вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1949/25
Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селм Агро», м. Черкаси Черкаської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Агро Груп», с. Петропавлівська Борщагівка Київської області
про стягнення 7 988,05 грн.,
без виклику представників,
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Селм Агро», м. Черкаси Черкаської області (далі по тексту - ТОВ «Селм Агро») 12.06.2025 через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Агро Груп», с. Петропавлівська Борщагівка Київської області (далі по тексту - ТОВ «СП Агро Груп»), у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача
- 7599,04 грн. основного боргу,
- 264,61 грн. пені, нарахованої за період з 02.05.2025 по 11.06.2025,
- 98,79 грн. інфляційних збитків, нарахованих за травень 2025 року,
- 25,61 грн. 3% річних за користування грошовими коштами, нарахованих за період з 02.05.2025 по 11.06.2025,
- 3028,00 грн. сума судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання усної домовленості з відповідачем про поставку запасних частин до сільськогосподарської техніки, позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №6565 від 25.03.2025 вартістю 57599,04 грн. Відповідно до платіжної інструкції №201 відповідач здійснив попередню оплату в сумі 50 000,00 грн., однак в погоджений сторонами строк не здійснив остаточний розрахунок, внаслідок чого виникла заборгованість. Направлена відповідачу вимога №37Ю-28/04/25 від 28.04.2025 про сплату боргу залишена без відповіді.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2025 відкрито провадження у справі №911/1949/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Зобов'язано позивача ТОВ «Селм Агро» подати суду у строк п'ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали Замовлення покупця №12304 від 25.03.2025 та Договір №30326 від 02.06.2021, вказані підставою поставки у видатковій накладній №6565 від 25.03.2025.
Цією ж ухвалою суд зобов'язав відповідача ТОВ «СП Агро Груп» подати суду у строк п'ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали докази оплати за товар, поставлений за видатковою накладною №6565 від 25.03.2025 (частина 2 ст. 74 ГПК України).
Крім того, зобов'язано відповідача невідкладно зареєструвати електронний кабінет юридичної особи ТОВ «СП Агро Груп» (код 44023865) в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Вказану копію ухвали від 17.06.2025 про відкриття провадження у справі, відповідно до вимог процесуального закону, було надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням №0601160728578. Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0601160728578, відповідач копію ухвали від 17.06.2025 отримав 26.06.2025.
Гарантований статтею 165 ГПК України п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплив 11.07.2025.
20.06.2025 через систему «Електронний суд» позивач подав замовлення покупця №12304 від 25.03.2025 та рахунок на оплату по замовленню №12304 від 25.03.2025.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на 15.08.2025 відповідач відзив на позов та докази на його підтвердження не подав.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши позов ТОВ «Селм Агро» до ТОВ «СП Агро Груп» про стягнення 7 988,05 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд
відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17 грудня 2018 року у справі № 912/1883/17 вказав, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій.
Суд встановив, що ТОВ «Селм Агро» (постачальник) поставило ТОВ «СП Агро Груп» (покупець) товар за підписаною обома сторонами та скріпленою печатками обох сторін видатковою накладною №6565 від 25.03.2025, а саме сингулятори JD (720386) у кількості 24 шт. за ціною 2 399,96 грн. на загальну суму 57 599,04 грн. в т.ч. ПДВ 9 599,84 грн.
Суд звертає увагу, що видаткова накладна №6565 від 25.03.2025 містить вказівку на договір №30326 від 02.06.2021 та замовлення покупця №12304 від 25.03.2025.
За поясненнями позивача, зазначений договір та замовлення формуються в автоматизованій системі позивача « 1С», у зв'язку з чим у позивача відсутні підписані з боку відповідача договір №30326 від 02.06.2021 та замовлення №12304 від 25.03.2025. При цьому, позивач надав копію замовлення №12304 від 25.03.2025, яке підписано в односторонньому порядку позивачем.
Разом із тим, суд встановив, що спірна видаткова накладна №6565 від 25.03.2025 підписана обома сторонами та скріплена печатками обох підприємств, оформлена належним чином, містить всі необхідні реквізити та є первинним документом, який фіксує зміст господарської операції з поставки та підтверджує факт передачі товару відповідачу.
Крім того, до матеріалів справи додано рахунок на оплату по замовленню №12304 від 25.03.2025 на суму 57599,04 грн. за сингулятори JD (720386), а також платіжну інструкцію від 25.03.2025 №201 на суму 50 000,00 грн., платник ТОВ «СП Агро Груп», із заначенням призначення платежу «оплата за товар згідно рахунку №12304 від 25 березня 2025 року в т.ч. ПДВ 20% - 8333,33 грн.».
