Ухвала від 15.08.2025 по справі 911/2308/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" серпня 2025 р. Справа № 911/2308/23

за заявою боржника ОСОБА_1 , Київська область, с. Горбовичі (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Суддя Лопатін А.В.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/2308/23 за заявою ОСОБА_1 про її неплатоспроможність.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. відкрито провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства; введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 та призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.11.2024 р. розгляд кредиторських заяв з кредиторськими вимогами до боржниці, а також розгляд клопотання представника кредиторів адвоката Андрєєва М.А. про призначення судово-технічної експертизи документів, розгляд клопотання керуючого реструктуризацією про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, розгляд заяви керуючого реструктуризацією про виплату основної грошової винагороди за рахунок коштів авансованих заявником, розгляд заяви представника ОСОБА_1 про скасування арешту та вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, та попереднє засідання суду відкладено на 21.05.2025 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2025 р. визнано вимоги низки кредиторів до боржниці ОСОБА_1 , в тому числі за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про грошові вимоги до боржника в межах провадження у справі про неплатоспроможність від 19.03.2024 р., заяву задоволено частково, визнано грошові вимоги ОСОБА_2 до фізичної особи ОСОБА_1 у загальному розмірі 560 730,83 грн, які складаються з: 540 730,83 грн за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу квартири від 09.09.2017 р., - вимоги другої черги; 20 000,00 грн за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 24 від 14.04.2018 р., - вимоги другої черги; в іншій частині вимоги заяви відхилено.

Відповідно до положень частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 244 ГПК України).

Судом встановлено, що заявник у своїй заяві просив суд стягнути з боржника на користь кредитора судовий збір. За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про грошові вимоги до боржника в межах провадження у справі про неплатоспроможність від 19.03.2024 р. судом в ухвалі у даній справі від 21.05.2025 р. не вирішено питання про судові витрати ОСОБА_2 (п. 2.1. резолютивної частини).

Так, судом встановлено, що заявником було сплачено 6056,00 грн судового збору за подання до суду заяви про грошові вимоги до боржника, що підтверджено платіжною інструкцією від 19.03.2024 р.

Заява ОСОБА_2 про грошові вимоги до боржника надійшла до суду через канцелярію суду в паперовому вигляді.

Відповідно до частини другої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Отже, на підставі статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", підпункту 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", частини другої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, витрати ОСОБА_2 зі сплати судового збору у сумі 6056,00 грн належать до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність та покладаються на боржника, які підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів, а вимога ОСОБА_2 щодо судового збору підлягає визнанню.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2025 р. (пункт 1.181. резолютивної частини), з урахуванням ухвали господарського суду Київської області від 05.06.2025 р. про виправлення описок, визнано вимоги низки кредиторів до боржниці ОСОБА_1 , в тому числі за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 про визнання грошових вимог від 14.03.2024 р., заяву задоволено частково, визнано грошові вимоги ОСОБА_3 до фізичної особи ОСОБА_1 у загальному розмірі 592 445,75 грн, які складаються з: 586 389,75 грн, - вимог другої черги; витрати на оплату судового збору в розмірі 6056,00 грн покладено на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів; в іншій частині вимоги заяви відхилено.

Судом встановлено, що заявниця у своїй заяві просила суд визнати її грошові вимоги до боржника ОСОБА_1 у сумі 19 500,00 грн штрафу на підставі пункту 5 попереднього договору купівлі-продажу квартири від 07.07.2018 р.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_3 про визнання грошових вимог від 14.03.2024 р. судом в ухвалі у даній справі від 21.05.2025 р., з урахуванням ухвали про виправлення описок від 05.06.2025 р., не вирішено питання стосовно вимоги ОСОБА_3 про визнання грошової вимоги у сумі 19 500,00 грн штрафу, заявленої на підставі пункту 5 попереднього договору купівлі-продажу квартири від 07.07.2018 р., з приводу якої ОСОБА_3 долучено до своєї заяви з вимогами до боржника докази, а отже, щодо даної вимоги судом не ухвалено рішення.

Відповідно до положень пункту першого частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Відповідно до пункту першого статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Зважаючи на викладене, на підставі пункту першого частини першої статті 244 ГПК України, суд вважає за необхідне ухвалити додаткову ухвалу щодо заявленої ОСОБА_3 вимоги до боржника про визнання її грошових вимог у сумі 19500,00 грн штрафу.

Розглянувши зазначену вимогу ОСОБА_3 до боржника судом встановлено наступне.

Так, в заяві про визнання грошових вимог від 14.03.2024 р. до боржника ОСОБА_3 просить суд визнати грошову вимогу до боржника у сумі 19 500,00 грн штрафу, яку включити до другої черги задоволення. Дана вимога обґрунтована пунктом 5 попереднього договору купівлі-продажу квартири від 07.07.2018 р.

Судом встановлено, що у Повідомленні боржника щодо розгляду грошових вимог ОСОБА_3 від 29.03.2024 р. (Т. 19, а.с. 98) ОСОБА_1 повідомляє суд про те, що грошові вимоги кредитора ОСОБА_3 визнає у розмірі: 273 000,00 грн отриманого авансу, всього визнано вимог на суму 273 000,00 грн.

У Письмових нормативно-обґрунтованих поясненнях щодо розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника керуючого реструктуризацією від 06.04.2024 р. № 01-28/325 (Т. 20, а.с. 318/2) останній повідомляє суд про те, що за результатом спільного розгляду заяви ОСОБА_3 ОСОБА_1 повідомила про визнання вимог кредитора у сумі 273 000,00 грн. Керуючий реструктуризацією вважає, що грошові вимоги цього кредитора можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів у розмірі 428 895,07 грн (273 000,00 грн - сплаченого авансу, 34 789,07 грн 3% річних, 115 050,00 грн інфляційних втрат, 6056,00 грн сплаченого судового збору), - до другої черги.

Судом встановлено, що 07.07.2018 р. між ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на підставі довіреності, посвідченої Михальченко М.М., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 10.03.2017 р., за реєстровим № 1143 (продавець) та ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (покупець) було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири (надалі за текстом стосовно заяви ОСОБА_3 також "попередній договір").

Відповідно до пункту 1 вказаного договору, за цим договором у строк до 30.12.2018 р. продавець зобов'язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу (далі - основний договір), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 , збудованому на земельній ділянці площею 0,1002 га, кадастровий номер 3222486200:03:006:0020, що знаходиться в АДРЕСА_2 , та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання та водовідведення, газопостачання та електроенергії) у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та основним договором.

Згідно з пунктом 3 попереднього договору, сторони домовилися про такі умови основного договору, в тому числі: продавець зобов'язується збудувати на вищевказаній земельній ділянці житловий будинок до 30.12.2018 р., в якому буде розташовуватись вищезазначена квартира, яка згідно плану забудови земельної ділянки знаходиться на 10 поверсі; договір купівлі-продажу квартири має бути нотаріально посвідчений не пізніше 30.12.2018 р.; ціна продажу 390 000,00 грн, що на момент укладення договору еквівалентно 14 903,00 долари США.

Згідно з пунктом четвертим попереднього договору, при укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін покупець перерахував на рахунок продавця передоплату у вигляді авансу в розмірі 195 000,00 грн, що на день укладання договору еквівалентно 7 451 долар США, а продавець отримав зазначену суму авансу, суму в розмірі 78 000,00 грн, що на день укладання договору еквівалентно 2981 долар США, покупець зобов'язується сплатити до 06.08.2018 р., суму в розмірі 117 000 грн, на день укладання договору еквівалентно 4 471 долар США, покупець зобов'язується сплатити до 30.12.2018 р.

У пункті 5 попереднього договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму авансу в розмірі 195 000,00 грн, що на день укладання договору еквівалентно 7 451 долар США, протягом одного місяця та додатково сплатити штраф у розмірі 10 відсотків із зазначеної суми.

Попередній договір підписаний ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 10.03.2017 р. за реєстровим № 1143 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дудкіною Н.В. Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 1762, номер спеціального бланку нотаріального документа ННІ 074599 (Т. 14, а.с. 202).

Судом в ухвалі господарського суду Київської області у даній справі від 21.05.2025 року в ході розгляду інших вимог до боржника ОСОБА_3 серед інших обставин встановлено, що належними доказами підтверджено, що ОСОБА_3 при укладенні попереднього договору перерахувала на рахунок продавця передоплату у вигляді авансу в розмірі 195 000,00 грн, що на день укладання договору еквівалентно 7 451 долар США, а продавець отримав зазначену суму авансу.

Боржником визнано вимоги ОСОБА_3 у сумі 273 000,00 грн отриманого авансу.

Також судом в зазначеній ухвалі встановлено, що основний договір, укладення якого обумовлено попереднім договором укладено не було, відповідно продаж обумовленої квартири, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу квартири не відбулись в порушення умов пункту 1 попереднього договору. Докази повернення в порядку, встановленому п. 5 попереднього договору, боржником заявнику отриманих за попереднім договором грошових коштів, суду не надано. Станом на поточну дату жодні зобов'язання продавцем відповідно до вказаного попереднього договору не виконані, доказів зворотного суду не надано; також судом встановлено, що прострочення повернення авансового платежу розпочалось з 02.02.2019 р.

Як встановлено судом, у пункті 5 попереднього договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму авансу в розмірі 195 000,00 грн, що на день укладання договору еквівалентно 7 451 долар США, протягом одного місяця та додатково сплатити штраф у розмірі 10 відсотків із зазначеної суми.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Нормами частин першої, другої статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В постанові від 05.12.2022 р. у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21) Верховний Суд підкреслив, за загальним правилом при наявності "валютного застереження", тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Верховний Суд в постанові від 11.09.2024 р. у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) дійшов висновку про те, що одним із елементів належного виконання зобов'язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами (п. 35).

Ухвалою господарського суду Київської області у даній справі від 21.05.2025 р. в ході розгляду заяви ОСОБА_3 з вимогами до боржника було встановлено, що оскільки сторонами попереднього договору був визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті - доларах США (пункт 5), керуючись принципом jura novit curia ("суд знає закони"), суд дійшов висновку про те, що до правовідносин за попереднім договором щодо повернення одержаної суми авансу підлягають застосуванню норми статей 45 (частина друга), 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 524, частини другої 533 ЦК України, та сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника та встановлено, що основний борг з повернення одержаного авансу, сплаченого ОСОБА_3 07.07.2018 р., становить 289 007,90 грн.

Відповідно, в зв'язку зі встановленням пунктом 5 попереднього договору умови про сплату штрафу у розмірі 10 відсотків від суми, визначеної із застосуванням еквіваленту долара США, - сума штрафу відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає визначенню від суми боргу, визначеного в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Відповідно до частини четвертої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Детально дослідивши матеріали справи, на підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що вимога ОСОБА_3 про визнання грошових вимог до боржника по штрафу на підставі пункту 5 попереднього договору є обґрунтованою; відповідно до пункту 5 попереднього договору ОСОБА_3 має право на штраф у розмірі більшому ніж заявлено (28 900,79 грн), а відтак, з урахуванням приписів статті 14 ГПК України, підлягають визнанню судом грошові вимоги заявника до боржника зі штрафу в межах заявлених вимог у сумі 19 500,00 грн.

Вимога заявника з віднесення даних вимог до другої черги задоволення вимог відхиляється судом, оскільки така вимога суперечить нормі частини четвертої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої штраф належить включенню до третьої черги задоволення вимог кредиторів, в зв'язку з чим визнані вимоги у сумі 19500,00 грн штрафу підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів - до третьої черги.

Керуючись статтями 123, 244 Господарського процесуального кодексу України та Законом України "Про судовий збір", суд

ухвалив:

1. Витрати ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) на оплату судового збору в розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень 00 копійок покласти на боржника - фізичну особу ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ), які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

2. Додатково до визнаних вимог ОСОБА_3 , визнати грошові вимоги ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 25.05.2002 р., зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ; проживає за адресою: АДРЕСА_5 ) до фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 12.12.1998 р., адреса місця проживання: АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_3 ) у розмірі 19 500 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок, - вимоги третьої черги.

3. Копію ухвали направити учасникам у справі про неплатоспроможність.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Дата підписання 15.08.2025 р.

Суддя А.В. Лопатін