79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"05" серпня 2025 р. Справа №907/731/16
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.,
Суддів Зварич О.В.,
Панова І.Ю.,
секретар судового засідання Шатан Т.О.,
представники сторін: не з'явились,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс», б/н від 30.04.2025 (вх. № суду 01-05/1314/25 від 01.05.2025).
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.03.2025 (повне рішення складено 10.04.2025, суддя Ремецькі О.Ф)
у справі №907/731/16
за позовом: Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії Ужгородське лісове господарство, с. Кам'яниця, Ужгородського обл.
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Забрідська сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області , с. Забрідь Закарпатської обл.
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Костринська сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, с. Кострино Закарпатської обл.
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дубриницька сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, с. Дубриничі, Закарпатської обл.
третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Ставненська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, с. Ставне, Закарпатської обл.
третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Розтоцько-Пастільська сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, с. Розтоцька Пастіль, Закарпатської обл.
про: стягнення суми 1 424 786,27 грн,
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
Державна екологічна інспекція у Закарпатській області звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Державного підприємства “Великоберезнянське лісове господарство» про стягнення 1424786,27 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в т.ч. на рахунок Забрідської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області 584415 грн, на рахунок Костринської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області 86252,43 грн, на рахунок Чорноголівської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області 542089,99 грн, на рахунок Розтоцько - Пастільської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області 11969,35 грн, на рахунок Лютянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області 35613,53 грн, на рахунок Волосянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області 363,08 грн, на рахунок Тихівської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області 164082,89 грн.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.12.2024 замінено відповідача у справі № 907/731/16 Державне підприємство “Великоберезнянське лісове господарство» на його правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (Україна, 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А; код в ЄДРПОУ 44768034), в особі філії «Ужгородське лісове господарство» (вул. Першотравнева, буд.42, с. Кам'яниця, Ужгородського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ ВП22114655).
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.03.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (Україна, 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А; код в ЄДРПОУ 44768034), в особі філії «Ужгородське лісове господарство» (вул. Першотравнева, буд.42, с.Кам'яниця, Ужгородського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ ВП22114655) на користь Забрідської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області (89003, Україна, Великоберезнянський р-н, Закарпатська обл., село Забрідь, вулиця Воз'єднання, будинок, 20, код ЄДРПОУ 26396716) суму 584 415,00 грн. (п'ятсот вісімдесят чотири тисячі чотириста п'ятнадцять гривень 00 коп.) шкоди завданої навколишньому природному середовищі.
Стягнуто з державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (Україна, 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А; код в ЄДРПОУ 44768034), в особі філії «Ужгородське лісове господарство» (вул. Першотравнева, буд.42, с. Кам'яниця, Ужгородського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ ВП22114655) на користь Костринської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (89022, Україна, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., село Кострина, будинок, 47, код ЄДРПОУ 04350926) суму 121 865,96 грн. (сто двадцять одну тисячу вісімсот шістдесят п'ять гривень 96 коп.) шкоди завданої навколишньому природному середовищі.
Стягнуто з державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (Україна, 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А; код в ЄДРПОУ 44768034), в особі філії «Ужгородське лісове господарство» (вул. Першотравнева, буд.42, с. Кам'яниця, Ужгородського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ ВП22114655) на користь Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської Області (89210, Україна, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., село Дубриничі,, вулиця Центральна, будинок, 44А, код ЄДРПОУ 04351179) суму 542 089,99 грн. (п'ятсот сорок дві тисячі вісімдесят дев'ять гривень 99 коп.) шкоди завданої навколишньому природному середовищі.
Стягнуто з державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (Україна, 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А; код в ЄДРПОУ 44768034), в особі філії «Ужгородське лісове господарство» (вул. Першотравнева, буд.42, с. Кам'яниця, Ужгородського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ ВП22114655) на користь Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (89014, Україна, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., село Ставне, будинок, 253, код ЄДРПОУ 04350990) суму 164 445, 97 грн. (сто шістдесят чотири тисячі чотириста сорок п'ять гривень 97 коп.) шкоди завданої навколишньому природному середовищі.
Стягнуто з державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (Україна, 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А; код в ЄДРПОУ 44768034), в особі філії «Ужгородське лісове господарство» (вул. Першотравнева, буд.42, с. Кам'яниця, Ужгородського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ ВП22114655) на користь Розтоцько-Пастільської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області (89041, Україна, Великоберезнянський р-н, Закарпатська обл., село Розтоцька Пастіль, будинок, 76, код ЄДРПОУ 04350961) суму 11 969,35 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 35 коп.) шкоди завданої навколишньому природному середовищі.
Стягнуто з державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (Україна, 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А; код в ЄДРПОУ 44768034), в особі філії «Ужгородське лісове господарство» (вул. Першотравнева, буд.42, с. Кам'яниця, Ужгородського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ ВП22114655) на користь Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Швабська, буд. 14, код ЄДРПОУ 38015668) суму 21 371,79 (двадцять одну тисячу триста сімдесят одну гривню 79 коп.) - у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.
При ухваленні рішення місцевий господарський суд виходив з того, що належними та допустимими доказами (наявними в матеріалах справи) підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов'язків щодо охорони та захисту лісу; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу; безпосередній причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, тому суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі в сумі 1 424 786,27 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погодившись з рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.03.25 у справі № 907/731/16 скасувати та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити повністю.
Апелянт стверджує, що позивачем в обґрунтування позову не було вказано які саме обов'язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства були порушені з боку відповідача, як і не було конкретизовано які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок та інших порушень, однак їх не вчинив, доказів невчинення таких дій відповідачем до суду не надав.
Скаржник зазначає, що Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, не містить дати складання такого, детального опису виявлених правопорушень, а також не містить доданих зауважень лісничого Лютянського лісництва та директора ДП «Великоберезнянське ЛГ».
Апелянт також вказує, що у наявних у справі доказах відсутній детальний опис виявленого порушення, не зазначено в якій частині пнів було здійснено заміри, відомості щодо розміру в найбільшого та найменшого діаметра виявлених пнів.
Крім цього, скаржник звертає увагу, що як вбачається з Розрахунку розміру шкоди, посадовими особами Державної екологічної інспекції не проведено детального розрахунку таксової вартості деревини, а надані розрахунки не дозволяють взагалі встановити, що саме було розраховано такими особами.
Також апелянт стверджує, що невірно визначено орган публічної влади чиї права та обов'язки можуть бути вирішені судом при розгляді цієї справи, та невірно зазначено порядок стягнення коштів за шкоду завдану навколишньому природному середовищу, так як суми збитків завданих навколишньому природному середовищу є джерелом формування спеціального фонду державного та місцевих бюджетів.
Державна екологічна інспекція у Закарпатській області подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.03.2025 у справі № 907/731/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Позивач зауважує, що що правомірність дій Державної екологічної інспекції у Закарпатській області щодо призначення та проведення перевірки ДП "Великоберезнянське лісове господарство" була предметом розгляду Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 807/2388/15. Так, у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство" до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області про визнання протиправними дій та скасування наказів - відмолено повністю, рішення суду набрало законної сили 30.03.2017.
Позивач наголошує, що обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Позивач вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач як лісокористувач не забезпечив охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальної шкоди.
Треті особи відзиву на апеляційну скаргу не подали.
Рух справи в суді апеляційної інстанції:
Відповідно до Протоколу розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 склад колегії по розгляду справи № 907/731/16 визначено: головуючий суддя Малех І.Б., судді - Панова І.Ю., Зварич О.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.05.2025 у складі колегії суддів: головуючого - судді Малех І.Б., суддів: Зварич О.В., Панова І.Ю. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс», б/н від 30.04.2025 (вх. № суду 01-05/1314/25 від 01.05.2025). на рішення Господарського суду Закарпатської від 18.03.2025 у справі №907/731/16; витребувано матеріали справи з місцевого господарського суду.
На підставі розпорядження керівника апарату від 09.06.2025 №188, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 визначено наступний склад суду: Бонк Т.Б. - головуючий суддя, судді Зварич О.В., Панова І.Ю.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс», б/н від 30.04.2025 (вх. № суду 01-05/1314/25 від 01.05.2025) у справі № 907/731/16 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Зварич О.В. та Панова І.Ю.
Відводів складу суду сторонами не заявлено.
Ухвалою суду від 23.06.2025 призначено справу №907/731/16 до розгляду у судовому засіданні на 05.08.2025.
У судове засідання 05.08.2025 сторони, належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, явки уповноважених представників не забезпечили.
Враховуючи відсутність клопотань сторін про відкладення розгляду справи, беручи до уваги те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду суд повідомив, що неявка уповноважених представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті відповідно до положень ч. 12 ст. 270 ГПК України, колегія суддів вважала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за наявних матеріалів справи, за відсутності представників.
В той же час, після судового засідання 05.08.2025, яке було ухвалою суду від 23.06.2025 призначене на 12:45 год., канцелярією суду 05.08.2025 о 13:07 год. було зареєстроване клопотання апелянта про призначення судового засідання в режимі відеоконференції.
Поряд з тим, як вбачається з КП «Діловодство спеціалізованого суду» таке клопотання сформовано апелянтом в системі «Електронний суд» 05.08.2025 та надіслано апеляційному суду 05.08.2025 о 12:56 год., тобто після початку судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ГПК України учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання.
Враховуючи вказане, заява апелянта про призначення судового засідання 05.08.2025 в режимі відеоконференції підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
У період з 02.11.2015 по 13.11.2015 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області проведено перевірку ДП Великоберезнянське ЛГ на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів. Перевірка ДП Великоберезнянське ЛГ була проведена відповідно до плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства Держекоінспекції у Закарпатській області затвердженого Головою Держекоінспекції України від 23 вересня 2015 року на підставі Наказу від 30.10.2015 року № 383 та направлення на перевірку від 30.10.2015 № 2095/04.
За результатами проведеної перевірки складено акт, яким зафіксовано порушення, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю). Зокрема, встановлено порушення ДП Великоберезнянське ЛГ ст.19 Лісового кодексу України, п.52 Постанови КМУ № 555 від 27 липня 1995 року «Про затвердження санітарних рубок».
Зокрема, зазначеним господарством при розробці рубок на території Жорнавського, Бистрицького, Волосянського, Лютянського, Чорноголівського, Костринського, Великоберезнянського лісництв було допущено незаконне вирубування дерев, привласнення вітровальних та сухостійних дерев, пошкодження дерев до ступеня припинення росту, незадовільне та несвоєчасне очищення місць рубання, не вивезення в установлені терміни деревини, проведення суцільної санітарної рубки насаджень без попереднього обстеження її спеціальною комісією, порушення термінів проведення санітарних рубок, внаслідок чого лісу заподіяна шкода на суму 1 424 786,27 грн.
Правомірність дій Державної екологічної інспекції у Закарпатській області щодо призначення та проведення перевірки державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство" була предметом розгляду Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 807/2388/15. Згідно з постановою якого від 20.12.2016 р. у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство" до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області про визнання протиправними дій та скасування наказів - відмолено повністю. Вказана постанова набрала законної сили 30.03.2017 р.
Державною екологічної інспекцією України з метою досудового врегулювання спору, відповідно до статті 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», пред'явлено претензію ДП «Великоберезнянске ЛГ» №39/04/15 від 23.12.2015 на суму 1 424 786,27 грн. про добровільне Відшкодування заподіяної шкоди. Однак така залишена без задоволення.
З огляду на наведене, позивач вважає, що наявні підстави для Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Ужгородське лісове господарство», с.Кам'яниця, Ужгородського району суми 1 424 786,27 грн. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, на рахунок третіх осіб.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду таке.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Частиною 1 ст. 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон) визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Як визначено в абзацах 2, 3 статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
В силу приписів статті 16 та частини 1 статті 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
За змістом статті 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема, порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Відповідно до приписів статей 68, 69 Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.
Однак для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи:
1) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку дію/бездіяльність, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;
2) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо);
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;
4) вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17, від 09.12.2019 у справі №906/133/18, від 20.02.2020 у справі №920/1106/17, від 30.11.2021 у справі № 926/2174/20.
Верховний Суд неодноразово вказував що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (див., зокрема постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у цій справі № 914/669/22, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та інші).
Як слідує з матеріалів справи, у період з 02.11.2015 по 13.11.2015 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області проведено перевірку ДП «Великоберезнянське ЛГ» на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
За результатами проведеної перевірки складено акт, яким зафіксовано порушення, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю). Зокрема, встановлено порушення ДП «Великоберезнянське ЛГ» ст.19 Лісового кодексу України, п.52 Постанови КМУ №555 від 27 липня 1995 року «Про затвердження санітарних рубок».
А саме, зазначеним господарством при розробці рубок на території Жорнавського, Бистрицького, Волосянського, Лютянського, Чорноголівського, Костринського, Великоберезнянського лісництв було допущено незаконне вирубування дерев, привласнення вітровальних та сухостійних дерев, пошкодження дерев до ступеня припинення росту, незадовільне та несвоєчасне очищення місць рубання, не вивезення в установлені терміни деревини, проведення суцільної санітарної рубки насаджень без попереднього обстеження її спеціальною комісією, порушення термінів проведення санітарних рубок, внаслідок чого лісу заподіяна шкода на суму 1 424 786,27 грн.
Слід зазначити, що у грудні 2015 року Державне підприємство «Великоберезнянське лісове господарство» зверталось до Закарпатський окружний адміністративний суд з позовом до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області про визнання протиправними дії інспекції щодо призначення та проведення перевірки ДП «Великоберезнянське ЛГ»; визнання протиправним та скасування наказу інспекції від 30.10.2015 №383; визнання протиправним та скасування припису інспекції від 16.11.2015, складеного за результатами перевірки ДП «Великоберезнянське ЛГ»; визнання протиправним та скасування наказу інспекції від 11.02.2016 №58.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 у справі № 807/2388/15 у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство" до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області про визнання протиправними дій та скасування наказів відмовлено повністю. Вказана постанова набрала законної сили 30.03.2017.
Колегія суддів зазначає, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема і у постанові Верховного Суду від, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, якою залишено без змін рішення суддів попередніх інстанцій, якими задоволено позовні вимоги Дерекоінспекції та стягнуто на користь третіх осіб у справі шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що належними та допустимими доказами (наявними в матеріалах справи) підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов'язків щодо охорони та захисту лісу; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу; безпосередній причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, тому місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову у цій справі.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської від 18.03.2025 у справі № 907/731/16 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції:
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 255, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» б/н від 30.04.2025 (вх. № суду 01-05/1314/25 від 01.05.2025)- залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської від 18.03.2025 у справі № 907/731/16 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Повну постанову складено 18.08.2025.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя О.В. Зварич
суддя І.Ю. Панова