Оскільки зміст правочину поставки між сторонами зафіксований у документах, якими обмінялися сторони (рахунок на оплату по замовленню №12304 від 25.03.2025, платіжна інструкція №201 від 25.03.2025, видаткова накладна №6565 від 25.03.2025), то сторони не порушили вимог частини першої статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 ЦК України досягли домовленості з усіх його істотних умов. Враховуючи факт передачі товару та його часткову оплату, договір поставки обома сторонами частково виконаний і не може бути визначений судом як неукладений.
Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом правовідносин купівлі-продажу отримання товару від позивача зумовлює обов'язок відповідача такий товар оплатити.
Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець повинен сплатити повну ціну переданого товару.
Перебіг строку виконання грошового зобов'язання покупцем, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої ст. 530 ЦК України до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, при цьому строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частинами першої та другої ст. 692 ЦК України.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За таких обставин, суд встановив, що строк оплати за товар є таким, що настав відповідно до ст.ст. 253, 538, 692 ЦК України з наступного дня після отримання товару покупцем, тобто 26.03.2025, а з 27.03.2025 настало прострочення оплати за спірною видатковою накладною.
28.04.2025 ТОВ «Селм Агро» звернулось до ТОВ «СП Агро груп» із вимогою №37Ю-28/04/25 про сплату заборгованості, в якій вимагало протягом 3 календарних днів з дати отримання даної вимоги сплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 7 599,04 грн.
Вказана вимога була направлена 01.05.2025 на адресу відповідача листом з описом вкладення №1803600050477 та, як вбачається із трекінгу поштового відправлення, повернута на адресу позивача 31.05.2025 за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
ТОВ «СП Агро Груп» доказів оплати товару, отриманого за спірною видатковою накладною, у розмірі більшому, ніж визнає та доводить суду позивач, не подало, у тому числі на виконання п.3 ухвали від 17.06.2025, яка набрала законної сили та є обов'язковою до виконання на всій території України.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7 599,04 грн. (57 599,04 грн. вартість товару мінус 50 000,00 грн. сплачена сума) є обґрунтованою, документально підтвердженою, відтак такою, яку слід задовольнити повністю.
У зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 264,61 грн., нараховану за період з 02.05.2025 по 11.06.2025.
Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Тобто законодавець пов'язує можливість застосування заходів забезпечення зобов'язання, в тому числі неустойки у вигляді пені, саме з умовами їх встановлення у письмовому договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то і немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Схожа правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.
Доказів того, що відносно спірної поставки сторони у письмовому договорі встановили право нарахування, порядок застосування та розмір пені, суду не подано, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені є необґрунтованою та не належить до задоволення.
Також, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 98,79 грн. інфляційних втрат, нарахованих за травень 2025 року, та 25,61 грн. 3% річних, нарахованих за період 02.05.2025 - 11.06.2025. Щодо вказаних вимог суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
Суд встановив, що прострочення виконання грошового зобов'язання, а відтак і право позивача на нарахування відсотків річних та інфляційних втрат настало з наступного дня після спливу строку виконання грошового зобов'язання, а саме з 27.03.2025, відтак, позивач не скористався своїм правом на нарахування відсотків річних та інфляційних втрат за весь період прострочення, заявивши до стягнення відсотки річних та інфляційні за період з 02.05.2025 по 11.06.2025. Разом із тим, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (частина 2 ст. 237 ГПК України), а відповідно до частини 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд, перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат та процентів річних, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір процентів річних за заявлений період становить 25,61 грн., розмір інфляційних втрат за заявлений період становить 98,79 грн., у зв'язку з чим вказані вимоги мають бути задоволені повністю.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «Селм Агро» частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «СП Агро Груп» 7599,04 грн. основного боргу, 98,79 грн. інфляційних втрат та 25,61 грн. процентів річних.
Звертаючись до суду з позовом, позивач за платіжною інструкцією №30747 від 12.06.2025 сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Разом із тим, враховуючи, що позовна заява була подана через систему «Електронний суд», судовий збір мав розраховуватись із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 згідно з ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та підлягав оплаті в розмірі 2 422,40 грн.
Оскільки спір у справі виник у результаті неправомірних дій відповідача, який своєчасно та в повному обсязі не сплатив за поставлений товар, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімально встановленому розмірі повністю, а саме у сумі 2 422,40 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Тож позивач не позбавлений права вирішити питання повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн. у спосіб звернення до суду з відповідним клопотанням у порядку п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Селм Агро» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Агро Груп» (08129, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, буд. 26, ідентифікаційний код 44023865)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селм Агро» (18036, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 143, ідентифікаційний код 38469809)
7 599,04 грн. (сім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень чотири копійки) основного боргу,
98,79 грн. (дев'яносто вісім гривень сімдесят дев'ять копійок) інфляційних втрат,
25,61 грн. (двадцять п'ять гривень шістдесят одну копійку) процентів річних,
2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Конюх