14 серпня 2025 рокуСправа №160/17705/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" в особі представника Гусак Юлії Вікторівни до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
17.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 17.06.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" в особі представника Гусак Юлії Вікторівни до Одеської митниці, в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-“А», код ЄДРПОУ 44005631) про коригування митної вартості товарів від 27.03.2025 р. № UA500500/2025/000155/1;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-“А» код ЄДРПОУ 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.03.2025 р. № UA500500/2025/000254.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів, в якому митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірним, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.
08.07.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив наступне. Як свідчать фактичні обставини справи, декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №25UA500500009763U5 від 26.03.2025, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», а саме в том числі: Товар №1.Взуття на підошві з пластмаси та верхом з текстильних матеріалів:- арт.BNS24629 Кросівки чоловічі - 8568 пар. Торговельна марка: нема даних. Виробник: NINGBO YOUQI IMP. AND EXP. CO., LTD. Країна виробництва: CN. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 25UA500500009763U5 від 26.03.2025 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД. Пакувальний лист (Packing list) б/н від 10.12.2024 Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №40417911 від 10.12.2024 Коносамент (Bill of lading) №BW24120457 від 31.12.2024 Автотранспортна накладна (Road consignment note) №3287 від 25.03.2025 Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №40417911 від 10.12.2024 Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №ТФ3 від 26.03.2025 Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №ТФ4 від 26.03.2025 Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №ТФ5 від 26.03.2025 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №10 від 10.12.2024 Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №3857-NY/CN від 06.11.2023. Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. 27.03.2025 представником ТОВ "АТБ-маркет" надіслано комерційну пропозицію від 03.12.2024, копію митної декларації країни відправлення, прайс-лист від 30.11.2024, swift, договір №88189 від 09.04.2019 та лист ТОВ "АТБ-маркет" від 27.03.2025 №2703/1 щодо направлених документів і неможливості надання інших документів для підтвердження заявленої митної вартості. За результатами опрацювання додатково наданих документів встановлено, що надана копія експортної декларації країни відправлення надана на іноземній мові, без належного передбаченого законодавством з питань митної справи перекладу, що унеможливлює її належну перевірку. Декларантом також не надано на вимогу митного органу висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; наданий додатково прайс-лист не містить кінцевої дати, у зв'язку з чим не можна прийти до однозначного висновку про його дійсність (можливо видавася новий прайс-лист). Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано. Пунктами 1, 2, 3 частини 6 статті 54 МКУ встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 25UA500500009763U5 від 26.03.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Частинами 1, 2 ст. 64 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Отже, у відношенні товарів застосували резервний метод (метод 2 ґ). За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: товар 1 - становить 6.85 USD/пар (МД від 05.03.2025 № UA500580/2025/1718) ніж заявлено декларантом 4.91 USD/пар. За основу для коригування митної вартості товару використано митне оформлення товарів, ввезених на митну територію України у наближений до митного оформлення час. У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 МКУ Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000155/1 від 27.03.2025. Рішення про коригування митної вартості № UA500500/2025/000155/1 від 27.03.2025 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Пунктом 2 частини 6 статті 54 МКУ передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до статті 256 МКУ відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Отже, та положення частини 6 статті 54, статті 256 МКУ, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000254 від 27.03.2025 та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Частиною 7 статті 55 МКУ визначено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) №25UA500500009869U7 від 27.03.2025 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 220 454,14 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу. Згідно з частиною 8 статті 55 МКУ протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Частиною 9 статті 55 МКУ передбачено, що у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2025/000155/1 від 27.03.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000254 від 27.03.2025 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «АТБ-МАРКЕТ».
17.07.2025 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-МАРКЕТ» до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про те, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.
21.07.2025 року від представника Одеської митниці до суду надійшло заперечення щодо відповіді на відзив, в якому представником відповідача висловлена правова позиція аналогічна правовій позиції у відзиві на позовну заяву.
31.07.2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про стягнення з відповідача судових витрат га професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи, в якій представник просить суд стягнути із Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21 А, ЄДРПОУ: 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань цього суб'єкта владних повноважень витрати на професійну правничу допомогу, пов'язану із розглядом справи №160/17705/25 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді в сумі 10 000 грн. (десять тисяч гривень). В обґрунтування даної заяви представником позивача зазначено про наступне. 08.02.2019 р. між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Альянс» було укладено Договір № 08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги, що міститься у матеріалах справи. Адвокатське об'єднання «Альянс» (код ЄДРПОУ 42757083) є однією із форм здійснення адвокатської діяльності, що передбачено ч.3 ст. 4 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до п.1.1. Договору, за цим договором Об'єднання зобов'язується надавати Клієнту правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі, а Клієнт зобов'язується приймати та оплачувати надану Об'єднанням правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі. Відповідно до п. 3.1. Договору, за надання Об'єднанням правової (правничої) допомоги за цим договором Клієнт щомісячно сплачує Об'єднанню гонорар, розмір якого визначається за згодою сторін залежно від обсягу правової (правничої) допомоги, наданої Об'єднанням клієнту у звітному місяці та зазначається в акті здавання-приймання наданих послуг за звітний місяць, підписаному обома сторонами. Відповідно до п. 3.2. Договору, Гонорар сплачується клієнтом Об'єднанню щомісячно не пізніше 07 (сьомого) числа місяця, наступного за кожним звітним місяцем, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Об'єднання, зазначений у наданому об'єднанням рахунку на сплату гонорару. Відповідно до умов укладеного договору № 08/02-19/1 від 08.02.2019 р., сторонами була укладена Додаткова угода № 01/05/25 від 01.05.2025 року до Договору, згідно п. 1 якої: «Клієнт доручає, а Об'єднання приймає на себе зобов'язання надати правову (правничу) допомогу (далі - Послуги), яка (-і) передбачена (-і) п. п. 1.1 та 1.2 Договору про надання правової допомоги № 08/02-19/1 від «08» лютого 2019 року, у судовій справі між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (надалі - Позивач) та Одеською митницею, код ЄДРПОУ: 44005631 (надалі - Відповідач), про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 27.03.2025 року №UA500500/2025/000155/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації від 27.03.2025 р. № UA500500/2025/000254». Згідно п. 2 даної Додаткової угоди: «за надання правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції (Дніпропетровському окружному адміністративному суді) - 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 1 666,67 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят шість гривень 67 копійок); відповідна вартість послуг (гонорар) включає в себе повне супроводження справи в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, та є незмінною (фіксованою) незалежно від кількості судових засідань, витраченого часу на підготовку всіх необхідних процесуальних документів, кількості підготовлених процесуальних документів, транспортних та інших витрат Об'єднання, пов'язаних з наданням правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції. Згідно п. 4 Даної додаткової угоди: «Після надання Об'єднанням Послуг у судах кожної із судових інстанцій Сторони підписують Протокол про виконання робіт (надання послуг) в якому зазначають номер справи та вартість Послуг. У випадку підписання Протоколу про виконання робіт (надання послуг), Сторони визнають, що Послуги надані Об'єднанням у повному обсязі, Сторони не мають жодних претензій та зауважень з приводу наданих Об'єднанням Послуг». Керуючись наведеними умовами договору та додаткової угоди, «30» липня 2025 року сторони уклали протокол № 30/07/25, яким підтвердили повне надання послуг у Дніпропетровському окружному адміністративному суді у справі № 160/17705/25 на суму 10 000 грн. Вказана сума є витратами ТОВ «АТБ - МАРКЕТ», пов'язаними із розглядом справи №160/17705/25. Відповідно до норм КАСУ вказані витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Відповідно до п. 3 Протоколу № 30/07/25 від «30» липня 2025 року: «зазначена вартість послуг вже врахована та включена в загальний розмір вартості послуг, що були прийняті та (або) підлягають прийняттю за актами здавання - приймання послуг у відповідних періодах». Отже, сума 10 000 грн. входить в суму послуг за червень 2025 року. Акт за червень - це Акт здавання- приймання наданих послуг б/н від 30.06.2025 р. на суму 1 242 000,00 грн. Доказом оплати послуг за червень 2025 року є платіжна інструкція № 204046 від 04.07.2025 р. на суму 900 000,00 грн. та № 351755 від 18.07.2025 р. на суму 242 000,00 грн.
04.08.2025 року від представника відповідача до суду надійшло заперечення на клопотання про компенсацію судових витрат, в обґрунтування якого представником зазначено наступне. гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. становить 3,3 прожиткові мінімуми на працездатних осіб з 1 квітня 2025 року, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 208,33 годин роботи. Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, враховуючи те, що дана справа розглядалась судом у письмовому проваджені, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності. Відтак, представник відповідача просить суд зменшити ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» витрати на професійну правничу допомогу.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2025 зазначена вище справа розподілена та 18.06.2025 року передана судді Пруднику С.В.
23.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду.
10.07.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання представника Одеської митниці Соколовської Анастасії Олександрівни про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 26.03.2025 р. товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (надалі - «позивач») надало до Одеської митниці (надалі - «відповідач») митну декларацію №25UA500500009763U5, зокрема, на наступний товар:
- Товар № 1 Взуття на підошві з пластмаси та верхом з текстильних матеріалів: -арт. BNS24629 Кросівки чоловічі - 8 568 пар. Торговельна марка: нема даних. Виробник: NINGBO YOUQI IMP. AND EXP. CO. , LTD. Країна виробництва: CN.
Код 6404199000.
Митна вартість цього товару, заявленого до митного оформлення, становить 1 754 978,84 грн. (42 090,97 дол. США), що складається з ціни товару за контрактом та витрат на транспортування і страхування. Ця вартість була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).
Для митного оформлення позивачем були подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України, а саме:
№ з/п Найменування документа, передбаченого ч. 2 ст. 53 МК України Найменування документа за митною декларацією, його дата та номер (за наявності)
Код документа
1.
декларація митної вартості Декларація митної вартості 1401
2.
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності № 3857-NY/CN від 06.11.2023 р. 4104
Специфікація № 10 від 10.12.2024 р. 4103
3.
рахунок-фактура (інвойс) № 40417911 від 10.12.2024 р. 0380
4.
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару 3001
5.
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару Інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не подавалися.
6.
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів
Автотранспортна накладна № 3287 від 25.03.2025 р. 0730
Рахунок № ТФ3 від 26.03.2025 р. 3007
Рахунок № ТФ4 від 26.03.2025 р. 3007
Рахунок № ТФ5 від 26.03.2025 р. 3007
Коносамент № BW24120457 від 31.12.2024 р. 0705
7.
копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню копія імпортної ліцензії не надавалася - імпорт товару не підлягає ліцензуванню
8.
якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Додатково разом з митною декларацією надавалися наступні документи:
- пакувальний лист б/н від 10.12.2024 р.;
- декларація про походження товару № 40417911 від 10.12.2024 р.
26.03.2025 р. відповідач, за відсутності на те правових підстав, визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, без будь-якого належного правового обґрунтування, направив позивачу повідомлення наступного змісту (ідентифікатор повідомлення 420f4fd6-2720-4f6c-a68f-520fb3b27909):
«Повідомлення від митниці декларанту. РОЗДІЛ ІІІ. МИТНА ВАРТІСТЬ ТОВАРІВ ТА МЕТОДИ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ, глави 8, 9, ст.49-64 МКУ, наказ Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», інші нормативно-правові акти з питань митної справи. Згідно частини 5 статті 54 Митного кодексу України (далі - МКУ) митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МКУ додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 1 ст. 337 Митного кодексу (далі - Кодекс) перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Кодексом. Згідно п.2 ст.52 МКУ декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Так у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: 1) Розділом 4 пунктом 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 06.11.2023 № 3857- YP/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, яка до митного оформлення не надавалася. 2) В рахунках на оплату транспортно - експедиційних послуг від 26.03.2025 № TФ3 та № ТФ4, № ТФ5 вказаний договір № 88190 від 09.04.2019, який не надавався до митного оформлення. 2) У долученому коносаменті до митної декларації від 31.12.2024 № BW24120457 зазначено судно «MSC FEBE 451W», але в поданій до митного оформлення митній декларацій в графі 21 «транспортний засіб на кордоні» вказано судно «HARRISON», в рахунках на оплату транспортно - експедиційних послуг від 26.03.2025 № TФ3 та № ТФ4, № ТФ5 не вказано вантажно -розвантажувальні роботи в процесі перевантаження на судно, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складової митної вартості товару.
Митним органом відповідно до п.5 ст. 54, частини 3 статті 53 МКУ декларанта було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) виписку з бухгалтерської документації;
2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
4) копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст.254 МКУ).
У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларанту або уповноваженій ним особі було запропоновано за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
У відповідь на повідомлення відповідача позивач листом від 27.03.2025 р. № 2703/1 надав відповідачу пояснення щодо зауважень, які виникли у відповідача до поданих документів, а також:
- Банківські платіжні документи: swift № б/н від 21.02.2025 р.;
- Копію прайс-листа виробника товару б/н від 30.11.2024 р.;
- Копію комерційної пропозиції б/н від 03.12.2024 р.;
- Копію митної декларації країни відправлення № 310120240514492084 від 28.12.2024 р.
- Копію договору транспортного експедирування № 88190 від 09.04.2019 р.
укладеного між ТОВ «АТБ - МАРКЕТ» та ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ»;
- Копію заявки на перевезення вантажу морським транспортом №86754/330869_6 від 31.12.2024 р.
При цьому, відповідно до положень ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України позивач протягом 80 днів з дня випуску Товару надав відповідачу разом із заявою за вих. №ВІЗ-2025-0039 від 16.05.2025 р.: копію виписки з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2 на 02.05.2025 р.); копію swift від 21.02.2025 р., що підтверджує оплату товару; експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-551/4 від 06.05.2025 р.; копію митної декларації країни відправлення № 310120240514492084 від 28.12.2024 р.; повторно прайс-лист виробника товару б/н від 30.11.2024 р. (копія); копію комерційної пропозиції від 03.12.2024 р.; банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжні інструкції № 383347, № 383330, № 383320 від 09.04.2025 р. (копії); акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТФ3, № ТФ4, № ТФ5 від 26.03.2025 р. від ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" до Договору транспортного експедирування № 88190 від 09.04.2019 р. (копії); рахунки на оплату транспортних послуг № TФ3, № ТФ4, № ТФ5 від 26.03.2025 р. копію договору транспортного експедирування № 88190 від 09.04.2019 р. укладеного між ТОВ «АТБ - МАРКЕТ» та ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ»; копію заявки на перевезення вантажу морським транспортом № 86754/330869_6 від 31.12.2024 р.; копію платіжного доручення в іноземній валюті № 669 від 20.02.2025 р.
27.03.2025 р. відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2025/000155/1, і, в результаті такого незаконного коригування сума переплати митних платежів склала 220 454,14 грн.
Так, відповідач повідомив, що митна вартість по товару:
- № 1 Взуття на підошві з пластмаси та верхом з текстильних матеріалів: - арт. BNS24629 Кросівки чоловічі - 8 568 пар. Торговельна марка: нема даних. Виробник: NINGBO YOUQI IMP. AND EXP. CO. , LTD. Країна виробництва: CN. Код 6404199000 - скоригована за резервним 6-им методом і визначена на рівні 6,8500 дол. США за одиницю.
Через дане рішення 27.03.2025 р. відповідачем було направлено позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000254.
Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України).
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України).
Частиною 1 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
В рішенні № UA500500/2025/000155/1 відповідачем зазначені підстави, у зв'язку з якими відповідачем відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та проведено коригування митної вартості товару.
Проте, жодна із вказаних у рішенні № UA500500/2025/000155/1 підстав не відповідає випадкам, встановленим ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, які надають митному органу право на проведення коригування митної вартості, що підтверджується нижченаведеним.
Щодо зазначеної митним органом підстави: «1) Розділом 4 пунктом 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 06.11.2023 № 3857-YP/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, яка до митного оформлення не надавалася».
З цього приводу необхідно зазначити наступне.
Позивач разом з листом від 27.03.2025 р. за вих. № 2703/1 та разом із заявою на оскарження від 16.05.2025 р. за вих. № ВІЗ-2025-0039 надавав відповідачу копію митної декларації країни відправлення № 310120240514492084 від 28.12.2024 р.
Щодо перекладу митної декларації на українську мову, то суд зазначає наступне.
Статтею 254 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
51 Правилом Процедури Генеральної асамблеї ООН, до якої входить Україна, передбачено, що «арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська мови є офіційними та робочими мовами Генеральної Асамблеї, її комітетів та підкомітетів». Таким чином, декларант не повинен був надавати, а контролюючий орган витребувати переклади документів. митної декларації країни відправлення з китайської, оскільки митна декларація мала бути складена китайською мовою, тобто мовою міжнародного спілкування. Тому, вимоги надати переклад митного документу з китайської також є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо зазначеної митним органом підстави: «2) В рахунках на оплату транспортно - експедиційних послуг від 26.03.2025 № TФ3 та № ТФ4, № ТФ5 вказаний договір № 88190 від 09.04.2019, який не надавався до митного оформлення».
З цього приводу необхідно суд зазначає наступне.
Позивач разом з листом від 27.03.2025 р. за вих. № 2703/1 надавав відповідачу копію договору транспортного експедирування № 88190 від 09.04.2019 р., укладеного між ТОВ «АТБ - МАРКЕТ» та ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ».
Щодо зазначеної митним органом підстави: «3) У долученому коносаменті до митної декларації від 31.12.2024 № BW24120457 зазначено судно «MSC FEBE 451W», але в поданій до митного оформлення митній декларацій в графі 21 «транспортний засіб на кордоні» вказано судно «HARRISON», в рахунках на оплату транспортно - експедиційних послуг від 26.03.2025 № TФ3 та № ТФ4, № ТФ5 не вказано вантажно - розвантажувальні роботи в процесі перевантаження на судно, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складової митної вартості товару».
З цього приводу необхідно суд зазначає наступне.
Позивач в листі від 27.03.2025 р. за вих. № 2703/1 та в заяві на оскарження від 16.05.2025 р. за вих. № ВІЗ-2025-0039 пояснював відповідачу, що зазначене в коносаменті № BW24120457 від 31.12.2024 р. судно «MSC FEBE 451W» є великим океанським контейнеровозом, який не заходить у морський простір. Для доставки контейнера до порту в Одесі було використане фідерне судно «HARRISON», яке використовується для перевезення контейнерів між невеликими портами. В рахунках на оплату транспортно - експедиційних послуг від 26.03.2025 № TФ3, № ТФ4, № ТФ5 не вказано вантажно - розвантажувальні роботи в процесі перевантаження з океанського контейнеровоза на фідерне судно, оскільки це вже включено в складову вартості морського перевезення за маршрутом Нінгбо (Китай) - Чорноморськ (Україна) та морська лінія цю вартість не відокремлює. А отже є можливість перевірити правильність визначення складової митної вартості товару та суд вважає, що розбіжність відсутня.
Разом з листом № 2703/1 від 27.03.2025 р. до митного оформлення було надано копію заявки на перевезення № 86754/330869_6 від 31.12.2024 р. Крім цього, позивач при митному оформленні, а також разом із заявою на оскарження надавав відповідачу рахунки на оплату транспортних послуг, а саме: № ТФ3, № ТФ4 та № ТФ5 від 26.03.2025 р. Також разом із вищевказаною заявою надавалися акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТФ3, № ТФ4, № ТФ5 від 26.03.2025 р. від ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" до Договору транспортного експедирування № 88190 від 09.04.2019 р. та платіжні інструкції, що підтверджують оплату транспортних послуг: № 383347, № 383330, № 383320 від 09.04.2025р.
Таким чином, відповідач мав можливість визначити числові показники витрат на транспортні послуги.
Тому, всі необхідні документи були вчасно надані, і жодних розбіжностей в документах не було.
Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Суд звертає увагу, що розбіжності були відсутні, так само як і ознаки підробки або не всі відомості. Проте, декларант надав митному органу документи, згідно запиту, а саме:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається - жодних договорів із третіми особами не укладалося;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) - платежі третім особам на користь продавця не здійснювалися;
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) - оплата комісійних винагород не здійснювалася;
4) виписку з бухгалтерської документації - Картка рахунку: 63.2 на 02.05.2025 р. - надавалася разом із заявою від 16.05.2025 р. за вих. № ВІЗ-2025-0039;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів - жодних інших договорів, окрім договору на поставку, не укладалося;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару - прайс-лист б/н від 30.11.2024 р. від продавця оцінюваних товарів надавався разом із Листом № 2703/1 від 27.03.2025 р. та повторно разом із заявою від 16.05.2025 р. за вих. № ВІЗ-2025-0039;
7) копію митної декларації країни відправлення - надавалася експортна декларація № 310120240514492084 від 28.12.2024 р. разом із Листом №2703/1 від 27.03.2025 р. та повторно разом із заявою від 16.05.2025 р. за вих. № ВІЗ-2025-0039;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини - разом із заявою від 16.05.2025 р. за вих. № ВІЗ-2025-0040 було надано Експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-551/4 від 06.05.2025 р.
Враховуючи вищезазначене, а також враховуючи документи, які додатково надавалися, вважаємо, що складові митної вартості визначені вірно. Будь-які інші витрати зазначені у ч.10 ст. 58 МКУ покупцем понесені не були.
Відповідно до частини 3 ст. 55 Митного кодексу України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Наказом міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів, правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. У відповідності із зазначеним порядком, в графі 33 рішення «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалась митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту), а також перелік документів, що повинні підтвердити ті обставини, що викликали сумнів у достовірності наданої інформації.
У рішенні № № UA500500/2025/000155/1 відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, необґрунтовано визначення митної вартості товару за другорядними методами, за резервним методом.
У пункті 3.4 Листа ВАСУ від 13.03.2017 р. «Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 р.» Вищий адміністративний суд України зазначив, що варто зважити на таку вимогу до діяльності суб'єктів владних повноважень, як обов'язок діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України). Необхідність наводити обставини як підстави прийняття рішення, у тому числі зумовлена тим, що уможливлює контроль за таким рішенням, зокрема судовий контроль. При цьому обґрунтувати рішення, очевидно, означає не лише ствердити про наявність відповідних обставин, але й зазначити докази, які доводять їх наявність.
Отже, у ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.
Отже, суди повинні мати на увазі, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів».
Суд вважає за необхідне зазначити, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, застосування відповідачем коригування митної вартості є безпідставним.
Так, у рішенні № UA500500/2025/000155/1 відповідач зазначив наступне.
«В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) - за резервним методом. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим та становить: по товару № 1 - 6,85 USD/пару (МД від 05.03.2025. № UA500580/2025/1718), ніж заявлено декларантом 4,91 USD за пару».
Суд вважає, що у рішенні № UA500500/2025/000155/1 відповідач не конкретизував підстави незастосування попередніх методів. Загальні посилання на норми Митного кодексу України щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є належним обґрунтуванням прийнятого відповідачем рішення №UA500500/2025/000155/1. Відсутність в митниці інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами не є належною підставою для незастосування методів визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а відсутність у митниці необхідних документів не є належною підставою для незастосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів.
Отже, наведені у рішенні доводи відповідача не є належним обґрунтуванням для застосування резервного методу при визначенні митної вартості товару та доказом неможливості застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості відповідно до вимог Митного кодексу України.
За таких обставин митницею не дотримано вимоги щодо послідовності застосування методів визначення митної вартості та вимоги ст. 55 Митного кодексу України щодо змісту рішення про коригування митної вартості товару.
Також суд вважає за необхідно зазначити, що митний орган у рішенні про коригування митної вартості визначає митну вартість товарів з урахуванням рівнів митної вартості товару, раніше визначеної митним органом по товару № 1 за МД від 05.03.2025. №UA500580/2025/1718, але залишається невідомим, і в рішенні відсутня інформація, що за цією декларацією відбулося митне оформлення такого ж самого товару, з такими ж характеристиками, і що митна вартість цього товару не була відкоригована, коригування не оскаржувалося і немає рішення суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України позивачем протягом 80 днів з дня випуску товару до відповідача було надано заяву за вих. № ВІЗ-2025-0039 від 16.05.2025 р. щодо підтвердження митної вартості товару заявленої позивачем та про скасування рішення № UA500500/2025/000155/1 з поясненнями та наданням додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
За результатами розгляду додатково наданих позивачем документів, відповідач не знайшов підстав для скасування прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, про що повідомив позивача листом № 7.10-3/28-05-02/13/8095 від 26.05.2025 р.
Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Згідно з ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів 27.03.2025 р. № UA500500/2025/000155/1 та картка відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 27.03.2025 р. № UA500500/2025/000254 - є протиправними та належать до скасування.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 5068 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 5068 грн. підлягає стягненню з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 1000 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 640/2076/19 зазначено, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, безвідносно до наявності в матеріалах справи відповідних платіжних документів. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 і постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20.
В обґрунтування понесених витрат представником позивача подано до суду копію довіреності від 01.01.2025 року №01/01/25-ЮГ; копію договору №08/02-19/1 від 08.02.2019 року про надання правової (правничої) допомоги; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 14.04.2023 року (серія ДП №3633) відносно адвоката Гусак Юлія Вікторівни; копію акту здавання-приймання наданих послуг до договору №08/02-19/1 від 08.02.2019 року про надання правової (правничої) допомоги; копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом АО «Альянс» Гусак Юлією Вікторівною у рамках договору №08/02-19/1 від 08.02.2019 року про надання правової (правничої) допомоги; копію додаткової угоди №01/05/25 від 01.05.2025 року до договору №08/02-19/1 від 08.02.2019 року про надання правової (правничої) допомоги; копію платіжної інструкції №351755 від 18.07.2025 року на суму 242 000 грн.; копію платіжної інструкції №204046 від 04.07.2025 року на суму 900 000 грн.; копію протоколу №30/07/25 від 30.07.2025 року про виконання робіт (наданих послуг) Адвокатським об'єднанням «Альянс» у суді першої інстанції від 30.07.2025 року.
Таким чином, представник позивача зазначає, що загальна вартість наданих послуг становить 10000 грн., а тому просить суду стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в повному обсязі.
Суд звертає увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку, тому, суд вважає, що заявлений позивачем до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню. На думку суду, обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, враховуючи, що вказана справа є типовою та незначної складності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 1000 грн. Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №200/14113/18-а.
Відтак, на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Одеської митниці.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" в особі представника Гусак Юлії Вікторівни до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-“А», код ЄДРПОУ 44005631) про коригування митної вартості товарів від 27.03.2025 р. № UA500500/2025/000155/1.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-“А» код ЄДРПОУ 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.03.2025 р. № UA500500/2025/000254.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 30487219) за рахунок бюджетних Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 5068 грн. (п'ять тисяч шістдесят вісім гривень).
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 30487219) за рахунок бюджетних Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник