79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" серпня 2025 р. Справа №914/1764/24
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Матущак О.І.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Копець Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2025 (вх. №ЗАГС 01-05/1600/24 від 27.05.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2025 (повний текст рішення складено та підписано 21.04.2025, суддя - Мазовіта А.Б.)
у справі № 914/1764/24
за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Герц" ( надалі - ТзОВ "БК Герц"), м. Львів
про стягнення 588792,80 грн.
з участю представників:
від позивача в режимі відеоконференції: Копильчак Ю.О.;
від відповідача: Худоба Г.М.;
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до ТОВ «БК Герц» про стягнення грошових коштів в сумі 588792,80 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено договори підряду №62/12/19 від 03.12.2019 та №27.07.20 від 07.07.2020 щодо виконання робіт "Реконструкція будівлі клубу №43 військового містечка №13 по вул. Куруців, № 21 в м. Мукачево Закарпатської області" (внутрішнє опорядження, сцена, сходи) (за кодом СРV за ДК 021:2015 - 45212300-9 Будівництво мистецьких і культурних закладів), що виконувався за рахунок коштів Державного бюджету України. Обумовлені в зазначених договорах роботи виконані відповідачем та оплачені позивачем у повному обсязі. Однак, за результатами проведеного внутрішнього аудиту окремих питань діяльності Військової частини НОМЕР_1 виявлено відсутність первинних документів, які підтверджують витрати на відрядження працівників ТОВ "БК "Герц", що оплачені позивачем у складі наданих будівельних робіт, що призвело до завищення загальної вартості будівельних робіт на загальну суму 588 792,80 грн. Відтак, позивач вважає, що кошти в сумі 588 792,80 грн були безпідставно включені до вартості виконаних відповідачем будівельних робіт за договорами.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10 квітня 2025 року у справі №914/1764/24 (суддя - Мазовіта А.Б.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
При ухваленні рішення судом встановлено, що між сторонами існували договірні відносини на підставі договорів підряду №62/12/19 від 03.12.2019, №27.07.20 від 07.07.2020, за умовами яких роботи виконані, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), якими, зокрема, підтверджується понесення відповідачем витрат на відрядження працівників і які підписані сторонами без зауважень. Однак, позивач вважає, що кошти в сумі 588 792,80 грн були безпідставно включені до вартості виконаних відповідачем будівельних робіт за договорами, з посилання на аудиторський висновок і просить такі стягнути на підставі ст. 1212 ЦК України. Судом вказано, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України. При цьому, встановлено, що позовні вимоги ґрунтуються на обставині, встановленій в аудиторському звіті від 06.09.2021 №234/3/29, який не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Відповідно позовні вимоги визнано необґрунтованими та відмовлено в їх задоволенні.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2025 у справі №914/1764/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Скаржник вважає, що рішення прийнято не правильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин справи. Зокрема, зазначає, що в аудиторському звіті від 06.09.2021 №234/3/29, складеному за наслідками проведення перевірки встановлено, що відповідачем не дотримано вимог пунктів 6.2.7.4 ДСТУ Б Д.1-1:2013, п.5.4.2, 5.4.4, 5.4.4.1 ДСТУ - Н Д.1.1-5:2013, роз'яснень збірника ціноутворення в будівництві за травень 2008 року, стор.44-46 та не забезпечено документального підтвердження витрат на відрядження працівників на загальну суму 588 792,80 грн., чим створено ризик незаконних видатків на вказану суму. Також, на думку скаржника, судом не дано правової оцінки положенням Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Міністерством фінансів України №59 від 13.03.1998, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також п.4.1.6 укладених договорів в сукупності з матеріалами справи. Скаржник звертає увагу на те, що ним було направлено відповідачу претензію від 24.08.2023 №7/3, у якій просив повторно надати відповідні первинні документи, які підтверджують витрати на відрядження працівників відповідача, однак, така залишена без задоволення..
11.08.2025 від представника відповідача надійшли до суду письмові пояснення у справі № 914/1764/24, у яких відповідач зазначає, що сторони не заперечують того, що роботи по договорах підряду є виконані у повному обсязі, всі роботи прийняті та оплачені позивачем без зауважень. Зазначає, що перевірка всієї інформації, яка включена до актів виконаних робіт покладається на особу, що приймає роботу з боку замовника і повинна бути здійснена під час підписання таких актів. Відтак, вважає, що прийняття результату робіт замовником без зауважень і застережень є доказом виконання підрядником робіт у відповідності до умов договору підряду. Аудиторський звіт, на який покликається позивач, не є належним і допустимим доказом, який підтверджує порушення відповідачем договірних зобов'язань, оскільки договори підряду було виконано належним чином, відповідно до їх умов, які були погоджені сторонами, в тому числі і вартість робіт, а виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених договорів і не можуть їх змінювати. Відповідач категорично не погоджується з твердженням позивача про те, що кошти у розмірі 588 792,80 грн набуті відповідачем без достатньої правової підстави, у порядку ст. 1212 ЦК України, оскільки такі кошти, отримані ним як оплата за належно виконані роботи за договором і вони не можуть вважатися безпідставно набутим майном. Зазначає, що на підтвердження понесення витрат на відрядження працівників (на оплату послуг проживання в готелі, харчування, перевезення вантажів та пасажирів) надано акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг): №ОУ-0000003 від 29.02.2020 на суму 113 000,00 грн; №ОУ-0000002 від 30.01.2020 на суму 107 000,00 грн; №ОУ-0000004 від 30.03.2020 на суму 63 000,00 грн; №ОУ-00000ТР2 від 30.01.2020 на суму 95 000,00 грн; №ОУ-00000ТР3 від 29.02.2020 на суму 65 000,00 грн; №ОУ-00000ТР4 від 30.03.2020 на суму 35 000,00 грн; №ОУ-00000ТР1 від 24.12.2019 на суму 78 000,00 грн; №ОУ-0000001 від 30.07.2020 на суму 45 500,00 грн та №ОУ-0000001 від 24.12.2019 на суму 112 500,00 грн. Просить апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2025 у справі №914/1764/24- без змін.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, Західний апеляційний господарський встановив таке.
03.12.2019 між Військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ "БК Герц" укладено договір підряду №62/12/19 згідно з умовами якого замовник доручив, а підрядник (відповідач) забезпечував відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 субпідрядні роботи щодо виконання робіт "Реконструкція будівлі клубу №43 військового містечка №13 по вул. Куруців, № 21 в м. Мукачево Закарпатської області" (внутрішнє опорядження, сцена, сходи) (за кодом СРV за ДК 021:2015 - 45212300-9 Будівництво мистецьких і культурних закладів) (далі - об'єкт), що виконувався за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно п.3.1. договору, встановлено, що договірна ціна становить 4 471 248,82 грн, в тому числі ПДВ 20% - 745 208,14 грн (Т-1, а.с.129-139).
07.07.2020 військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ "БК Герц" укладено договір підряду №27/07/20 згідно з умовами якого замовник доручив, а підрядник забезпечував відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 субпідрядні роботи щодо виконання робіт "Реконструкція будівлі клубу №43 військового містечка № 13 по вул. Куруців, № 21 в м. Мукачево Закарпатської області" (внутрішнє опорядження, сцена, сходи). Додаткові роботи (за кодом СРV за ДК 021:2015 - 45212300-9 Будівництво мистецьких і культурних закладів), що виконувався за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з п.3.1. договору договірна ціна становить 392 887,24 грн, в тому числі ПДВ 20% - 65 481,21 грн. (Т-1, а.с.27-37).
Пунктами 3.2 даних договорів передбачено, що зазначена договірна ціна є твердою, складається підрядником на підставі наданої ним цінової пропозиції згідно з вимогами нормативних документів у сфері ціноутворення в будівництві.
Згідно з пунктами 4.1.5 договорів у разі виявлення невідповідності пред'явлених до оплати робіт встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право скоригувати суму, що підлягає сплаті, про що підрядник повідомляється письмово.
Замовник має право відмовитись від приймання робіт та їх оплати за умови, якщо вони не відповідають вимогам затвердженої проектної документації на об'єкт, чинному законодавству (державні будівельні норми, правила, стандарти тощо), а також умовам Договору (п. 4.1.6 договорів).
Згідно з пунктами 5.2.4 кожного з договорів передача виконаних робіт по об'єкту підрядником та їх приймання замовником оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-2В, КБ-3) з обов'язковим попереднім оформленням виконавчої технічної документації, актів на приховані роботи, виконавчих схем, тощо. З актами приймання виконаних будівельних робіт підрядник зобов'язаний надавати підтверджуючі бухгалтерські документи на інші витрати (відрядження, перевезення працівників, тощо).
Як зазначає позивач і не заперечує відповідач, роботи, що зазначені в актах виконаних робіт (Т- 1, а.с.80-86, 88-90, 92-99, 101-106, 108-110, 112-119, 121-124, 126-128) були прийняті, а саме:
- згідно з актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року відповідачем виконано роботи на суму 248 268,11 грн, з яких кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об'єкт будівництва становлять 58 823,08 грн.
- згідно з актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року відповідачем виконано роботи на суму 739 986,89 грн, з яких кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об'єкт будівництва становлять 116 712,56 грн.
- згідно з актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2020 року відповідачем виконано роботи на суму 392 887,24 грн, з яких кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об'єкт будівництва становлять 36 226,80 грн.
- згідно з актом №3 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2020 року відповідачем виконано роботи на суму 803 556,71 грн, з яких кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об'єкт будівництва становлять 121 201,10 грн.
- згідно з актом №4 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2020 року відповідачем виконано роботи на суму 196 532,00 грн, з яких кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об'єкт будівництва становлять 12 715,24 грн.
- згідно з актом №5 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2020 року відповідачем виконано роботи на суму 1 616 405,59 грн, з яких кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об'єкт будівництва становлять 134 724,85 грн.
- згідно з актом №6 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2020 року відповідачем виконано роботи на суму 24 453,11 грн, з яких кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об'єкт будівництва становлять 6 790,78 грн.
- згідно з актом №7 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2020 року відповідачем виконано роботи на суму 446 498,04 грн, з яких кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об'єкт будівництва становлять 3 466,26 грн.
Відповідно до довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Т-1, а.с.79,87, 91,100,107, 111, 120,125):
- від 09.12.2019 за грудень 2019 року відповідачем виконано будівельні роботи на суму 248 268,11 грн;
- від 17.12.2019 за грудень 2019 року відповідачем виконано будівельні роботи на суму 739 986,89 грн;
- від 02.03.2020 за березень 2020 року відповідачем виконано будівельні роботи на суму 803 556,71 грн;
- від 13.03.2020 за березень 2020 року відповідачем виконано додаткові будівельні роботи на суму 196 532,00 грн;
- від 25.03.2020 за березень 2020 року відповідачем виконано додаткові будівельні роботи на суму 1 616 405,59 грн;
- від 26.03.2020 за березень 2020 року відповідачем виконано додаткові будівельні роботи на суму 24 453,11 грн;
- від 27.04.2020 за квітень 2020 року відповідачем виконано додаткові будівельні роботи на суму 446 498,04 грн;
- від 07.07.2020 за липень 2020 року відповідачем виконано будівельні роботи на суму 392 887,24 грн.
Як вбачається з обставин справи, обумовлені сторонами будівельні роботи виконано відповідачем та оплачено позивачем повністю, зауваження до виконаних робіт відсутні. Даний факт сторонами не заперечується.
В подальшому на підставі рішення Міністра оборони України від 23 квітня 2021 року №6057/з та розпорядження директора Департаменту внутрішнього аудиту від 12 травня 2021 року №234/1287 у період з 26 травня по 05 серпня 2021 року представниками Центрального територіального управління перевірено законність та ефективність використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на будівництво об'єктів Міністерства оборони України.
В аудиторському звіті від 06.09.2021 №234/3/29 (Т-1, а.с.41-74), складеному за наслідками проведення зазначеної вище перевірки встановлено, що відповідачем не забезпечено документального підтвердження понесених видатків на відрядження на загальну суму 588792,80 грн, чим створено ризик незаконних видатків на вказану суму.
Позивачем було надіслано відповідачу претензію від 24.08.2023 №7/3 (Т-1, а.с.22-25), в якій останній просив відповідача надати відповідні первинні документи, які підтверджують витрати на відрядження працівників відповідача. У випадку відсутності відповідних підтверджуючих документів позивач вимагав повернути останньому кошти в сумі 588 792,80 грн. Однак, відповідач претензію залишив без відповіді.
В свою чергу, відповідачем на підтвердження понесених витрат на відрядження працівників (на понесення витрат на оплату послуг проживання в готелі, харчування, перевезення вантажів та пасажирів) надано в суді першої інстанції акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000003 від 29.02.2020 на суму 113 000,00 грн; № ОУ-0000002 від 30.01.2020 на суму 107 000,00 грн; № ОУ-0000004 від 30.03.2020 на суму 63 000,00 грн; № ОУ-00000ТР2 від 30.01.2020 на суму 95 000,00 грн; № ОУ-00000ТР3 від 29.02.2020 на суму 65 000,00 грн; № ОУ-00000ТР4 від 30.03.2020 на суму 35 000,00 грн; № ОУ-00000ТР1 від 24.12.2019 на суму 78 000,00 грн; № ОУ-0000001 від 30.07.2020 на суму 45 500,00 грн; №ОУ-0000001 від 24.12.2019 на суму 112 500,00 грн. (Т-2, а.с.66-74).
Вказані обставини стали підставою звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в загальній сумі 588 792,80 грн, які складаються з 545 320,64 грн витрати за договором №62/12/19 від 03.12.2019 та 43 472,16 грн витрати за договором №27/07/20 від 07.07.2020.
При ухваленні постанови колегія суддів керувалася таким.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що між сторонами укладено договори підряду №62/12/19 від 03.12.2019 та №27.07.20 від 07.07.2020.
У відповідності до положень статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частинами 1-3 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Отже, обов'язок прийняти виконані роботи (у тому числі і перевірити фактичний обсяг витрат робочого часу працівників), а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника.
За змістом частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Обставинами справи встановлено, що сторонами у відповідності до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України та умов договору були підписані та скріплені печатками акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (Т- 1, а.с.80-86, 88-90, 92-99, 101-106, 108-110, 112-119, 121-124, 126-128), які підтверджують в тому числі понесення відповідачем витрат на відрядження працівників (на оплату послуг проживання в готелі, харчування, перевезення вантажів та пасажирів)
Матеріали справи також містять і підписані сторонами довідки форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Т-1, а.с.79, 87, 91, 100, 107,111,120,125).
Отже, вказані вище роботи за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) позивачем було прийнято без жодних зауважень щодо їх якості, кількості, ціни.
Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Частинами 2, 3 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Сторони не заперечують, що Військовою частиною НОМЕР_1 повністю виконано свої зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт за укладеними договорами.
З огляду на викладене, підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень і застережень акти приймання виконаних будівельних робіт свідчать про те, що позивач погодився з виконаними відповідачем роботами та оплатив їх вартість в повному обсязі у відповідності до умов договорів.
Позивач (скаржник) в позовній заяві просить повернути безпідставно набуті грошові кошти в сумі 588 792,80 грн., покликаючись на положення ст. 1212 ЦК України.
Згідно з ст. 1212 ЦК України особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно набуте, згодом відпала.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що набуття однією із сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. В даній справі між сторонами існували договірні відносини на підставі договорів підряду. Отже, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на обставині, встановленій у аудиторському звіті Центрального територіального управління внутрішнього аудиту №234/3/29 від 06.09.2021 щодо завищення загальної вартості будівельних робіт внаслідок неподання відповідачем первинних документів, які підтверджують витрати на відрядження ТОВ «БК Герц», які оплачені у складі будівельних робіт.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що аудиторський звіт є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто, аудиторський звіт не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договорів.
Аудиторський звіт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка аудиторського звіту, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні відповідного спору щодо оскарження, зокрема, дій чи рішення контролюючого органу.
Водночас, чинне законодавство України не покладає на виконавця робіт обов'язку після прийняття замовником цих робіт без зауважень та заперечень, у разі виявлення в процесі перевірки контролюючим органом завищення вартості робіт, обов'язку повернути відповідну суму завищення.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин, аудиторський звіт має оцінюватись у сукупності з іншими доказами.
Отже, судом першої інстанції правомірно зазначено, що сам по собі аудиторський звіт та висновок, виконаний на замовлення контролюючого органу не є підставою для безспірного і безумовного визначення наявності порушення в діях відповідача і підставою для стягнення коштів, отриманих на виконання договірних відносин.
Внутрішній аудит, як система контролю за діяльністю підконтрольних суб'єктів, створюється з метою ефективної оцінки та вдосконалення системи внутрішнього контролю та управління ризиками.
Отже обставини, які встановлені під час проведення внутрішнього аудиту, не можуть впливати на умови договірних відносин між позивачем та відповідачем, а тим більше їх змінювати.
Більше того, як уже зазначалося, у відповідності до частини 3 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання сторонами не допускається.
З врахуванням наведеного, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що аудиторський звіт не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин, виявлені контролюючим органом, порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.
Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не досліджено того, що відповідачем не дотримано вимог норм пунктів 6.2.7.4 ДСТУ Б Д.1-1:2013, п.5.4.2, 5.4.4, 5.4.4.1 ДСТУ - Н Д.1.1-5:2013, роз'яснень збірника ціноутворення в будівництві за травень 2008 року, стор.44-46 та не забезпечено документального підтвердження витрат на відрядження працівників на загальну суму 588 792,80 грн. чим створено ризик незаконних видатків на вказану суму. Також скаржник покликається, що судом не дано правової оцінки положенням Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджені Міністерством фінансів України №59 від 13.03.1998, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» а також п.4.1.6 укладених договорів в сукупності з матеріалами справи. Суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Позивачем прийнято роботи по договорах без жодних застережень та зауважень , що свідчить про те, що скаржник погодився з обсягом виконаних робіт, сплативши при цьому суми, визначені договором, а відтак, посилання останнього на неврахування та не дослідження положень вищевказаних по збірнику ціноутворення в будівництві за травень 2008 року, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.4.1.6 укладених договорів в сукупності з матеріалами справи та обставинами справи є необґрунтованим.
Крім цього, суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (Т-2, а.с.66-74), які надані відповідачем в спростування позовних вимог.
Отже, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 10 квітня 2025 року у справі №914/1764/24, а зводяться до переоцінки доказів у даній справі.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ухвалив:
1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2025 у справі №914/1764/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса сторінки суду https://wag.court.gov.ua/sud4870/ на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук