Справа № 465/8821/24
Провадження 2/465/1128/25
Іменем України
18.08.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Баран О.І.,
за участі секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ:35625014, електронна адреса: 35625014@mail.gov.ua, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30, зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС),
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
предмет позову: стягнення заборгованості за кредитним договором,
6 листопада 2024 року уповноважений представник позивача звернувся до Франківського районного суду м.Львова із позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованість за Договором позики №76914264 у розмірі 30 110,63 грн, з яких:
-8 775,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу;
-21 335,63 грн сума заборгованості за відсотками.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2024 матеріали справи передані на розгляд судді Марків Ю.С. (а.с. 31).
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 07.11.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи, судове засідання у справі призначено на 29.11.2025 (а.с. 33-34).
29 листопада 2024 року (вх.№35178/24) від представника відповідача, адвоката Калініна С.К., на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у прохальній частині якого представник просив проводити розгляд справи без участі сторони відповідача (а.с. 47-128, 68).
13 грудня 2024 року (вх.№36854/24) від представника позивача, адвоката Гончарука Д.Р., на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у прохальній частині якої представник просив проводити розгляд справи без його участі (а.с. 130-169, 144).
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21.01.2025 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у справі та витребувано у Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ: 00032129, місцезнаходження: м. Київ, вул. Госпітальна, 12Г) дані щодо наявності у ОСОБА_1 карткового рахунку, відкритого у банку станом на 03.12.2023; дані щодо належності йому карткового рахунку № НОМЕР_2 ; дані щодо надходження на картковий рахунок № НОМЕР_2 , 03.12.2023 грошових коштів у розмірі 9000,00 грн за кредитним договором №76914264 (а.с. 179-180).
18 лютого 2025 року на адресу суду надійшли витребувані судом докази, які містять банківську таємницю (а.с. 199-201).
У судове засідання, призначене на 24.03.2025 учасники справи не з'явились, заяв та клопотань не подавали (а.с. 204).
Судове засідання, призначене на 07.05.2025 знято з розгляду (а.с. 210).
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11.06.2025 матеріали справи, після повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, прийнято до провадження судді Баран О.І. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 214).
Ухвала Франківського районного суду м. Львова від 11.06.2025 доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів 12.06.2025 (а.с. 215-218). Клопотань від жодної із сторін чи їх представників про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Враховуючи наведене, відповідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Аргументи позивача
Позовна заява мотивована укладенням відповідачем із первинним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договору позики № 76914264 від 03.12.2023 та отримання відповідних кредитних коштів, із встановленням строків їх повернення та сплати відсотків за користування такими коштами. Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, право вимоги за якою перейшло до позивача.
Заперечення відповідача
Відповідач з вимогами позовної заяви не погодився, виклавши мотиви незгоди у відзиві на позовну заяву.
Відповідач не визнає факту заповнення формуляру заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, отримання одноразового ідентифікатора, а також вчинення інших дій, які можна розцінювати як прийняття пропозиції укласти електронний договір. Звернув увагу на те, що позивач не надав доказів про направлення первісним кредитором одноразового ідентифікатора на засоби зв'язку відповідача, які б він сам зазначив, та поставив під сумнів паперові копії наданих документів.
Крім цього, на думку відповідача, позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів за кредитним договором - розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордера, тощо) або виписки з банківського рахунку, які б відповідали вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також заперечив щодо нарахування процентів поза межами 16.12.2023, тобто за межами строку кредитування.
Відповідачем зазначено про не доведеність переходу прав вимоги від первісного кредитора до позивача оскільки на момент укладення договору факторингу від 14.06.2021, договору позики ще не укладено і такий укладено лише 03.12.2023, тобто значно пізніше в часі. Вважає, що договір факторингу не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, з'ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що 03.12.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 76914264 (надалі - Договір) (а.с. 6-9).
Відповідно до п.1. Договору, за цим Договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі - позику), на погоджений умовами договору строк (надалі - строк позики) шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (а.с. 6).
Згідно з п. 2 Договору, сума позики: 9 000 грн; строк позики: 14 днів; процентна ставка (базова) в день 2,5% (а.с. 6).
Дата повернення позики (останній день): 16.12.2023 (а.с. 6).
Знижена процентна ставка за день 1,25 % застосовується у відповідності до умов програми лояльності (а.с. 6).
За понадстрокове користування позикою (її частиною) за день встановлена процентна ставка 2,70% (не застосовується в період дії воєнного стану) (а.с. 6).
Пунктом 8 Договору встановлено, що позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі у разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від Договору позичальник повідомляє позикодавця у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді, з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) до закінчення строку, передбаченого для відмови від Договору (а.с. 7).
Як визначено у п. 5.3 Договору, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), розміщені на сайті www.mycredit.ua, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (а.с.6 зворот).
Відповідно до п. 6 Договору, позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати позики, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до позикодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку користування позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права (а.с.7).
Відповідно до п. 22 Договору, цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника, згідно із Законом України «Про електронну комерцію» та із додатковим накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу згідно із вимогами Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою НБУ від 03.11.2021 №113 (а.с.7 зворот).
У додатку № 1 до Договору міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, згідно з якою сума платежу за розрахунковий період складає 10 575,00 грн, де сума кредиту за договором 9 000,00 грн, проценти за користування кредитом 1 575,50 грн (а.с. 8 зворот).
Тож, Договір укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-комунікаційної системи Первісного кредитора (далі - ITC). Договір підписаний Відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором - «32KqUxvrwf», відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», із додатковим накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника позикодавця «u3sUS4pc8W», із кваліфікованою електронною позначкою часу: 03.12.2023 20:53 (а.с. 8, 9).
Відповідачем, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, також підписано додаток №1 до Договору (а.с. 9).
У розділі «юридичні адреси та реквізити сторін» Договору зазначено такі анкетні дані відповідача, як позичальника:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , Франківським РВ ЛМУ МВС України у Львівській області, 24.10.2005, адреса: АДРЕСА_1 , телефон: НОМЕР_4 , номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 (а.с. 8, 9).
Із довідки від 07.02.2025 №46/12-11/15980/2025/бт, наданої на виконання вимог ухвали Франківського районного суду м. Львова від 21.01.2025 Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ: 00032129, місцезнаходження: м. Київ, вул. Госпітальна, 12Г) на бланку №001450 встановлено, що
на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) наявний діючий банківський рахунок IBN: НОМЕР_5 , відкритий 09.09.2022, для обслуговування якого емітовано платіжну картку № НОМЕР_6 . Також надано платіжну інструкцію про зарахування на вищевказаний банківський рахунок грошових коштів у розмірі 9000,00 грн (дата створення документа 03.12.2023) (а.с. 199, 200).
Згідно з копією розрахунку заборгованості за Договором за період 11.04.2024 - 30.09.2024, станом на 30.09.2024 заборгованість відповідача становила 30 110,63 грн, з яких:
-8 775,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу;
-21 335,63 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 16).
При цьому, нарахування процентів за період, указаний у розрахунку, тобто з 11.04.2024, не здійснювався.
Відповідно до розрахунку первинного кредитора, сума заборгованості відповідача за процентами також становила 21335,63 грн.
Із розрахунку вбачається, що у перші чотирнадцять днів нарахування процентів здійснювалося по 112,50 грн (тобто по 1,25% з 9 000,00) (а.с. 150).
Упродовж наступних трьох днів - по 225,00 грн (тобто по 2,5% з 9 000,00).
19 грудня 2023 року відповідачем на погашення заборгованості сплачено 225,00 грн і з наступного дня нарахування здійснено по 219,38 грн (тобто по 2,5% з 8 775,00), яке припинено лише 15.03.2024.
На підтвердження укладення договору факторингу і переходу до позивача права вимоги за Договором укладеним первісним кредитором з відповідачем позивач надав суду копії:
- Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 10-12, 165-163);
- Додаткової угоди №22 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (а.с. 13);
- акта прийому-передачі Реєстру боржників №22 від 11.04.2024 за Договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 кількістю 7145, після чого з урахуванням п. 1.2. Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 14);
- Витягу з реєстру боржників №22, відповідно до якого під №4763 вказано:
відповідача за Договором позики №76914264 від 03.12.2023;
суму заборгованості за основною сумою боргу - 8 775,00 грн;
суму заборгованості за відсотками - 21 335,63 грн;
суму заборгованості за пенею - ;
загальну суму заборгованості 30 110,63 грн;
кількість днів прострочення виконання кредитних зобов'язань - 117 (а.с. 164);
- платіжної інструкції від 15.04.2024 №21156 про сплату 7 267 877,97 грн в якості плати за відступлення права вимоги згідно із додаткової угоди №22 від 11.04.2024 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (без ПДВ) (а.с. 166).
Оцінка суду.
Щодо укладення кредитного договору
Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Передбачено статтею 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, відтак акцептуючи пропозицію первісного кредитора, відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором «32KqUxvrwf» визнав та погодився на запропоновані кредитором умови користування та порядок надання ним грошових коштів.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та позивачем не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.
На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище Договір з додатком (Графіком платежів) та Паспортом споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом позивача підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що позичальник всі умови кредитування цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Оскільки вказаний договір є чинними, у встановленому законом порядку недійсним в цілому чи в частині його окремих умов не визнавався, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Щодо доведення факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов'язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п. 1.1. договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 1.2. вказаного договору передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 10 зворот, 157).
11 квітня 2024 року на виконання п. 1.2. договору факторингу №14/6/21 від 14.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» складено та підписано Додаткову угоду №22 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 та Акт прийому-передачі Реєстру боржників №22 від 11.04.2024, за яким, з урахуванням п. 1.2. Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 та Витягу з реєстру боржників №22, передані (відступлені) права вимоги до відповідача за Договором позики (а.с. 13, 14, 164).
Тобто, акт прийому-передачі Реєстру боржників підписано ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» після укладення Договору між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем.
Отже, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило дійсне право вимоги до боржника, яке йому належало. Тому посилання відповідача на укладення договору факторингу 14.06.2021 до виникнення права вимоги за Договором від 03.12.2023 є безпідставним.
Позивач є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за вказаним кредитним договором. Аналогічний підхід застосовано судом апеляційної інстанції у постанові від 29.04.2025 у справі № 188/2327/24.
Отже, позивачем доведено факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором укладеним між відповідачем із первісним кредитором.
Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
При цьому аналіз змісту статті 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов'язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов'язку не звільняє боржника від виконання обов'язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов'язку перед первісним кредитором.
Тому наявність чи відсутність доказів повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов'язанні не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Щодо заявленої суми стягнень
На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Доказів повернення відповідачем позивачу отриманої у позику за вказаним Договором грошової суми у розмірі 8 775,00 грн матеріали справи не містять, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту 8 775,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Заборгованість за процентами позивачем розраховано на суму 21335,63 грн.
Із розрахунку вбачається, що у перші чотирнадцять днів нарахування процентів здійснювалося по 112,50 грн (тобто по 1,25% з 9 000,00) (а.с. 150).
Упродовж наступних трьох днів - по 225,00 грн (тобто по 2,5% з 9 000,00).
19 грудня 2023 року відповідачем на погашення заборгованості сплачено 225,00 грн і з наступного дня нарахування здійснено по 219,38 грн (тобто по 2,5% з 8 775,00), яке припинено лише 15.03.2024.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують пролонгацію Договору. Відтак, у матеріалах справи відсутні докази того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту. В зв'язку з вищевикладеним, підстав для нарахування відсотків поза строком кредитування не встановлено. Також встановлено, що ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» позовних вимог про стягнення відсотків, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України, не заявляло, а суд не має права виходити за межі предмету та підстав позову.
Статтями 1046, 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У зазначеній постанові Велика Палата урахувала справу № 5017/1987/2012, у якій сторони чітко та недвозначно визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов'язання, та погодили їх розмір. Установивши зазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення таких процентів.
Велика Палата виснувала, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Відповідно до п. 116 постанови від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України».
З умов Договору вбачається, що сторони погодили строк кредитування - 14 днів, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 575,00 грн (112,50 грн (1,25% х 9 000,00) х 14 днів) заборгованості за процентами.
Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат.
Стосовно стягнення судових витрат на сплату судового збору та витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (а.с. 2).
Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 10 350,00 грн., що становить 34,37 % (10 350,00 х 100 % : 30 110,63), а тому судовий збір у пропорційному розмірі - 1 040,72 грн потрібно покласти на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» 10 350 (десять тисяч триста п'ятдесят) гривень 00 копійок заборгованості за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 76914264 від 03.12.2023.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» 1 040 (одну тисячу сорок) гривень 72 копійки витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18.08.2025.
Суддя Баран О.І.