Справа № 455/666/25
Провадження № 2-о/455/66/2025
Іменем України
07 серпня 2025 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Кушніра А.В.,
секретар судового засідання Борковська Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Добромильська міська рада Самбірського району Львівської області, про встановлення факту проживання разом із спадкодавцем на день його смерті,
01.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до Старосамбірського районного суду Львівської області із зазначеною заявою, покликаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дідо - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому за життя будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_3 на дане будинковолодіння підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, дата реєстрації - 14.03.2017 року.
Зазначає, що її батько - ОСОБА_4 і її тітка ОСОБА_5 як діти померлого є спадкоємцями першої черги, однак її (заявниці) батько - ОСОБА_4 не проживає в будинку по АДРЕСА_1 понад 27 років, на даний час перебуває в росії, про що вказано в Акті обстеження матеріально-побутових умов проживання від 20.02.2025 року і більше 20-ти років будь-які відомості про нього відсутні як у заявниці так і у її родини. Її (заявниці) тітка ОСОБА_6 виїхала на постійне місце проживання до рф ще близько 30-ти років тому, але телефонний зв'язок з нею у заявниці є, хоча точна адреса її проживання (навіть назва міста її проживання) їй (заявниці) невідома. Вона знає про цей позов і заперечувати проти його задоволення не буде.
Стверджує, що за вказаних обставин, і з врахуванням того, що обоє спадкоємців першої черги на день смерті дідуся ( ОСОБА_3 ) з ним не проживали і за одною адресою з ним не були зареєстровані (на день своєї смерті дідусь ( ОСОБА_3 ) за вказаною адресою був зареєстрований один), будь яких дій для прийняття спадщини не вчиняли, то вважає, що вона як онучка, має право претендувати на спадок свого дідуся.
Вказує, що з приводу оформлення спадкових прав зверталася до приватного нотаріуса - Мельничок Світлани Євгенівни для того, щоб подати заяву про прийняття спадщини, про це свідчить Довідка від 17.03.2025 року. Проте нотаріус їй відмовила з тих пістав, що вона пропустила строки для прийняття спадщини. Щодо пропущеного нею шестимісячного строку, заявниця повідомила, що на день смерті дідуся 1 квітня 2018 року вона не була зареєстрована разом з ним у належному йому будинку по АДРЕСА_1 . Проте, протягом 2016 - 2018 років, тобто аж до смерті дідуся вона фактично постійно проживала з ним у вищевказаному будинку, вони вели спільне господарство, вона постійно варила дідусеві їсти, прала білизну, прибирала в будинку, тобто аж до його смерті вони жили як одна сім'я, інших осіб, які би могли доглядати за ним на той час, просто не було. Після смерті дідуся вона здійснила його поховання.
З огляду на вищенаведене, просить суд встановити факт її постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025року справу передано для розгляду судді Кушніру А.В.
Ухвалою судді від 14.04.2025 відкрито провадження у даній справі та розгляд справи постановлено проводити в порядку окремого провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву про розгляд даної цивільної справи за її відсутності.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася.
Представник заінтересованої особи Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд даної справи за їх відсутності, проти задоволення позову не заперечують.
Оскільки в судове засідання не з'явилися всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги заявниці, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Кропивник Старосамбірського району Львівської області помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 02.04.2018року (а.с.8).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на праві власності, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.10).
Заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є онучкою спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджуються копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 12.02.1998 року(а.с.7), в якому зазначено, що ОСОБА_4 являється батьком ОСОБА_1 , та копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 від 27.11.1995 року (а.с.9), в якому зазначено, що ОСОБА_3 являється батьком ОСОБА_4 .
Згідно довідок, виданих старостинським округом №4 Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області №82 від 20.02.2025 (а.с.11) та №105 від 10.03.2025 (а.с.14) вбачається, що ОСОБА_3 на день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , на день смерті був зареєстрований один, але разом з ним проживала без реєстрації: онучка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Також, згідно довідки, виданої старостинським округом №4 Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області №83 від 20.02.2025 (а.с.12) відомо, що ОСОБА_1 проводила витрати за власні кошти на похорони свого дідуся ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і до дня смерті постійно проживала з ним однією сім'єю і разом вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 20.02.2025 (а.с.15), відомо, що за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час ніхто не проживає. В будинку до дня смерті проживав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті ОСОБА_3 з ним фактично проживала без реєстрації внучка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Його син - ОСОБА_4 не проживає в будинку понад 27 років. На даний час проживає в росії.
Дружина спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 12.12.2014 (а.с.38) та копією свідоцтва пор одруження (а.с.39).
Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №80849221 від 15.04.2025 (а.с.32) вбачається, що спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_3 в нотаріальній конторі не заводилася, що свідчить про те, що із заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті останнього до нотаріальної контори ніхто із спадкоємців не звертався.
17.03.2025 заявниця ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Мельничок С.Є. для того, щоб подати заяву про прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте листом Вих.№49/01-16 від 17.03.2025 (а.с.13) нотаріусом було відмовлено у подачі такої заяви і запропоновано звернутися до суду.
В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною другою статті 1220 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Частиною першою статті 1221 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
Відповідно до положень статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч.1 ст.1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
У відповідності до ч.1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною 5 ст.1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За змістом статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно положень ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Отже, статтями 1268 та 1269 ЦК України презюмується, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.
Положення частини третьої статті 1268 ЦК України вказують на необхідність для прийняття спадщини саме фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не наявності реєстрації їх місця проживання за однією адресою, що за певних обставин може бути відмінним один від одного (постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 12 січня 2022 року у справі № 446/53/16-ц).
Тлумачення статей 1268, 1269 ЦК України свідчить, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.
Частинами другою та шостою статті 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Зміст наведених норм закону свідчить про те, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, від 14.12.2022 у справі №198/132/21.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п.2, 23 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах спадкування» виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Також суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену у постанові КЦС ВС від 10 січня 2019 року у справі №484/747/17 щодо застосування ч.3 ст.1268 ЦК України, у відповідності до якої «Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч.3 ст.1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Верховний Суд у цій справі погодився з висновками апеляційного суду про встановлення факту його постійного проживання зі спадкодавцем, оскільки встановлення цього факту необхідне йому для вирішення спадкових прав».
У даному випадку від встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем на час смерті залежить виникнення та зміна його майнових та немайнових прав, що пов'язані з можливістю звернення до нотаріуса з метою оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України.
Верховний Суд у своїй постанові від 17 січня 2022 року у справі №643/790/20 констатував процесуальну можливість розгляду заяви про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження.
Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За наведених обставин, оскільки встановлення юридичного факту - постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день його смерті, про який просить заявниця, має значення для належного оформлення її спадкових прав, враховуючи, що заявницею надані достатні докази на підтвердження даного факту, суд вважає доведеним факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживала разом із спадкодавцем (дідом) ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 , а тому подана заява останньої підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.13, 76-81, 89, 258, 259, 264, 265, 268, 293, 294, 315, 316, 319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Добромильська міська рада Самбірського району Львівської області, про встановлення факту проживання разом із спадкодавцем на день його смерті, - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом зі спадкодавцем - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП - НОМЕР_5 ;
Заінтересовані особи:
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
- Добромильська міська рада Самбірського району Львівської області, місцезнаходження: м.Добромиль, пл.Ринок, 1, Самбірського району Львівської області; ЄДРПОУ - 04056003.
Повний текст судового рішення складено 18 серпня 2025 року.
Суддя А.В.Кушнір