Справа № 204/1984/24
Провадження № 2/204/142/25
07 серпня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
за участю секретаря Кислиці Є.Ю.,
за участю представника позивача адвоката Ульянова І.М.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -
У березні 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в якій просив стягнути з відповідача:
-суму матеріального збитку у розмірі 348 438 грн. 27 коп.,
-усі судові витрати,
-витрати за переклад та нотаріальне завірення позовної заяви з додатками у розмірі 37 440 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 17.02.2023 року о 12:40 год. водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Кіа», д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг вул.Камчатська-вул.Щепкіна у м.Дніпро, не виконав вимогу дорожнього знаку 22 «Проїзд без зупинки заборонено», не надав дорогу та скоїв зіткнення з автомобілем «Рено», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок даної ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження, а водій ОСОБА_4 - тілесні ушкодження. Постановою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11 травня 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Зазначена постанова суду набрала законної сили. Автомобіль «Кіа Forte», д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності позивачу. Відповідно до договору прокату автомобіля №МВВ-503 від 20.01.2023 року, автомобіль «Кіа Forte», д.н.з. НОМЕР_1 було передано відповідачу. Згідно п.3.2 умов договору прокату, наймач несе повну матеріальну відповідальність за будь-який збиток, заподіяний автомобілю, комплектуючим, устаткуванню наймодавця, витрати на транспортування до СТО, компенсацію за зниження вартості автомобіля, а також суми неотриманого доходу впродовж всього часу, доки автомобіль не стане придатним до використання наймодавцем. Відповідно до висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №166/03-23 від 21 березня 2023 року, що проведено СОД ФОП ОСОБА_5 , вартість матеріального збитку завданого автомобілю «Кіа Forte», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 348 438,27 грн. Посилаючись на ст.ст.1166, 1187, 1192 ЦК України, позивач просив суд відшкодувати збитки, заподіяні йому відповідачем. Окрім того, позивач просив направити судове доручення, оскільки відповідач є громадянином іншої країни. Щодо орієнтовного розрахунку судових витрат позивач зазначив, що витрати складаються з: витрат на переклад та нотаріальне завірення позовної заяви з додатками у розмірі 37 440 грн. та судовий збір у розмірі 3 485 грн.
Ухвалою суду від 29 березня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження, справа розглянута з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 29 травня 2024 року клопотання представника позивача - адвоката Ульянова І.М. про направлення судового доручення про вручення документів до компетентного суду Держави Італія - задоволено та постановлено направити компетентному суду Держави Італія судове доручення про вручення документів відповідачу ОСОБА_2 , який є громадянином Держави Італія.
28 березня 2025 року на адресу суду повернулись судове доручення разом із додатками до нього, без виконання.
Ухвалою суду від 15 квітня 2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки та призначено справу до судового розгляду в заочному порядку у судовому засіданні.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі. Додатково адвокат зазначив суду, що транспортний засіб «Кіа Forte», д.н.з. НОМЕР_1 , був застрахований в ТДВ «СК «Кредо», про що наявна відповідна інформація в МТСБ.
Стаття 7 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року підтверджує, що Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам Республіки.
У сфері правового захисту прав та законних інтересів італійських громадян в Україні та українських громадян в Італії основоположною для обох країн є Конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Італійською Республікою «Про правову допомогу у цивільних справах», ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 06 травня 1986 року, Президентом Італійської Республіки - 29 січня 1986 року (далі - Конвенція про правову допомогу).
Як зазначено в преамбулі Конвенції про правову допомогу метою її укладення є «обопільне бажання зміцнювати дружні зв'язки між народами Союзу Радянських Соціалістичних Республік (України) та Італійської Республіки, об'єднати зусилля у справі подальшого розвитку плідного співробітництва в галузі надання правової допомоги в цивільних справах».
Згідно з частиною першою статті 19 Конвенції про правову допомогу кожна із Договірних сторін визнає судові рішення, які вступили в законну силу, у цивільних (в тому числі сімейних) справах, а також вироки в частині, яка стосується відшкодування шкоди, спричиненої злочином, винесені на території іншої Договірної сторони компетентними судами відповідно до статті 24 цієї Конвенції.
За змістом пункту а) частини першої, пунктів а) і б) частини другої статті 24 Конвенції про правову допомогу суд Договірної сторони, на території якої було ухвалено рішення, вважається компетентним, якщо має місце одна з таких умов: на день пред'явлення позову відповідач має постійне місце проживання на території Договірної сторони. Однак у справах, які стосуються речових прав на нерухоме майно, компетентним вважається суд Договірної сторони, на території якої знаходиться таке майно, а у справах, які стосуються особистого статусу особи, - виключно суд Договірної сторони, громадянином якої на день пред'явлення позову була така особа.
З урахуванням того, що компетентному суду за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 було надіслано доручення, яке повернулось без виконання, повідомлення відповідача здійснювалось шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада». У зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, суд вирішує справу за наявними матеріалами; розгляд справи здійснено судом в заочному порядку.
Згідно ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Вислухавши доводи представника позивача, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з наступним.
Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Нормою ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 20.01.2023 року між ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем та ОСОБА_2 було укладено договір прокату автомобіля №МВВ-503 (а.с.на звороті 8-11) (далі - договір прокату).
Згідно з умовами договору прокату ФОП ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв з 100% передплатою з обов'язковим вчасним поверненням автомобіль «Kia Forte», номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску - 2016, колір - сірий, дійсна вартість ТЗ - 511 000 грн.
Згідно п.3.2 умов договору прокату, наймач несе повну матеріальну відповідальність за будь-який збиток, заподіяний автомобілю, комплектуючим, устаткуванню наймодавця, витрати на транспортування до СТО, компенсацію за зниження вартості автомобіля, а також суми неотриманого доходу впродовж всього часу, доки автомобіль не стане придатним до використання наймодавцем.
У матеріалах справи наявний Акт прийому-передачі автомобіля «Kia Forte», номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску - 2016, колір - сірий (а.с.80).
Відповідно до п.5.1 договору прокату автомобіля №МВВ-503 від 20.01.2023 року, розмір збитку, що підлягає компенсації наймачем наймодавцю оцінюється на СТО наймодавця за її розцінками або за розрахунком наймача незалежним експертом.
Встановлено, що пошкодження автомобіля було допущено відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Так, згідно постанови Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11 травня 2023 року по справі №204/4266/23, 17.02.2023 року о 12.40 годині водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «KIA», номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг вул.Камчатська-вул.Щепкіна у м.Дніпро, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено», не надав дорогу та скоїв зіткнення з автомобілем «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, автомобілі отримали механічні пошкодження. Таким чином, водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. 16.11, п.2.2. розділу 33 Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_3 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді накладення штрафу у розмірі 850 грн. на користь держави (а.с.76). Постанова набрала законної сили 23.05.2023 року.
Згідно з вимогами ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, вина відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлена вище наведеною постановою та в силу ч. 4 ст. ст. 82 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню.
Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 убачається, що власником транспортного засобу «KIA», номерний знак НОМЕР_1 , значиться ОСОБА_6 (а.с.12-13).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована в ТДВ «СК «Кредо», транспортний засіб «Кіа Forte», д.н.з. НОМЕР_1 , був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується даними з Централізованої бази даних МТСБУ https://mtsbu.ua/
Матеріали справи не містять відомостей про те, що власник транспортного засобу «Кіа Forte», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 звертався до страхової компанії та подавав заяву про виплату страхового відшкодування, або ОСОБА_1 ТДВ «СК «Кредо» відмовила у виплаті страхового відшкодування. Таких доказів матеріали справи не містять.
Відповідно до висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №166/03-23 від 21 березня 2023 року, що проведено СОД ФОП ОСОБА_5 , вартість матеріального збитку завданого автомобілю «Кіа Forte», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 348 438,27 грн. (а.с.96-112).
Вартість послуг суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , за складання вказаного звіту матеріали справи не містять, копія квитанції до прибуткового касового ордеру, відсутня.
В матеріалах справи наявна квитанція за послуги перекладу від 21.03.2024 на суму 37 440,00 грн. (а.с.165).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відтак, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд не може виходити за межі позовних вимог, а правом визначати предмет, підстави та відповідачів за пред'явленим позовом наділений лише позивач (статті 13, 43, 49, 175 ЦПК України).
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).
Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно із статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Отже, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент ДТП або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до частини другої статті 1187 цього Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Тобто, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Як свідчать матеріали справи, 20 січня 2023 року між власником пошкодженого транспортного засобу марки «Кіа Forte», д.н.з. НОМЕР_1 , ФОП ОСОБА_1 було укладено договір, за умовами якого позивач надав відповідачу у володіння автомобіль, а останній зобов'язався оплатити надані послуги.
Крім цього, між вказаними особами підписано акт приймання-передачі у володіння та управління (розпорядження) транспортного засобу «Kia Forte», номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску - 2016, колір - сірий (а.с.80), на підставі договору (а.с. 80).
Положеннями статті 397 ЦК України визначено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
За статтею 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння.
Згідно вимог статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
За таких обставин, у позивача наявне право вимоги в межах заявлених позовних вимог, оскільки під час розгляду справи було встановлено, що відповідач у момент ДТП був правомірним володільцем пошкодженого транспортного засобу з вини якого сталася ДТП.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд України, висловивши свою правову позицію у постанові від 3 грудня 2014 року, справа № 6-183цс14.
Оскільки винним у вчиненні ДТП, яка мала місце 17 лютого 2023 року, є відповідач, який керував автомобілем марки «Kia Forte», номерний знак НОМЕР_1 , що зазнав механічних пошкоджень, на законних підставах як тимчасовий володілець і користувач джерела підвищеної небезпеки, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на нього цивільно-правової відповідальності за завдану постійному володільцю цього транспортного засобу шкоду, яким є позивач, у розмірі, що дорівнює 221 038 грн. 27 коп. виходячи із розрахунку: 348 438,27 грн. (вартість матеріального збитку завданого автомобілю «Кіа Forte», д.н.з. НОМЕР_1 , згідно висновку СОД ФОП ОСОБА_5 а.с.96-112) - 127 400,00 грн. (сума, яку мала б сплатити ТДВ «СК «Кредо», де на момент ДТП був застрахований транспортний засіб «Кіа Forte», д.н.з. НОМЕР_1 та забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) = 221 038 грн. 27 коп.
У позовній заяви, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь усі судові витрати, однак матеріали справи не містять жодних доказів (квитанції, платіжного доручення, чеку, прибуткового касового ордеру тощо), які б свідчили про понесення саме стороною позивача витрат на оплату послуг експерта СОД ФОП ОСОБА_5 щодо оцінки пошкодженого колісного транспортного засобу, тому вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає.
В матеріалах справи наявна квитанція за послуги перекладу від 21.03.2024 на суму 37 440,00 грн., яка була сплачена позивачем, а тому, вимога позивача в цій частині підлягає частковому задоволенню пропорційному розміру задоволених позовних вимог і яка підтверджена належним доказом (а.с.165).
згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 1166, 1187, 1192 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 133, 137, 141, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму матеріального збитку у розмірі 221 038 (двісті двадцять одна тисяча тридцять вісім) грн. 27 (двадцять сім) коп.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 210 (дві тисячі двісті десять) грн. 38 (тридцять вісім) коп.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати, пов'язані з перекладом та нотаріальним завіренням позовної заяви з додатками у розмірі 23 750 (двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 75 (сімдесят п'ять) коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дата складення повного судового рішення 15.08.2025 року.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
Відповідач: ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 )
Суддя Н.В. Токар