вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/666/25
Господарський суд Київської області в складі
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Комісарчук Д-М.О.
розглянувши справу № 911/666/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Орбіта Агро», м. Київ
до Приватного підприємства “Галаган-Агро», с. Жоравка Київської області
про стягнення 750 331,36 грн
за участю представників:
від позивача: Приліпко І.Л., адвокат, ордер серії ВІ № 1282722 від 21.02.2025
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Орбіта Агро» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом (вх. № 4916 від 24.02.2025) до Приватного підприємства “Галаган-Агро» (далі-відповідач) про стягнення 750 331,36 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 27/04/23 від 27.04.2023 щодо своєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 50 600,03 грн, з огляду на наявність якої позивачем нараховані 20 878,63 грн пені, 7 896,30 грн інфляційних нарахувань та 670 956,40 грн процентів річних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.03.2025 відкрито провадження у справі № 911/666/25, розгляд справи за привалами загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 02.04.2025.
Ухвалою суду від 02.04.2025 підготовче засідання було відкладено на 23.04.2025.
Ухвалою суду від 23.04.2025 закрито підготовче провадження у справі № 911/666/25 та призначено її до розгляду по суті на 14.05.2025.
24.04.2025 через систему “Електронний суд» від позивача надійшло клопотання (вх. № 3801) про розподіл судових витрат, в яких останній просить суд покласти на відповідача судові витрати на оплату професійної правничої допомоги.
Ухвалою суду від 14.05.2025 розгляд справи по суті був відкладений на 04.06.2025.
Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Відповідач під час розгляду справи відзив на позовну заяву до суду не надіслав.
Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 11 статті 242 ГПК України встановлено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (надалі - ЄСІКС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 37 Положення про ЄСІКС унормовано, що підсистема Електронний суд забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Суд відзначає, що ухвали суду у справі були внесені до АСДС та автоматично направлені в електронний кабінет відповідача та доставлені до його електронного кабінету, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Також, суд звертає увагу на те, що 02.04.2025 через систему “Електронний суд» відповідачем була подана заява (вх. № 392/25), в якій останній повідомляв про пошук адвоката для захисту своїх прав, а також зазначав про те, що відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує.
Так, в судовому засіданні 14.05.2025 був присутній представник відповідача - адвокат Капуловський А.В., на підставі ордеру серії АІ № 1805255 від 13.05.2025. Відзив на позов не надав.
Ухвалою суду від 14.05.2025 розгляд справи по суті було відкладено на 04.06.2025.
29.05.2025 через систему «Електронний суд» від адвоката Капуловського А.В. надійшла заява, що у зв'язку із припиненням з 30.05.2025 дії Договору про надання правової (правничої) допомоги № 13/05-25/1 від 13.05.2025, що був укладений між ПП «Галаган-Агро» та АО «Новіков і Партнери», подальше представництво інтересів ПП «Галаган-Агро» у справі № 911/666/25 адвокатом Капуловським А.В. не здійснюватиметься.
В судове засідання 04.06.2025 представник відповідача не з'явився.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
27.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Орбіта Агро» (постачальник) та Приватним підприємством “Галаган-Агро» (далі-покупець) укладений Договір поставки № 27/04-23, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцеві у власність товар, за кодом ДК 021:2015 (СРV) - 03210000-6 Зернові культури та картопля (насіння кукурудзи), ДК 021:2015 “03110000-5 Сільськогосподарські культури, продукція товарного садівництва та рослинництва (насіння соняшника, кукурудзи), ДК 021:2015 “24450000-3 Агрохімічна продукція (гербіциди), а покупець зобов'язується приймати товар і сплачувати за нього визначену грошову суму. Товар передається постачальником покупцеві відповідно до асортименту, сорту, виду, назви, кількості, вартості, ціни, а також валютний еквівалент ціни товару, які визначені у специфікаціях та/або додатках, які є невід'ємною частиною цього договору. Покупець зобов'язується оплатити вартість товару, на умовах визначених цим договором, та прийняти його у визначений строк.
Асортимент, загальна ціна та вартість товару, що поставляється по даному договору, визначається сукупністю усього товару, що передається постачальником у власність покупцеві, за всіма специфікаціями (та/або додатками), підписаними сторонами даного договору або їх представниками, протягом всього строку дії цього договору і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 3.4.4 договору, якщо поставка конкретної партії товару не узгоджена сторонами у відповідній специфікації (здійснюється без специфікації), то покупець оплачує продавцю товар за видатковою накладною протягом 3 календарних днів з дати прийняття товару.
Умовами п. 4.8 договору визначено, що прийняття товару здійснюється уповноваженими представниками сторін відповідно до видаткової накладної.
Умовами п. 17.1 договору визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2024. Закінчення строку дії договору не є підставою для невиконання зобов'язань, що виникли до припинення договору, і в тому числі у зв'язку із закінченням строку його дії.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним було поставлено відповідачу товар на суму 50 600,03 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна № 555 від 13.09.2023.
Видаткова накладна № 555 від 13.09.2023 підписана в двосторонньому порядку зі сторони позивача та відповідача, а також скріплена печатками юридичних осіб. Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов'язань згідно з договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.
Для оплати вартості отриманого відповідачем товару, позивачем був сформований та виставлений рахунок на оплату № 506 від 13.09.2023.
Однак, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, оплату отриманого, на підставі видаткової накладної № 555 від 13.09.2023, товару не здійснив, отже вартість товару в сумі 50 600,03 грн залишена відповідачем не сплаченою.
За твердженням позивача станом на день підготовки даної позовної заяви наявна за відповідачем заборгованість лишається не оплаченою, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Так, за своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є договором поставки.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі договору та видаткової накладної товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 50 600,03 грн визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті? 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Звертаючись із позовом, позивач також просить суд стягнути з відповідача 20 878,63 грн пені, за період з 17.09.2023 по 19.02.2025, 7 896,30 грн інфляційних нарахувань, за період з жовтня 2023 по січень 2025 та 670 956,40 грн процентів річних, за період з 17.09.2023 по 19.02.2025.
Умовами п. 12.2 договору визначено, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару, постачальник сплачує покупцю пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 12.6 договору визначено, що нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов'язань здійснюється до повного розрахунку, але не більше 3 років.
Відповідно до п. 3.7 договору сторони узгодили наступний розмір процентів: 36,5 процентів річних за тридцять календарних днів з дати, коли товар повинен був оплачений покупцем; 182,5 процентів річних протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів; 1 095,00 процентів річних до дня повної оплати товару з дати закінчення шістдесяти календарних днів.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Суд, на підставі вказаних норм права, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, встановивши, що він є арифметично вірним, дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення пені в сумі 20 878,63 грн.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що такий здійснений позивачем арифметично вірно, а отже вимога позивача підлягає задоволенню у заявленому розмірі - 7 896,30 грн.
В той час, суд дослідивши вимоги позивна про стягнення 670 956,40 грн процентів річних, вважає зазначити наступне.
З розрахунку позивача вбачається, що ним здійснюється нарахування процентів річних за період з 17.09.2023 по 16.10.2023 з урахуванням 36,5 % річних, за період з 10.10.2023 по 15.12.2023 з урахуванням 182,45 % річних, за період з 16.12.2023 по 19.02.2025, з урахуванням 1 095,00 % річних.
У своїх постановах, Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення суми заборгованості (50 600,03 грн) до санкцій у вигляді процентів річних (670 956,40 грн), враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, суд справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, вважає за можливе обмежити розмір процентів річних, та задовольнити їх в сумі 26 362,62 грн, з розрахунку 36,5 % річних.
Правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Що стосується клопотання позивача (вх. № 3801 від 24.04.2025) про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 0000,00 грн., суд відзначає наступне.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правничої допомоги від 05.07.2024, укладеного між позивачем і Адвокатським об'єднанням “Юридичний Альянс», Додаткової угоди № 2 від 17.02.2025, Акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 23.04.2025.
Так, відповідно до умов п. 1.1 Договору про надання правничої допомоги від 05.07.2024, предметом цього договору є надання адвокатським об'єднанням усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту, визначеної в п. 1.2 цього договору, шляхом здійснення адвокатської діяльності без обмежень у повноваженнях у вигляді захисту або представництва в судах всіх інстанцій, будь-якої підсудності та юрисдикції, у будь-яких юридичних особах, будь-яких підприємствах (незалежно від форми власності), в органах місцевого самоврядування та у відповідних виконавчих органах, в будь-яких органах державної влади та перед будь-якими фізичними та посадовими особами.
Відповідно до п. 1.2 договору доручення клієнта оформлюється додатковою угодою до цього договору.
17.02.2025 між Адвокатським об'єднанням “Юридичний Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Орбіта Агро» підписана Додаткова угода № 1 до Договору від 05.07.2024, за якою погоджено, що сторони домовились, що адвокатське об'єднання надає професійну правничу допомогу клієнту щодо стягнення в судовому порядку з ПП “Галаган -Агро» на користь ТОВ “Орбіта Агро» заборгованості за договором поставки (п. 1).
Розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги по комплексному супроводженню вказаної справи у суді першої інстанції складає 30 000,00 грн (п. 2).
Сторони погодили, що сплата послуг, визначених п. 1.2 цього договору, буде здійснюватися наступним чином: 20 000,00 грн - протягом 30 календарних днів з дня підписання додаткової угоди; 10 000,00 грн - протягом 30 календарних днів з моменту винесення рішення суду (п. 4).
23.04.2025 між Адвокатським об'єднанням “Юридичний Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Орбіта Агро» підписаний Акт № 1 приймання-передачі наданих послуг, за умовами якого адвокатським об'єднанням надані, а позивачем прийняті послуги з надання професійної правничої допомоги (адвокатські послуги) по комплексному супроводженню судової справи № 911/666/25 за позовом ТОВ “Орбіта Агро» до ПП “Галаган-Агро» про стягнення заборгованості за договором поставки.
Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у встановленому процесуальним законом порядку клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подав.
Оцінивши у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд, керуючись статтями 74 - 79 названого Кодексу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, пропорційності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Вирішення питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтримала цей висновок.
Відповідно до п. 3. ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в сумі 4 227,64 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Галаган-Агро» (07733, Київська область, Бориспільський район, с. Жоравка, вул. Шкільна, 3-А. код ЄДРПОУ 39071079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Орбіта Агро» (01014, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, 14-Б, приміщення 2018, код ЄДРПОУ 42741356) 50 600 (п'ятдесят тисяч шістсот) грн. 03 коп заборгованості, 20 878 (двадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 63 коп пені, 7 896 (сім тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн 30 коп інфляційних нарахувань, 26 362 (двадцять шість тисяч триста шістдесят дві) грн 62 коп процентів річних, 1 586 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят шість) грн 06 коп судового збору та 4 227 (чотири тисячі двісті двадцять сім) грн 64 коп витрат на оплату професійної правничої допомоги.
3. В іншій частині в позовних вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 14.08.2025.
Суддя О.О. Христенко