Справа № 372/121/25
Провадження № 2-656/25
11 серпня 2025 року Обухівський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Висоцької Г.В., за участю секретаря Куник О.В., представника позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача Леонової Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Дім Квартал», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «РУБІКОН-ДЕВЕЛОПМЕНТ» про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав, стягнення коштів, -
В січні 2025 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з вказаним позовом, в якому просив розірвати договір № 85 К-85 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 20.07.2021 року та стягнути з ТОВ «Новий Дім Квартал» сплачені грошові кошти по даному договору в розмірі в розмірі 760100,00 грн., інфляційне збільшення 356646,61 грн., штрафні санкції 68721,37 грн., компенсацію у розмірі 338 244,50 грн. (44,5%) згідно п.6.2 договору купівлі продажу майнових прав на квартиру від 20.07.2024 р. №85 К-85, а всього стягнути 1523712,48 грн. та судові витрати. В обґрунтування заявлених вимог вказав, що 20.07.2021 року сторони уклали договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 . Однак, після 24.02.2022 року будь-які будівельні роботи щодо будівництва житлового масиву «Квартал Парковий» в м. Обухів, зупинились. Згодом, на офіційному сайті ТОВ «Новий Дім Квартал» повідомило про зміну власника своїх корпоративних прав. Новим забудовником житлового масиву «Квартал Парковий» став ТОВ «РУБІКОН-ДЕВЕЛОПМЕНТ». Зазначає, що продавець зобов'язався створити (побудувати) та ввести в експлуатацію Пусковий комплекс, складовою частиною якого є квартира, майнові права, на яку придбала позивачка, до кінця 2 кварталу 2023 року. Станом на 28.12.2024 року ТОВ «Новий Дім Квартал» та його власник ТОВ «РУБІКОН-ДЕВЕЛОПМЕНТ» порушили запланований термін введення будинку в експлуатацію, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати у власність нерухоме майно, за яке сплатив кошти в повному обсязі. Позивач вважає, що відповідач не забезпечив отримання позивачем завершеної будівництвом житлової квартири площею 69,1 кв.м. у строки, які сам відповідач визначив та вніс до оспорюваного договору, а тому наявні всі підстави для задоволення позовних вимог.
Ухвалою судді від 09.01.2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.
14.02.2025 року через систему «Електронний суд» представник відповідача - Новосьолов Є.І. подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що ТОВ «Новий Дім Квартал» не відмовляється від виконання зобов'язань за договором і продовжує здійснення будівництва об'єкту, а перенесення строків введення об'єкту в експлуатацію сталося не з вини відповідача, а з обставин непереборної сили. Зазначає, що позивач не звертався до ТОВ «Новий Дім Квартал» з пропозицією розірвати оспорюваний договір купівлі-продажу майнових прав. Підстав для одностороннього розірвання договору наразі позивач не має, оскільки відповідач не порушував умов договору щодо строків передачі майнових прав і не затримував передачі майнових прав. Зауважив, що вимоги щодо нарахування та стягнення інфляційного збільшення 356646,61 грн., штрафних санкцій 68721,37 грн., компенсації у розмірі 338 244,50 грн. (44,5%) згідно п.6.2 договору є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 21.02.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові. Пояснив, що ОСОБА_2 та відповідач 20.07.2021 року уклали договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру згідно якого продавець продав, а покупець купив майнові права на об'єкт нерухомого майна - двокімнатну квартиру проєктний номер 85 в 3-й секції на 4-му поверсі загальною проєктною площею 69,1 кв.м.. Позивачем було повністю сплачено суму договору в розмірі 760100,00 грн. Однак відповідач з лютого 2022 року фактично не здійснює обумовлене договором будівництво, на час розгляду справи квартира не побудована. Вказані обставини порушують права позивача, тому його представник просить позовні вимоги задовольнити.
Представниця відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просила відмовити, пояснила, що стороною відповідача не оспорюється ні укладення 20.07.2021 року договору №85 К-85 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, ні внесення позивачем обумовленої договором загальної суми договору в повному обсязі. Разом з тим, просила прийняти до уваги, що після повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року виконання взятих на себе зобов'язань за укладеним сторонами договором ускладнилось не зважаючи на відсутності на території Обухівського району активних воєнних дій. На разі будівництво триває, а зазначені в договорі строки створення пускового комплексу, складовою частиною якого є квартира визначені як 2-й квартал 2023 року є орієнтовними. Заперечила перехід прав забудовника до третьої особи у справі. Просила врахувати відсутність підстав для розірвання договору, а також те, що стягнення коштів на користь позивача за даним позовом призведе до негативних наслідків як для забудовника так і для інших інвесторів.
Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «РУБІКОН-ДЕВЕЛОПМЕНТ» до суду не з'явився, про час розгляду справи був повідомлений належним чином. Заяв, клопотань суду не подав.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенні з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20.07.2021 року ТОВ «Новий Дім Квартал» та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 .
Пунктом 2.2 вказаного договору сторони погодили об'єктом нерухомого майна, майнові права на який передаються є 2-кімнатна квартира, проектний номер АДРЕСА_3 , в 3-й секції на 4-му поверсі, загальна проектна площа 69,1 кв.м., що розташована в четвертому пусковому комплексі Об'єкту капітального будівництва (друга черга будівництва).
Згідно п.3.1 оспорюваного правочину загальна сума договору становить 760100,00 грн.
Згідно банківських квитанцій АТ «УКРСИББАНК», ОСОБА_2 сплатила: - № 67077955 від 20.07.2021 року - 150 000,00 грн.; - № 67116015 від 21.07.2021 року - 100 000,00 грн.; - № 67191809 від 22.07.2021 року - 150 000,00 грн.; - № 67204416 від 22.07.2021 року - 100 000,00 грн.; - № 1 від 21.07.2021 року - 260 100,00 грн.
Відповідно до п.4.1 майнові права на об'єкт нерухомого майна за цим договором закріплюються за покупцем з моменту здійснення останнім 100% оплати вартості майнових прав згідно Розділу 3 вказаного договору.
Пунктом 5.1.1 сторони погодили створення (побудову) та введення в експлуатацію Пускового комплексу, складовою частиною якого є квартира, майнові права на яку є предметом даного договору, до кінця 2-го кварталу 2023 року.
Згідно п.7.2 Договір може бути припинений у випадках, встановлених Договором та у випадках, встановлених законодавством України.
Листом ТОВ «Новий Дім Квартал» від 12.04.2024 року за № 12/04-19/24 ОСОБА_2 повідомлено про зміну власника корпоративних прав та вказано, що з осені 2023 року будівельні роботи на ЖК «Парковий Квартал» було відновлено. Лист містив прохання про звернення до офісу для укладення додаткової угоди щодо здійснення доплат, оскільки опосередкована вартість спорудження житла збільшилась на 46%, яке позивачкою залишено поза увагою.
Щодо позовних вимог про розірвання договору та стягнення внесеної за договором оплати.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов'язань.
Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (стаття 612 ЦК України).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
За змістом статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Згідно із частиною третьою статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частин другої, третьої, четвертої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз зазначених норм матеріального свідчить про те, що якщо укладеним між сторонами договором передбачено розірвання договору в односторонньому порядку і зацікавленою стороною дотримано порядок його розірвання, він відповідно є розірваним у порядку, визначеному договором.
У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 727/898/19 зазначено, що односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків.
Розділом 7 Договору передбачена можливість його розірвання у випадках, встановлених Договором та у випадках, встановлених законодавством України.
Відповідно до п. 5.1.1 Договору обов'язком покупця є створити (побудувати згідно п. 2.3 Договору) та ввести в експлуатацію Пусковий комплекс, складовою частиною якого є Квартира, Майнові права, на яку є предметом даного Договору до кінця 2-го кварталу 2023 року.
Так пунктом 8.8 Договору передбачено, що у випадку розірвання Договору з ініціативи покупця, крім випадку, що передбачений п.6.2 даного Договору, повернення сплачених коштів за Договором здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту повторної реалізації майнових прав на квартиру, але не пізніше 6-ти місяців з моменту розірвання даного Договору, за виключенням 15 відсотків від суми коштів, що повертаються.
