18 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/2377/25
Провадження № 22-ц/820/1772/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2025 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.
ОСОБА_1 зазначила, що з 23 листопада 2008 року до 31 липня 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 листопада 2012 року у справі №2/2218/5497/12 з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на сина ОСОБА_3 у розмірі 500 грн щомісячно. Відтоді матеріальний стан позивачки погіршився, оскільки витрати на сина збільшилися та грошові кошти знецінилися, внаслідок чого вона не має можливості у повній мірі забезпечувати дитину матеріально. Відтак мають місце підстави для зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу відповідача.
За таких обставин ОСОБА_1 просила суд змінити розмір аліментів на дитину та стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та до повноліття дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2025 року позов задоволено частково.
Змінено розмір і спосіб стягнення аліментів згідно з рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 листопада 2012 року у справі №2/2218/5497/12 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та до повноліття дитини.
В решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Суд керувався тим, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами зміну свого матеріального чи сімейного стану, а також погіршення свого стану здоров'я. Водночас розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відтак з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути аліменти на дитину у розмірі частини заробітку (доходу) щомісячно.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та стягнути з нього на користь позивачки аліменти на дитину у розмірі частини заробітку (доходу) щомісячно посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що за своїм станом здоров'я та рівнем доходів ОСОБА_2 не має змоги сплачувати ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3 у визначеному судом розмірі. Суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про визначення розміру аліментів. Також суд здійснив розподіл судових витрат між сторонами без урахування пропорційності розміру задоволених позовних вимог.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 не подала відзив на апеляційну скаргу.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Суд першої інстанції не застосував норми статті 141 ЦПК України.
У зв'язку з порушенням норм процесуального права оскаржуване рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з матір'ю ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 листопада 2012 року у справі №2/2218/5497/12 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3 у розмірі 500 грн щомісячно, починаючи з 5 липня 2012 року та до повноліття дитини.
ОСОБА_2 не працює та не має інших утриманців, хворіє на ряд хронічних захворювань. Його дохід у 2024 році склав 10 425 грн 15 коп.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В силу статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з частиною першою 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Із положень частини першої статті 184 СК України слідує, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Як передбачено частиною першою статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості один із батьків має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на дітей можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. У такому випадку частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, а також тверда грошова сума аліментів визначається судом.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Розмір аліментів має забезпечувати гармонійний розвиток дитини та не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів суд зобов'язаний врахувати ряд обставин, а саме матеріальний та сімейний стан платника аліментів і дітей.
Визначений рішенням суду розмір аліментів не вважається незмінним.
Підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням, є доведеність у судовому засіданні суттєвої зміни (погіршення або покращення) матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Така зміна обставин має настати після того, як суд визначив первісний розмір аліментів, при цьому, вирішуючи спір, суд зобов'язаний застосувати як положення статті 192 СК України, так і низку інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Право стягувача або платника аліментів вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість обставин, зазначених у статті 182 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, в силу статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, та навпаки).
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 5 лютого 2014 року (справа №6-143цс13), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Указаний правовий висновок підтриманий Верховним Судом у постановах від 30 червня 2020 року (справа №343/945/19), від 12 січня 2022 року (справа №545/3115/19), від 22 серпня 2022 року (справа №712/6313/21).
Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року (справа №152/100/18) не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що при вирішенні майже аналогічного спору не підлягає застосуванню стаття 192 СК України. При цьому Верховний Суд зазначив, що вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. Правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.
Аналогічний висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року (справа №372/2393/17).
У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року (справа №759/22898/20) зазначено, що у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги для зменшення розміру аліментів. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів на дитину, ОСОБА_1 обґрунтувала свої вимоги необхідністю збільшення розміру аліментів, оскільки з часу винесення судом рішення про стягнення аліментів витрати на сина ОСОБА_3 збільшилися у зв'язку з досягненням ним неповнолітнього віку та знецінення грошових коштів внаслідок інфляції, а визначений судом розмір стягуваних з ОСОБА_2 аліментів у твердій грошовій сумі - 500 грн на місяць не був достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 фактично не заперечує факт погіршення матеріального становища ОСОБА_1 у зв'язку із збільшенням потреб дитини та знецінення грошової одиниці України. При цьому він не погоджується лише з розміром присуджених аліментів.
ОСОБА_2 є відносно здоровою та працездатною особою, а у справі відсутні належні та допустимі докази понесення ним витрат на своє лікування.
Також ОСОБА_2 не спростовано твердження ОСОБА_1 про його спроможність надавати дитині утримання в частці від заробітку (доходу).
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим, що розмір і спосіб стягуваних аліментів підлягає зміні, а з ОСОБА_2 на користь позивачки підлягають стягненню аліменти у розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд дійшов правильного висновку, що матеріальний стан ОСОБА_2 дозволяє йому сплачувати аліменти на дитину у такому розмірі.
Посилання ОСОБА_2 на неправильність визначеного судом розміру аліментів не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними.
Водночас при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд припустився помилки.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 1 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VІ) визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
В силу підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом пункту 3 частини першої статті 5 Закону №3674-VI слідує, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових втрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста цієї статті).
Позов ОСОБА_1 містить вимоги майнового характеру (стягнення аліментів).
Суд першої інстанції правомірно керувався тим, що цей позов підлягає оплаті за мінімальною ставкою 1 211 грн 20 коп. (3028?0,4).
Разом із тим, суд не дотримався приписів статті 141 ЦПК України щодо пропорційності покладення цих витрат на відповідача із урахуванням обсягу задоволених позовних вимог.
Позов ОСОБА_1 задоволено на 75% (?100:), а тому з ОСОБА_2 на користь держави слід було присудити судовий збір у розмірі 908 грн 40 коп. (1211,20?75%).
У цій частині рішення суду підлягає зміні.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, а тому ухвалене ним рішення в цій частині слід змінити.
З ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути судовий збір за подання позову у розмірі 908 грн 40 коп.
У решті рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2025 року в частині розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь держави (отримувач: Головне Управління Казначейства у місті Хмельницькому/ Хмельницький МТГ (22030101), код отримувача (ЄДРПОУ) 37971775, р/р UA608999980313181206080022775, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; призначення платежу: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) 908 гривень 40 копійок судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Козак О.В.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 50