Справа № 493/1547/24
Провадження № 2/493/105/25
06 серпня 2025 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Мясківської І.М.
за участю секретаря Пінул І.Б.,
представника позивача адвоката Ліпецької В.В.,
відповідачів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за участю третіх осіб: Суворовського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання батьківства,
ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник адвокат Ліпецька В.В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за участю третіх осіб: Суворовського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання батьківства.
На обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у фактичних шлюбних відносинах, за час яких ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_5 . Реєстрацією народження дитини позивачка займалася після виписки із пологового будинку. Оскільки вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_3 звернулася до органів реєстрації актів цивільного стану сама, то відомості про батька дитини внесено згідно частини першої ст. 135 Сімейного Кодексу України, тобто за вказівкою матері. Після народження доньки в грудні 2017 року ОСОБА_4 перевіз позивачку разом з донькою до будинку своїх батьків. Вони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство та мали спільний сімейний бюджет. З моменту народження доньки ОСОБА_5 , ОСОБА_4 визнавав себе батьком дитини, виховував доньку та піклувався про неї. У жодних знайомих не було сумніву, що ОСОБА_5 є рідна донька ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 з липня 2018 року проходив службу за контрактом в зоні АТО. Через непорозуміння, що виникли між Кабалюком та ОСОБА_6 , остання разом з дитиною переїхала проживати до будинку своїх батьків.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24.02.2022 року ОСОБА_4 був мобілізований до лав ЗСУ та ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув при бойових діях у населеному пункті Іванівське Бахмутського району Донецької області.
За час спільного проживання загиблого ОСОБА_4 із позивачкою вони не встигли внести зміни до актового запису про народження дитини щодо батька за спільною заявою, тому питання визнання ОСОБА_4 батьком доньки ОСОБА_5 можливо вирішити виключно в судовому порядку.
Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала, пояснивши, що ОСОБА_3 проживала у їх будинку, але через аморальний спосіб життя, який вона вела, на прохання сина, який на той час перебував на військовій службі, вигнали її та вона переїхала проживати до бабусі.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав, оскільки його син ОСОБА_4 за життя не визнавав своєю дочку ОСОБА_7 .
Представники третіх осіб, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Будь-яких клопотань чи заяв від них до суду не надходило.
Заслухавши учасників справи, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Одеса, про що 01.11.2017 року Суворовським районним у місті Одесі відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській областіскладено відповідний актовий запис № 2033. Її батьками є: ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01.11.2017 року.
Відомості про батька дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у актовому записі про народження записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька дитини відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.
Як вбачається з висновку молекулярно-генетичної експертизи №126-МГ, загиблий громадянин ОСОБА_4 дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв'язків, з вірогідністю 99,9999%.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть № 737м/253с.
Суд вирішуючи спірне питання виходить з наступного.
Положеннями ч. 1 ст. 126 СК України визначено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ч. 2 ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 травня 2009 року у справі «Калачова проти російської федерації», заява № 3451/05, § 34) зауважив, що ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Згідно висновку молекулярно-генетичної експертизи №126-МГ, загиблий громадянин ОСОБА_4 дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з вірогідністю 99.9999%.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання батьківства законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у ст. 126 цього кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Беручи до уваги позицію позивача, суд вважає за необхідне записати ОСОБА_4 батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , змінивши її прізвище та зобов'язавши відповідний органи РАЦС внести зміни до актового запису про народження дитини.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 258, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 126, 128, 134 СК України, суд
Позовні вимоги заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за участю третіх осіб: Суворовського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання батьківства - задовольнити.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Зобов'язати Суворовський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису про народження № 2033 від 01.11.2017 року, складеного Суворовським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказавши в розділі відомості про батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження місто Балта Балтського району Одеської області, громадянина України; змінити прізвище дитини з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 », власне ім'я, по батькові, дату та місце народження дитини залишити без змін.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду складено 15.08.2025 року.