65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3272/24
За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
За участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
До відповідачів: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ); ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 ); Громадської організації «Гаражне товариство «Портовик-1» (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, пров. Хантадзе, буд.5, код ЄДРПОУ 24761867)
про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Коротков С.О.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 - на підставі паспорта; ОСОБА_7 - на підставі ордеру серії ВН №1396383 від 06.08.2024р., Коюда М.А. - на підставі ордера серія ВН №1504857 від 29.05.2025р.;
Від відповідача - ОСОБА_6 : не з'явився;
Від відповідача - Громадської організації «Гаражне товариство «Портовик-1»: не з'явився;
Від відповідача- ОСОБА_5 : Шинкаренко С.В. - на підставі паспорта; ОСОБА_8 - на підставі довіреності від 04.04.2024р.
Від третіх осіб: ОСОБА_2 - згідно паспорта;
В засіданні брали участь:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача - ОСОБА_6 : не з'явився;
Від відповідача - Громадської організації «Гаражне товариство «Портовик-1»: не з'явився;
Від відповідача- ОСОБА_5 : ОСОБА_5 - на підставі паспорта;
Від третіх осіб: не з'явились;
Cуть спору: Позивачка - ОСОБА_1 , звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення конференції громадської організації «Гаражне товариство «Портовик-1», оформленого протоколом №1 від 03.08.2021р. та скасування державної реєстрації змін про юридичну особу - громадську організацію «Гаражне товариство «Портовик-1», проведених 16.08.2021р. на підставі протоколу конференції громадської організації «Гаражне товариство «Портовик-1» №1 від 03.08.2021р.
Ухвалою суду від 29.07.2024р. позовну заяву залишено без руху. 07 серпня 2024р. на адресу суду надійшла заява позивача щодо усунення недоліків.
Ухвалою суду від 08.09.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3272/24, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.09.2024р. Ухвалою суду від 03.09.2024р. відкладено підготовче засідання на 24.09.2024р. Протокольною ухвалою від 24.09.2024р. відкладено підготовче засідання на 10.10.2024р. Ухвалою суду від 10.10.2024р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 19.11.2024р. Ухвалою суду від 19.11.2024р. відкладено підготовче засідання на 03.12.2024р. Ухвалою суду від 03.12.2024р. залучено до участі у справі №916/3272/24 як співвідповідача Громадську організацію «Гаражне товариство «Портовик-1» ( далі ГО «ГТ «Портовик-1») та відкладено підготовче засідання на 24.12.2024р. Протокольною ухвалою суду від 03.12.2024р. відкладено підготовче засідання на 17.01.2025р. Протокольною ухвалою суду від 17.01.2025р. відкладено підготовче засідання на 13.02.2025р. Ухвалою суду від 13.02.2025р. відкладено підготовче засідання на 20.02.2025р.
13 лютого 2025р. та 17.02.2025р. позивачкою до суду було подано аналогічні за змістом клопотання про витребування доказів, а саме: витребування у відповідача ОСОБА_6 оригіналу протоколу №1 конференції членів Громадської організації «Гаражне товариство «Портовик-1» від 03.08.2021р. та протоколів письмового опитування про обрання делегатів на конференцію 03.08.2021р.
В обгрунтування клопотання позивачка зазначила, що зазначені документи викликають сумнів у своїй дійсності та є необхідними для ініціювання питання про призначення у справі судової експертизи на предмет ймовірної фальсифікації. При цьому, позивачка вважає, що ці документи мають велике значення для вирішення спору по суті та можуть бути доказами порушення процедури проведення конференції членів Громадської організації «Гаражне товариство «Портовик-1» 03.08.2021р.
У якості нормативного обгрунтування позивачка посилається на положення ст.ст. 91, 182 ГПК України.
Протокольною ухвалою суду від 20.02.2025р. у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів судом було відмовлено із посиланням на положення ч.1 ст.81 ГПК України. Крім того, судом було зазначено, що в відсутні докази наявності витребуваних доказів саме у ОСОБА_9 .
Ухвалою суду від 20.02.2025р. відкладено підготовче засідання на 04.03.2025р. Ухвалою суду від 04.03.2025р. закрито підготовче провадження у справі №916/3272/24 та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 20.03.2025р.
12 березня 2025р. до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, а саме: витребування у Громадської організації «Гаражне товариство «Портовик-1» оригіналу протоколу №1 конференції членів Громадської організації «Гаражне товариство «Портовик-1» від 03.08.2021р. та протоколів письмового опитування про обрання делегатів на конференцію 03.08.2021р.
В обгрунтування клопотання позивачка зазначила, що зазначені документи викликають сумнів у своїй дійсності та є необхідними для ініціювання питання про призначення у справі судової експертизи на предмет ймовірної фальсифікації. При цьому, позивачка вважає, що ці документи мають велике значення для вирішення спору по суті та можуть бути доказами порушення процедури проведення конференції членів Громадської організації «Гаражне товариство «Портовик-1» 03.08.2021р.
У якості нормативного обгрунтування позивачка посилається на положення ст.ст. 91, 182 ГПК України.
Протокольною ухвалою від 20.03.2025р. у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів судом було відмовлено із посиланням на положення, ч.2 ст.80, ч.1 ст.81, ч.3 ст.164 ГПК України та зазначено про відсутність клопотання про поновлення пропущеного строку на подання клопотання.
Крім того, ухвалою суду від 20.03.2025р. залучено до участі у справі №916/3272/24 як третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відкладено судове засідання на 10.04.2025р.
Ухвалою суду від 10.04.2025р. відкладено судове засідання на 24.04.2025р. Ухвалою суду від 24.04.2025р. відкладено судове засідання на 15.05.2025р. Ухвалою суду від 15.05.2025р. відкладено судове засідання на 29.05.2025р. Ухвалою суду від 29.05.2025р. відкладено судове засідання на 10.07.2025р.
05 червня 2025р. до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування у відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 оригіналу протоколу №1 конференції членів ГОї «Гаражне товариство «Портовик-1» від 03.08.2021р. та протоколів письмового опитування про обрання делегатів на конференцію 03.08.2021р.
В обгрунтування заяви позивачка зазначила, що зазначені документи викликають сумнів у своїй дійсності та є необхідними для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи. При цьому, позивачка вважає, що ці документи мають велике значення для вирішення спору по суті та можуть бути доказами порушення процедури проведення конференції членів Громадської організації «Гаражне товариство «Портовик-1» 03.08.2021р.
При цьому, позивачка зазначила, що вважає, що докази, що витребовуються, знаходяться саме у ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , посилаючись на рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2023р. у справі №916/542/23.
У якості нормативного обгрунтування позивачка посилається на положення ст.ст. 91, 182 ГПК України.
ГО «Гаражне товариство «Портовик-1» проти задоволення клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів заперечує (заперечення вх.№21534/25 від 08.07.2025р. ), посилаючись на порушення позивачкою положень ч.ч.2, 4, 8 ст. 80 ГПК України.
Ухвалою суду від 10.07.2025р. відкладено судове засідання на 29.07.2025р. Ухвалою суду від 29.07.2025р. відкладено судове засідання на 11.08.2025р.
За наслідками розгляду клопотання позивачки ( вх.№17879/25 від 05.06.2025р. ) про витребування у відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 оригіналу протоколу №1 конференції членів Громадської організації «Гаражне товариство «Портовик-1» від 03.08.2021р. та протоколів письмового опитування про обрання делегатів на конференцію 03.08.2021р., суд зазначає наступне.
Згідно вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За приписами ч.1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч.ч.2, 3 ст.80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Суд звертає увагу на те, що зазначене клопотання про витребування доказів подане позивачкою до суду лише 05.06.2025р., натомість як позовна заява подана до суду 25.07.2024р., і позивачкою не подано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку, а також доказів наявності поважних причин, внаслідок яких позивачкою було пропущено встановлений ГПК України строк для звернення до суду з клопотанням про витребування доказів.
Також, суд звертає увагу на те, що клопотання подане позивачкою на стадії розгляду справи по суті, що також має наслідком відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів.
Суд вважає за необхідне зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи все викладене вище, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Позивачка та її представник в судовому засіданні позовну заяву підтримують у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив, що надійшла до суду 13.02.2025р.
Відповідачі - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проти задоволення позову заперечують з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 24.02.2024р.,
Відповідач - ГО «Гаражне товариство «Портовик-1», проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 17.01.2025р.
Треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свою позицію щодо спору виклали у відповіді на відзив, що надійшла до суду 23.04.2025р., поясненнях, що надійшли до суду 14.05.2025р.
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 своєї позиції щодо позову до суду не надав.
Як зазначила позивачка у справі - ОСОБА_1 , ГО «ГТ «Портовик-1» є неприбутковою організацією, яка створена на засадах добровільного об'єднання громадян: автомобілістів, власників транспортних засобів, яка об'єднує фізичних осіб-власників гаражів, розташованих за адресою: АДРЕСА_7 .
Відповідно до п. 1.5 Статуту ГО «ГТ «Портовик-1» організація створюється на засадах добровільності, рівноправності своїх членів, самоврядування, законності, виборності та підзвітності керівних органів, гласності в роботі.
З березня 2019 р. керівництво діяльністю ГО «ГТ «Портовик-1» здійснював ОСОБА_5 , обіймаючи посаду голови правління згідно протоколу конференції від 12.03.2019 р.
Як зазначає позивачка, 03 серпня 2021 р., зі слів ОСОБА_5 , була проведена конференція ГО «ГТ «Портовик-1», на якій був змінений склад керівних органів громадської організації, а саме: на посаду керівника організації було обрано ОСОБА_6 . В якості делегатів на конференції, згідно протоколу, були присутні ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ОСОБА_22 .0.
Позивачка вважає, що станом на час проведення конференції 03 серпня 2021 р. жоден з присутніх осіб не був обраний в якості делегата, відтак можна говорити про відсутність кворуму, адже, жодних документів, які б доводили, що кожну з цих осіб уповноважило на участь у конференції 03 серпня 2021 р. 25 членів ГО «ГТ «Портовик-1» не має.
Позивачка зазначає, що про проведення конференції 03 серпня 2021 р. та її порядок денний жоден член ГО «ГТ «Портовик-1» не повідомлявся, ніхто з членів громадської організації не обирав представників для присутності на конференції 03 серпня 2021 р. та не залучався відповідачем до участі у письмовому опитуванні про обрання делегатів на конференцію від 03 серпня 2021 р.
Таким чином, позивачка вважає, що було порушено права членів ГО «ГТ «Портовик-1», адже відповідно до п.п.4.5, 4.6 Статуту ГО «ГТ «Портовик-1» член організації має право і одночасно зобов'язаний брати участь у діяльності організації, має право обирати та бути обраним у керівні та ревізійні органи.
Позивачка зазначає, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів/ конференцій нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів/ конференції; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах/ конференції. Зокрема, рішення загальних зборів/ конференції юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання. Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 28.01.2020р. у справі №924/641/17, підтриманий, зокрема у постанові Верховного Суду від 09.02.2022р. у справі №916/3631/20.
Позивачка наголошує на тому, що відповідно до п.5.2. Статуту ГО «ГТ «Портовик-1», у звязку із відсутністю кворуму на конференції від 03 серпня 2021р., усі рішення, прийняті на цій конференції, оформлені протоколом №1 від 03 серпня 2021 р., не мають жодної юридичної сили.
Крім того, позивачка наголошує, що ОСОБА_6 ніколи не був членом ГО «ГТ «Портовик-1» і не міг ним бути, тому що не мав у власності гаража, а відповідно до п.п. 4.1, 4.4 Статуту ГО «ГТ «Портовик-1» членом організації може бути громадянин, який є власником автомобіля та котрому виділено для постійного користування місце під будівництво та установлення гаражу для транспортного засобу. А згідно п.п. 4.5, 5.9 Статуту обиратися у керівні та ревізійні органи можуть тільки члени ГО «ГТ «Портовик-1».
Також, позивачка зазначила, що згідно з п.5.4, 5.5 Статуту ГО «ГТ «Портовик-1» у винятковій компетенції загальних зборів (конференції) є: затвердження редакції Статуту організації, внесення до нього змін та доповнень; обрання та відкликання членів Правління організації, а також членів ревізійної комісії терміном на п'ять років.
Позачергові збори скликається за вимогою ревізійної комісії, або 1/3 кількості членів організації, або за рішенням правління.
18 лютого 2022 року була проведена конференція ГО «ГТ «Портовик-1», на якій були відкликані: з посади голови правління ОСОБА_6 , члени правління ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_24 ; члени ревізійної комісії ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .
З 15 серпня 2022 р. на підставі протоколу №1 від 18.02.2022 р. ГО «ГТ «Портовик-1» змінила склад своїх керівних органів - правління, голову правління та ревізійної комісії, про що містяться відповідні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Зокрема, головою правління з 15.08.2022 р. є ОСОБА_1 , визначена органами управління громадської організації - конференцією членів ГО «ГТ «Портовик-1» та правлінням, як особа, уповноважена представляти ГО «ГТ «Портовик-1» у правовідносинах з третіми особами з правом вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.
Позивачка вважає, що у випадку поновлення ОСОБА_6 на посаді голови правління, по суті буде порушено Статут ГО, воля членів товариства та права членів, адже особи, у власності або у користуванні яких були гаражі, вирішили створити товариство, яке б могло функціонувати та відстоювати інтереси власників, користувачів гаражів, тому і прописали у статуті, що керівником може бути лише особа, яка зацікавлена у розвитку та функціонуванню товариства.
У звязку із цим, для захисту прав членів товариства, ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з даним позовом.
В обгрунтування позову позивачка також посилається на положення Закону України "Про громадські об'єднання" та зазначає, що права члена юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При цьому, позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами членів рішень, оскільки вплив члена на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.
Враховуючи все викладене позивачка вважає, що відповідачами було порушені корпоративні права позивачів та поновлення порушених корпоративних прав має здійснюватися шляхом визнання недійсним протоколу № 1 від 03 серпня 2021 року та скасування державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу, проведених 16 серпня 2021 р.
Треті особи на стороні позивачки - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свою позицію щодо спору виклали у спільних поясненнях, згідно яких про проведення конференції 03 серпня 2021 р. та її порядок денний жоден член ГО «ГТ «Портовик-1» не повідомлявся, у звязку із чим вони не мали можливості взяти участь в ній, жоден з членів гаражного товариства не залучався відповідачами до участі у письмовому опитуванні про обрання делегатів на конференцію від 03 серпня 2021 р., ніхто з членів громадської організації не обирав представників для присутності на конференції 03 серпня 2021 р., та особисто ОСОБА_6 ніхто не уповноважував подавати будь-які документи від імені громадської організації до будь-яких реєстраційних та інших державних органів.
За таких обставин, треті особи вважають, що відповідно до п.5.2. Статуту ГО «ГТ «Портовик-1», на конференції від 03 серпня 2021р. був відсутній кворум, а отже усі рішення, прийняті на цій конференції, оформлені протоколом №1 від 03 серпня 2021 р., не мають жодної юридичної сили.
Треті особи звернули увагу суду на те, що в Господарському суді Одеської області вже слухалась справа стосовно визнання недійсним рішення конференції ГО «ГТ «Портовик-1», оформленого протоколом №1 від 18.02.2022р., та скасування державної реєстрації змін про юридичну. Задовольняючи позов у справі №916/596/23 в частині визнання недійсним рішення конференції, суд першої інстанції виходив з того, що: «Положення статуту Громадської організації «Гаражне товариство «Портовик-1» свідчать про те, що рішення можуть прийматися загальними зборами (конференцію), а також шляхом письмового опитування. Кворум для проведення зборів наявний у випадку присутності на зборах не менше половини членів організації, тобто 265 членів (529:2=264,5). Кворум для прийняття рішень загальними зборами наявний у випадку якщо за них проголосувало більше половини присутніх на зборах членів організації, тобто 133 члени (265:2=132,5). Конференція проводиться шляхом обрання довірених осіб на конференцію із розрахунку один делегат від 25 членів організації, тобто 22 делегата (529:25=21,16). Кворум для проведення конференції наявний у випадку присутності на зборах не менше половини делегатів, тобто 11 делегатів (22:2=11). Кворум для прийняття рішень конференцією наявний у випадку, якщо за них проголосувало біліше половини присутніх на конференції делегатів, тобто 6 (11:2=5,5). Водночас, у будь-якому випадку кворум як для проведення конференції 18.02.2022р., так і для прийняття рішень на цій конференції був відсутній у зв'язку із тим, що відповідачем не було дотримано положень пункту 5.3. статуту, яким передбачено, що обрання довірених осіб (представників) на конференцію здійснюється за розрахунком один делегат від 25 членів організації. Тобто, для проведення конференції 18.02.2022р. та прийняття на цій конференції рішень, необхіднім є обрання делегатів у кількості 22 осіб, оскільки загальна кількість членів організації становить 529 осіб та жодних заперечень щодо наявності саме такої кількості членів організації учасниками справи до суду не надано. Саме з цієї кількості делегатів на конференцію і відраховується наявність кворуму, як для проведення конференції, так і для прийняття рішень на конференції. Крім того, дотримання встановленого вимогами пункту 5.3. статуту Громадської організації «Гаражне товарнство «Портовнк-1» правила щодо обрання делегатів на конференцію дозволяє дотриматися інших вимог статуту щодо повідомлення всіх членів організації про дату, час і місце проведення конференції та про порядок денний конференції.»
Треті особи також зазначили, що станом на момент вирішення даного спору вони є членами ГО «ГТ «Портовик-1», а тому прийняті на конференції 03.08.2021р. рішення, зокрема, але не виключно, про переобрання членів правління та обрання нового голови правління,у будь-якому випадку впливають на їх права.
Згідно позовної заяви позивачка зазначає, що рішення конференції ГО «ГТ «Портовик-1», оформлене протоколом №1 від 03.08.2021 р., порушують не тільки її права, як члена товариства, але й права інших членів ГО «ГТ «Портовик-1», яким не було запропоновано взяти участь у письмовому опитуванні стосовно обрання своїх делегатів на конференцію від 03.08.2021 року, та яких не було запрошено взяти участь у конференції і почути звіти як правління, так і звіти ревізійної комісії ; ухвалення рішень на конференції було здійснено за відсутності кворуму, а самі збори проводились за ініціативи лише 15 осіб, хоча пункт 5.5. Статуту передбачає мінімум 177 осіб.
За таких обставин, треті особи вважають, що це є достатньою та самостійною підставою для скасування оспорюваних рішень конференції ГО «ГТ «Портовик-1», оформлених протоколом №1 від 03.08.2021р., та задоволення позову.
Треті особи зауважили, що неповідомлення членів товариства про дату, час та місце проведення конференції, є грубим порушенням статуту ГО «ГТ «Портовик-1» та ч.7 ст.3 Закону України «Про громадські об'єднання», та позбавило третіх осіб у праві брати участь в обранні чи обирати свою довірену особу на конференцію за власним бажанням, адже, у відповідності до п.п 4.5, 4.6 Статуту ГО «ГТ «Портовик-1» член організації має право і одночасно зобов'язаний брати участь у діяльності організації, має право обирати та бути обраним у керівні та ревізійні органи.
Треті особи звернули увагу на те, що жодних доказів повідомлення позивача або інших членів організації про проведення конференції 03 серпня 2021 р. відповідачами не надано до матеріалів справи.
Відповідач - ГО «ГТ'Портовик-1», проти позову заперечує, та зазначає, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, /та забезпечити поновлення порушеного права.
Тлумачення статей 15, 16 Цивільного кодексу України свідчить, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів е недопустимим.
Відповідач зауважив, що у тексті позовної заяви містяться твердження ОСОБА_1 про те, що рішеннями, оформленими протоколом № 1 від 03 серпня 2021 р., нібито були порушені права членів ГО «ГТ «Портовик-1» (невизначеного кола осіб), передбачені п.п.4.5, 4.6 Статуту ГО «ГТ «Портовик-1», а саме - на участь у діяльності організації, обирати та бути обраним у керівні та ревізійні органи.
Разом із тим, у відповідності до п.5.13 Статуту правління має право у випадку вибуття членів правління за власним бажанням чи з інших причин вводити до складу правління нових членів правління з наступним затвердженням цих кандидатур на зборах (конференції) членів організації.
При цьому, згідно з п.5.9 Статуту правління займається прийомом нових членів організації чи виключенням із організації (з ухваленням рішення на загальних зборах) з членів організації.
Відповідно ж до п.5.6 Статуту голову правління обирають члени правління, тобто дане питання не потребує вирішення на Загальних Зборах (конференції) членів ГО «ГТ «Портовик-1».
Відповідач вважає, що у даному випадку правлінням ГО «ГТ «Портовик-1» в межах компетенції були ухвалені рішення про введення до складу правління нового члена правління - ОСОБА_6 - замість ОСОБА_25 , який вибув із членів правління за власним бажанням, а також про обрання членами правління нового голови правління - ОСОБА_6 замість ОСОБА_5 , який за власним бажанням звільнився з посади голови правління, однак залишився членом правління.
Саме ці рішення і були включені до порядку денного конференції ГО «ГТ «Портовик-1», що мала місце 03 серпня 2021 р.
Відповідач також вважає, що у даному випадку ОСОБА_1 , подаючи позовну заяву від власного імені, не обґрунтувала, які саме права та законні інтереси даної фізичної особи були порушені у зв'язку із прийняттям рішень, оформлених протоколом № 1 від 03 серпня 2021 р., а також не навела жодних доводів, як саме обраний нею спосіб захисту вплине на відновлення порушеного права ОСОБА_1 і якого саме, адже зміст оскаржуваних рішень від 03 серпня 2021 р. по-суті зводиться лише до того, що при незмінному складі правління і ревізійної комісії було змінено голову правління - замість ОСОБА_5 головою правління став ОСОБА_6 .
Відтак, як вважає відповідач, визнання недійсними рішень, оформлених протоколом № 1 від 03 серпня 2021 р., та скасування відповідної реєстраційної дії лише призведе до відновлення становища, що існувало до моменту його прийняття, - головою правління ГО «ГТ «Портовик-1» буде ОСОБА_5 , членом правління буде ОСОБА_25 , а ОСОБА_6 буде позбавлений статусу члена правлінні і голови правління ГО «ГТ «Портовик-1».
Тобто, наслідком застосування обраного ОСОБА_1 способу захисту права невизначеного кола осіб є зміна статусу лише трьох осіб - ОСОБА_25 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , до числа яких ОСОБА_1 явно не входить.
Посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 27.01.2020 р. у справі № 761/26815/17 та від 29.08.2023 р. у справі № 910/5958/20, відповідач зазначив, що по своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів с недопустимим; відсутність порушення прав та законних інтересів позивача с самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
Окремо відповідач зауважив, що ОСОБА_1 стверджує, що при прийнятті оскаржуваних нею рішень, оформлених протоколом № 1 від 03 серпня 2021 р., нібито було порушено порядок обрання делегатів для проведення конференції, порушено порядок повідомлення членів ГО «ГТ «Портовик-1» про дату, час та місце проведення конференції, не надано їм для ознайомлення порядок денний.
Разом із тим, у відповідності до висновків про застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду № 923/876/16 від 22.10. 2019 р., для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з'ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства.
Однак, як зазначає відповідач, у даному випадку ні Законом України «Про громадські об'єднання», ні Статутом ГО «ГТ «Портовик-1», ні будь-якими іншими нормативними актами чи внутрішніми документами ГО «ГТ «Портовик-1» не передбачено порядку обрання делегатів для участі у конференції, а також порядку повідомлення членів ГО «ГТ «Портовик-1» про дату, час та місце проведення Загальних Зборів (конференції) громадської організації.
Відтак, для того щоб з'ясувати дотримання порядку скликання Загальних Зборів (конференції) ГО «ГТ «Портовик-1», потрібно спершу встановити у чому саме полягає такий порядок та яким документом він передбачений, адже, якщо не існує порядку скликання загальних зборів, а також порядку обрання делегатів, неможливо робити висновки про його дотримання чи порушення з боку відповідачів.
Відповідач вважає, що ОСОБА_1 не наведено документів, якими передбачено порядок скликання загальних зборів/конференції, порядок обрання делегатів для участі у конференції та які саме пункті цього документу були порушені відповідачами при проведенні конференції ГО «ГТ «Портовик-1» у серпні 2021 р. Зокрема, позивачка не обґрунтувала де саме передбачено чіткі строки повідомлення членів ГО «ГТ «Портовик-1» про дату, час та місце проведення загальних зборів/конференції, а також у якому документі визначено спосіб такого повідомлення (шляхом розміщення оголошення на території ГО «ГТ «Портовик-1 », шляхом повідомлення під розписку, засобами поштового чи електронного зв'язку тощо). Так само позивачка не довела належними і допустимими доказами наявність чіткого порядку обрання делегатів для участі у конференції (строки та спосіб проведення голосування, вимоги до протоколів про обрання делегатів тощо).
Крім того, відповідач звернув увагу на висновок Верховного Суду, зроблений у постанові від 01.09.2023 р. у справі № 909/1154/21, про те, що у кожному конкретному випадку судам слід досліджувати дійсні підстави та мотиви звернення до суду учасника товариства з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, зокрема і у випадку, якщо учасник товариства звернувся до суду з таким позовом через тривалий час після стверджуваного порушення його прав.
Як зазначив відповідач, у даному випадку конференція ГО «ГТ «Портовик-1», прийняті на якій рішення є предметом спору, мала місце у серпні 2021 р. про що було відомо позивачці і третім особам з оголошень, розміщених на території ГО «ГТ «Нортовик-1» за кілька тижнів до дати проведення конференції, а з середини серпня 2021 р. було внесено запис про ОСОБА_6 як керівника до ЄДР і ця інформація є публічною та загальнодоступною.
Однак ОСОБА_1 у період з серпня 2021 р. не вживала жодних заходів щодо оскарження у суді рішень, оформлених протоколом № 1 від 03 серпня 2021 р. Натомість, 18 лютого 2022 р. була проведена конференція, рішення якої були оформлені протоколом № 1 від 18 лютого 2022 р., у якому йдеться про те, що при розгляді питань порядку денного № 2 та № 6 було вирішено відкликати ОСОБА_6 з посади члена правління ГО «ГТ «Портовик-1» у зв'язку із неналежним виконанням ним своїх обов'язків. Ні про які порушення порядку проведення конференції від 03 серпня 2021 р., чи порядку обрання делегатів для участі у ній, а також про порушення будь-яких прав ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у зв'язку із конференцією від 03 серпня 2021 р. у протоколі № 1 від 18 лютого 2022 р., складеному за участі позивачки та третіх осіб, і підписаного ОСОБА_2 особисто, взагалі не згадується.
Відповідач зазначає, що у період з 18 лютого 2022 р. по серпень 2022 р. ОСОБА_1 жодним чином не повідомляла ні ОСОБА_6 , ні членів правління ГО «ГТ «Портовик-1» про зміни у складі керівних органів, не зверталася із відповідними документами для внесення записів то ЄДР, та у цей період нею та третіми особами не було ініційовано жодних позовів щодо оскарження рішень, оформлених протоколом № 1 від 03 серпня 2021 р.
У період з 16 серпня 2022 р. (коли було внесено запис до ЄДР про ОСОБА_1 як керівника ГО «ГТ «Портовик-1») по 18 листопада 2024 р. (дата набрання законної сили постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2024 р. у справі № 916/596/23, якою було визнано недійсним вищезгадане рішення конференції ГО «ГТ «Портовик-1», оформлене протоколом № 1 від 18 лютого 2022 р.) ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 безперешкодно обіймали виборні посади у керівних органах громадської організації і ні про яке порушення своїх прав чи законних інтересів у зв'язку із рішеннями, прийнятими на конференції 03 серпня 2021 р., не заявляли.
Відтак, подання позову у даній справі мало місце 25 липня 2024 р., тобто майже через 3 роки після проведення конференції 03 серпня 2021 р. та на момент подання позовної заяви про визнання недійсним рішень, прийнятих на конференції від 03 серпня 2021 р., у ОСОБА_1 був статус керівника (голови правління) ГО «ГТ «Портовик-1».
При цьому, відповідач звертає увагу, що у позовній заяві ОСОБА_1 не конкретизувала, які ж саме її права чи законні інтереси, були порушені оскаржуваними рішеннями, оформленими протоколом № 1 від 03 серпня 2021 р., саме на момент звернення до суду, тобто на 25 липня 2024 р.
Відповідачі - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у спільному відзиві на позовну заяву проти позову заперечують, посилаючись на те, що ОСОБА_1 у позовній заяві жодним чином не аргументувала, які ж саме права чи законні інтереси саме ОСОБА_1 були порушені оскаржуваними рішеннями, що оформлені протоколом № 1 від 03 серпня 2021 р., та зазначають, що згідно зі ст.56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. При цьому, відповідно до ст.58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно ж ст.53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
Натомість, як зазначають відповідачі, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що для захисту прав членів Товариства змушена звернутися з даним позовом, адже з 15 серпня 2022 р. вона є головою правління ГО «ГТ «Портовик-1» та уповноважена представляти дану юридичну особу у правовідносинах з третіми особами з правом вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності.
За таких обставин, відповідачі вважають, що ні про яке порушення корпоративних прав ОСОБА_1 , зокрема, права бути обраною до керівних органів ГО «ГТ «Портовик-1», мова не йде.
Посилаючись на позиції Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 29.08.2023р. у справі № 910/5958/20, від 27.01.2020р. у справі № 761/26815/17, відповідачі вважають, що ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим, а відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
Також, відповідачі звернули увагу на те, що оскаржувані рішення, оформлені протоколом № 1 конференції ГО «ГТ «Портовик-1» від 03 серпня 2021 р., є документом юридичної особи, в той час як позов подано до фізичних осіб - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
З огляду на це, на думку відповідачів, заслуговує на увагу висновок Верховного Суду, зроблений у постанові від 13.02. 2020 р. у справі № 916/524/19, у якому Верховний Суд констатує, що відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його окремі учасники (акціонери), оскільки відповідне рішення є результатом волевиявлення не окремого учасника, а загальних зборів учасників як органа товариства.
Таким чином, відповідачі вважають, що позов пред'явлено до неналежних відповідачів за відсутності доказів порушення прав та/або законних інтересів позивачки, що є підставою для відмови у позові.
Розглянув матеріали справи, на підставі норм чинного законодавства України, пояснень представників сторін, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.
Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом (ст. 85 Цивільного кодексу України).
Частиною першою ст. 86 Цивільного кодексу України передбачено, що непідприємницькі товариства (сільськогосподарські кооперативи та сільськогосподарські кооперативні об'єднання, що діють без мети одержання прибутку, інші кооперативи, крім виробничих, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
За приписами ч.ч.1,2,3 ст. 1 Закону України «Про громадські об'єднання» громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.
Частиною третьою ст. 23 Закону України «Про громадські об'єднання» встановлено, що громадське об'єднання зі статусом юридичної особи, створені ним юридичні особи (товариства, підприємства) зобов'язані вести бухгалтерський облік, фінансову та статистичну звітність, бути зареєстрованими в податкових органах та сплачувати до бюджету обов'язкові платежі відповідно до закону. Надання громадським об'єднанням, створеним ними юридичним особам (товариствам, підприємствам) пільг, у тому числі з оподаткування, здійснюється на підставах та в порядку, визначених законом.
Згідно із ч.7 ст. 23 Закону України «Про громадські об'єднання» громадські об'єднання зобов'язані: 1) зберігати правоустановчі документи, документи, в яких міститься інформація про діяльність, яка провадилася відповідно до мети (цілей) та завдань; зберігати і регулярно оновлювати інформацію, достатню для ідентифікації згідно з вимогами закону кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), засновників, керівників, членів керівних органів та довірених осіб громадського об'єднання, а також надавати її державному реєстратору у випадках та в обсязі, передбачених законом. Ця інформація не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом; 2) готувати річні фінансові звіти із зазначенням детального аналізу доходів і витрат; 3) здійснювати заходи контролю, щоб забезпечити зарахування і витрачання повністю всіх коштів у спосіб, що узгоджується з цілями та завданнями заявленої діяльності громадського об'єднання; 4) забезпечити ведення обліку та зберігання не менше п'яти років усіх необхідних облікових документів стосовно внутрішніх та міжнародних операцій, а також інформації, зазначеної у пунктах 1 і 2 цієї частини, і надавати її компетентним державним органам на відповідний запит, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Судо встановлено, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ГО «ГТ «Портовик-1» було створено у 2022році (дата державної реєстрації 23.05.2002р.)
Відповідно до пунктів 1.1, 1.5 Статуту ГО «ГТ «Портовик-1» (тут і далі в редакції, затвердженій конференцією гаражного товариства від 04.12.2016р. протокол № 9) громадська організація є неприбутковою громадською організацією, яка створена на засадах добровільного об'єднання громадян: автомобілістів, власників транспортних засобів. Організація створюється і діє на засадах добровільності, рівноправності своїх членів, самоврядування, законності, виборності та підзвітності керівних органів, гласності в роботі.
У пункті 1.6 Статуту зазначено, що ГО «ГТ «Портовик-1» з моменту державної реєстрації є юридичною особою, має відособлене майно, самостійний баланс, круглу печатку, штамп, бланки, які мають відповідну назву єдиних зразків й виготовлені у відповідних місцях, і зареєстровані у визначеному порядку, відкриває рахунки в банках України, укладає від свого імені угоди, набуває майнових і особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді.
Пунктами 5.1, 5.2 Статуту встановлено, що органами управління організацією є: загальні збори (конференція) членів організації. Загальні збори (конференція) членів організації скликаються не рідше одного разу на рік і правомочні у прийнятті рішень за умови наявності кворуму, тобто якщо на зборах (конференції) присутні не менш половини членів організації (делегатів). Усі рішення приймаються шляхом відкритого голосування і вважаються прийнятими, якщо за них проголосувало більше половини присутніх на зборах (конференції), або рішення може бути прийнято шляхом письмового опитування не менш як половини загальної кількості членів організації.
Згідно із пунктами 5.6, 5.7 Статуту склад правління формується у кількості визначеній зборами (конференцією) і затверджується загальними зборами (конференцією). Термін повноваження членів правління п'ять років. Голову правління обирають члени правління. Правління організації є виконавчим органом, який координує й спрямовує роботу рганізації в період між зборами й виконує рішення загальних зборів (конференції).
Пунктами 5.14, 5.15 Статуту визначено, що Голова правління безпосередньо організує виконання рішень загальних зборів (конференції) і звітує перед ними про виконання. Голова, зокрема: діє від імені організації; очолює та організує роботу правління; представляє організацію у відносинах з державними органами, підприємствами, заснованими організаціями, окремими громадянами; підписує від імені організації фінансово-розпорядницькі документи з правом першого підпису, відкриває рахунки в банках; здійснює оперативне керування майном і обладнанням, приймає нових членів організації; приймає на роботу і звільняє з роботи працівників штатного апарату організації, тощо.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, станом на дату звернення до суду з позовом (25.07.2024р.) Головою правління ГО «ГТ «Портовик-1» з 15.08.2022р. була ОСОБА_1 , про що зазначено позивачкою у тексті позовної заяви (т.1 а.с.6).
Суд вважає за необхідне зауважити, що дійсно, відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частина перша ст. 15 Цивільного кодексу України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із нормами ч.ч.1 та 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч.1 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 96-1 Цивільного кодексу України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Отже, лише установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
У постанові від 01.04.2023р. у справі №909/1154/21 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні корпоративного спору про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, з'ясувати, які саме права та / або інтереси позивача порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів. Наведене узгоджується з положеннями ст.ст 15, 16 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.4 ГПК України, які визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, а також відповідає зазначеним висновкам Верховного Суду, викладеним у п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 р. у справі № 923/876/16, про необхідність встановлення судом факту порушення прав та законних інтересів учасника товариства спірним рішенням загальних зборів.
Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постанові від 10.05.2024 р. у справі №185/9511/16, у якій суд зазначив, що вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Тобто, встановивши, що права або інтереси позивача не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову за безпідставністю, недоведеністю чи необґрунтованістю. Водночас, якщо суд дійде переконання про порушення прав, свобод чи інтересів позивача, він має надати оцінку обраному позивачем способу захисту та з'ясувати, чи є цей спосіб правомірним та ефективним, оскільки обрання способу захисту, що не відповідає цим критеріям, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Але, з тексту позовної заяви ОСОБА_1 (т.1 а.с.6) вбачається, що позовну заяву про визнання недійсним рішення конференції ГО «ГТ «Портовик-1», оформленого протоколом №1 від 03.08.2021р. та скасування державної реєстрації змін про юридичну особу - ГО «ГТ «Портовик-1», проведених 16.08.2021р. на підставі протоколу конференції громадської організації «Гаражне товариство «Портовик-1» №1 від 03.08.2021р., нею подано для захисту членів товариства.
За текстом позовної заяви, зокрема, на сторінках 3 та 7 позовної заяви (т.1 а.с.3, 7) позивачкою зазначено про порушення прав позивачки та інших членів товариства та зроблено висновок про те, що «відповідач порушив права членів ГО «ГТ «Портовик-1».
Отже, виходячи з тексту позовної заяви, ОСОБА_1 , як Голова правління ГО «ГТ «Портовик-1», звернулася до суду за захистом не своїх особистих прав та інтересів, а прав та інтересів невизначеного кола осіб - членів ГО «ГТ «Портовик-1».
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не надано до суду документів, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб, наприклад, рішення конференції ГО «ГТ «Портовик-1» тощо.
Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові втрати по сплаті судового збору покласти на позивачку згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , громадської організації «Гаражне товариство «Портовик-1» про визнання недійсним рішення конференції громадської організації «Гаражне товариство «Портовик-1», оформленого протоколом №1 від 03.08.2021р. та скасування державної реєстрації змін про юридичну особу - громадську організацію «Гаражне товариство «Портовик-1», проведених 16.08.2021р. на підставі протоколу конференції громадської організації «Гаражне товариство «Портовик-1» №1 від 03.08.2021р. - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Повне рішення складено 15 серпня 2025 р.
Суддя Н.В. Рога