Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/4746/24
номер провадження 2/695/750/25
05 серпня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Ушакової К.М.
за участю секретаря судового засідання - Демченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» Ланового Євгена Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ПІНГ-ПОНГ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.12.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» був укладений кредитний договір №1800166, згідно з умовами якого, відповідач отримала грошові коштив сумі 8000 грн. строком на 30 днів. ТОВ «МІЛОАН» умови кредитного договору виконало в повному обсязі. Відповідач не виконала належним чином кредитні зобов'язання. 20 серпня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір про відступлення прав вимоги, у відповідностідо якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги за кредитним договором № 1800166 від 29.12.2019. 24 січня 2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ПІНГ-ПОНГ» укладено договір факторингу № 1/15, у відповідності до якого та згідно з додатком № 1 до договору факторигну останнє набуло право грошової вимоги до відповідача за вказаним вище кркдитним договором. Відповідач не виконала умови кредитного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 22900,80 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6480 грн., заборгованість за відсотками - 13100, 80 грн., заборгованість за комісією - 800 грн., заборгованість за пенею - 2520 грн..
Враховуючи викладене вище, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1800166 від 29.12.2019 в розмірі 22900,80 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн. та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГ-ПОНГ" у судове засідання не з'явився. Представник позивача Євген ЛАНОВИЙ подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Крім того, 17.07.2025 до суду надійшла заява від представника позивача про зміну назви позивача на ТОВАРСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “СОЛВЕНТІС».
У судове засідання відповідач не з'явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.
У зв'язку з тим, що належним чином повідомлена відповідач не з'явилася в судове засідання, причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву не надала, суд вважає за можливе, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 29.12.2019 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1800166, відповідно до якого відповідач отримала кредит в сумі 8 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Відповідно до п.1.3 договору кредит надається строком на 30 днів з 29.12.2019.
Пунктом 1.5 договору передбачено, що сукупна вртість кредиту складає 5600 грн. В грошовому виразі та 852.00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе скоадові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені иу цьому договорі.
Комісія за надання кредиту: 800 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 % від суми кредиту одноразово (п.1.5.1. договору).
Проценти за користування кредитом: 4800 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2. договору).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього договору (п.1.6 договору).
За змістом пунктів 2.3, 2.3.1, 2.3.2 договору строк кредитування може бути продовжено.
ТОВ «МІЛОАН» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі 8000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13113164 від 29.12.2019.
20 серпня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений договір факторингу № 02/08, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 в сумі 22900,80 грн.
Згідно витягу з додатку до договору факторингу № 02/08 від 20.08.2020 на момент відступлення права вимоги заборгованість ОСОБА_1 складає 22900,80 грн., з яких: заборгованість за тілом - 6480 грн., сума заборгованості за відсотками -13100,80 грн., сума заборгованості за комісією - 800 грн., сума заборгованості за пенею - 2520 грн.
24 січня 2022 року між ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГ-ПОНГ" було укладено договір факторингу № 1/15, згідно з умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.
Згідно рішення №1778 єдиного учасника ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГ-ПОНГ" змінено найменування Товариства з ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПІНГ-ПОНГ" на ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОЛВЕНТІС", що посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі №1951.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що були на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлену договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.89 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом пункту 2.3. договору передбачено пролонгацію строку кредитування.
Продовження, вказаного в п.1.3. договору строку кредитування може відбуватись на умовах (п. 2.3.1 договору).
Із положень пункту 2.3.1 кредитного договору вбачається, що позичальник за наявної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. За наявності між сторонами відповідної домовленості пролонгація може здійснюватися на інших умовах ніж перебачено цим пунктом.
Отже, сторони передбачили порядок продовження строку договору (пролонгацію), а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто, до 27.01.2020. Відповідно, остання продовжила користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає п. 2.3 договору.
Враховуючи, що доказів належного виконання своїх договірних зобов'язань відповідачем суду не надано, факт отримання кредиту та розмір заборгованості відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 19580,80 грн. заборгованості за основним боргом та заборгованості за відсотками.
Щодо нарахованої суми комісії, суд зазначає наступне.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредитбанк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредитуу вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом,вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності)за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом,комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниє обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
На підставі пункту 1.5.1 кредитного договору між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 №1800166 від 29.12.2019 комісія за надання кредиту 800 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Пункт 1.5.1 кредитного договору №1800166 від 29.12.2019 не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з наданням кредиту.
Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.
ТОВ «СОЛВЕНТІС» не надано доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 №1800166 від 29.12.2019.
За таких обставин положення кредитного договору №1800166 від 29.12.2019 про сплату позичальником на користь банку комісії за надання кредиту 800 грн. є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії в сумі 800 грн. Необґрунтованою.
Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 2520 грн. в рахунок сплати заборгованості за пенею, то суд зазначає про таке.
Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв'язку з укладенням цих угод, зобов'язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.
Відповідно до п.4.1 договору у разі прострочення позичальником зобов'язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами договору, позичальник починаючи з дня, наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного у п.1.4 цього договору з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв'язку з виконанням цих угод, зобов'язаний сплатити на користь Товариства пеню в розмірі 2,00 відсотка від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50% від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за цим договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або досягнення максимально можливого розміру, визначеного цим пунктом.
Згідно з п.15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
З огляду на викладене, суд позбавлений можливості стягнути з відповідача на користь позивача пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. судом встановлено наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі № 826/856/19 від 22.12.2018 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».
Таким чином, для можливості наступного відшкодування судових витрат слід ретельно підготувати договір про надання правової допомоги та передбачити, якими доказами будуть підтверджуватися надані адвокатом послуги.
На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 43657029 від 07.08.2024; детальний опис робіт (наданих послуг); акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 11.11.2024; додаткову угоду №1800166 до договору №43657029 про надання правової допомоги; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
А отже, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні позову.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зважаючи на викладені норми, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні в розмірі 6000,00 грн.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що справа є незначної складності, досвід адвоката у подібних справах, розгляду справи в спрощеному провадженні, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, враховуючи наявність заяви представника відповідача про зменшення судових витрат, суд вважає можливим зменшити їх розмір до 3000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2071,20 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (місцезнаходження: вул. Рибальська, буд. 22, м. Київ; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43657029) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» заборгованість за кредитним договором № 1800166 від 29.12.2019 в розмірі 19580,80 грн..
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» 2071,20 грн. судового збору та 3000 грн. витрат на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення буде складено 11.08.2025.
Суддя К. М. Ушакова