Справа № 305/1571/25
12.08.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ч.2 ст.204-1 КУпАП за апеляційною скаргою адвоката Ковалівського Б.В., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 травня 2025 року,
Постановою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, - ОСОБА_1 , 06 травня 2025 року, близько 15 години 20 хвилин, був виявлений та в подальшому затриманий, спільно з громадянином України ОСОБА_2 , в межах прикордонної смуги на напрямку прикордонного знаку №300, на відстані близько 100 м. до державного кордону (територія Великобичківської об'єднаної територіальної громади Рахівського району, Закарпатської області) прикордонним нарядом "Контрольний пост", під час спроби незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України у складі групи осіб.
Своїми діями громадянин України, ОСОБА_1 , порушив вимоги ст.9, ст.12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Ковалівський Б.В., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду. У апеляційній скарзі вказує на те, що висновки суду, викладені у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи. Просив справу розглядати у його відсутності та відсутності ОСОБА_1 .
Апеляційний суд дослідив матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
У відповідності зі ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, за спробу незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення останнім цього адміністративного правопорушення.
Не дивлячись на наведені в апеляційній скарзі доводи сторони захисту, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, підтверджується зібраними у справі про адміністративне правопорушення й розглянутими в судовому засідання доказами, яким дана правильна юридична оцінка.
Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП настає у випадку перетинання або спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно із даних, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 355676 від 06.05.2025, вбачається, що 06 травня 2025 року, близько 15 години 20 хвилин, був виявлений та в подальшому затриманий, спільно з громадянином України ОСОБА_2 , в межах прикордонної смуги на напрямку прикордонного знаку №300, на відстані близько 100 м. до державного кордону (територія Великобичківської об'єднаної територіальної громади Рахівського району, Закарпатської області) прикордонним нарядом "Контрольний пост", під час спроби незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України у складі групи осіб.
Своїми діями громадянин України, ОСОБА_1 , порушив вимоги ст.9, ст.12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються: даними вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 355676 від 06 травня 2025 року; протоколом про адміністративне затримання ОСОБА_1 від 06.05.2025, складеного начальником відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) ОСОБА_3 , з якого вбачається, що 06 травня 2025 року, близько 15 години 20 хвилин, був виявлений та в подальшому затриманий для з'ясування обставин правопорушення. ОСОБА_1 роз'яснено права передбачені ст. 63 Конституції України, послуг захисника не потребував, захищав себе особисто, від повідомлення близьких родичів про затримання, відмовився.
Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його винуватість у вчиненні, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, а тому посилання сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 не може погодитись з вказаними звинуваченнями, які викладені в постанові суду першої інстанції, апеляційний суд визнає безпідставними і до уваги не приймає.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що начальник відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) ОСОБА_3 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилався ОСОБА_1 .
Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що начальник відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) ОСОБА_3 , діяв у межах наданих йому повноважень.
Разом з тим, під час розгляду апеляційної скарги, не встановлено й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусового підписання протоколу та інших наявних у матеріалах справи документів.
Крім того, не надано доказів того, що відносно ОСОБА_1 під час його затримання був вчинений моральний тиск чи незаконні дії з боку прикордонного наряду. Між тим, апеляційний суд бере до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 оскаржували незаконні дії працівників прикордонної служби, які склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення у передбачений законом спосіб.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні переконливі відомості, які дають суду підстави вважати, що громадянин ОСОБА_1 , мешканець Тернопільської області, знаходився в межах прикордонної смуги на напрямку прикордонного знаку №300 (територія Великобечківської об'єднаної територіальної громади Рахівського району Закарпатської області), під час дії воєнного стану та тимчасової заборони чоловікам у віці від 18 до 60 років перетину державного кордону України, з іншою метою, аніж спроба перетину державного кордону.
Заперечення захисника вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, не спростовує правильних висновків суду першої інстанції про доведеність його вини у скоєному і апеляційним судом оцінюються як форма захисту.
Отже вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення - як спроба перетину державного кордону України у складі групи осіб будь-яким способом повністю охоплюється диспозицією ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи.
Таким чином, докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву.
Доводи апеляційної скарги захисника не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та, на думку апеляційного суду, є спробою уникнути ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
З огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції, ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, а адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, і є мінімальним, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі сторони захисту не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Ковалівського Б.В. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага