14 серпня 2025 рокуСправа №160/16470/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» в особі представника Корольова В'ячеслава Валерійовича до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
05.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 04.06.2025 року через систему «Електронний суд» позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» в особі представника Корольова В'ячеслава Валерійовича до Львівської митниці, в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці №UA209000/2025/000187/2 від 23.05.2025 року про коригування митної вартості товарів за ВМД 25UA209190012796U1.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів, в якому митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірним, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.
26.06.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника Львівської митниці надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив наступне. Під час здійснення митного оформлення за митною декларацією від 23.05.2025 №25UA209190012796U1 (далі - МД) було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена; - одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товару відповідно до вимог ч.2 ст.53 МКУ є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Поставка товару здійснювалась на підставі Контракту № TRI-2612 від 26.12.2024, що укладений між Triangle Tyre Co.Ltd (Продавець) та ТОВ «ТІМ» (Покупець) (надалі - Контракт ЗЕД). Насамперед слід зауважити, що відповідно до графи 44 ЕМД від 23.05.2025 №25UA209190012796U1 Контракт ЗЕД визначено декларантом під кодом 4104, який згідно з Класифікатором документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», є зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару. Однак заявлені відомості про виробника товару TRIANGLE TYRE CO., LTD та торгівельну марку Triangle не підтверджуються товарно-супровідними документами. Зазначене може свідчити про недостовірність декларування таких відомостей. Відповідно до п.1. Контракту ЗЕД, Продавець продасть, а Покупець купить на умовах FOB Qingdao, Китай (відповідно до Інкотермс 2010) шини вантажні, що надалі іменуються «Товар», в асортименті та кількостях, зазначених у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Подана до митного оформлення Специфікація №2 від 21.02.2025, видана на суму 725 685,09 дол.США, передбачає 100% передоплату. Специфікація №2-13 - MSKU9895290 від 22.03.2025, видана на суму 31 198,00 дол.США, також передбачає 100% передоплату (сума даної поставки). Відповідно до п.3 Контракту ЗЕД, орієнтовна сума контракту становить 15 000 000 дол.США. При цьому, платіжна інструкція в іноземній валюті №19 від 10.03.2025 видана на суму 240 000 дол.США, а в графі 70 «Призначення платежу» міститься посилання на Специфікацію №2 від 21.02.2025. Відтак, вказане ставить під сумнів приналежність платіжного документу до конкретної поставки партії товару. На платіжній інструкції в іноземній валюті № 19 від 10.03.2025, поданій до митного оформлення, такий реквізит відсутній, що не дозволяє його розглядати як належний документ для підтвердження митної вартості. Отже, таке не дає можливості ідентифікувати оплату за оцінювані товари, а отже, - декларантом документально не підтверджено відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар. Специфікація є невід'ємною частиною Контракту ЗЕД. При цьому, подана Специфікація №2-13 - MSKU9895290 від 22.03.2025 підписана тільки стороною продавця. Отже, відповідно до п.1.2 Контракту ЗЕД наявна в Специфікації цінова інформація про товар не може розглядатись як дійсна. Відповідно до наданих документів продавець поставляє товар на умовах «FOB QINGDAO». Відповідно до Incoterms 2020 термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження) який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. Як випливає з положень 2.1.8 та 2.2.8 Договору № Х191124-120 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 19.11.2024, таким Договором передбачена наявність Заявки Замовника. Проте, такий документ до митного оформлення наданий не був. Окрім цього, як вбачається із інформаційної системи «searates», товар вибув з порту QINGDAO - 21.03.2025. При цьому, єдиними документами, що стосуються морського перевезення відповідної партії є рахунок на оплату є рахунок на оплату №1754 від 19.05.2025 та довідка про транспортні витрати №19.05/25-17 від 19.05.2025. До того ж, незрозумілим є той факт, який документ конкретизував умови надання транспортно-експедиторських послуг в проміжку двох місяців, оскільки зазначені вище документи видані постфактум надання відповідних послуг. Договір ТЕО не конкретизував такі послуги. Натомість, в такому зазначено лише базові умови, що притаманні для такого роду документів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Ненадання декларантом до митного оформлення акту виконаних робіт, визначеного п.2.2.12 Договору №Х191124-120 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 19.11.2024, не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих послуг. Відповідно до ст.5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956), вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складені вантажна накладна. При цьому, в наданій до митного оформлення CMR №5290 від 19.05.2025, в графі 22 «підпис та штамп відправника» не проставлено жодних відміток відправника товару, тобто, відсутні підпис та печатка такої особи. Щодо митної декларації країни відправлення №420420250000087544 від 24.03.2025, слід відмітити, що відповідна декларація країни відправлення не містить відміток митних органів країни відправлення. При перевірці митної декларації країни відправлення із застосуванням технічних засобів унікальний електронний ідентифікатор (штрих-код) не перетворюється на візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту та верифікації. Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відтак, відповідно до ст. 53 МКУ декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом не надано документів. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №25UA100110520870U4 від 28.01.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (шини….) становить 3,015680 дол. США/кг. Коригування на умови поставки, розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося. Сума донарахованих митних платежів по оскаржуваному рішенню про коригування митної вартості становить 112724,02 грн. позивач наводить спростування тим розбіжностям, які не були наведені в гр.33 оскаржуваного рішення, зокрема зазначивши: «у п.5 контракту від №TRI-2612 від 26.12.2024 йдеться про наявність пакування та маркування. Відомостей щодо включення вартості пакування та маркування, яка є складовою митної вартості товару, не надано» оминаючи фактичні обставини справи. Позивач зазначає: «Тобто у положенні пункту 2 частини другої статті 52 МКУ робиться наголос не на самому обов'язку надавати відомості, а на тому, якими мають бути ці відомості. А сам обов'язок подання відомостей закріплений у частині першій статті 53 МКУ. При цьому факт подання документів разом із митною декларацією є підставою для застосування правових наслідків презумпції автоматичного визнання митної вартості». Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ст. 58 МК України). Відсутність у декларанта документів, у яких визначено відомості про складові митної вартості не означає автоматичного застосування методу визначення митної вартості за ціною договору та обов'язку митного органу прийняти заявлену митну вартість на підставі документів, які є у наявності декларанта, оскільки це суперечитиме нормі ст. 58 МК України. В даному випадку слід зазначити, що посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією №25UA209190012796U1 і на підставі цього встановили невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. позивачем не враховано, що відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Декларант або уповноважена особа зобов'язані надавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МКУ). По-перше, за результатами опрацювання поданих декларантом до митного оформлення документів поданих разом з митною декларацією встановлено. Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товару відповідно до вимог ч.2 ст.53 МКУ є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Поставка товару здійснювалась на підставі Контракту №TRI-2612 від 26.12.2024, що укладений між Triangle Tyre Co.Ltd (Продавець) та ТОВ «ТІМ» (Покупець) (надалі - Контракт ЗЕД). Насамперед слід зауважити, що відповідно до графи 44 ЕМД від 23.05.2025 №25UA209190012796U1 Контракт ЗЕД визначено декларантом під кодом 4104, який згідно з Класифікатором документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», є зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару. Однак заявлені відомості про виробника товару TRIANGLE TYRE CO., LTD та торгівельну марку Triangle не підтверджуються товарно-супровідними документами. Зазначене може свідчити про недостовірність декларування таких відомостей. Відповідно до п.1. Контракту ЗЕД, Продавець продасть, а Покупець купить на умовах FOB Qingdao, Китай (відповідно до Інкотермс 2010) шини вантажні, що надалі іменуються «Товар», в асортименті та кількостях, зазначених у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Подана до митного оформлення Специфікація №2 від 21.02.2025, видана на суму 725 685,09 дол.США, передбачає 100% передоплату. Специфікація №2-13 - MSKU9895290 від 22.03.2025, видана на суму 31 198,00 дол.США, також передбачає 100% передоплату (сума даної поставки). Відповідно до п.3 Контракту ЗЕД, орієнтовна сума контракту становить 15 000 000 дол.США. При цьому, платіжна інструкція в іноземній валюті №19 від 10.03.2025 видана на суму 240 000 дол.США, а в графі 70 «Призначення платежу» міститься посилання на Специфікацію №2 від 21.02.2025. Відтак, вказане ставить під сумнів приналежність платіжного документу до конкретної поставки партії товару. Відповідно до п. 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити, серед інших, такий обов'язковий реквізит як підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації. На платіжній інструкції в іноземній валюті № 19 від 10.03.2025, поданій до митного оформлення, такий реквізит відсутній, що не дозволяє його розглядати як належний документ для підтвердження митної вартості. Таке не дає можливості ідентифікувати оплату за оцінювані товари, а отже, - декларантом документально не підтверджено відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар. Специфікація є невід'ємною частиною Контракту ЗЕД. При цьому, подана Специфікація №2-13 - MSKU9895290 від 22.03.2025 підписана тільки стороною продавця. Отже, відповідно до п.1.2 Контракту ЗЕД наявна в Специфікації цінова інформація про товар не може розглядатись як дійсна. Відповідно до наданих документів продавець поставляє товар на умовах «FOB QINGDAO». Відповідно до Incoterms 2020 термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження) який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. Як випливає з положень 2.1.8 та 2.2.8 Договору № Х191124-120 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 19.11.2024, таким Договором передбачена наявність Заявки Замовника. Проте, такий документ до митного оформлення наданий не був. Окрім цього, як вбачається із інформаційної системи «searates», товар вибув з порту QINGDAO - 21.03.2025. При цьому, єдиними документами, що стосуються морського перевезення відповідної партії є рахунок на оплату є рахунок на оплату №1754 від 19.05.2025 та довідка про транспортні витрати №19.05/25-17 від 19.05.2025. Незрозумілим є той факт, який документ конкретизував умови надання транспортно-експедиторських послуг в проміжку двох місяців, оскільки означені документи видані постфактум надання відповідних послуг. Договір ТЕО не конкретизував такі послуги. Натомість, в такому зазначено лише базові умови, що притаманні для такого роду документів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердженн я витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Ненадання декларантом до митного оформлення акту виконаних робіт, визначеного п.2.2.12 Договору №Х191124-120 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 19.11.2024, не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих послуг. Відповідно до ст.5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956), вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складені вантажна накладна. При цьому, в наданій до митного оформлення CMR №5290 від 19.05.2025, в графі 22 «підпис та штамп відправника» не проставлено жодних відміток відправника товару, тобто, відсутні підпис та печатка такої особи. Щодо митної декларації країни відправлення №420420250000087544 від 24.03.2025, слід відмітити, що відповідна декларація країни відправлення не містить відміток митних органів країни відправлення. При перевірці митної декларації країни відправлення із застосуванням технічних засобів унікальний електронний ідентифікатор (штрих-код) не перетворюється на візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту та верифікації. По-друге, в даному випадку у разі наявності додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту), банківські платіжні документи та транспортні (перевізні) документи є тими документами, що мали би містити дані щодо складових вартості товару, подання яких є передбачене п.п.2,4,6 ч.2 ст. 53 Митного кодексу України. Отже, основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі та містять розбіжності, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21статті 58 Митного кодексу. Числове значення заявленої митної вартості перевірити в даному випадку не можливо. Тому, вимога митного органу про надання додаткових документів була скерована у зв'язку із наявністю підстав, визначених ч.3 ст.53 МК України. Витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв'язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов'язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об'єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак, позивач не надав повний перелік витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості. Позивач стверджує: «У свою чергу декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено митним органом». В той же час, обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Таким чином, у зв'язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, не наданням декларантом належних додаткових документів, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару №UA209000/2025/000187/2 від 23.05.2025, відповідно до якого митну вартість скориговано на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 2(ґ) відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України». Отже, документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані ТзОВ «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню. Таким чином, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
30.06.2025 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про те, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2025 року зазначена вище справа розподілена та 06.06.2025 року передана судді Пруднику С.В.
10.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до прямого контракту №TRI-2612 від 26.12.2024 (далі - Контракт), укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» а TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) та укладеної до нього Специфікацій № 2, інвойсу №12252000788-2 від 22.03.2025р. на суму 211 141,33 доларів США та специфікації №2-13 до інвойсу №12252000788-2 від 22.03.2025р. на митну територію України завезений товар - шини загальною кількістю 190 шт. на загальну суму 31 198,00 доларів США (далі - Товар).
23.05.2025 позивач надав відповідачу декларацію 25UA209190012796U1, в якій самостійно, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, визначив митну вартість товарів - 1 446 675,02 грн.
23.05.2025 декларантом отримано повідомлення митниці (ідентифікатор повідомлення 9a6046d7-4ee4-41a9-a288-60b953570a80) відповідно до якого позивачу слід було надати за наявності додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:
- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
А в разі їх відсутності:
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
У відповідь на дане повідомлення позивачем було надано відповідь за вих. №23/05-2025-1 від 23.05.2025.
В завершенні позивач просив завершити митне оформлення товарів на підставі ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України.
23.05.2025 позивачем було отримано рішення №UA209000/2025/000187/2 від 23.05.2025р. Львівської митниці про коригування митної вартості товарів за ВМД 25UA209190012796U1.
В тексті рішення відповідач зазначив, що за результатами проведеного опрацювання виявлено розбіжності та відсутність належних документів, що підтверджують всі складові митної вартості. Як підсумок зазначено наступне. Відповідно до ст. 53 МКУ декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом не надано документів. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №25UA100110520870U4 від 28.01.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (шини….) становить 3,015680 дол. США/кг. Коригування на умови поставки, розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося. На підставі вищевикладеного митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товару.
На виконання даного рішення митного органу позивачем 23.05.2025р. було подано митну декларацію 25UA209190012840U1 з відкоригованою (збільшеною) митною вартістю товару, в результаті чого позивач сплатив збільшений розмір ввізного мита - на 27 784,09 грн. та відповідно ПДВ - на 84 939,93 грн. А всього загалом на 112 724,02 грн. (графа 47 митної декларації).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.
При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтями 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічне тлумачення зазначених правових норм висловлене Верховним судом в правовій позиції, сформованій та висловленій у постановах: по справі № 21-127а15 від 31.03.2015, по справі №815/4477/15 від 21 січня 2020 року, по справі №813/1350/14 від 14 січня 2020 року, по справі №160/8775/18 від 18 грудня 2019 року, по справі №804/2957/17 від 12 грудня 2019 року, по справі №814/2602/15 від 14 листопада 2019 року.
Щодо пакування та маркування товару.
В оскаржуваному рішенні митний орган зазначив: «у п.5 контракту від №TRI-2612 від 26.12.2024 йдеться про наявність пакування та маркування. Відомостей щодо включення вартості пакування та маркування, яка є складовою митної вартості товару, не надано».
З цього приводу суд зазначає наступне.
Контрактом №TRI-2612 від 26.12.2024 не передбачено виокремлення вартості пакування та маркування від загальної вартості предмету контракту, отже вартість пакування та маркування входить до загальної вартості товару, що декларується.
Загальна вартість зазначена у митній декларації у графі 22.
Щодо численних зауважень митного органу стосовно оплати товару.
Так, в рішенні митний орган неодноразово стверджує, що декларантом не підтверджено оплату товару. Не надано всі специфікації, на які є посилання в платіжних інструкціях.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Так згідно умов Контракту, оплата за Товар проводиться на умовах 100% оплати.
Враховуючи специфіку взаємовідносин між ТОВ «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» як покупцем і TRIANGLE TYRE CO. LTD як виробником і продавцем шин, враховуючи особливості логістики шин, вже тривалий час напрацювалися умови за якими поставка, тобто формування партії товару яка завантажується виключно в контейнери призначені для морського перевезення, відбувається із групи замовлень, що оформлюються сторонами Контракту відповідними специфікаціями. А враховуючи виробничий процес, відвантаження із заводу шин не можливе у чіткій відповідності до специфікації, так як у виробника є питання по складам, наявності та логістиці. Вже по факту готовності замовленого товару формується інвойс, товарні позиції в якому були передбачені в різних специфікаціях, тож і при оплаті в призначенні платежу може зазначатися декілька специфікацій.
Крім того, митна декларація формується на кожен окремий контейнер, а один контейнер не відповідає всьому замовленню і партії відповідно, а є лише його частиною.
Для економічної доцільності перевезення та економії коштів контейнер завантажується максимально - відповідно в ньому знаходяться шини замовлені згідно різних специфікацій.
Відповідно до приписів ст. 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов'язковим.
Отже на момент митного оформлення товару декларант не був зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.
Щодо експедиторської винагороди та експедиторського обслуговування.
В рішенні митний орган також зазначив: «рахунок на оплату від 19.05.2025 №1754 містить відомості щодо експедиторської винагороди на території України. Разом з тим, відомості щодо експедиторської винагороди за межами України в рахунку відсутні. Експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту. Виникає питання щодо документального підтвердження зазначених відомостей. Документів, які б підтвердили безпосередньо вартість та критерій розподілу даної винагороди на до/після кордону України, не надано».
З цього приводу суд зазначає наступне.
Розмежування послуг та їх оплата в межах договору №Х191124-120 від 19.11.2024р на транспортно-експедиторське обслуговування є питанням, що стосується сторін договору.
Втручання митного органу у приватно-правові відносини сторін договору є виходом за межі повноважень митного органу.
Щодо числових показників транспортно-експедиторських послуг.
Надання транспортно-експедиторських послуг здійснює ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС». Водночас ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС», відповідно до договору №Х191124-120 від 19.11.2024р, має право укладати договори з іншими підприємствами в межах здійснення своїх зобов'язань перед ТОВ «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ». Розрахунки між ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» та третіми особами є приватно-правовими відносинами та стосуються сторін договору. Обставини розрахунків між ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» та третіми особами декларанту невідомі, проте вони жодним чином не впливають на числові показники митної вартості товару, що розмитнювався, оскільки всі витрати ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» виклав у рахунку, що був наданий до попередньої декларації відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.
Загалом за результатами процедури консультації вбачається суто формальний підхід митного органу до митної процедури, що межує із надмірним формалізмом та зводиться до створення штучних підстав для завищення митної вартості товарів.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що зазначене рішення прийнято митним органом всупереч чинному законодавству в сфері митної справи, а саме не взято до уваги докази, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митний орган неправомірно акцентував увагу на другорядних документах (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України), які можуть застосовуватися лише після обґрунтування недостатності першорядних документів (ч. 2 cт. 53 Митного кодексу України), чого митним органом зроблено не було).
Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Згідно з ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення Львівської митниці №UA209000/2025/000187/2 від 23.05.2025 року про коригування митної вартості товарів за ВМД 25UA209190012796U1 - є протиправним та належить до скасування.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2422,40 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2422,40 грн. підлягає стягненню з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» в особі представника Корольова В'ячеслава Валерійовича до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці №UA209000/2025/000187/2 від 23.05.2025 року про коригування митної вартості товарів за ВМД 25UA209190012796U1.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 45589470) за рахунок бюджетних Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник