ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.08.2025Справа № 910/3314/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у закритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» (04074, місто Київ, вул.Автозаводська, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 44725823)
до проДочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА «ПРОГРЕС» (04074, місто Київ, ВУЛИЦЯ АВТОЗАВОДСЬКА, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 05311609) стягнення штрафних санкцій у розмірі 21 627 293 грн. 11 коп.
Представники:
від Позивача: Корсун Ю.Ю. (представник на підставі довіреності);
від Відповідача: Струць М.П. (представник на підставі ордеру);
Державне підприємство Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА «ПРОГРЕС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення штрафних санкцій у розмірі 21 627 293 грн. 11 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-94-ЕДК-24 від 30.03.2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 року відкрито провадження у справі №910/3314/25, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження у закритому судовому засіданні, підготовче судове засідання призначено на 23.04.2025 року.
09.04.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов Відзив на позовну заяву, яким представник просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
16.04.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла Відповідь на Відзив.
22.04.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло Заперечення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 28.05.2025 року.
28.05.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено письмові докази до матеріалів справи, продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче судове засідання на 11.06.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.07.2025 року.
17.06.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
19.06.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 року клопотання Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА "ПРОГРЕС" про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
01.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 06.08.2025 року.
В судовому засіданні 06 серпня 2025 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 06 серпня 2025 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
30.03.2024 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» (Замовник) та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА «ПРОГРЕС» (Виконавець) було укладено Державний контракт на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-94-ЕДК-24, відповідно до умов якого Виконавець зобов?язується поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товари оборонного призначення (далі - Товар), найменування, технічні характеристики, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті та В Специфікації товарів оборонного призначення (Додаток 1 до Контракту) (далі -Специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а Замовник зобов?язується прийняти та оплатити Товар в строки і на умовах, визначених цим Контрактом. (т.1 а.с.19-28)
Згідно з п.2.2 Договору загальна вартість (ціна) Товару за цим Контрактом становить 139 530 923,35 гривень. Сторони визнають та підтверджують, що згідно з абзацом п?ятим пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України операції з постачання Товару за цим Контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість, Обсяг фінансування та бюджетні зобов?язання визначаються шляхом укладання додаткової угоди до цього Контракту у встановленому законодавством порядку.
У п.3.1 Договору визначено, що поставка Виконавцем та приймання Замовником Товару за цим Контрактом здійснюється відповідно до комплекту документації, що поставляється разом з Товаром, у місці поставки на підставі товаросупровідних документів та видаткової накладної з оформленням Сторонами Акту приймання-передачі Товару за Контрактом.
Товар поставляється Виконавцем відповідно до умов DDP-Україна, місце знаходження отримувача, визначеного державним замовником, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2020 року. Точне місце поставки буде повідомлено Замовником Виконавцю не менше ніж за 3 (три) робочих дні до планової дати поставки.
Датою виконання Виконавцем зобов?язань щодо поставки Товару є дата підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару за Контрактом. (п.3.3 Договору)
Згідно з п.3.5 Договору право власності та контроль над Товаром, ризики втрат від випадкового знищення та пошкодження Товару переходить від Виконавця безпосередньо до отримувача в день підписання Замовником та уповноваженим представником отримувача Акту приймання-передачі, про що Замовник офіційно повідомляє Виконавця.
Акт приймання передачі Товару за Контрактом та Акт приймання-передачі, що підписується Замовником та отримувачем, підписуються одночасно в місці передачі Товару. Видаткова накладна, акт приймання-передачі та/або інший документ, який підтверджує факт передачі Товару Виконавцем, в обов?язковому порядку має містити код УКТЗЕД для кожного найменування Товару.
Відповідно до п.4.1 Договору Виконавець зобов?язаний поставити Товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеному в Специфікації.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Специфікацією товарів оборонного призначення, що є Додатком №1 до Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-94-ЕДК-24 від 30.03.2024 року, Сторони узгодили, що поставка Товару в загальній кількості 5285 од. на загальну суму в розмірі 139530923 грн. 35 коп. здійснюється у строк - Т0+70 днів, де Т0 - дата набрання чинності Контракту. (т.1 а.с.28)
Додатковою угодою №3 від 13.06.2024 року Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-94-ЕДК-24 від 30.03.2024 року Сторони виклали Додаток №1 в новій редакції, а саме поставка Товару в загальній кількості 5285 од. на загальну суму в розмірі 139530923 грн. 35 коп. здійснюється у строк - Т0+70 днів, де Т0 - дата отриманого іноземним постачальником (виробником) товарів дозволу уповноважених органів з експортного контролю країни, в якій розміщується постачальник (виробник) товару на здійснення міжнародної передачі ДП МОУ «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» товарів військового призначення, що є предметом даного Контракту. (т.1 а.с.29-30)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-94-ЕДК-24 від 30.03.2024 року Відповідач поставив товар в кількості 5285 од. на загальну суму в розмірі 139530923 грн. 35 коп., а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується Актом приймання - передачі товару від 27.10.2024 року. (т.1 а.с.10)
Претензією №11/2-16684 від 28.11.2024 року Позивач вимагав від Відповідача сплатити штрафні санкції. (т.1 а.с.38-39) У відповідь на яку останній листом №Pr01.3/2369 від 03.12.2024 року повідомив про відсутність порушення умов договору. (т.1 а.с.18)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умов Договору не здійснив поставку товару у передбачені договором строки. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору Позивач просить суд стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА «ПРОГРЕС» на його користь пеню у розмірі 11 860 128 грн. 48 коп. та штраф у розмірі 9 767 164 грн. 63 коп.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав, що поставка Товару за Контрактом відбулась 27.10.2024 з урахуванням строків Т0+70 днів, де Т0 є дата (08.10.2024) отримання компанією «BULARMAS LLC» дозволу уповноваженого органу з експортного контролю Болгарії, що підтверджується підписаними актами приймання-передачі ДП МОУ «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» та в/ч НОМЕР_1 та відповідає умовам Контракту, оскільки фактичним власником і постачальником товару є компанія «BULARMAS LLC» (Болгарія). Вказане зазначено в комерційній пропозиції ДП СЗТФ «ПРОГРЕС» від 14.12.2023 №Pr 03.3/3424 та підтверджена відповідним Звітом, згідно із якими товар знаходився у володінні компанії «BULARMAS LLC.» і на дату здійснення технічної інспекції зберігався у складських приміщеннях даної компанії (с. Самораново, Болгарія) та індивідуальною ліцензією № 022291 на передачу товарів оборонного призначення Міжвідомчої комісії з експортного контролю і нерозповсюдження зброї масового ураження Болгарії наданої 08.10.2024. В цій же комерційній пропозиції зазначено логістичний ланцюг постачання товару: Болгарія-Румунія-Україна. Дозвіл уповноваженого органу з експортного контролю країни, в якій розміщується постачальник товару на здійснення міжнародної передачі товару, а саме індивідуальна ліцензія № 022291 на передачу товарів оборонного призначення Міжвідомчої комісії з експортного контролю і нерозповсюдження зброї масового ураження Болгарії надано 08.10.2024, і саме з цієї дати з'явилась можливість поставки товару на територію України, що стало датою обрахування строку поставки товару за Контрактом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-94-ЕДК-24 від 30.03.2024 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-94-ЕДК-24 від 30.03.2024 року Відповідач поставив товар в кількості 5285 од. на загальну суму в розмірі 139530923 грн. 35 коп., а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується Актом приймання - передачі товару від 27.10.2024 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (т.1 а.с.10)
Згідно з п.2.2 Договору загальна вартість (ціна) Товару за цим Контрактом становить 139 530 923,35 гривень. Сторони визнають та підтверджують, що згідно з абзацом п?ятим пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України операції з постачання Товару за цим Контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість, Обсяг фінансування та бюджетні зобов?язання визначаються шляхом укладання додаткової угоди до цього Контракту у встановленому законодавством порядку.
У п.3.1 Договору визначено, що поставка Виконавцем та приймання Замовником Товару за цим Контрактом здійснюється відповідно до комплекту документації, що поставляється разом з Товаром, у місці поставки на підставі товаросупровідних документів та видаткової накладної з оформленням Сторонами Акту приймання-передачі Товару за Контрактом.
Товар поставляється Виконавцем відповідно до умов DDP-Україна, місце знаходження отримувача, визначеного державним замовником, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2020 року. Точне місце поставки буде повідомлено Замовником Виконавцю не менше ніж за 3 (три) робочих дні до планової дати поставки.
Датою виконання Виконавцем зобов?язань щодо поставки Товару є дата підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару за Контрактом. (п.3.3 Договору)
Згідно з п.3.5 Договору право власності та контроль над Товаром, ризики втрат від випадкового знищення та пошкодження Товару переходить від Виконавця безпосередньо до отримувача в день підписання Замовником та уповноваженим представником отримувача Акту приймання-передачі, про що Замовник офіційно повідомляє Виконавця.
Акт приймання передачі Товару за Контрактом та Акт приймання-передачі, що підписується Замовником та отримувачем, підписуються одночасно в місці передачі Товару. Видаткова накладна, акт приймання-передачі та/або інший документ, який підтверджує факт передачі Товару Виконавцем, в обов??язковому порядку має містити код УКТЗЕД для кожного найменування Товару.
Відповідно до п.4.1 Договору Виконавець зобов?язаний поставити Товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеному в Специфікації.
Додатковою угодою №3 від 13.06.2024 року Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-94-ЕДК-24 від 30.03.2024 року Сторони виклали Додаток №1 в новій редакції, а саме поставка Товару в загальній кількості 5285 од. на загальну суму в розмірі 139530923 грн. 35 коп. здійснюється у строк - Т0+70 днів, де Т0 - дата отриманого іноземним постачальником (виробником) товарів дозволу уповноважених органів з експортного контролю країни, в якій розміщується постачальник (виробник) товару на здійснення міжнародної передачі ДП МОУ «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» товарів військового призначення, що є предметом даного Контракту. (т.1 а.с.29-30)
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Момент виконання обов'язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.
При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач зазначав, що Виконавець надав індивідуальну ліцензію на експорт товарів військового призначення Міністерства закордонних справ Румунії №24-11138 від 24.05.2024 з подальшим виправленнями внесеними 24.10.2024, а тому зобов'язаний був здійснити поставку товару у строк по 02.08.2024.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав, що поставка товару за Контрактом відбулась 27.10.2024 з урахуванням строків Т0+70 днів, де Т0 є дата (08.10.2024) отримання компанією «BULARMAS LTD» дозволу уповноваженого органу з експортного контролю Болгарії, що підтверджується підписаними актами приймання-передачі ДП МОУ «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» та в/ч НОМЕР_1 та відповідає умовам Контракту, оскільки фактичним власником і постачальником товару є компанія «BULARMAS LTD» (Болгарія).
В матеріалах справи наявний звіт від 16.11.2023 року про інспекцію товару: гранатометний постріл ПГ-9В-73 мм, комерційна пропозиція №2653 від 12.12.2023 від постачальника C.N. ROMARM S.A. (Бухарест, Румунія), затверджена Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА «ПРОГРЕС», в якому зазначено, що загальна кількість 5285 од. (5016 од. - Румунія, 269 од. - Республіка Болгарія), виробник VMZ EAD Республіка Болгарія)/«C.N. ROMARM S.A.» (Румунія). (т.1 а.с.170-182)
Як вбачається з пропозиції Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА «ПРОГРЕС» №Pr03.3/3424 від 14.12.2023 року щодо можливості поставки товару, наданої Державному підприємству Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ», у графі «додаткова інформація» зазначено, що країною виробництва товару є Республіка Болгарія/ Румунія, виробником: VMZ EAD (269 од.) / «C.N. ROMARM S.A.» (5016 од.), фактичним власником BULARMAS LTD. (т.1 а.с.77-79)
05.04.2024 року між Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА «ПРОГРЕС» та C.N. ROMARM S.A. (Бухарест, Румунія) було укладено Контракт №С-03-01/2024Pr, відповідно до умов якого Постачальник продає через Покупця для Кінцевого споживача товари військового призначення (іменовані надалі "Товар"), номенклатура, асортимент, кількість та вартість яких зазначені у Додатку №1 до цього Контракту, а Покупець зобов?язується прийняти та оплатити поставлений Постачальником Товар на умовах і в строки, передбачені Контрактом. (т.1 а.с.81-90)
Специфікацією до Контракту №С-03-01/2024Pr від 05.04.2024 року Сторони узгодили, що країною походження Товару є Республіка Болгарія. (т.1 а.с.89)
24.05.2024 року Міністерством закордонних справ Румунії видано Індивідуальну ліцензію на експорт продукції військового призначення №24-11138 (експортер C.N. ROMARM S.A., імпортер Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА «ПРОГРЕС»). 24.10.2024 року до вказаної ліцензії внесено зміни, а саме до графи №8 «Країна походження» додано «Румунія». (т.1 а.с.126-128) Таким чином, в Індивідуальній ліцензії на експорт продукції військового призначення №24-11138 від 24.05.2024 року у графі №8 «Країна походження» зазначено Болгарія/Румунія, в графі №9 «Країна виробництва» зазначено Болгарія/Болгарія.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Митного кодексу України країною походження товару вважається країна, в якій:
1) товар був повністю отриманий;
2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон, територія чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. (ч.4 ст. 36 Митного кодексу України)
В той же час, 08.10.2024 року Міжвідомчою комісією з експортного контролю і нерозповсюдження зброї масового ураження Болгарії видано Індивідуальну ліцензію на передачу товарів оборонного призначення №022291, в якій зазначено, що відправником товару: 73 мм постріл ПГ-9В в кількості 5285 од. є BULARMAS, отримувачем C.N. ROMARM S.A.», держава походження Болгарія/Румунія, держава отримувач Румунія. (т.1 а.с.97)
Також Судом встановлено, що товар, визначений умовами Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-94-ЕДК-24 від 30.03.2024 року, перевозився за маршрутом Болгарія (с. Самораново) - Румунія - Україна, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними №066229 від 25.10.2024, №943169 від 25.10.2024, №786880 від 25.10.2024, в яких відправником товару є BULARMAS LTD, Болгарія, одержувачем є «C.N. ROMARM S.A.», Румунія, вантажно-митними деклараціями №24UA408050006427U1 від 25.10.2024, № 24UA408050006428U0 від 25.10.2024, № 24UA408050006429U0 від 25.10.2024 (т.1 а.с.98-104)
Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt). 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в даному випадку постачальниками товару: 73 мм постріл ПГ-9В, який є предметом Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-94-ЕДК-24 від 30.03.2024 року, були «C.N. ROMARM S.A.» (Румунія), BULARMAS LTD (Болгарія), а тому відповідно до Додатку №1 в редакції Додаткової угоди №3 від 13.06.2024 року Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-94-ЕДК-24 від 30.03.2024 року необхідно було отримати дозвіл уповноважених органів з експортного контролю країниіноземного постачальника (виробника) товарів, в якій розміщується постачальник (виробник) товару на здійснення міжнародної передачі ДП МОУ «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» товарів військового призначення, тобто дозвіл уповноважених органів Болгарії та Румунії.
За таких підстав, Суд не приймає до уваги доводи Позивача щодо отримання дозволу уповноважених органів з експортного контролю лише Румунії, оскільки вони спростовуються вищенаведеними та оціненими Судом доказами.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що 24.05.2024 року Міністерством закордонних справ Румунії видано Індивідуальну ліцензію на експорт продукції військового призначення №24-11138 (експортер C.N. ROMARM S.A., імпортер Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА «ПРОГРЕС»). 24.10.2024 року до вказаної ліцензії внесено зміни, а саме до графи №8 «Країна походження» додано «Румунія». (т.1 а.с.126-128)
08.10.2024 року Міжвідомчою комісією з експортного контролю і нерозповсюдження зброї масового ураження Болгарії видано Індивідуальну ліцензію на передачу товарів оборонного призначення №022291, а саме товару: 73 мм постріл ПГ-9В в кількості 5285 од.
Таким чином, враховуючи умови Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-94-ЕДК-24 від 30.03.2024 року Відповідач повинен був здійснити поставку товару в кількості 5285 од. на загальну суму в розмірі 139530923 грн. 35 коп. у строк по 17.12.2024 року.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, на виконання умов Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-94-ЕДК-24 від 30.03.2024 року Відповідач поставив товар в кількості 5285 од. на загальну суму в розмірі 139530923 грн. 35 коп., а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується Актом приймання - передачі товару від 27.10.2024 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (т.1 а.с.10)
Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач здійснив поставку товару в кількості 5285 од. на загальну суму в розмірі 139530923 грн. 35 коп. у строк, визначений умовами Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-94-ЕДК-24 від 30.03.2024 року й відсутнє порушення виконання Відповідачем його зобов'язань за Договором.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочення з 03.08.2024 року по 26.10.2024 року у розмірі 11 860 128 грн. 48 коп. та штраф у розмірі 9 767 164 грн. 43 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Згідно норми ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК)
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім того, Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Враховуючи те, що під час розгляду даної справи Судом не встановлено обставин порушення Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА «ПРОГРЕС» строків поставки товару за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-94-ЕДК-24 від 30.03.2024 року, а пеня та штраф підлягають застосуванню лише у разі порушення господарського зобов'язання за договором, відсутні правові підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача пені та штрафу.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА «ПРОГРЕС» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 21 627 293 грн. 11 коп. є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА «ПРОГРЕС» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 21 627 293 грн. 11 коп. - відмовити у повному обсязі.
2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13 серпня 2025 року.
Суддя О.В. Чинчин