Справа № 304/1055/25
11.08.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
учасників судового процесу: представника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/398/25 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ТОВ «СП Техніка», ТОВ "Ужбуд", ТОВ "Ужстав", ТОВ "Бейс Інвест", ТОВ "Ужгородський Електромашзавод", ТОВ "Мелітопольський завод автотракторний запчастин", ТОВ "Металтех", ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2025 року задоволено клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 , подане на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 12023070000000311 від 18 жовтня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 358 КК України, про арешт майна.
Накладено арешт на земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, Закарпатської області, з наступними кадастровими номерами: 2110100000:65:001:0099, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «СП Техніка» (ЄДРПОУ 39527144); 2110100000:65:001:0129, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Ужбуд» (ЄДРПОУ 43513635); 2110100000:65:001:0130, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський завод автотракторних запчастин» (ЄДРПОУ 30641508); 2110100000:65:001:0120, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Ужстав» (ЄДРПОУ 30342254); 2110100000:65:001:0121, що належить на праві власності ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ); 2110100000:65:001:0133, що належить на праві власності ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ); 2110100000:65:001:0134, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Бейс Інвест» (ЄДРПОУ 42962097); 2110100000:65:001:0107, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Ужбуд» (ЄДРПОУ 43513635); 2110100000:65:001:0108, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Ужбуд» (ЄДРПОУ 43513635); 2110100000:65:001:0109, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Ужгородський Електромашзавод» (ЄДРПОУ 44929863); 2110100000:65:001:0110, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Металтех» (ЄДРПОУ 43772081) та 2110100000:65:001:0111, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Бейс Інвест» (ЄДРПОУ 42962097), заборонивши розпоряджатися та користуватися такими земельними ділянками.
Заборонено будь-яким реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на зазначені об'єкти.
Виконання ухвали покласти на прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 .
Прокурор звернувся до слідчого судді з даним клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:65:001:0099, 2110100000:65:001:0129, 2110100000:65:001:0130, 2110100000:65:001:0120, 2110100000:65:001:0121, 2110100000:65:001:0133, 2110100000:65:001:0134, 2110100000:65:001:0107, 2110100000:65:001:0108, 2110100000:65:001:0109, 2110100000:65:001:0110, 2110100000:65:001:0111, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також заборонити державним реєстраторам, приватним і державним нотаріусам та іншим особам, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії стосовно арештованого нерухомого майна, а власникам чи іншим особам - відчужувати, розпоряджатися та користуватися зазначеними вище об'єктами нерухомого майна в частині проведення будь яких будівельних чи земляних робіт (окрім аварійно-відновлювальних).
Клопотання мотивує тим, що слідчою групою відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування вказаного кримінального провадження за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
За позицією органу досудового розслідування, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_9 своїх службових обов'язків, що виразилось у реалізації комунального майна за заниженою вартістю, місцевий бюджет територіальної громади міста Ужгорода недоотримав доходів на загальну суму 69 637 088,30 грн., чим майновим інтересам територіальної громади міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради спричинено тяжкі наслідків, так як сума матеріальних збитків в 250 разів і більше перевищує встановлений на 2022 рік неоподаткований мінімум доходів громадян.
Двадцять дев'ятого квітня 2025 року відповідно до статей 276-278 КПК України ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а саме неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам.
Прокурор вказує, що аналізом даних Державного реєстру речових право на нерухоме майно встановлено, що станом на 05 травня 2025 року ряд протиправно відчужених земельних ділянок було поділено та продано, зокрема: 1) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:65:001:0099 зареєстроване на праві приватної власності за ТОВ «СП Техніка»; 2) земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:65:001:0103 06 грудня 2023 року була поділена земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:65:001:0129, право власності на яку зареєстроване за ТОВ «УЖБУД» (код ЄДРПОУ 43513635), та 2110100000:65:001:0130, право власності на яку зареєстроване за ТОВ «Мелітопольський завод автотракторних запчастин» (код ЄДРПОУ 30641508); 3) земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:65:001:0105 14 квітня 2023 року була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:65:001:0119, 2110100000:65:001:0120, 2110100000:65:001:0121, які належать: - земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:65:001:0120 згідно з договором купівлі-продажу № 5951 від 15 листопада 2024 року зареєстрована за ТОВ «УЖСТАВ»; - земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:65:001:0121 згідно з договором купівлі-продажу № 5951 від 15 листопада 2024 року зареєстрована за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; - земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:65:001:0119 поділена 23 липня 2024 року на земельні ділянки кадастровими номерами 2110100000:65:001:0133 (право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), та 2110100000:65:001:0134, яка перебуває у власності ТОВ «Бейс Інвест» (код ЄДРПОУ 42962097); 4) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:65:001:0107 зареєстроване за ТОВ «УЖБУД» (код ЄДРПОУ 43513635); 5) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:65:001:0108 зареєстроване за ТОВ «УЖБУД» (код ЄДРПОУ 43513635); 6) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:65:001:0109 згідно акту приймання-передачі № 4124, 4125, 4126, виданого 05 листопада 2024 року перебуває у власності ТОВ «Ужгородський Електромашзавод» (код ЄДРПОУ 44929863); 7) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:65:001:0110 зареєстроване за ТОВ «Металтех» (код ЄДРПОУ 43772081); 8) право власності земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:65:001:0111 зареєстроване за ТОВ «Бейс Інвест» (код ЄДРПОУ 42962097).
Зважаючи на те, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 територіальній громаді міста Ужгорода завдано збитків в розмірі 69 637 088,3 грн, а земельні ділянки з кадастровими номерами: 2110100000:65:001:0111, 2110100000:65:001:0105, 2110100000:65:001:0103, 2110100000:65:001:0099, 2110100000:65:001:0108, 2110100000:65:001:0110, 2110100000:65:001:0107, 2110100000:65:001:0109, що розташовані по АДРЕСА_2, в м. Ужгороді являються об'єктами злочинного посягання та підпадають під критерії визначені ст. 98 КПК України, тому у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вказані об'єкти нерухомого майна, оскільки незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати речового доказу.
При цьому в рамках даного кримінального провадження слідчим винесено постанову про визнання та приєднання в якості речового доказу земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_3), з кадастровими номерами: 2110100000:65:001:0099, 2110100000:65:001:0129, 2110100000:65:001:0130, 2110100000:65:001:0120, 2110100000:65:001:0121, 2110100000:65:001:0107, 2110100000:65:001:0133, 2110100000:65:001:0134, 2110100000:65:001:0108, 2110100000:65:001:0109, 2110100000:65:001:0110, 2110100000:65:001:0111, оскільки такі об'єкти являються предметом злочинного посягання.
Отже накладення арешту на майно дозволить органу досудового розслідування досягнути мети кримінального провадження, тому прокурор просив клопотання задовольнити,.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам КПК та істотно порушує його вимоги, внаслідок чого підлягає скасуванню.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно. Вказує, що слідчим суддею у оскаржуваній ухвалі безпідставно не враховано, що відсутні обгрунтовані підстави для арешту майна з метою збереження речових доказів. Слідчий суддя помилково не врахував, що земельні ділянки на які було накладено арешт не відповідають критеріям речового доказу, зазначеного у ст.98 КПК України. Судом не було враховано, що відсутні докази у обгрунтуванні причетності власників відповідних земельних ділянок у вчиненні злочину у даному кримінальному провадженні.
Щодо поновлення строку, зазначає, що товариству з обмеженою відповідальністю «СП ТЕХН1КА» 26.05.2025 надійшов лист від відділу Державної виконавчої служби у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з якого стало відомо про відкриття виконавчого провадження №78113904 від 16.05.2025 та прийняття у вказаному ВП постанови про арешт майна боржника від 16.05.2025. Власники вказаних земельних ділянок не повідомлялись про розгляд питання про арешт, про що у тому числі зазначено в ухвалі слідчого судді. Тобто про вказану ухвалу слідчого судді про накладення арешту на земельну ділянку апелянти дізнались лише після 26.05.2025.
Прокурор в судове засідання не з'явився. Надав суду клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_5 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 395 КПК України, апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді може бути подано протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Приписи ст. 24 цього Кодексу гарантують право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом ч. 1 ст. 117 КПК України, строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду, якщо він пропущений з поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 цього Кодексу арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 3-5 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпорядоісатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності. Право приватної власності є непорушним.
Положеннями п. 9 ч. 1 ст. 7 та ст. 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно зі ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадоісення, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися з неухильним дотриманням вимог закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення по справі «Іатрідіс проти Греції» (ВП), заява №31107/96,n.58,ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А,п.42, «Кушоглу проти Болгарії», заява 48191/99, пп49-62 від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі» Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп.69 і 73 , Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).
Отже, можна дійти висновку, що при накладенні арешту на майно слідчий суддя обов'язково має переконатися у наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що у даному кримінальному провадженні необхідно накласти певний вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Слідчим суддею у оскаржуваній ухвалі безпідставно не враховано, що відсутні обгрунтовані підстави для арешту майна з метою збереження речових доказів. Слідчий суддя помилково не врахував, що земельні ділянки на які було накладено арешт не відповідають критеріям речового доказу, зазначеного у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У той же час відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
При накладенні арешту на майно слід обов'язково переконатися у наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що у даному кримінальному провадженні необхідно накласти певний вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Однак судом не було враховано, що відсутні докази в обгрунтування причетності власників відповідних земельних ділянок у вчинені злочину у даному кримінальному провадженні.
Судом не було обґрунтовано жодними доказами, що арештовані земельні ділянки мають значення для кримінального провадження № 12023070000000311, досудове розслідування в якому здійснюється за ч. 3 ст. 358 та ч. 2 ст. 367 КК України.
Судом не обґрунтовано, що арештовані земельні ділянки мають ознаки речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Судом не обґрунтовано, що арештовані земельні ділянки відповідають критеріям, визначених у ст. 98 КПК України. Водночас відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається виключно у разі відповідності речей критеріям, визначених у ст. 98 КПК України.
Арешт накладено без урахування принципу пропорційності, а також слідчим суддею не було обгрунтовано пропорційне співвідношення між обмеженням права використання та розпорядження земельними ділянками, та метою, яка має бути досягнута у контексті збереження земельної ділянки як речового доказу.
Зокрема, суд вважає, що є не доведеним віднесення земельної ділянки до об'єкту злочину.
Насамперед слідчим суддею у оскаржуваній ухвалі не враховано, що відповідні земельні ділянки не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ст.358 та ст.367 КК України, вони не можуть зберігати на собі сліди злочину, передбаченого ст.358 та 367 КК України або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.
Основним і безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст.358 КК України, є порядок використання документів, печаток, штампів та бланків, встановлений законодавством; а злочину, передбаченого ст.367 КК України є встановлений порядок службової діяльності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях будь-якої форми власності.
Тобто вказані статті ККУ охороняються суспільні відносини, що забезпечують правильну (належну) діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ, організацій, а також службових осіб, а також документація та рішення органу місцевого самоврядування.
Так, за позицією органу досудового розслідування, внаслідок неналежного виконання посадовою особою органу місцевого самоврядування своїх службових обов'язків, що виразилось у реалізації комунального майна за заниженою вартістю місцевий бюджет територіальної громади міста Ужгорода недоотримав доходів.
При цьому чинне законодавство України не пов'язує недійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки з самим лише фактом заниження її вартості (ціни договору). Вказане правозастосування здійснено Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 у справі № 909/1345/14.
З наведеного вбачається, що з'ясування істини в кримінальному провадженні може здійснитися саме шляхом аналізу відповідних документів, відомостей державного кадастру, інформації про вартість аналогічних земельних ділянок, для застосування порівняльного методу тощо, в той же час фізичне обмеження права власності на земельну ділянку є непропорційним.
Не будучи знаряддям злочину, передбаченого ст.358 та 367 КК України, не зберігаючи на собі його сліди, земельні ділянки не підлягають арешту на сформульованій підставі «для збереження речових доказів». Також важливе значення має та обставина, що самі по собі земельні ділянки фізично не можуть зникнути, не можуть бути втрачені чи «не збережені».
Крім того, у сторони обвинувачення наявний безперешкодний доступ до необхідних доказів, що можуть мати значення для розслідування і встановлення обставин даного злочину, а саме до даних, що містяться у державному земельному кадастрі про земельні ділянки, проекту документації тощо.
У межах кримінального провадження проведено ряд експертиз, що також нівелює необхідність обмеження права власності, особливо з точки зори заборони не тільки розпоряджатися майном, але навіть користуватися такими земельними ділянками.
Слідчий суддя вказаного необгрунтовано не врахував.
Також слід врахувати, що на земельній ділянці, власником якої є ТОВ «УЖБУД» було створено індустріальний парк «Ужгород», що включений до Реєстру індустріальних (промислових) парків 16.12.2022 року на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2022 №1145-р. відповідно до Закону України «Про індустріальні парки» створення і функціонування індустріальних парків на території України здійснюється з метою забезпечення економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності територій, активізації інвестиційної діяльності, створення нових робочих місць, розвитку сучасної виробничої та ринкової інфраструктури.
У даному випадку арешт земельних ділянок з позбавленням власника права користування та розпорядження ними (відчуження) створює невиправдані перешкоди, зокрема, в досягненні мети створення та функціонування індустріального парку, яка має важливе соціально-економічне значення для м.Ужгорода та Закарпатської області в цілому.
Тому арешт земельних ділянок шляхом заборони їх відчуження та користування, а також заборона на здійснення реєстраційних дій щодо вказаного майна у порівнянні із завданнями даного кримінального провадження є непропорційними, відбувається суттєве втручання у право на мирне володіння майном.
Арешт не забезпечуватиме «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, права якого безпосередньо порушуватимуться через неможливість використання майна.
Оскаржувана ухвала зводиться до загальних посилань на статті 98, 131, 167, 170 КПК України, як на наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про арешт майна, без зазначення конкретних обставин підтверджених належними доказами, які б вказували дійсну необхідність накладення арешту.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р., арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому таке майно може перебувати як у згаданих осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб.
Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.
З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.
Слідчим суддею вказаного у оскаржуваній ухвалі не було враховано.
Будь-яких інших, законних підстав визначених кримінальним процесуальним законом для арешту майна, ні прокурором у клопотанні, ні під час апеляційного розгляду не надано.
Отже слідчим суддею не були дотримані вимога ч. 2 ст. 173 КПК України, яка зобов'язує слідчого суддю при вирішенні питання про арешт майна враховувати окрім правових підстав для арешту майна, ще й наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором не доведено обґрунтованості накладення арешту на майно і яким чином незастосування цього заходу забезпечення кримінального провадження може вплинути на обмеження можливостей органу досудового розслідування.
За таких обставин, апеляційна скарга адвоката адвокату ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «СП Техніка», ТОВ "Ужбуд", ТОВ "Ужстав", ТОВ "Бейс Інвест", ТОВ "Ужгородський Електромашзавод", ТОВ "Мелітопольський завод автотракторний запчастин", ТОВ "Металтех", ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2025 року підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, апеляційний суд
Поновити строк на апеляційне оскарження адвокату ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «СП Техніка», ТОВ "Ужбуд", ТОВ "Ужстав", ТОВ "Бейс Інвест", ТОВ "Ужгородський Електромашзавод", ТОВ "Мелітопольський завод автотракторний запчастин", ТОВ "Металтех", ОСОБА_6 , ОСОБА_7 судового рішення.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ТОВ «СП Техніка», ТОВ "Ужбуд", ТОВ "Ужстав", ТОВ "Бейс Інвест", ТОВ "Ужгородський Електромашзавод", ТОВ "Мелітопольський завод автотракторний запчастин", ТОВ "Металтех", ОСОБА_6 , ОСОБА_7 -задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2025 року про накладення арешту - скасувати.
У задоволенні клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 , подане на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 12023070000000311 від 18 жовтня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 358 КК України, про арешт майна - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді