79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" серпня 2025 р. Справа №909/1245/24
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Матущак О.І.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Копець Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Павлуша Ігоря Зіновійовича б/н та б/д (вх. № ЗАГС 01-05/1563/25 від 23.05.2025)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2025 (повний текст рішення складено 30.04.2025, суддя О.В.Малєєва)
у справі № 909/1245/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПАТСМОЛИ"
(надалі ТОВ "КАРПАТСМОЛИ"), м.Калуш, Івано-Франківської
області
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Павлуша Ігоря Зіновійовича (надалі ФОП Павлуш І.З.), с. Павлівка, Івано-Франківської області
про: встановлення земельного сервітуту,
за участю представників:
від позивача (в режимі відеоконференції): Захарчук Г.В.;
від відповідача: Федьків В.Б.
ТОВ "КАРПАТСМОЛИ" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ФОП Павлуш І.З. про встановлення на користь ТОВ "КАРПАТСМОЛИ" безстрокового оплатного земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортних засобах щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:02:001:0050, яка розташована за адресою: Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Заводська, 1 і належить на праві приватної власності ФОП Павлушу І.З., визначивши наступні істотні умови земельного сервітуту: - земельна ділянка, на якій встановлюється земельний сервітут - земельна ділянка з кадастровим номером 2610400000:02:001:0050, площею 1,0356 га, з цільовим призначенням 11.02: Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком; - площа земельного сервітуту - 0,062 га; - строк дії земельного сервітуту - безстроково; - межі та конфігурація земельного сервітуту: в межах та за координатами згідно з кадастровим планом земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:02:001:0050, виготовленим ПП "Захід-Земля" в 2024 році в процесі розроблення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту; - плата за земельний сервітут - 1% від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту, площа якого складає 0,062 га, вноситься позивачем на розрахунковий рахунок відповідача в 5-денний строк з дня виставлення рахунку за період фактичного користування правом сервітуту.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 15.07.20211 є орендарем земельної ділянки комунальної власності, загальною площею 9,0723 га, з кадастровим номером 2610400000:02:005:0008, яка розташована за адресою м. Калуш, вул. Заводська 15. Ця земельна ділянка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 2610400000:02:001:0050, яка з 30.05.2024 належить відповідачу на праві власності. Частина земельної ділянки відповідача знаходиться між дорогою загального користування та земельною ділянкою позивача. Доступ до земельної ділянки позивача з 2012 року здійснювався по заїзду, який проходить через земельну ділянку відповідача. В кадастровому плані земельної ділянки відповідача, що міститься в технічній документації 2016 року, позначено частини земельної ділянки, які мають обмеження (право проїзду до суміжних земельних ділянок), площами 0, 0172 га та 0, 1004 га. В переліку обмежень у використанні земельної ділянки від 29.06.2016 № 390/2016, що міститься в складі технічної документації, зазначено: "Земельні сервітути: 07.10 - право проїзду до суміжних земельних ділянок". Проте, в червні 2024 року відповідач здійснив блокування заїзду, що унеможливило заїзд спецтранспорту на земельну ділянку позивача і, як наслідок, призвело до екстренної зупинки Підприємства. У позасудовому порядку сторони не дійшли згоди щодо укладення договору земельного сервітуту.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2025 у справі №909/1245/24 (суддя О.В. Малєєва) позов задоволено частково. Встановлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПАТСМОЛИ" строковий оплатний земельний сервітут на право проходу та проїзду на транспортних засобах щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:02:001:0050, яка розташована за адресою: вул. Заводська,1, м. Калуш Івано-Франківської області і належить на праві приватної власності Фізичній особі - підприємцю Павлушу Ігорю Зіновійовичу, визначивши такі істотні умови земельного сервітуту: - земельна ділянка, на якій встановлюється земельний сервітут - земельна ділянка з кадастровим номером 2610400000:02:001:0050, площею 1.0356 га, з цільовим призначенням 11.02: Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком; - площа земельного сервітуту - 0,062 га; - строк дії земельного сервітуту - на строк дії договору оренди землі від 15.07.2011 №261040004000064; - межі та конфігурація земельного сервітуту: в межах та за координатами згідно з кадастровим планом земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:02:001:0050, виготовленим ПП "Захід-Земля" в 2024 році в процесі розроблення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту; - плата за земельний сервітут - 1% від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту, площа якого складає 0,062 га, вноситься ТзОВ "КАРПАТСМОЛИ" на розрахунковий рахунок Фізичної особи - підприємця Павлуша Ігоря Зіновійовича в 5-денний строк з дня виставлення рахунку за період фактичного користування правом сервітуту. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Павлуша Ігоря Зіновійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПАТСМОЛИ" 1 211,20 грн. судового збору.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що використання земельної ділянки позивача вимагає сполучення з дорогою загального користування через земельну ділянку відповідача, оскільки промислові підприємства, площа яких перевищує 5 га, повинні мати не менше двох в'їздів (пп. 15.3.5. п. 5.3 "Вимоги до проїздів для пожежних автомобілів" розділ 15 "Пожежні вимоги" ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій"). Наявність підстав для встановлення земельного сервітуту підтверджується історією використання вказаних земельних ділянок та свідчить про наявність у позивача об'єктивної потреби у встановленні сервітуту, яка не може бути задоволена іншим способом. Водночас, суд зазначив, що строк дії сервітуту повинен відповідати строку землекористування позивача, а саме строку дії договору оренди землі від 15.07.2011. Щодо встановлення плати за земельний сервітут - 1% від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту, суд врахував рішення Калуської міської ради від 29.06.2023 № 2273 "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території Калуської міської територіальної громади", яким з 01.01.2024 на території Калуської міської територіальної громади ставка земельного податку за всі види цільового призначення категорії земель "землі промисловості" встановлена в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі. У визначенні істотних умов сервітуту суд виходив з того, що межі та площі частини земельної ділянки, щодо якої встановлюється сервітут, визначені у технічній документації ПП "Захід-Земля" (2024 року) і відповідачем не заперечується. А запропонований позивачем порядок оплати не порушує права відповідача, оскільки дозволяє йому формувати рахунок з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі і визначати період нарахування.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ФОП Павлуш І.З. звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2025 у справі №909/1245/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Скаржник вважає оскаржуване рішення ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, зазначає, що земельна ділянка, яка належить відповідачу на праві власності з кадастровим номером 2610400000:02:001:0050, становить загальну площу 1,0356 га, а земельна ділянка, на яку просить позивач встановити сервітут становить 0,062 га. При цьому позивачем не зазначено в якому саме місці 0,062 га в складі 1,0356 га встановлюється під земельний сервітут. Не визначено чітких меж щодо укладення земельного сервітут, а є посилання на технічну документацію виготовлену ПП "Захід-Земля " (2024 pоку). Відповідач звертає увагу, що в пункті 1.2 договору купівлі-продажу від 30.05.2024 вказано: «...щодо земельної ділянки не встановлено сервітутів та обмежень у використанні...». Даний договір судом першої інстанції не досліджувався. Скаржник стверджує, що проїзд через земельну ділянку не здійснюється транспортом позивача від липня 2024 року, а Товариство позивача може працювати безперебійно і без потреби заїзду через земельну ділянку, якою володіє відповідач тому і потреба в укладені примусового сервітуту не має. Закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. Скаржник вважає, що судом не враховано доданий договір оренди даної земельної ділянки та оплат оренди у розмірі 3,5% від нормативно-грошової оцінки. Наголошує, що відповідач не намагався укласти договір сервітуту, а скористався правом укладення мирової угоди в судовому засіданні, виходячи з різних обставин, зокрема, надання дозволу на проїзд в межах власної земельної ділянки, викупу частини ділянки для задоволення потреб позивача, надання в оренду та інше, які позивач відкинув.
Позивач не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.
Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі.
Позивач просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
ТОВ "КАРПАТСМОЛИ" з 15.07.2011 є орендарем земельної ділянки комунальної власності загальною площею 9,0723 га з кадастровим номером 2610400000:02:005:0008 (м.Калуш, вул. Заводська, 15) на підставі договору оренди землі, який зареєстрований у відділі Держкомзему у м. Калуш Івано-Франківської області, про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 14.10.20211 за № 261040004000064. Земельна ділянка передана в оренду для обслуговування виробничої бази. Цільове призначення земельної ділянки - підприємства іншої промисловості.
Договір було продовжено (поновлено) з 16.06.20211 до 16.06.2016 та з 17.06.2021 до 17.06.2026 (додаткова угода від 17.06.2021).
ФОП Павлуш І.З. є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:02:001:0050, площею 1,0356 га (м. Калуш, вул. Заводська, 1, цільове призначення 11.02). Право власності набуте 30.05.2024 на підставі рішення Калуської міської ради від 25.04.2024 № 3166 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ФОП Павлушу І.З.».
Земельна ділянка відповідача з кадастровим номером 2610400000:02:001:0050 межує з земельною ділянкою позивача з кадастровим номером 2610400000:02:005:0008, а також її частина, яка має форму смуги, розташована між ділянкою позивача і дорогою загального користування. Проїзд та обмеження (право проїзду) були відображені в землевпорядній документації попередніх користувачів ділянки 2610400000:02:001:0050.
Висновок міського відділу в справах архітектури та містобудівного кадастру про погодження матеріалів технічної документації і землеустрою, що посвідчує право оренди земельної ділянки на вул. Заводській, 1 для обслуговування виробничих приміщень (для ПрАТ "Лукор") № 01-018/207 від 31.05.2012, містив умову забезпечення цілодобового проїзду до будівель та споруд суміжних власників. Технічна документація 2016 року, розроблена ПП "Захід Земля" для ТОВ "БРИКЕТНА ФАБРИКА", містить кадастровий план з позначеними частинами під обмеження (право проїзду) площами 0,0172 га та 0,1004 га, а також Перелік обмежень № 39о/2016 від 29.06.2016 із зазначенням сервітуту 07.10 "право проїзду до суміжних земельних ділянок".
Як зазначає позивач у позовній заяві, у зв'язку з тим, що в липні 2024 року відповідач перекрив вказаний заїзд, позивач звертався до узгоджувальної комісії по вирішенню земельних спорів Калуської міської ради щодо врегулювання питання розблокування відповідачем доступу до його території і вжиття заходів для відновлення господарської діяльності Підприємства.
Згідно з протоколом № 11 засідання узгоджувальної комісії по вирішенню земельних спорів від 13.06.2024, який затверджено рішенням Калуської міської ради від 25.07.2024 № 3430, ФОП Павлушу І.З. рекомендовано згідно взятих зобов'язань в добровільному порядку в найкоротші терміни розблокувати ТОВ "КАРПАТСМОЛИ" доступ до його території. Рекомендовано сторонам за домовленістю або в судовому порядку укласти договір про встановлення земельного сервітуту і розробити технічну документацію з метою внесення земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту, до Державного земельного кадастру.
Відповідно до Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, виготовленої ПП "Захід-Земля" у 2024 році, площа та межі частини земельної ділянки відповідача, необхідної для забезпечення проїзду позивачу, становлять 0,062 га (кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:02:001:0050).
Позивач звернувся до відповідача з листом від 06.06.2024 № 88/24 про укладення договору про встановлення земельного сервітуту, до якого долучив кадастровий план земельної ділянки, на яку пропонується поширити право земельного сервітуту, та проект договору. Зокрема було запропоновано встановити безстроковий характер сервітуту та визначити розмір плати в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідач листом від 02.07.2024 повідомив, що ним розглянуто пропозицію позивача, проте не всі запропоновані умови договору є прийнятними. З цим листом відповідач направив позивачу свій проект договору, в якому було передбачено строк земельного сервітуту - 5 років, розмір плати - 16% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, на яку встановлено земельний сервітут.
Позивач листом від 17.07.2024 вих. № 116/24 направив відповідачу протокол розбіжностей, в якому вказав свої умови щодо строку земельного сервітуту (безстроковий) та розмір плати (1% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, на яку встановлено земельний сервітут).
Сторони не досягли згоди щодо вказаних умов договору, і договір земельного сервітуту не був укладений.
Оскільки домовленості щодо укладення договору земельного сервітуту позивач з відповідачем не досягли, ТзОВ "КАРПАТСМОЛИ" звернулося з даним позовом до господарського суду.
При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Приписами статті 395 ЦК України визначено види речових прав на чуже майно, якими відповідно до частини 1 цієї норми є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
Згідно з частиною 1 статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (ч.2 ст.401 ЦК України).
Відповідно до ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Відповідно до частин 1-3 ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном (ч.5 ст.403 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (ч. 2 ст. 404 ЦК України).
Частиною 1 ст. 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
За змістом частин 2-4 статті 98 ЗК України земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, перелік окремих видів яких наведено у статті 99 ЗК України, зокрема - право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху
Згідно зі статтею 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
При цьому, спосіб встановлення сервітуту впливає на можливість обрання способу захисту і, як вбачається, якщо законом передбачено можливість встановлення сервітуту як договором, так і рішенням суду, то, відповідно, і способами захисту в такому випадку можуть бути як звернення до суду з вимогою про визнання договору укладеним, так і з вимогою про встановлення сервітуту за рішенням суду (наведене підтверджується практикою Верховного Суду відповідно до якої переглядались рішення у справах з вимогами як про визнання укладеним договору сервітуту (постанови Верховного Суду від 20.09.2018 справа №918/370/17, від 03.12.2020 справа №925/27/18), так і про встановлення сервітуту судом без укладення відповідного договору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 справа №911/2701/17, Верховного Суду від 21.03.2019 справа №915/483/17, від 29.01.2020 справа №920/1204/17).
Обов'язковою умовою для встановлення сервітуту є вжиття особою (позивачем), яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту в добровільному порядку, а якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.
Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи відносно обмеженого користування чужим майном.
Частиною 1 статті 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що 06.06.2024 позивач звертався до відповідача з листом № 88/24 про укладення договору про встановлення земельного сервітуту, до якого долучав кадастровий план земельної ділянки, на яку пропонується поширити право земельного сервітуту, та проект договору. Зокрема, позивачем було запропоновано встановити безстроковий характер сервітуту та визначити розмір плати в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідач листом від 02.07.2024 повідомив, що ним розглянуто пропозицію позивача, проте не всі запропоновані умови договору є прийнятними. З цим листом відповідач направив позивачу свій проект договору, в якому було передбачено строк земельного сервітуту - 5 років, розмір плати - 16% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, на яку встановлено земельний сервітут.
Позивач листом від 17.07.2024 вих. № 116/24 направив відповідачу протокол розбіжностей, в якому вказав свої умови щодо строку земельного сервітуту (безстроковий) та розмір плати (1% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, на яку встановлено земельний сервітут).
Отже, сторони не досягли згоди щодо вказаних умов договору, і договір земельного сервітуту не був укладений.
В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що земельна ділянка відповідача з кадастровим номером 2610400000:02:001:0050 межує з земельною ділянкою позивача з кадастровим номером 2610400000:02:005:0008, а також її частина, яка має форму смуги, розташована між ділянкою позивача і дорогою загального користування.
Водночас, використання земельної ділянки позивача вимагає сполучення з дорогою загального користування через земельну ділянку відповідача, оскільки промислові підприємства, площа яких перевищує 5 га, повинні мати не менше двох в'їздів (пп. 15.3.5. п. 5.3 "Вимоги до проїздів для пожежних автомобілів" розділ 15 "Пожежні вимоги" ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій").
При цьому, проїзд та обмеження (право проїзду) були відображені в землевпорядній документації попередніх користувачів ділянки 2610400000:02:001:0050.
В матеріалах справи міститься копія висновку міського відділу в справах архітектури та містобудівного кадастру про погодження матеріалів технічної документації і землеустрою, що посвідчує право оренди земельної ділянки на вул. Заводській, 1 для обслуговування виробничих приміщень (для ПрАТ "Лукор") № 01-018/207 від 31.05.2012. Даний висновок містив умову забезпечення цілодобового проїзду до будівель та споруд суміжних власників. Технічна документація 2016 року, розроблена ПП "Захід Земля" для ТзОВ "БРИКЕТНА ФАБРИКА", містить кадастровий план з позначеними частинами під обмеження (право проїзду) площами 0,0172 га та 0,1004 га, а також Перелік обмежень №39о/2016 від 29.06.2016 із зазначенням сервітуту 07.10 "право проїзду до суміжних земельних ділянок".
Згідно з протоколом № 11 засідання узгоджувальної комісії по вирішенню земельних спорів від 13.06.2024, який затверджено рішенням Калуської міської ради від 25.07.2024 № 3430, ФОП Павлушу І.З. рекомендовано згідно взятих зобов'язань в добровільному порядку в найкоротші терміни розблокувати ТзОВ "КАРПАТСМОЛИ" доступ до його території. Рекомендовано сторонам за домовленістю або в судовому порядку укласти договір про встановлення земельного сервітуту і розробити технічну документацію з метою внесення земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту, до Державного земельного кадастру.
Відповідно до Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, виготовленої ПП "Захід-Земля" у 2024 році, площа та межі частини земельної ділянки відповідача, необхідної для забезпечення проїзду позивачу, становлять 0,062 га (кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:02:001:0050).
Таким чином, наявність правових підстав для встановлення на користь ТОВ "КАРПАТСМОЛИ" земельного сервітуту підтверджується фактичними обставинами даної справи та свідчить про наявність у позивача об'єктивної потреби у встановленні сервітуту, яка не може бути задоволена іншим способом, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок.
Враховуючи те, що потреба позивача у сервітуті обумовлена його правом користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2610400000:02:005:0008 на підставі договору оренди від 15.07.2011 №261040004000064, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк дії сервітуту повинен відповідати строку землекористування позивача, а саме строку дії зазначеного договору оренди. Це забезпечить баланс інтересів сторін: позивач матиме сервітут на час існування його права користування земельною ділянкою, а відповідач не буде обтяжений безстроковим сервітутом у разі припинення потреби позивача у цьому.
Щодо плати за земельний сервітут - 1% від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з правовою позицією, наведеної Верховним Судом у постанові від 01.02.2023 у справі № 918/302/21, на законодавчому рівні не унормовано механізм визначення плати за земельний сервітут. Єдиним законодавчим актом, який регулює плату за землю, є Податковий кодекс України. Положеннями п. 14.1.72 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Оскільки встановлення сервітуту не означає вибуття із володіння та користування позивача земельної ділянки, то плата за встановлення сервітуту за рішенням суду має компенсаційний характер, і вона не може бути більшою, ніж фактичні витрати позивача на сплату земельного податку.
Відповідно до рішення Калуської міської ради від 29.06.2023 № 2273 "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території Калуської міської територіальної громади", з 01.01.2024 на території Калуської міської територіальної громади ставка земельного податку за всі види цільового призначення категорії земель "землі промисловості" встановлена в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі.
При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції вимога відповідача про встановлення плати за сервітут у розмірі 16% є необґрунтованою, оскільки не підтверджена будь-якими доказами. Зокрема, не подано жодних доказів понесених відповідачем витрат чи завданих збитків; майнової оцінки незручностей, спричинених встановленням сервітуту. Отже, запропонований розмір виглядає довільним, який не підтверджений розрахунками чи ринковими показниками.
Межі та площі частини земельної ділянки, щодо якої встановлюється сервітут, визначені у технічній документації ПП "Захід-Земля" (2024 року), а запропонований позивачем порядок оплати не порушує права відповідача, оскільки дозволяє йому формувати рахунок з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі і визначати період нарахування.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2025 у справі №909/1245/24.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у господарському процесі обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
У даній справі суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законні та обґрунтовані судові рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому їх необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Павлуша Ігоря Зіновійовича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2025 у справі №909/1245/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук