30 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/1203/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Медуниця О.Є.,
за участю секретаря судового засідання: Євтушенко Є.В.
від позивача: Турка-Романюк А.С., ордер серія АІ №1937608 від 01.07.2025;
від відповідача (апелянта): Феленко С.О., ордер серія ВВ №1047652 від 08.04.2025;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Компанія "Вікс Оіл", м. Харків (вх. № 1461 Х/2)
на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2025 (повне рішення складено 11.06.2025) у справі №922/1203/25 (суддя Ємельянова О.О.),
за позовом Фермерського господарства "Едельвейс Україна", с. Чубинське Бориспільського району Київської області,
до Приватного підприємства "Компанія "Вікс Оіл", м. Харків,
про стягнення 458500,00грн
У квітні 2025 року Фермерське господарство "Едельвейс Україна" (далі - ФГ "Едельвейс Україна") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Компанія "Вікс Оіл" (далі - ПП "Компанія "Вікс Оіл") про стягнення грошових коштів у розмірі 458500,00грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 у справі №922/1203/25 позов задоволено; стягнуто з ПП "Компанія "Вікс Оіл" на користь ФГ "Едельвейс Україна" грошові кошти у розмірі 458500,00грн та судовий збір у розмірі 6877,50грн.
26.05.2025 до Господарського суду Харківської області від позивача - ФГ "Едельвейс Україна" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій заявник просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00грн.
10.06.2025 до господарського суду першої інстанції надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката до 5000,00грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 11.06.2025 у справі №922/1203/25 заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат та клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу - задоволено частково; стягнуто з ПП "Компанія "Вікс Оіл" на користь ФГ "Едельвейс Україна" понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00грн; в стягненні іншої частини витрат у розмірі 15000,00грн - відмовлено.
Не погодившись із вищевказаним додатковим рішенням, відповідач - ПП "Компанія "Вікс Оіл" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2025 у справі №922/1203/25 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00грн та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає наступне:
- судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки тим обставинам, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 30000,00грн є недоведеним та не підтверджується належними та допустимими доказами;
- стягнуті судом першої інстанції з відповідача витрати на правничу допомогу у цій справі в сумі 15000,00грн є значно завищеним і необґрунтованим, оскільки справа є незначної складності і не потребувала докладання значних зусиль для кваліфікованого юриста, а у спорах такого характеру судова практика є сталою;
- позивачем не надано доказів реальності понесення витрат на оплату витрат на правничу допомогу, зокрема, у справі відсутні платіжні документи, які б підтверджували фактичне здійснення перерахування грошових коштів адвокату за договором про надання правничої допомоги № 157/24 від 16.12.2024;
- стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу; при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, чого місцевим господарським судом не було дотримано.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Компанія "Вікс Оіл" на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2025 у справі №922/1203/25; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №922/1203/25 на 30.07.2025 о 10:45 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105.
17.07.2025 до Східного апеляційного господарського суду від позивача - ФГ "Едельвейс Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів та вимог скарги відповідача, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції без змін. Позивач вважає, що ним було належним чином доведено та документально підтверджено обґрунтованість, реальність та співмірність витрат на професійну правничу допомогу, а суд першої інстанції, за результатом перевірки правильності нарахування, дійшов обґрунтованого висновку про їх часткове стягнення з відповідача.
Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 та від 29.07.2025 задоволено заяви представників сторін про їх участь у судовому засіданні по справі №922/1203/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 30.07.2025 приймав участь в режимі відеоконференції представник відповідача (апелянта), який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване додактвое рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про розподіл та стягнення судових витрат на правничу допомогу.
Представниця позивача у судовому засіданні 30.07.2025 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просила залишити оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
За приписами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" наведено поняття представництва, а саме - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Колегія суддів зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18).
Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики, адвокату необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
За приписами ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
Частинами 3 - 5 ст. 126 зазначеного Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз відповідних норм процесуального закону свідчить про те, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.
Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч. 4 ст. 129 ГПК України, у ч. 5 цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Вищезазначений правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
До того ж суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст.ст. 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (п. 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховного Суду у додаткових постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що ФГ "Едельвейс Україна" у позовній заяві зазначено, що сума судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом цієї справи у суді першої інстанції, складається, зокрема, із витрат на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 30000,00грн.
26.05.2025 на виконання вимог ст.ст. 126, 129 ГПК України позивачем подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій останній просив ухвалити додаткове судове рішення у справі №922/1203/25, яким стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00грн.
До заяви вказаної заяви позивачем було додано акт №1 від 22.05.2025 надання правової допомоги до договору №157/24 про надання правової допомоги від 16.12.2024 року на загальну суму 30000,00грн, а також копії наступних документів:
- ордеру серія АІ № 1836176 від 03.04.2025 на адвоката Турка-Романюк А.С.;
- договору №157/24 від 16.12.2024 про надання правової допомоги укладеного між АО "Український дім права" та ФГ "Едельвейс України";
- додатку №1 до договору, а саме угода №1 про встановлення гонорару від 16.12.2024;
- додаткової угоди до угоди №1 від 17.02.2025 про встановлення гонорару до договору про надання правової допомоги №157/24 від 16.12.2024;
- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 6703/10 від 19.02.2024 на адвоката Турка-Романюк А.С.;
- платіжної інструкції № @2PL664975 від 04.02.205 на суму 20000,00 грн.;
Проаналізувавши надані позивачем документи, судом встановлено, що між позивачем - ФГ "Едельвейс Україна" та Адвокатським об'єднанням "Український дім права" були укладені договір про надання правової допомоги №157/24 від 16.12.2024 та додаток №1 до договору про правову допомогу, а саме угода про встановлення гонорару, додаткова угода до угоди №1 від 17.02.2025 про встановлення гонорару до договору про надання правової допомоги.
На виконання умов договору, Адвокатським об'єднанням призначено для представництва інтересів позивача в суді першої інстанції адвоката Турка-Романюк А.С., якій було видано ордер серія АІ №1937608 від 01.07.2025.
Дослідженими судом матеріалами справи, зокрема, актом №1 від 22.05.2025 надання правової допомоги, підтверджується факт отримання позивачем послуг Адвокатським об'єднанням та понесених ним витрат в суді першої інстанції, зокрема, адвокатом Турка-Романюк А.С. були надані наступні послуги, а саме:
- надання загальної юридичної консультації;
- визначення переліку документів, які необхідні для надання правової допомоги;
- складання вимоги про повернення коштів;
- складання тексту позовної заяви про стягнення попередньої оплати;
- формування пакету документів та подання позовної заяви до суду;
- складання та подання до суду відповіді на відзив;
- складання та відправка відповідачу вимоги про поставку товару;
- участь у судових засіданнях, що відбулися 14.05.2025 о 12:00 год та 21.05.2025 об 11:00 год;
- складання тексту заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат;
- формування пакетів документів та їх подання до суду.
Як вбачається із змісту з акту №1 від 22.05.2025 надання правової допомоги до договору №157/24 про надання правової допомоги від 16.12.2024 загальний розмір витрат на виконання доручення клієнта під час правової допомоги становить 30000,00грн без ПДВ.
Пунктом 3.1. договору сторони узгодили, що винагорода (гонорар) Адвокатського об'єднання за надання правової допомоги за цим договором, а також порядок здійснення розрахунків визначається сторонами в угоді про встановлення гонорару (додаток 1 до цього договору) та сплачується клієнтом в національній валюті України.
За умовами п. 3.3. договору після надання правової допомоги за цим договором, Адвокатське об'єднання направляє клієнту акт протягом 5 робочих днів.
Відповідно до додатку №1 до договору сторони підписали угоду №1 від 16.12.2024 про встановлення гонорару.
Пунктом 1 угоди визначено, що на виконання п. 3.1. договору сторони узгодили наступний перелік послуг та розмір гонорару за договором за надання правової допомоги клієнту, а саме:
- претензійно - позовна діяльність повернення грошових коштів, сплачених клієнтом на користь ПП "Компанія "Вікс Оіл", надання загальної юридичної консультації, визначення переліку документів, які необхідні для надання правової допомоги, складання вимог (претензій), тексту позовної заяви, її подання до суду, участь у судових засіданнях та підготовка інших процесуальних документів під час розгляду справи у суді. Сума 20000,00грн.
Пунктом 2.1. угоди, сторони визначили, що клієнт здійснює оплату на користь Адвокатське об'єднання у розмірі 20000,00 грн. у строк до 31.05.2025 року.
17.02.2025 між сторонами було укладено додаткову угоду до уроди №1 про встановлення гонорару до договору №157/24 про надання правової допомоги від 16.12.2024.
Пунктом 1 додаткової угоди сторони погодили п. 1.1. угоди викласти у новій редакції: "На виконання п. 3.1. договору, сторони узгодили наступний перелік послуг та розмір гонорару за договором за надання правової допомоги клієнту, а саме:
- претензійно - позовна діяльність повернення грошових коштів, сплачених клієнтом на користь ПП "Компанія "Вікс Оіл", надання загальної юридичної консультації, визначення переліку документів, які необхідні для надання правової допомоги, складання вимог (претензій), тексту позовної заяви, її подання до суду, участь у судових засіданнях та підготовка інших процесуальних документів під час розгляду справи у суді першої інстанції. Сума 30000,00грн.
Пунктом 1 додаткової угоди сторони погодили п. 2 угоди викласти у новій редакції: "Сторони визначили наступний порядок розрахунків;
2.1. Клієнт здійснює оплату частини гонорару на користь Адвокатського об'єднання у розмірі 20000,00грн у строк до 31.05.2025".
Як вбачається з матеріалів справи, сплата витрат на професійну правничу допомогу частково була здійснена позивачем до подання позову відповідно до умов Угоди №1 про встановлення гонорару, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією від 04.02.2025.
Умовами п. 2.2. додаткової угоди до угоди №1 від 17.02.2025 про встановлення гонорару до договору про надання правової допомоги №157/24 від 16.12.2024 встановлено, що інша частина гонорару Адвокатського об'єднання за надання правової допомоги у розмірі 10000,00грн сплачується клієнтом протягом 60 робочих днів з дня підписання Акту. Акт, у разі представництва інтересів клієнта в суді, підписується на наступний день, після прийняття рішення судом першої інстанції.
Господарським судом першої інстанції було досліджено акт №1 від 22.05.2025 надання правової допомоги та наведено підстави неврахування вартості частини зазначених в ньому послуг у заявленому до стягнення розмірі 30000,00грн.
Дослідивши подані докази понесення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про часткове задоволення поданої заяви на суму 15000,00грн.
При цьому, приймаючи рішення про часткове задоволення заяви позивача, судом, у тому числі враховано клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, щодо стягнення витрат на правничу допомогу, які ПП "Компанія "Вікс Оіл" просило зменшити до суми 5000,00грн.
Виходячи із загальних засад законодавства, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти розгляду та оцінки складності цієї справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу підлягають частковому задоволенню на суму 15000,00грн.
Судова колегія виходить з того, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (постанова Верховного Суду викладений від 28.11.2019 у справі №914/1605/18).
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); предметом позову та значенням справи для сторони, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідача 15000,00 грн.
Щодо тверджень заявника апеляційної скарги про те, що спірні правовідносини у даній справі не є складними, практика щодо розгляду цієї категорії спорів є сталою, підготовка до розгляду цієї справи в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи адвоката, а тому заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності, розумності їхнього розміру - колегія суддів зазначає, що спірний період виникнення заборгованості (у 2022 році) та її стягнення у даній справі (у 2025 році) є досить тривалим, і співставлення заявлених та сплачених сум за первинними документами (виписками по банківським рахункам на 126 арк.) потребувало значного часу та докладання зусиль адвоката. Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява була складена представником позивача на 16 арк. та містила додатки на 150 арк., що потребувало часу для їх написання та зібрання первинних документів. Разом з цим, представницею позивача в ході судового розгляду справи направлялися додаткові вимоги відповідачу про повернення коштів, а також подавалася відповідь на відзив відповідача, в якій містилися обґрунтовані та вичерпні заперечення на кожний аргумент другої сторони цього спору. Тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розмір витрат на правову допомогу в сумі 15000,00грн узгоджується з критеріями, визначеними у ст. 126 ГПК України, щодо характеру та ступеню складності справи, ціни позову, обсягу виконаної адвокатом роботи тощо.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження фактичного понесення позивачем витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що укладеним між позивачем та адвокатським об'єднанням договором про надання правової допомоги (з урахуванням внесених змін) та актом №1 від 22.05.2025 надання правової допомоги передбачено фіксований розмір гонорару адвоката в сумі 30000,00грн (20тис до, а 10тис після надання послуг та підписання акту). У той же час, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним (фіксованим) (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі №357/11023/18).
Водночас доводи відповідача про те, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та не відповідають критерію розумності їх розміру, частково знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом першої інстанції, у зв'язку з чим суд зменшив розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції до 15000,00грн.
Господарський суд першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішенні правомірно зменшив розмір заявлених витрат, обґрунтувавши свій висновок щодо наявності підстав для такого зменшення, та стягнув їх у розмірі меншому, навіть ніж було зазначено в попередньому розрахунку (20000,00грн).
Крім того, судовою колегіє враховується, що відповідач в суді першої інстанції не просив відмовити стягненні витрат позивача на правничу допомогу в повному обсязі, а лише заявив клопотання про їх зменшення до 5000,00грн. Натомість, вимоги саме про відмову стягненні таких витрат відповідачем заявлено лише на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного додаткового рішення.
Щодо доводів скаржника про відсутність належних платіжних документів, які підтверджують фактичне понесення витрат позивачем, то колегія суддів звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Оцінивши заявлені витрати ФГ "Едельвейс Україна" на професійну правничу допомогу та подані на їх підтвердження докази, з урахуванням критеріїв пропорційності, розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 15000,00грн.
У зв'язку із наведеним колегія судів відхиляє доводи апеляційної скарги з огляду на неспростування скаржником в межах доводів апеляційної скарги висновків, які покладені в основу оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не приймаються колегією судів до уваги, оскільки вони жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять неправильність чи незаконність прийнятого судом додаткового рішення.
Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПП "Компанія "Вікс Оіл" задоволенню не підлягає, а додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2025 у справі №922/1203/25 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Компанія "Вікс Оіл" на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2025 у справі №922/1203/25 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2025 у справі №922/1203/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
Повну постанову складено 11.08.2025.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя В.В. Лакіза
Суддя О.Є. Медуниця