Дата документу 15.08.2025 Справа № 336/6678/24
Єдиний унікальний № 336/6678/24 Головуючий у 1-й інстанції: Дацюк О.І.
Провадження № 22-ц/807/676/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
15 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Гончар М.С.
Кухаря С.В.
розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Левицької Юлії Василівни на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання грошових коштів у позику,
У липні 2024 року представник ТОВ «Іннова Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання грошових коштів у позику.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що 18.11.2023 року між позивачем та відповідачем укладено договір надання грошових коштів у позику №2178051123 від 18.11.2023 року. За умовами договору ОСОБА_1 отримала 10 000 гривень шляхом безготівкового перерахунку на її рахунок зі сплатою 2,99% на день строком до 18.11.2023 року.
Відповідач всупереч умовам договору свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив, внаслідок чого станом на день звернення до суду з даною позовною заявою має заборгованість перед позивачем у розмірі 76 378 грн., з яких: 10 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 66 378, 00 грн. - заборгованість за процентами.
Посилаючись на зазначені обставини, представник ТОВ «Іннова Фінанс» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 76 378 грн. 00 коп., а також судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 422,50 грн.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання грошових коштів у позику задоволено у повному обсягу та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» 76 378 гривень в рахунок погашення заборгованості за договором надання грошових коштів у позику №2178051123 від 18.11.2023 року, судовий збір в сумі 2 422,50 гривні.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду. Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Левицької Юлії Василівни про перегляд заочного рішення у цій справі залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Левицька Юлія Василівна подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині нарахування відсотків за договором надання грошових коштів у позику №2178051123 від 18.11.2023 року змінити, зменшивши їх суму до розміру тіла кредиту, а саме до 10 000, 00 грн.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що відповідачка не погоджується з сумою нарахування відсотків за договором надання грошових коштів у позику, що становить 66 378,00 грн., оскільки сума нарахованих відсотків перевищує суму тіла кредиту майже в 10 разів. При цьому зауважує, що оскаржуване заочне рішення суду в частині стягнення з заявниці суми тіла кредиту є законним та обґрунтованим.
Вважає, що суд помилково прийшов до висновку, що договір надання грошових коштів у позику №2178051123 від 18.11.2023 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Нарахування відсотків у розмірі 66 378,00 грн. є необґрунтованим та безпідставним. Відповідачка розуміє, що має сплачувати відсотки за користування чужими коштами, проте ж не в такому великому розмірі.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Отже, рішення суду оскаржується в частині стягнення заборгованості за процентамиу розмірі 66 378,00 грн., в іншій частині, а саме, в частині задоволених вимог про стягнення тіла кредиту, рішення суду не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині стягнення заборгованості за процентамиу розмірі 66 378,00 грн.
Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Проте, погодитися в повній мірі з такими висновками суду не можна з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.11.2023 року ОСОБА_1 підписала та направила ТОВ «Іннова фінанс» анкету клієнта, в якій зазначила свої анкетні дані та вказала суму бажаного кредиту у розмірі 10000 гривень, дату отримання кредиту - 18.11.2023 року та номер банківської картки для перерахунку коштів - НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://finsfera.ua// від 26.06.2024 року.
18.11.2023 року між ТОВ «Іннова фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір надання грошових коштів у позику №2178051123, за умовами якого позивач надав відповідачеві позику у розмірі 10 000 гривень шляхом її безготівкового перерахунку на рахунок відповідача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу відповідача, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язалась повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою.
Згідно з п.п. 1.1.4 дисконтна (знижена) процентна ставка (застосовується у відповідності до умов програми лояльності ТОВ «Іннова фінанс» - 0.99% на день (361,35 річних).
Процентна ставка позаакційна (базова) - 2,99% на день (1091,35% річних), відповідно до п.п. 1.1.5 договору.
Строк позики становить 30 днів (п.п. 1.2 договору) та дата повернення позики - 18.12.2023 року (п.п. 1.3.2 договору).
Повернення позики та процентів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий (картковий) рахунок позивача або через особистий кабінет на сайті позивача або шляхом внесення грошових коштів у терміналах самообслуговування партнерів, перелік яких розміщено на веб-сайті https://finsfera.ua. Моментом зарахування оплати позики та процентів є момент (дата) зарахування коштів на банківський рахунок позивача або отримання відповіді від партнера позивача про зарахування коштів, відповідно до п.п. 1.3.3. договору.
Як вказано в п.п. 1.6 договору, відповідно до умов Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «Іннова фінанс» відповідач погоджується та беззастережне приймає умови, що акцептуючи оферту шляхом здійснення дій відповідачем на укладення (прийняття) договору, всіх додаткових угод та додатків до договору, які можуть бути укладені у зв'язку із повним чи частковим невиконанням, вважаються підписаними та погодженими сторонами у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про споживче кредитування».
Договір підписується електронним підписом позивача та надсилається для ознайомлення та узгодження умов відповідачеві в особистий кабінет разом з електронним повідомленням-пропозицією укласти договір. На вказану відповідачем електронну пошту або смс повідомленням надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання договору, що згенерований під час проходження відповідачем процедури укладення договору. Відповідач, приймаючи пропозицію позивача укласти договір, підписує в інформаційно-телекомунікаційній системі електронне повідомлення - пропозицію укласти договір та сам договір одноразовим ідентифікатором шляхом натискання кнопки «підписати». Сформовані таким чином електронні підписи позивача та відповідача накладені на договір. Після підписання такими електронними підписами договору його умови вважаються прийнятими, а договір є укладеним (п.п. 1.9. договору).
Укладаючи договір надання грошових коштів у позику, ОСОБА_1 зобов'язалася вчасно повернути позику, сплатити проценти за користування позикою в порядку, визначеному договором (п.п. 2.2.2), до моменту укладення договору ознайомитися з Правилами, з повною інформацією про позивача, у тому числі з інформацією передбаченою ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та нормативно правовими актами НБУ, з вартістю фінансових послуг, які надаються позивачем, з можливими наслідками користування позикою та іншою інформацією яка розміщена на сайті позивача (п.п. 2.2.2.5).
Як вказує п.п. 2.5, відповідач доручила позивачу ініціювати списання коштів із відповідного банківського рахунку із використанням реквізитів платіжних карток, що були зазначені відповідачем при отриманні/поверненні позики, сплаті процентів за користування, та направляти їх на виконання грошових зобов'язань відповідача за цим договором. Відповідач доручає здійснювати таке списання виключно з дати прострочення повернення позики.
Порушення умов цього договору вважається його невиконання або неналежне виконання або отримання позики відповідачем при використанні недостовірної, неправдивої, неповної або помилкової інформації (п.п. 3.2. договору).
Порядок зарахування коштів для виконання зобов'язання за договором визначений п.п. 3.5. договору.
Згідно з п.п. 3.8. договору, закінчення строку надання позики не звільняє сторони від виконання обов'язку договору.
Як вказує п.п. 5.1. договору, невід'ємною частиною цього договору є Правила. Підписуючи договір, відповідач підтверджує, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких є у вільному доступі та розміщений на сайті товариства.
18.11.2023 року на електронну пошту ОСОБА_1 , яка була зазначена в анкеті-заяві, ТОВ «Іннова фінанс» надіслано унікальні одноразові ідентифікатори для «Паспорта кредиту» та «Кредитного договору».
Факт перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім», яким повідомлено про успішність операції згідно договору з ТОВ «Іннова фінанс» №160523/1 від 16.05.2023 року. 18.11.2023 року 10000 гривень було перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .
За розрахунком позивача, станом на 05.07.2024 року заборгованість за договором становить 76 378 гривень, з яких 10 000 гривень заборгованості за тілом кредиту та 66 378 гривень заборгованості за процентами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому згідно з статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).
В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з вимогами частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Іннова Фінанс», суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено належними доказами заявлені позовні вимоги. Відповідачем доказів на їх спростування не надано.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що належними та допустимими доказами позивач довів факт укладання з відповідачкою 18.11.2023 договору про надання грошових коштів у позику №2178051123, оскільки досліджені докази свідчать, що відповідачка ініціювала отримання у позивача кредиту, отримала від нього зміст договору з одноразовим ідентифікатором, підписала кредитний договір та отримала на вказану нею платіжну картку кредитні кошти у сумі 10 000 грн.
Проте колегія суддів не може погодитися з думкою суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення відсотків підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки це протирічить нормам Закону України «Про споживче кредитування».
Як зазначалося вище, за розрахунком позивача, станом на 05.07.2024 року заборгованість за договором становить 76 378 гривень, з яких 10 000 гривень заборгованості за тілом кредиту та 66 378 гривень заборгованості за процентами.
Разом із тим, розмір нарахованих процентів перевищує більше ніж в 6 разів розмір основної заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п'ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
Колегія суддів вважає, що умова договору по нарахуванню процентів є несправедливою, а розмір нарахованих відсотків непропорційно високий, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021.
З огляду на вказане, апеляційний суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача процентів підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 10 000,00 грн. Вказана сума буде справедливою та співмірною з огляду на суму основного боргу.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині визначеної до стягнення суми заборгованості за відсотками підлягає зміні, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками, яка складає 10 000,00 грн.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України).
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПКУкраїни).
Згідно з п.п. б), в) ч. 4 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
При зверненні до суду з позовом ТОВ «Іннова фінанс» просило стягнути з відповідача заборгованість в сумі 76 378 грн., за результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 20 000 грн., тобто позовні вимоги задоволено на 26,19 %.
При поданні позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у сумі 2 422,40 грн., позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,50 грн.
При поданні апеляційної скарги заявницею сплачено судовий збір в загальному розмірі 3 157,96 грн.
У зв'язку з тим, що рішення суду підлягає зміні в частині суми стягнення, то відповідно зменшенню підлягає і сума судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Отже, щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова фінанс» підлягає стягненню судовий збір в сумі 634,43 грн. (26,19 % від 2 422,40 грн.)
Оскільки колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення апеляційної скарги, ОСОБА_1 має право на компенсацію судових витрат у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 951,65 грн. (634,43 грн. * 150%).
За вказаних обставин, з огляду на положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України з ТОВ «Іннова фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 317,22 грн. в рахунок відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги (951,65 грн. - 634,43 грн.).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Левицької Юлії Василівни задовольнити.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2024 року у цій справі змінитив частині визначеної до стягнення суми заборгованості за договором надання грошових коштів у позику №2178051123 від 18.11.2023 року, зменшити суму стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» суму заборгованості за договором надання грошових коштів у позику з 76 378 грн. до 20 000 (двадцять тисяч) грн.
Змінити розподіл судових витрат щодо стягнення судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 317 (триста сімнадцять) грн. 22 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 15 серпня 2025 року.
Головуючий Д.А. Трофимова
Судді: М.С. Гончар
С.В. Кухар