по лютий 2024 року.
На підтвердження своєї позиції позивач надав, зокрема, наступні докази (копії):
- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2024 у справі №904/1536/24;
- наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 у справі №904/1536/24;
- постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.06.2024 ВП№75274772.
Відповідач, в свою чергу, підтверджує наявність заборгованості перед позивачем, вказує, що стягнуті рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2024 у справі №904/1536/24 суми не погашені, проте, зауважує, що позивачем неправильно вираховано строк обчислення 3% річних та інфляційних збільшень. Вказує, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2024 у справі №904/1536/24 набрало законної сили 31.05.2024, а тому вважає, що початковою датою нарахування 3% річних та інфляційних збільшень є 01.06.2024
До відзиву на позов відповідач надає контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат.
Позивач зазначає, що відповідач нараховані 3% річних та інфляційні втрати не оплатив, що і стало причиною виникнення спору.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Господарський суд, здійснюючи правосуддя, захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).
Встановлено, що за правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2024 у справі №904/1536/24 позовні вимоги задоволені: стягнуто з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біл Техноцентр" 486000,00 грн - основного боргу, 11973,41 грн - 3% річних, 9697,66 грн - інфляційних страт та 6092,06 грн - судового збору.
Згідно з ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних з 03.04.2024 по 09.06.2025 на суму 486000,00 грн у розмірі 17266,48 грн та інфляційні втрати з березня 2024 року по квітень 2025 року на суму 486000,00 грн в розмірі 774814,19 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є правильними, а тому вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача щодо неправильного визначення початку періоду нарахування, а саме що початок нарахування має бути з дати набрання рішення законної вили не приймається судом, оскільки нарахування відбувається за порушення прострочення виконання зобов'язання, а саме сплати боргу в розмірі 486000,00 грн, яке виникло у відповідача з настанням строку оплати товару, передбаченого п.8.2 договору.
Оскільки рішенням суду від 10.05.2024 у справі №904/1536/24 3% річних стягнуті судом по 02.04.2024, а інфляційні втрати по лютий 2024 року, правильними є нарахування 3% річних з 03.04.2024, а інфляційних втрат з березня 2024 року.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 70% від нарахованих суд зазначає наступне.
Відповідач просить зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат, обґрунтовуючи тим, що відповідач згідно постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року №83 відноситься до переліку об'єктів, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Тому ухвалення рішення, яким буде покладено нa відповідача сплату нарахувань у повному обсязі може мати наслідком послаблення обороноздатності держави через неможливість відповідача виконувати своєчасно свої функції в економіці держави. Також вважає, щo оскільки мова може йти про обороноздатність держави під час воєнного стану, принцип пропорційності у даному випадку є визначальним. З урахуванням конкретних обставин справи, на підставі вищевикладеного, за принципами розумності, справедливості та пропорційності відповідач вважає обґрунтованою можливість зменшення розміру стягнень до 70% від нарахованих.
Додатково відповідач вказує про вплив форс-мажорних обставин на виконання зобов'язань, зокрема військової агресії, яка істотно вплинула на виробничі процеси, в тому числі на можливості реалізації продукції яка виробляється, проблеми з логістикою, простій підприємства. Відповідач вказує, що прострочення виконання зобов'язання відбулося з незалежних від відповідача обставин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
У постанові від 18 березня 2020 року Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, врахувала фактичні обставини справи № 902/417/18.
У даній справі судом не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України. До того ж загальний розмір 3 % річних та інфляційних втрат є співмірним відносно суми основного боргу та періоду прострочення.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 дійшла висновків, що при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, суд обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Щодо клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат, суд зазначає, що втрата вартості коштів від інфляційних процесів захищена можливістю стягнення індексу інфляції. І з урахуванням цього, а також співрозмірності індексу інфляції, клопотання відповідача про зменшення його розміру задоволенню не підлягає.
За викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 17266,48 грн та інфляційні втрати в розмірі 77481,19 грн.
Щодо вимоги позивача зазначити у рішенні суду про нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 486000,00 грн, починаючи з 10.06.2025 до виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Частиною 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Оскільки предметом даного позову є вимоги про стягнення з відповідача лише компенсаційних нарахувань, а саме 3% річних та інфляційних втрат, тобто вимога позивача про стягнення основного боргу у даній справі відсутня, то положення ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку не можуть бути застосовані.
Таким чином, вимога позивача зазначити у рішенні суду про нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 486000,00 грн, починаючи з 10.06.2025 до виконання рішення суду задоволенню не підлягає.
Щодо заперечень відповідача про те, що вимоги позивача про зазначення у рішенні про нарахування 3 % річних на суму основного боргу, починаючи з 10.06.2025 до виконання рішення суду є самостійною позовною вимогою, за яку позивач мав сплатитити судовий збір, суд зазначає наступне.
За приписами частини десятої статті 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм ГПК України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленим до суду про використання судом права, передбаченого ч.10 ст.238 ГПК України. Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій, встановлене ч.10 ст.238 ГПК України.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2422,40 грн (з урахуванням того, що позов продано в електронній формі).
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Біл Техноцентр" до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення заборгованості - задовольнити .
Стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд.3, ідентифікаційний код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, буд. 1, ідентифікаційний код 39389830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біл Техноцентр" (49000, м. Дніпро, вул. Козара Павла, буд. 49, ідентифікаційний код 36495581) 3% річних в розмірі 17266,48 грн, інфляційні втрати в розмірі 77481,19 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18.08.2025
Суддя О.М. Крижний