Справа № 638/11831/25 (1-кс/638/1874/25) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/852/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
11 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю заявника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про самовідвід, -
Відповідно до відомостей протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Харківського апеляційного суду від 11серпня 2025 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_2 , судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
До початку апеляційного розгляду головуючий суддя ОСОБА_2 та суддя колегії ОСОБА_3 заявили самовідвід у цьому судовому провадженні.
В судове засідання в суд апеляційної інстанції прокурор не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 422 та ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду справи, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі прокурора.
Дослідивши матеріали судового провадження, заслухавши пояснення ОСОБА_6 , який не заперечував щодо заявленого відводу суддів, колегія суддів дійшла висновку, що заява про самовідвід головуючого судді та іншого судді колегії суддів підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтями 75 та 76 КПК України встановлений вичерпний перелік обставин, що виключають участь чи повторну участь судді в кримінальному провадженні, серед яких не має таких підстав, як незгода з судовим рішенням колегії суддів чи повторна участь судді суду апеляційної інстанції після перегляду ним судового рішення суду першої інстанції про продовження чи обрання запобіжного заходу.
Слід зазначити, що судді колегії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у межах кримінального провадження № 62019170000000189 від 05.06.2019 року дійсно 04.11.2021 року постановили ухвалу про скасування постанови слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_7 від 27 жовтня 2020 року про закриття кримінального провадження № 62019170000000189 від 18.03.2019 року.
З відомостей цієї ухвали об'єктивно вбачається, що предметом розгляду колегії суддів були, в тому числі, питання, які ставить ОСОБА_6 у своїй теперішній скарзі до суду першої інстанції та у своїй останній апеляційній скарзі, по змісту доводів яких раніше вже надано оцінку колегією суддів. до складу якої входили судді ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ця ухвала апеляційного суду набрала законної сили, а тому відсутні будь-які підстави вважати, що ця ухвали є необґрунтованою або незаконною.
Вказані обставини, поза розумним сумнівом, унеможливлюють участь суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розгляді цього провадження в суді апеляційної інстанції, оскільки вони можуть викликати сумніви в безсторонності суддів, як у сторін так і у будь-якого стороннього спостерігача.
При цьому необхідно керуватися практикою ЄСПЛ, зокрема, у справі «Ветшайн проти Швейцарії» Європейський Суд з прав людини вказав, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Поряд з цим, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «П'єрсак проти Бельгії» від 1 жовтня 1982 року, п. 30) зазначено, що не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цьому контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної прави, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу. Будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться.
Крім того, згідно рішення Європейського Суду з Прав Людини у справі "Лауко проти Словатчини" будь який служитель Феміди, щодо якого є підстави сумніватися в неупередженості, повинен усунутися від розгляду справи, тобто заявити самовідвід.
Поряд з цим, належить врахувати правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах від 22 жовтня 2019 року (справа N? 311/3428/18), від 25 лютого 2020 року (справа N? 619/1205/17), від 18 лютого 2021 року (справа N? 127/17123/19) та від 19 жовтня 2021 року (справа N? 127/18010/17), для забезпечення вимог процесуальної форми щодо недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі України законодавцем закріплено інститут самовідводу, відводу, який передбачає інструменти для усунення упередженої службової особи від здійснення розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень. Допустимість повторної участі судді у одному кримінальному провадженні диктується логікою побудови системи судового контролю. Термін контроль інтерпретується як перевірка діяльності кого-, чого- небудь.
Судовий контроль не належить до правосуддя і специфічною діяльністю суду. Вона має контрольний характер і забезпечує охорону конституційних прав громадян від свавільного і невиправданого втручання та обмеження з боку органів державної влади. Беручи до уваги те, що ці обставини можуть позначитись на об?єктивності й неупередженості судді при розгляді кримінального провадження по суті, законодавець включив зазначені дії до числа тих, що перешкоджають участі судді в його розгляді по суті. Адже, хоча діяльність судді із судового контролю не має прямого відношення до вирішення кримінального провадження по суті, проте він знайомиться з матеріалами провадження, і у нього при цьому складається внутрішнє переконання щодо його обставин, особи підозрюваного. А тому, якби в майбутньому довелося розглядати цю справу по суті, він би не міг вважатися безстороннім, оскільки зв?язаність судді прийнятим рішенням не може не проявитися в подальшому.
Поряд з цим, Європеський судз прав людини в рішенні «Салов проти України» (заява № 65518/01) від 06.09.2005 року, надаючи тлумачення поняттю «неупередженість» суду, в сенсі статті 6 Конвенції, наголосив, що така неупередженість має визначатися суб'єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу. У межах об'єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти. що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення (п.81).
Відповідно до вимог п.4 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суд або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Разом з цим, відповідно до «Бангалорських принципів поведінки суддів», об'єктивність судді є обов'язковою умовою належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки в змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Згідно п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки суддів», суддя заявляє самовідвід навіть в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до п.3 Європейського статуту судді, «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але і повинен сприйматися будь-ким як неупереджений».
Отже, за таких обставин, головуючий суддя ОСОБА_2 та суддя ОСОБА_3 дотримуючись вимог ч. 1 ст. 80 КПК України, зобов'язані заявити самовідвід.
З метою унеможливлення будь-яких сумнівів в об'єктивності рішень колегії суддів за участі суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про самовідвід, внаслідок чого вона підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, враховуючи вимоги п.4 ч.1 ст.75 КПК України, з метою недопущення будь яких сумнівів у сторін по справі чи будь-якого стороннього спостерігача у неупередженості суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та об'єктивності рішень, які ними ухвалюються, колегія суддів вважає за необхідне задовільнити заяву про самовідвід суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внаслідок чого провести повторний автоматизований розподіл справи між суддями, з метою визначення іншого головуючого суддю та іншого суддю у складі колегії суддів.
Керуючись п.4 ч.1 ст. 75, ч.1 ст. 80, ст. ст. 81, 404, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Заяву про самовідвід суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити.
Відвести суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 23.06.2025 року, якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 на рішення про закриття кримінального провадження № 62019170000000189 від 18.03.2019 року за ч.1 ст. 366 КК України.
Передати судове провадження керівнику апарату Харківського апеляційного суду для виконання вимог статті 35 КПК України, для повторного авторозподілу з метою визначення нового головуючого судді та іншого судді у складі колегії суддів.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :