ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у відкритті провадження у справі
м. Київ
15.08.2025Справа № 910/9801/25
Суддя Господарського суду міста Києва Турчин С.О., розглянувши
позовну заяву ОСОБА_1
до відповідача ОСОБА_2
про визнання частки у спільному майні подружжя, зобов'язання виплатити грошову компенсацію та моральну шкоду
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва позовною заявою до ОСОБА_2 :
визнати за позивачкою право на 1/2 частку вартості автомобіля, що відповідає частці позивачки у спільному майні;
зобов'язати відповідача виплатити грошову компенсацію у розмірі 1/2 вартості автомобіля, отриманої від його продажу;
стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди у розмірі 1/2 суми продажу автомобіля через шахрайські дії;
Також у прохальній частині позовної заяви позивачка просить суд накласти тимчасовий арешт на автомобіль KIA OPTIMA. Вжиття заходів забезпечення позову обґрунтоване необхідністю збереження майна до повного вирішення справи по суті.
Ухвалою від 15.08.2025 Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, що викладена у прохальній частині позовної заяви.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що у прийнятті заяви слід відмовити, враховуючи таке.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття "суд, встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність, тобто передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та №29465/04).
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Згідно з ч.3 ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).
Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20).
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частинами 1, 3, 4 ст.45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до Господарського процесуального кодексу України господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Позов мотивований тим, що позивачка, перебуваючи у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 , разом володіли спільним майном - автомобілем марки KIA OPTIMA, рік випуску 2012, державний номерний знак НОМЕР_1 . Позивачка стверджує, що під час розлучення відповідач без її відома та згоди продав зазначений автомобіль.
Таким чином, у цій справі заявлені позовні вимоги щодо спільного майна подружжя.
Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Спір щодо спільного майна подружжя випливає із сімейних правовідносин, тому цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Із суб'єктного складу учасників справи вбачається, що позивачем та відповідачем є фізичні особи, які не є підприємцями.
Отже, спір у цій справі не підлягає вирішенню господарським судом за правилами господарського судочинства.
Згідно із п.1 ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частки у спільному майні подружжя, зобов'язання виплатити грошову компенсацію та моральну шкоду.
На виконання приписів частини 6 статті 175 ГПК України, суд роз'яснює позивачу, що такий спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Оскільки позовна заява з доданим до неї документом надійшла до господарського суду через систему "Електронний суд", матеріали позовної заяви засобами поштового зв'язку, заявнику не направляються.
Враховуючи викладене та керуючись ст.175, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частки у спільному майні подружжя, зобов'язання виплатити грошову компенсацію та моральну шкоду - відмовити.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання ухвали: 15.08.2025.
Суддя С. О. Турчин