Дата документу 15.08.2025 Справа № 335/4233/24
Єдиний унікальний № 335/4233/24 Головуючий у 1-й інстанції: Соболєва І.П.
Провадження № 22-ц/807/172/25 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
15 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Гончар М.С.
Кухаря С.В.
розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Фельського Сергія Леонідовича до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Фельського С.Л. звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 07 березня 2023 року сталася ДТП за участю автомобіля CHERY TIGGO, днз. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , власником автомобіля є позивач, та автомобіля CHEVROLET AVEO, днз. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення.
Автомобіль CHEVROLET AVEO, днз НОМЕР_2 , застраховано ПрАТ «Страхова група «ТАС» з лімітом страхової виплати 160 000 грн., франшиза - 3 200 грн. Позивач звернулась до ПрАТ «Страхова група «ТАС» із заявою про страхове відшкодування. Експерт страхової компанії провів оцінку матеріальних збитків, після чого позивачу було сплачено страхове відшкодування у розмірі 110 933,25 грн.
Позивач звернулась до сервісного центру ТОВ «Запоріжжя-Авто» для проведення ремонту транспортного засобу. Відповідно до рахунку-фактури від 15 грудня 2023 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки CHERY TIGGO 2, днз. НОМЕР_1 , у результаті ДТП склала 150 439,93 грн.
Крім того, позивачем понесено витрати на огляд автомобіля перед ремонтом, що підтверджується актом виконаних робіт та квитанцією, в розмірі 1260 грн.
ПрАТ «Страхова група «ТАС» додатково перерахувала на користь позивача 14 021,67 грн.
Отже, позивачем недоотримано страхове відшкодування у розмірі 23 545,01 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд: стягнути з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на свою користь недоплачену суму страхового відшкодування, пов'язану з пошкодженням транспортного засобу CHERY TIGGO 2, днз. НОМЕР_1 , в розмірі 23 545,01 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму франшизи у розмірі 3 200 грн. та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.; судові витрати покласти на відповідачів.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Фельського С.Л. до ПрАТ «Страхова група «ТАС», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 23 545,01 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму франшизи у розмірі 3 200 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди.
В решті позовних вимог відмовлено
Стягнуто з ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник ПрАТ «Страхова група «ТАС» Кудрявський С.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «Страхова група «ТАС» в повному обсязі, стягнути з позивача судові витрати.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що ПрАТ «Страхова група «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 124 954,92 грн., що становить вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу з вирахуванням франшизи, а отже, належним чином та в повному обсязі виконало своє зобов'язання за полісом № АТ/533578 від 14.02.2023р., а судом безпідставно та необґрунтовано стягнуто з ПрАТ «Страхова група «ТАС» вартість реального ремонту пошкодженого автомобіля, у зв'язку з чим, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а саме, статей 22, 29, 31, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Крім того, судом безпідставно стягнуто з ПрАТ «Страхова група «ТАС» судовий збір в сумі 1 211,20 грн.
Інші учасники справи рішення суду не оскаржили.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Фельського С.Л. на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне рішення; доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, є безпідставними та необґрунтованими.
Отже, рішення суду оскаржується в частині стягнення з ПрАТ «Страхова група «ТАС» недоплаченої суми страхового відшкодування та судового збору, в іншій частині, а саме, в частині частково задоволених вимог до ОСОБА_2 , рішення суду не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині стягнення з ПрАТ «Страхова група «ТАС» недоплаченої суми страхового відшкодування та судового збору.
Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Ухвалюючи рішення в частині вимог про стягнення з ПрАТ «Страхова група «ТАС» недоплаченої суми страхового відшкодування, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог в цій частині.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 07 березня 2023 року сталася ДТП за участю автомобілів CHERY TIGGO, днз. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та CHEVROLET AVEO, днз. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрація транспортного засобу, власником автомобіля CHERY TIGGO, днз. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 .
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2023 року по справі № 335/2550/23, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення.
01.02.2024 ОСОБА_1 звернулася з заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «Страхова група «ТАС». До заяви додала акт виконаних робіт, акт приймання-передачі автомобіля, рахунок на оплату та квитанцію.
Відповідно до рахунку-фактури ТОВ «Запоріжжя-Авто» від 15.12.2023 вартість відновлювального ремонту автомобіля CHERY TIGGO 2, днз. НОМЕР_1 , у результаті ДТП склала 150 439,93 грн. з ПДВ.
За платіжною інструкцією від 29.01.2024 ОСОБА_1 сплатила ТОВ «Запоріжжя-Авто» 150 439,93 грн.
Згідно з актом виконаних робіт та квитанцією від 08.12.2023 за огляд автомобіля CHERY TIGGO, днз. НОМЕР_1 , перед ремонтом ОСОБА_1 сплатила ТОВ «Запоріжжя-Авто» 1 260 грн.
Відповідно до скриншоту з додатку банка 05.01.2024 ПрАТ «Страхова група «ТАС» сплатила ОСОБА_1 110 933,25 грн. страхового відшкодування.
Відповідно до скриншоту з додатку банка 08.02.2024 ПрАТ «Страхова група «ТАС» сплатила Юревич Н.І. 14 021,67 грн. страхового відшкодування.
Згідно звіту № 56917 від 13.12.2023, виконаному СОД ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту автомобіля Chery Tiggo, н.з. НОМЕР_1 , становить 128 154,92 грн.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Частиною першою статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з п. 36-1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Суд першої інстанції правильно встановив, що позивач самостійно відновила свій автомобіль та надала страховику документи, що підтверджують виконані роботи та їхню оплату, тобто документально підтвердила факт оплати проведеного ремонту. Тому, відповідач повинен був сплатити їй повну суму страхового відшкодування з урахуванням податку на додану вартість.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який обґрунтовано не прийняв посилання відповідача на ст. 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вона регулює визначення розміру шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей.
Також, суд підставно не погодився з твердженням відповідача, що акт виконаних робіт не є документом, на підставі якого визначається розмір страхового відшкодування, оскільки позивачем йому було надано не тільки акт виконаних робіт, а й документальне підтвердження факту оплати.
Суд першої інстанції правильно вважав безпідставними посилання відповідача, що вартість відновлювального ремонту ним вірно розраховувалася з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, так як строк експлуатації автомобіля не перевищував 7 років, тому оцінювач й зазначив, що цей коефіцієнт дорівнює 0,00.
Отже доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Стосовно посилань в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з ПрАТ «Страхова група «ТАС» судовий збір в сумі 1 211,20 грн., колегія суддів зазначає наступне.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судом першої інстанції правильно стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі по 1 211,20 грн. з кожного відповідача.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторень заперечень проти позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2024 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 15 серпня 2025 року.
Головуючий Д.А. Трофимова
Судді: М.С. Гончар
С.В. Кухар