Справа № 296/6805/25
1-кп/296/703/25
Іменем України
15 серпня 2025 рокум .Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12022065400000330 від 16.02.2022 за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,
встановив:
Згідно обвинувального акту, 15.02.2022 близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_7 перебував на сходинковому майданчику між квартирами АДРЕСА_2 , де в цей час знаходилась його сусідка ОСОБА_4 .
В зазначений час, під час перебування на вказаному сходинковому майданчику, між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на ґрунті невирішених побутових питань розпочався словесний конфлікт, у ході якого у ОСОБА_7 виник умисел направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 в цей же день, час та місці, діючи умисно, цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, розуміючи при цьому, що шляхом нанесення ударів по тілу людини можливо заподіяти їй тілесні ушкодження, та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, підійшов до вхідних дверей квартири АДРЕСА_3 в порозі яких перебувала ОСОБА_4 та шляхом прикладання фізичної сили рук, силоміць намагався заштовхнути останню до приміщення квартири при цьому хапаючи обома долонями за руки та за допомогою прикладання фізичної сили рук затиснув праву ногу ОСОБА_4 вхідними дверми квартири, тим самим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді синців на обох верхніх кінцівках, синців, піднігтьового крововиливу, забійної рани та дрібно-уламкового перелому гористості нігтьової фаланги 1 пальця правої стопи, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані за ст. 122 ч.1 КК України, які виразились в умисному заподіянні тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які не є небезпечними для життя та не потягли за собою наслідків, передбачених ч.1 ст. 121 КК України, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 подав до суду клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, у зв'язку із зміною обстановки.
Клопотання мотивоване тим, що кримінальне правопорушення є нетяжким злочином, який ОСОБА_7 вчинив вперше, особисто приймав участь в бойових діях на території Донецької і Луганської областей, нагороджений відзнаками МО України, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, на думку сторони захисту, це свідчить про те, що обвинувачений в майбутньому не буде вчиняти кримінальних правопорушень і не є суспільно небезпечним.
Обвинувачений підтримав захисника, просив звільнити його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України.
Потерпіла та її представник заперечували проти задоволення клопотання.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника за безпідставністю.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані в розпорядження суду матеріали, суд вважає що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Вирішуючи питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України у зв'язку зі зміною обстановки, суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Умовою звільнення від кримінальної відповідальності є вчинення особою вперше кримінального проступку або нетяжкого злочину.
Під вчиненням вперше розуміється, що особа раніше не вчиняла будь-якого діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, про що на практиці свідчить відсутність: 1) у особи непогашеної або незнятої судимості за раніше вчинене кримінальне правопорушення; 2) кримінального провадження, що здійснюється у зв'язку із вчиненням особою будь-якого кримінального правопорушення. Особою, яка вперше вчинила кримінальне правопорушення, також визнається особа, яка раніше хоча і вчинила кримінально каране діяння, але: а) була виправдана судом за пред'явленим обвинуваченням; б) була правомірно звільнена від кримінальної відповідальності; в) була реабілітована; г) була засуджена без призначення покарання або звільнена від покарання; д) відбула покарання за діяння, злочинність і караність якого усунена законом.
Як убачається зі змісту обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, яке згідно з приписами ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Крім того, для застосування положень ст. 48 КК України необхідно встановити, що під час кримінального провадження реально змінилась обстановка, внаслідок чого вчинене особою діяння втратило ознаки суспільної небезпечності або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Зміна обстановки, внаслідок якої вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність, означає істотну зміну соціально-економічних, політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства, яка відбувається незалежно від волі винної особи і внаслідок чого втрачається суспільна небезпечність не лише конкретного кримінального правопорушення, а й подібних йому діянь. Зазначені масштабні зміни, як правило, передують рішенню законодавця декриміналізувати ті чи інші діяння, у зв'язку з чим до ухвалення такого рішення законодавцем суд може у справах цієї категорії застосовувати ст. 48 КК України.
Під зміною обстановки, внаслідок якої особа перестала бути суспільно небезпечною слід розуміти об'єктивні зміни умов життєдіяльності такої особи, які позитивно і суттєво впливають не неї і свідчать про те, що вона не вчинятиме подібних діянь у майбутньому. Фактами об'єктивної зміни зовнішньої обстановки, яка оточує винного, можуть визнаватися зокрема: зміна місця роботи, місця проживання, оточення, роду занять, призов на військову службу, тощо. У результаті таких змін морально-юридична оцінка конкретної особи істотно змінюється, втрачається доцільність застосування щодо винного заходів кримінально-правового впливу.
У клопотанні про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України посилання на зміну обстановки, внаслідок якої вчинене обвинуваченим діяння втратило суспільну небезпечність - відсутні.
Разом із тим, зі змісту клопотання вбачається, що в якості підстави для звільнення від кримінальної відповідальності сторона захисту посилається на зміну обстановки, внаслідок якої обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним.
Зокрема наводяться доводи про те, що обвинувачений зрозумів сутність вчиненого ним правопорушення, усвідомив небезпечність та неправильність своїх дій, зробив для себе відповідні висновки на майбутнє, а відтак його поведінка свідчить про те, що він перестав бути суспільно небезпечною особою.
При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.
Надавши оцінку вказаним доводам сторони захисту, суд не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, оскільки зазначені у клопотанні обставини вказують на суб'єктивне відношення обвинуваченого до вчиненого, при цьому не є об'єктивними змінами умов життєдіяльності винного, які виключають можливість вчинення ним подібного у майбутньому.
З огляду на вищевикладене, у задоволенні клопотання захисника про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.122 КК України на підставі ст. 48 КК України у зв'язку зі зміною обстановки, необхідно відмовити
Керуючись ст. 48 КК України, статтями ст. 3, 284, 285, 314, 376 КПК України, суд,
постановив:
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України та закриття кримінального провадження на підставі ст. 48 КК України, у зв'язку із зміною обстановки - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1