Справа №: 343/841/25
Провадження №: 2-а/343/19/25
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 серпня 2025 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого суддi - Тураша В. А.,
секретаря - Лукань О.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області , третя особа - інспектор ВП №1 ( м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, Москальчук Мирослав Миколайович про скасування постанови серії ЕНА № 4598680 від 27.04.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі -
ОСОБА_1 06.05.2025 звернувся в Долинський районний суд Івано-Франківської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, третя особа - інспектор ВП №1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, в якому просить :
-визнати дії інспектора поліції старшого лейтенанта ВП №1 (м.Долина) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області Москальчук Мирослава Миколайовича з притягнення його до адміністративної відповідальності - протиправними;
-скасувати постанову інспектора поліції старшого лейтенанта ВП №1 (м.Долина) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області Москальчук Мирослава Миколайовича серії ЕНА №4598680 від 27.04.2025, якою його, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного стягнення та накладено штраф в розмірі 3 400 грн. за ч. 2 ст. 126 КУпАП;
-зобов'язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області відшкодувати йому суму сплаченого по цій справі судового збору в розмірі 605,60 гривень.
Свої вимоги мотивує тим, що 27 квітня 2025 року відносно нього, ОСОБА_1 , інспектором відділення №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Москальчук Мирославом Миколайовичем було винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн.
В постанові зазначено, що він, керуючи т/з, (без зазначення його характеристик, назви, моделі і т.д) не мав права керування таким транспортним засобом, оскільки не отримував посвідчення водія відповідної категорії.
Насправді, жодних порушень Правил дорожнього руху ним допущено не було.
27 квітня 2025 року, він, ОСОБА_1 , рухаючись на своєму електроскутері «FORТЕ», був зупинений інспектором відділення №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Москальчуком М.М. Після зупинки інспектор попросив пред'явити для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. Він пояснив інспектору, що відповідно до діючих Правил дорожнього руху України, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс для його електроскутера є необов'язковими, оскільки потужність двигуна даної моделі становить до 1800 ват, (1,8 кВт), на підтвердження чого показав інспектору відповідні документи на т/з, а відповідно ПДР України запитувані документи є обов'язковими для електроскутерів з потужністю понад 3000 ват (3 кВт).
Однак, відразу після цього інспектор оформив справу про адміністративне правопорушення, внаслідок чого було винесено оскаржувану постанову, згідно якої він має сплатити штраф 3 400 грн.
З таким рішенням інспектора категорично не погоджується і вважає його незаконним і протиправним.
Згідно Інструкції користувача до електроскутера «FORТЕ», потужність двигуна даного електроскутера такої моделі становить 1800 Ват, тобто 1,8 кВт.
Пунктом 2.1 а ПДР передбачено, що посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії повинен мати при собі водій механічного транспортного засобу, а згідно п. 1.10 ПДР, транспортні засоби з потужністю двигуна до 3000 Ват не є механічними транспортними засобами. Отже, законом не передбачена необхідна наявність посвідчення на керування таким транспортним засобом. Тому немає жодних підстав вважати, що він порушив правила дорожнього руху, а отже дану постанову складено безпідставно. Складення такої постанови, крім того , свідчить про некомпетентність самого працівника поліції.
Згідно з п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9. ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 2.2 ПДР України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 2.1 (а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п 2.13 ПДР України транспортні засоби належать до таких категорій:
- мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
П. 1.10 ПДР визначено, що механічний транспортний засіб, це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засобі електродвигуном потужністю понад 3 кВт, та наведено перелік термінів, і використовуються у цих Правилах, де розмежовано значення кожного із них.
Отже, на відміну від «механічного транспортного засобу», «транспортним засобом» є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Вбачається, що Правилами дорожнього руху України розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна . Таким чином транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.
На практиці це означає, що електровелосипед або електроскутер, у яких потужність електромотора до 3 кВт, не є механічним транспортним засобом, а значить вони не потрапляють під вимогу § 2 п. 2.13 ПДР України. Право на управління транспортними засобами по категорії А, А1, тобто електровелосипедист може їздити без прав на керування транспортним засобом.
Електроскутери з потужністю мотора від 3 кВт до 4 кВт вимагають права категорії А1.
Його електроскутер марки «FORТЕ», який було зупинено інспектором поліції 27.04.2025, має потужність 1 800 Вт.
Таким чином, у відповідності до визначень, закріплених у Правилах дорожнього руху України електроскутер марки «FORТЕ» ТЗ потужністю 1,8 кВт, не може визнаватися механічним транспортним засобом (та не підлягає державній реєстрації).
Враховуючи зазначене, він, як особа, яка керувала електроскутером марки «FORТЕ» потужністю 1 800 кВт, не є суб'єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, оскільки адміністративну відповідальність за порушення п. 2.1 (а) ПДР України може нести виключно водій механічного транспортного засобу, яким вказаний електроскутер не є.
Вказаний засіб, а саме: електричний скутер «FORТЕ» відповідно до ДСТУ 2984-95 не відноситься до категорії засоби транспортні дорожні, також не відноситься до транспортних засобів, призначених для використання на автомобільних дорогах державного значення.
Також вони відповідно до вимог діючого законодавства не підлягають державній реєстрації.
Таким чином, він, ОСОБА_1 , як власник електроскутера «FORТЕ» не є суб'єктом відповідальності за п. 2.1 ПДР України.
Вказане вище підтверджує відсутність події та складу адміністративного правопорушення, що підтверджує той факт, що він жодного адміністративного правопорушення не вчиняв.
Постанова в справі про адміністративне правопорушення винесена посадовою особою Відділення №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Москальчук Мирославом Миколайовичем незаконно, з грубим порушенням норм законодавства, відомчих актів МВС України, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, необгрунтовано, упереджено, за неіснуюче правопорушення, якого він не скоїв, з порушенням його законних прав, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення (а.с.1-3).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2025 справа № 343/841/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області , третя особа - інспектор ВП №1 ( м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, Москальчук Мирослав Миколайович про скасування постанови серії ЕНА № 4598680 від 27.04.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі передана на розгляд судді Турашу В.А. (а.с.13).
Ухвалою судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07.05.2025, відкрито провадження у справі № 343/841/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області , третя особа - інспектор ВП №1 ( м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, Москальчук Мирослав Миколайович про скасування постанови серії ЕНА № 4598680 від 27.04.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі .Призначено підготовче судове засідання за участю сторін на 03 червня 2025 року. Відповідачу в строк до 03 червня 2025 року запропоновано подати відзив на позов (а.с.14).
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Веселовська С.В., 02.06.2025 подала в Долинський районний суд відзив на позовну заяву, сформований в системі «Електронний суд», в якому зазначила, що ознайомившись, із змістом та вимогами адміністративного позову, ГУНП в Івано-Франківській області категорично не погоджується з вимогами громадянина ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства, виходячи з наступного.
З матеріалів про адміністративне правопорушення було встановлено, що 27.04.2025 в ході виконання службових обов'язків поліцейськими виявлено транспортний засіб під керуванням, як пізніше стало відомо, гр. ОСОБА_1 , який в с.Шевченкове, керуючи електроскутером «FORTE», номерний знак НОМЕР_1 не мав посвідчення водія на право керування Т/З відповідної
категорії, чим порушив п. 2.1«А» ПДР - керування Т/З особою, яка не має права керування таким Т/З, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачено ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Поліцейський підійшов, належним чином представився водію та попросив пред'явити посвідчення водія та документи на транспортний засіб. Водієм Т/З виявився позивач, який на вимогу поліцейського не пред'явив посвідчення водія, оскільки посвідчення водія відсутнє.
Встановивши факт керування Т/З, а також факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, поліцейським було роз'яснено позивачеві його права як громадянина України передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
У подальшому, відповідно до вимог ст. ст. 278, 279 КУпАП також розглянуто та винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4598680 від 27.04.2025 за ч. 2 ст. 126 КУпАП року з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу 3400 грн.
Після складання постанови її було оголошено позивачу. Копію постанови серії ЕНА №4598680 від 27.04.2025 за ч. 2 ст. 126 КУпАП позивач отримав наручно на місці події, про що свідчить особистий підпис .
Таким чином, в діях позивача є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, що підтверджується належними доказами, а саме: відеофіксацією нагрудної відеокамери поліцейських, які долучено до Постанови в п. 7 - «відео з бодікамери».
Поліцейський з'ясував всі обставини, які підлягають з'ясуванню та діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Поліцейським було повідомлено та роз'яснено позивачу, про скоєне ним адміністративне правопорушення та наголошено на об'ємі двигуна для якого в обов'язковому порядку вимагається посвідчення водія відповідної категорії.
На місці події позивач свою вину не заперечує та намагається виправдати свою вину стверджуючи «Та ми лиш купили», «Пробуєм шо то таке», «Проїхали всього лиш 6 км».
Відсутність посвідчення водія підтверджується самим позивачем,що підтверджується відеофіксацією із нагрудної бодікамери поліцейського .
Відповідно до п. 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії:
А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Таким чином, навіть якщо електроскутер позивача має потужність 1,8 кВт, він все одно є транспортним засобом категорії А1, керування яким вимагає у ОСОБА_1 наявності посвідчення водія відповідної категорії.
Більше того, згідно з пунктом 2.1 ПДР України, водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб (у випадку, якщо він підлягає реєстрації),чинний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Якщо електроскутер позивача конструктивно є мопедом або моторолером і здатен розвивати швидкість понад 25 км/год, він підпадає під вимогу державної реєстрації, а також обов'язку мати посвідчення водія категорії А1.
Отже, водій при керуванні Т/З зобов'язаний в першу чергу дотримуватись встановлених правил та вимог відповідно до законодавства України так, як незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
А тому, на підставі вище наведеного, вина та факт керування позивачем Т/З встановлений та підтверджений належними доказами, а позиція позивача є хибною та помилковою.
Поліцейський діяв відповідно до вимог чинного законодавства, яке не передбачає складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Поліцейським, як уповноваженою особою Національної поліції, на місці вчинення правопорушення було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.ст.278,279, 283 КУпАП.
Розглядаючи дану справу, поліцейський з'ясував всі обставини, які підлягають з'ясуванню та
діяв на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Оскільки, позивач не мав права керувати даним транспортним засобом, відповідач правомірно і в межах своєї компетенції склав на позивача постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 126 КУпАП (а.с.18-27).
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03.06.2025 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області , третя особа - інспектор ВП №1 ( м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській обл., Москальчук Мирослав Миколайович про скасування постанови серії ЕНА № 4598680 від 27.04.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.32).
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки не повідомив, хоч по час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений судом.
Представник позивача - адвокат Кажук В.Б. (ордер серії АТ №1100274 а.с. 10) в судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя ОСОБА_1 , зазначивши, що представником відповідача не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 27.04.2025 керував саме механічним транспортним засобом і на нього поширюються обов'язки як на водія такого транспорту. Натомість ними до матеріалів справи долучено видаткова накладна та витяг з інструкції з експлуатації електричного скутера «FORTE», які вказують на те, що електроскутер ОСОБА_1 не є механічним транспортним засобом, оскільки його потужність менша 3 кВт. При розгляді адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП інспектором поліції було порушено процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки при розгляді справи не були з'ясовані усі обставини справи, не були враховані пояснення ОСОБА_1 , йому не роз'яснювалися його права. Просив позов задоволити у повному обсязі.
Представник відповідача ГУНП в Івано-Франківській області Веселовська С.В. (довіреність у порядку передоручення від 23.12.2024 а.с.22) в судове засідання не з'явилася, причини своєї неявки не повідомила, хоч про дату, час та місце слухання справи була повідомлена у встановленому Законом порядку, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.33). У відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Третя особа - інспектор ВП №1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Москальчук М.М., в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки не повідомив, хоч про час та місце його проведення був належним чином повідомлений судом, про що свідчить розписка (а.с.32)
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши відзив на позов, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку:
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження
їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями) (далі - ПДР України).
Згідно із ч. 5 ст. 14 Закону «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
П. 1.9. ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Диспозицією ч.2 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до пп. а, б, ґ п.2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно п. 2.13 Правил дорожнього руху, транспортні засоби належать до таких категорій:
- А1-мопеди, моторолери та iншi двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
- А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та iншi двоколісні транспортні засоби, якi мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. см і більше або електродвигун потужністю 4кВт і більше;
П.1.10 Правил дорожнього руху визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохiднi машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Крім того, абзацом п'ятдесят дев'ятим даного пункту визначено, що мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
П. 1.10 ПДР наведено перелік термінів, що використовуються у цих Правилах, де розмежовано значення кожного iз них.
Так, на відміну від «механічного транспортного засобу», «транспортним засобом» є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Таким чином Правилами дорожнього руху розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згоряння, а також потужності електродвигуна.
Тобто транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша нiж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.
Саме такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 01.03.2018 в справі № 278/3362/15-к.
На практиці це означає, що електровелосипед або електроскутер, у яких потужність електромотора до 3 кВт, не є механічним транспортним засобом, а значить вони не потрапляють під вимогу § 2 п. 2.13 ПДР України. Право на управління такими транспортними засобами по категорії А, А1 не вимагається, тобто електровелосипедист може їздити без прав на керування транспортним засобом. Електроскутери з потужністю мотора від 3 кВт до 4 кВт вимагають права категорії А1.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4598680 від 27.04.2025, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП, зокрема за те, що він 27 квітня 2025 року о 20:47 год. в с.Шевченкове на а/д Н-10, керуючи т/з (марка, модель, номерний знак не вказано) не мав при собі посвідчення водія на право керування Т/З відповідної категорії чим порушив п.2.1.а ПДР - керування Т/З особою, яка не має права керування таким Т/З, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП. Вказаною постановою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розмірі 3400,00 грн (а.с.6).
Відповідно до положень ст. 222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 126 КУпАП, розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Зокрема, розгляд справ, передбачених ч. 2 ст. 126 КУпАП, здійснюється, відповідно до ч.4 ст. 258 КУпАП та п.2 Розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395, на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі.
Таким чином, винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне
правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Таким чином, приписами КУпАП встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За змістом п. 2 Розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 2395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 2408/27853, - зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати вимогам ст.283 КУпАП.
За вимогами Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 2395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 2408/27853, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі протягом десяти днів з дати вручення такої постанови у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом…, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків …».
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Срамек проти Австрії» (case Sramek v. Austria, § 36) зазначив, що орган влади, який не є судом держави, для виконання статті 6 § 1, може розглядатися як «суд» у змістовному значенні цього терміна.
На думку суду, в даному випадку поняття «суд» може розглядатися у змістовному значенні щодо працівника відповідача у справі, Москальчук М.М., так як, останній відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» та вимог КУпАП наділений повноваженнями одноособово вирішувати справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності та застосування до неї заходу адміністративного стягнення.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень - поліцейський ВП №1 (Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області сержант поліції Москальчук М.М., будучи уповноваженим діяти від імені держави, при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності повинен був дотримуватися критеріїв незалежності та безсторонності, передбачених ст. 6 Конвенції.
Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача адвоката Кажука В.Б. наданими в судовому засіданні , ОСОБА_1 27.04.2025 о 20.47 год. керував електроскутером марки «FORTE», який має потужність 1 800 Вт та був зупинений інспектором поліції . Після зупинки, позивач надав працівнику поліції докази, що електроскутер марки «FORTE» має потужність 1 800 Вт.
З копії інструкції з експлуатації, копії видаткової накладної №453 від 25.04.2025 про придбання електроскутера позивачем (а.с.7,8), вбачається , що електроскутер марки «FORTE» має потужність двигуна 1800 Вт.
Електроскутер відповідно до ДСТУ 2984-95 не належить до категорії «Засоби транспортнi дорожнi». Терміни та визначення «Електроскутери» не відносяться до транспортних засобів, призначених для використання на автомобільних дорогах державного значення. Також вони вiдповiдно до вимог дiючого законодавства не підлягають державній реєстрації.
Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохiдних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, встановлена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, iнших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388. Електроскутер вiдповiдної марки до визначення транспортного засобу не належить та державній реєстрації не підлягає.
Таким чином, у вiдповiдності до визначень, закріплених у Правилах дорожнього руху, електроскутер двоколiсний марки «FORTE» потужністю 1,8 кВт не може визнаватись механічним транспортним засобом (та не підлягає державній реєстрації), а позивач, як особа, яка ним керувала, не є суб'єктом адмiнiстративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки адміністративну відповідальність за порушення п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху може нести виключно водій механічного транспортного засобу, яким вказаний електроскутер не є.
Приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, поліцейський ВП №1 (Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області сержант поліції Москальчук М.М., як посадова особа, вважав доведеними обставини вчинення даного правопорушення, однак доказів на підтвердження викладеного у постанові до справи не долучив та не надав суду.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
У справі "Barbera, Messegue и Jabardo проти Іспанії", Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти
Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
З наданих матеріалів та документів встановлено, що засіб, яким керував ОСОБА_1 , є електроскутером та відповідно до ДСТУ 2984-95 не відноситься до категорії «Засоби транспортні дорожні».
За даних обставин, до ОСОБА_1 , який керував 27.04.2025 електроскутером марки «FORTE» з електродвигуном потужністю 1800 Вт, не можуть бути застосовані вимоги, які встановлені до водіїв механічних транспортних засобів щодо обов'язку мати посвідчення водія відповідної категорії, а відтак судом не встановлено, що позивач порушив Правила дорожнього руху, та відповідно, в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена нормами ч.2ст.126 КУпАП України.
Натомість, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 допустив вказане правопорушення, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП не може бути здійснено, за відсутності доказів вчинення такого правопорушення.
Згідно ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним доказам в цілому (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи прирівнюються до доведеної невинуватості цієї особи.
Верховний Суд в постанові від 23.10.2019 у справі № 357/10134/17 звертає увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Суд бере до уваги, що відповідачем не представлено суду достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, не надано документів (матеріалів), які стали підставою для прийняття рішення про притягнення позивача до відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП.
В матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази, які стверджували б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача про визнання дії Інспектора поліції Відділення №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Москальчук Мирослава Миколайовича з притягнення його до адміністративної відповідальності протиправними, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до положень ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Наведений перелік є вичерпним, у зв'язку з чим визнання дій посадової особи щодо складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності незаконними чи протиправними не ґрунтуються на вимогах Закону, а тому вимога позивача про визнання дій Інспектора поліції ВП №1 (м. Долина) Калуськог РВП ГУНП в Івано-Франківській області Москальчука М.М., з притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності - протиправними не підлягає задоволенню.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судовий збір в розмірі 605,60 грн сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом підлягає стягненню з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 77,139,241-246,250,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області , третя особа - інспектор ВП №1 ( м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, Москальчук Мирослав Миколайович про скасування постанови серії ЕНА № 4598680 від 27.04.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі - задоволити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4598680 від 27 квітня 2025 року про застосування до
ОСОБА_1 адміністративного стягнення, у вигляді штрафу у розмірі 3400, 00 грн, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП.
Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.
В задоволенні позову в частині визнання дій Інспектора поліції сержанта Відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області Москальчука Мирослава Миколайовича з притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протиправними - відмовити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області код ЄДРПОУ 40108798, вул. Академіка Сахарова, 15 м. Івано-Франківськ, 76018.
Третя особа: інспектор Відділення поліції №1 (Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Москальчук Мирослав Миколайович, місцезнаходження вул.Яворницького , 8, м.Долина, Калуського району, Івано-Франківської області, 77504.
Повний текст рішення виготовлено 18.08.2025
Суддя: