вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"31" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/849/25
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Бабяка Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №911/849/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8 В)
про стягнення 1799205, 30 грн.
за участю представників:
від позивача: Драчова М.С.
від відповідача: Андрієвська О.В.
Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. №б/н від 10.03.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення 1799205, 30 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2025 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 18.03.2025 позовну заяву Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» залишено без руху.
31.03.2025 через систему “Електронний суд» від позивача надійшла заява, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.05.2025 о 10:00.
29.04.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:
- позивач передчасно звернувся до суду із даним позовом не намагаючись вирішити розбіжності шляхом переговорів, адже вжиття досудового врегулювання спору передбачено нормами та положеннями спеціального законодавства, зокрема, Типовим договором про надання послуг з передачі електричної енергії, що є Додатком 6 до Кодексу системи передачі;
- відсутні докази на підтвердження надання позивачем відповідачу окремого рахунку на суму 3% річних та інфляційних втрат, доказів направлення відповідачу письмових повідомлень із зазначенням суми заборгованості з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат та кінцевого терміну її оплати, рекомендованих листів на підтвердження рахунків, актів приймання-передачі, актів звірки розрахунків;
- відповідач вважає позовні вимоги позивача у справі №911/849/25 передчасними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню;
- умовами укладеного між позивачем та відповідачем Договору встановлено допустимість звільнення відповідача від виконання зобов'язань та відповідно для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за наявності форс-мажорних обставин.
30.04.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа НЕК «Укренерго» за вих. №01/9965 від 04.03.2022.
14.05.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Судове засідання призначене на 15.05.2025 о 10:00 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Смірнова О.Г. з 13.05.2025 по 16.05.2025 включно на лікарняному.
Ухвалою суду від 19.05.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/849/25 та призначено підготовче засідання на 19.06.2025 о 10:00.
18.06.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні 19.06.2025 судом оголошено перерву до 03.07.2025 о 15:00.
Ухвалою суду від 03.07.2025 відкладено підготовче засідання на 10.07.2025 о 15:00.
У судовому засіданні 10.07.2025 судом закрито підготовче провадження у справі №911/849/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.07.2025 о 15:10.
У судовому засіданні 10.07.2025 судом оголошено перерву до 31.07.2025 о 13:45.
У судове засідання 31.07.2025 з'явились представники сторін.
Представник позивача в судовому засіданні 31.07.2025 підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні 31.07.2025 проти позову заперечила та просила суд відмовити у задоволенні позову.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, враховуючи позицію сторін, суд встановив.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії за №0204-02024 від 01.01.2019.
Так, 01.01.2019 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія» було укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії за №0204-02024 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого за цим Договором ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга) відповідно до умов цього Договору, а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що планова та фактична вартість Послуги (грн) за цим Договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу (МВт-год) за розрахунковий період на тариф на Послугу, затверджений Регулятором (грн/МВт-год). На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Згідно пунктів 6.1., 6.2. Договору розрахунковим періодом (розрахунковим місяцем) за цим Договором є 1 календарний місяць. Користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості Послуги ОСП наступним чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з пунктом 4 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового періоду;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості Послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, на 5 днів наперед.
Пунктом 6.5. Договору передбачено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3-х банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих Виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою “Системи управління ринком» (далі - Сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019 року. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору повідомлення про припинення дії Договору, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 14.1. Договору).
Також, між сторонами підписано Додаткову угоду до Договору від 14.08.2019, Додаткову угоду №2 до Договору від 01.11.2020, Додаткову угоду №3 до Договору від 21.09.2021, Додаткову угоду до Договору від б/д.
Згідно п. 5.5. Договору, в редакції Додаткової угоди, Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих Виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Позивач наголошує на тому, що відповідач свій обов'язок щодо оплати наданої Послуги за період з лютого по травень 2023 року (включно) не виконував в повному обсязі, у зв'язку з чим НЕК «Укренерго» змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Так, Господарським судом Київської області розглядалась справа №911/1798/23 за позовом НЕК «Укренерго» до ТОВ «Київська обласна ЕК» про стягнення 490 043 610, 60 грн., у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору.
Позивач зазначає, що предметом розгляду у вказаній вище справі була заборгованість ТОВ «Київська обласна ЕК» перед НЕК «Укренерго», яка складалась з основної заборгованості у розмірі 342 836 551, 25 грн. за період надання послуги з лютого по травень 2023 року, інфляційних втрат у розмірі 29 820 575, 56 грн., трьох процентів річних у розмірі 7 932 347, 22 грн. та пені в розмірі 109 454 136, 57 грн.
Разом з цим, позивач в позові наголошує на тому, що у справі №911/1798/23 НЕК «Укренерго» здійснено розрахунок трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені за порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань за Договором станом на 31.05.2023 за періоди: січень 2021 року - лютий 2022 року та червень 2022 року - травень 2023 року.
Позивач вказує, що в процесі розгляду справи №911/1798/23, відповідачем було сплачено заявлену до стягнення заборгованість остаточно 31.08.2023, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи платіжну інструкцію №71 від 29.06.2023 на суму 24 056 000, 00 грн., платіжну інструкцію №1 від 30.06.2023 на суму 55 443 000, 00 грн., платіжну інструкцію №2 від 30.06.2023 на суму 1 758 000, 00 грн., платіжну інструкцію №937 від 10.07.2023 на суму 16 584 215, 44 грн., платіжну інструкцію №936 від 10.07.2023 на суму 18 174 735, 79 грн., платіжну інструкцію №935 від 10.07.2023 на суму 19 175 547, 04 грн., платіжну інструкцію №13 від 19.07.2023 на суму 20 713 254, 04 грн., платіжну інструкцію №14 від 19.07.2023 на суму 2 786 745, 96 грн., платіжну інструкцію №983 від 24.07.2023 на суму 55 533 049, 62 грн., платіжну інструкцію №11 від 31.07.2023 на суму 20 062 146, 80 грн., платіжну інструкцію №10 від 31.07.2023 на суму 20 541 075, 64 грн., платіжну інструкцію №223 від 25.08.2023 на суму 49 189 600, 09 грн., платіжну інструкцію №2 від 30.08.2023 на суму 12 960 746, 19 грн., платіжну інструкцію №3 від 30.08.2023 на суму 10 989, 51 грн., платіжну інструкцію №9 від 31.08.2023 на суму 30 649 930, 66 грн. та платіжну інструкцію №229 від 31.08.2023 на суму 7 745 319, 92 грн.
Позивач зазначає, що у зв'язку із сплатою відповідачем основної суми боргу у розмірі 342 836 551, 25 грн., провадження у справі №911/1798/23 було закрито судом в частині за відсутності предмета спору.
Також, на підтвердження надання послуг за Договором позивачем надано суду Акти приймання-передачі Послуги разом з Актами коригування.
Оскільки зобов'язання відповідача припинилось виконанням належним чином лише 31.08.2023, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача три проценти річних за період з 01.06.2023 по 30.08.2023 в сумі 1 534 506, 14 грн. та інфляційні втрати за період з 01.06.2023 по 30.08.2023 в сумі 264 699, 16 грн.
Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір про надання послуг. Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами. Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили ціну, порядок виконання робіт, вартість робіт та порядок проведення розрахунків, а тому в розумінні вимог ст. ст. 638, 639, 901, 903 ЦК України договір вважається укладеним.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 526 ЦК України та 193 ГК України, визначають, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та припинятися виконанням проведеним належним чином згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України). Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини.
Відповідно до загальної норми, передбаченої у статті 526 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 18.10.2011 р. у справі №48/23 та Верховний Суд України у постанові від 08.11.2010 р. № 3-12г10.
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013, далі постанова Пленуму, зазначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Відповідно до п. 7.1. вказаної постанови за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати, які нараховано останнім на загальну суму основного боргу у розмірі 342 836 551, 25 грн. за загальний період з 01.06.2023 по 30.08.2023.
Таким чином, враховуючи те, що доказами, які містяться в матеріалах справи №911/849/25 підтверджується, що суму заборгованості відповідачем у розмірі 342 836 551, 25 грн. остаточно було сплачено 31.08.2023, на підставі положень статті 625 ЦК України у позивача виникло право вимагати у відповідача сплатити суму нарахованих інфляційних втрат за час прострочення виконання зобов'язання, а також три проценти річних від основної суми заборгованості.
Відповідачем обставини повної сплати заборгованості перед позивачем у розмірі 342 836 551, 25 грн. саме 31.08.2023 також не заперечуються.
Перевіривши надані позивачем розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останні здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 1 534 506, 14 грн. трьох процентів річних та 264 699, 16 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо посилання відповідача на наявність підстав для звільнення його від виконання зобов'язань та відповідно для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за наявності форс-мажорних обставин, слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
При цьому, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.
Верховний Суд в постанові від 25 січня 2022 р. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.
Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Враховуючи доводи відповідача відносно виникнення форс-мажорних обставин та наданих у їх підтвердження доказів, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено об'єктивної неможливості виконання умов договору або звільнення від відповідальності за їх невиконання у зв'язку з введенням на території України воєнного стану.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Позивачем доведено суду факт порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії за №0204-02024 від 01.01.2019. Натомість, відповідач заявлених до нього вимог не спростував.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія», відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 31.07.2025, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія» задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія» (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8В, код ЄДРПОУ 42094646) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) три проценти річних у розмірі 1 534 506 (один мільйон п'ятсот тридцять чотири тисячі п'ятсот шість) грн. 14 коп., інфляційні втрати у розмірі 264 699 (двісті шістдесят чотири тисячі шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 16 коп. та 21 590 (двадцять одну тисячу п'ятсот дев'яносто) грн. 47 коп. судового збору, видавши наказ.
Повний текст рішення складено 14.08.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.