Аналіз вказаного пункту свідчить про те, що покупець наділений правом на розірвання договору.
Матеріали справи не містять доказів того, що об'єкт інвестування був створений (побудований), а тому ОСОБА_2 реалізувала своє право, передбачене Договором на розірвання договору, звернувшись до суду з відповідним позовом.
Встановивши, що умовами договору передбачено право на одностороннє розірвання договору за ініціативою покупця, і позивач скористався цим правом, суд доходить висновку про наявність підстав для розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення сплачених за вказаним договором коштів
Доводи представника відповідача про відсутність підстав для розірвання договору з огляду на відсутність прострочення виконання зобов'язання суд відхиляє.
Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача про те, що 15 відсотків від суми сплаченої за договором у разі його розірвання повинно вираховуватись із сплаченої позивачем суми, з огляду на таке.
У Постанові Верховного Суду від 12.10.2023 року справа №308/3956/15-ц зазначено, що цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
На переконання суду, визначене п.8.8. Договору положення, не має компенсаторний характер, адже підставою для вирахування є не порушення майбутнім покупцем зобов'язання, а відмова від укладення основного договору, що є правом останнього, а тому з урахуванням загальних засад справедливості, добросовісності та розумності відсутні підстави для його вирахування від суми, внесеної позивачем.
Щодо стягнення компенсації за порушення умов договору в розмірі 44,50% від суми договору.
Так, п.6.2. договору купівлі-продажу майнових прав сторони визначили, що у випадку затримки передачі майнових прав на вищевказану квартиру Покупцю понад 6 місяців останній вправі розірвати даний Договір в односторонньому порядку. При цьому продавець зобов'язаний повернути покупцеві протягом 30 банківських днів грошові кошти, отримані ним за даним Договором, а також виплатити компенсацію у вигляді 44,50% від суми Договору та неустойки в розмірі 0,01% від суми фактично сплачених покупцем продавця грошових коштів за кожен день такого прострочення, але не більше ніж 5 % від загальної суми договору.
Згідно п.5.1.1. договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 від 20.07.2021 р. продавець, зобов'язався створити (побудувати згідно п.2.3 Договору) та ввести в експлуатацію Пусковий комплекс, складовою частиною якого є квартира, майнові права, на яку є предметом даного договору до кінця 2-го кварталу 2023 року. Передача майнових прав на квартиру покупцеві здійснюється у відповідності до розділу 4 даного договору.
Представниця відповідача стверджувала, що для Відповідача (Продавець) зобов'язання щодо передачі майнових прав Позивачу (Покупцю) протягом 60 днів починає обчислюватися після «введення в експлуатацію Пускового комплексу», тобто з дати зазначеної в Сертифікаті про прийняття об'єкту в експлуатацію. Поки Сертифікат неотриманою, перебіг строку щодо передачі майнових прав Позивачу (Покупцю) для Відповідача (Продавця) не розпочинається, і Відповідач (Продавець) не порушує зобов'язання щодо строку передачі майнових прав. Зі змістом п.6.2. Договору вбачається, що одностороннє розірвання Договору з ініціативи Позивача, як ПОКУПЦЯ, можливе саме за «ЗАТРИМКУ ПЕРЕДАЧІ МАЙНОВИХ ПРАВ», а не за порушення Відповідачем, як Продавцем, строку побудови і введення в експлуатацію Пускового комплексу. Отже у Позивача, як Покупця, не має підстав для одностороннього розірвання Договору, і відповідно, не має підстав для вимоги виплатити компенсацію у вигляді 44,50% від суми договору та неустойки.
Однак, у справі №722/1297/21 у подібних правовідносинах, Верховний Суд в постанові від 26 квітня 2023 року зробив правовий висновок, що при порушенні запланованого терміну введення будинку в експлуатацію, відповідач допустив істотне порушення умов договору, внаслідок якого позивач протягом тривалого часу позбавлена можливості отримати у власність нерухоме майно, за яке була сплачена визначена умовами договору сума коштів.
Твердження відповідача, що момент обрахування порушення строку виконання зобов'язань за Договором для виплати компенсації на рівні 44,50% - настає «після «введення в експлуатацію Пускового комплексу, тобто з дати зазначеної в Сертифікаті про прийняття об'єкту в експлуатацію» є зловживанням при тлумачення умов Договору на користь відповідача. Так, якщо уявити, що твердження відповідача вірно, то відповідач може не вводити об'єкт в експлуатацію і не отримати Сертифікат протягом невизначеного часу із грубим порушенням строку Договору і при цьому для нього ніколи не настануть наслідки у вигляді компенсації в розмірі 44,50%.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення компенсації за порушення умов договору в розмірі 44,50% від суми договору підлягає задоволенню, і суд присуджує до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальності «Новий дім Квартал» на користь ОСОБА_2 у розмірі 338244,50 грн.
Щодо інфляційних втрат.
Позивачем подано розрахунок інфляційних втрат у розмірі 356646,61 грн за період з 01.01.2022 по 30.11.2024 року.
Однак, суд вважає, що строк нарахування інфляції необхідно обраховувати з 01.02.2024 року, з огляду на п.5.1.1 та 6.2. Договору (введення в експлуатацію майновий комплекс 2-ий квартал 2023 + 6 місяців (період можливої затримки за п.6.2 Договору) + 30 днів на повернення коштів (п.6.2. Договору)).
Так, розмір інфляційних втрат становить 72969,60 грн., які підлягають стягненню із відповідача на користь позивачки.
Щодо позовних вимог про стягнення та штрафних санкцій (ст.625 ЦК України).
За змістом положень частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 625 ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Так, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних на суму боргу входить до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність застосовується до правовідносин зобов'язального характеру, які виникають з приводу грошових зобов'язань.
В силу положень статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою застосування відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Тобто порушенням грошового зобов'язання є невиконання боржником обов'язку сплатити грошові кошти.
Натомість, стягнення оплати за договором не є наслідком порушення грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення коштів за невиконані роботи. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як оплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання.
Крім того, обов'язок щодо створення (побудови) об'єкта будівництва не є грошовим зобов'язанням.
Врахувавши зазначене, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 85 К-85 від 20 липня 2021 року.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткову доведеність позовних вимог та вважає за доцільне розірвати договір № 85 К-85 від 20 липня 2021 року купівлі-продажу майнових прав на квартиру, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Дім Квартал» та ОСОБА_2 і стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Новий дім Квартал» на користь ОСОБА_2 760100,00 грн. внесеної за договором оплати, інфляційне збільшення 72969,60 грн. та компенсацію у розмірі 338244,50 грн. (44,5%) згідно п.6.2 договору купівлі продажу майнових прав на квартиру від 20.07.2021 р. №85 К-85.
При цьому доводи представника відповідача, що відповідач не відмовляється від виконання зобов'язань за договором і продовжує здійснювати будівництво на зміст висновків суду не впливає та підставності вимог позову в частині задоволеній судом не спростовує.
Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263,268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Розірвати договір № 85 К-85 від 20 липня 2021 року купівлі-продажу майнових прав на квартиру, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Дім Квартал» та ОСОБА_2 .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Новий дім Квартал» на користь ОСОБА_2 внесеної за договором оплати у розмірі 760 100,00 грн., інфляційне збільшення 72 969,60 грн., компенсацію у розмірі 338 244,50 грн. (44,5%) згідно п.6.2 договору купівлі продажу майнових прав на квартиру від 20.07.2021 р. №85 К-85, а всього стягнути 117 1314,10 грн.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 265 ЦПК України призначити судове засідання на 22 серпня 2025 року о 10 год. 40 хв. для вирішення питання про судові витрати та роз'яснити представнику позивача про право подати до 15 серпня 2025 року включно через електронний суд докази понесених судових витрат або в інший спосіб із виконання вимог ст. 83 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В.Висоцька