ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.07.2025Справа № 910/5982/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабвелл"
до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення в частині
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Данилюк М.Д.
Представники учасників справи:
від позивача: Бебко К.Ю.
від відповідача: Ігнатов Н.О., Свириденко А.С.
В судовому засіданні 29.07.2025 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабвелл" (далі - ТОВ "Лабвелл", позивач) до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК, відповідач) про визнання недійсним та скасування пунктів 1, 3 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної та накладення штрафу" від 03.04.2025 № 60/21-р/к у справі № 394/60/64-рп/к.24.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відділенням АМК пропущені всі розумні строки розгляду справи № 394/60/64-рп/к.24, притягнення до відповідальності ТОВ "Лабвелл" відбувається у строк, що перевищує строк давності, визначений статтею 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон). Також позивач вказав, що під час прийняття рішення не були доведені обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, були порушені та неправильно застосовані норми права.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5982/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою сторонам наданий строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.
04.06.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому Відділення АМК проти позову заперечило, зазначило, що спірне рішення відповідає усім вимогам законодавства про захист економічної конкуренції. Також вказало, що рішення Відділення має містити усі докази, якими обгрунтовуються його висновки, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення, тому, відповідач вважає, що збір доказів понад 4 роки не протирічить нормам Закону України «Про захист економічної конкуренції». Крім того, наголосив, що у оспорюваному рішенні зазначені усі докази, якими обгрунтовуються його висновки, та у спірному рішенні доведено координацію (узгоджені дії) суб'єктів господарювання, а саме - ТОВ "Лабвелл" та ТОВ «Біомедінвест» під час проведення торгів.
13.06.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов заперечив, вважав їх необгрунтованими та такими, що не спростовують доводи позивача, викладені у позові.
Також ТОВ "Лабвелл" подало клопотання про залучення до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ «Біомедінвест», оскільки рішення у справі може вплинути на його права або обов'язки. Розглянувши вказане клопотання та заслухавши думку учасників справи, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 24.06.2025, відмовив у його задоволенні, як необґрунтованому з наступних підстав.
Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Проте, враховуючи предмет спору та обґрунтування заявленого ТОВ "Лабвелл" клопотання, суд не встановив достатніх та належних підстав для залучення ТОВ «Біомедінвест» до участі у справі, та участь його у даній справі не є необхідною.
18.06.2025 відповідачем було подане клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме - копії матеріалів справи на електронному носії № 394/60/64-рп/к.24, розглянувши яке суд його задовольнив та долучив до матеріалів справи наданий відповідачем доказ.
У судовому засіданні 19.06.2025 судом постановлено ухвалу про розгляд справи № 910/5982/25 проводити у закритому судовому засіданні.
У підготовчому засіданні 24.06.2025 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 29.07.2025 під час розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представники відповідача проти позовних вимог заперечили та просили суд відмовити у позові у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням № 60/21-р/к від 03.04.2025 у справі № 394/60/64-рп/к.24, зокрема:
- визнано, що ТОВ "Лабвелл" та ТОВ «Біомедінвест» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, під час участі в торгах на закупівлю за предметом «ДК 021:2015: 38430000-8 Детектори та аналізатори (НК 024:2019: 36223 Хемілюмінесцентний аналізатор імуноферментного аналізу (CLIA))», яка проводилась КНП Ковельського міськрайонного територіального медичного об'єднання Ковельської міської ради Волинської області, ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2020-01-02-000681-a (п. 1);
- за порушення, яке викладене у п. 1 резолютивної частини цього рішення, на ТОВ "Лабвелл" накладено штраф у сумі 68 000,00 грн. (п. 3).
Так, розпорядженням адміністративної колегії Відділення від 18.04.2024 № 60/64-рп/к було розпочато розгляд справи № 394/60/64-рп/к.24 (далі - розпорядження) за ознаками вчинення ТОВ «Біомедінвест» та ТОВ «Лабвелл» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час участі у процедурі закупівлі.
У подальшому, Відділенням АМК, ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест» були вчинені наступні процесуальні дії:
- листами від 18.04.2024 № 60-02/1588е, № 60-02/1589е ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест» було направлене вказане розпорядження;
- листами Відділення від 30.09.2024 № 60-02/5633е та № 60-02/5635е на юридичні адреси ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест» відповідно, направлено копії з подання з попередніми висновками у справі від 27.09.2024 № 60-03/369-П (далі - ППВ-1);
- ТОВ «Лабвелл» листом від 31.10.2024 № 3110/2024-ІД (вх. № 60-01/4315 від 31.10.2024) надало заперечення на ППВ-1, а ТОВ «Біомедінвест» надало такі заперечення листом від 30.10.2024 № 24-174;
- листами Відділення АМК від 11.03.2025 № 60-02/2010е та № 60-02/2011е на адреси ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест» відповідно, направлено витяг № 1 та витяг № 2 з подання з попередніми висновками у справі № 394/60/64-рп/к.24 від 11.03.2025 № 60-03/170-П (далі - ППВ-2);
- ТОВ «Біомедінвест» листом від 02.04.2025 № 25-059 надало свої заперечення на ППВ-2, а ТОВ «Лабвелл» надало такі заперечення листом від 03.04.2025 № 0304/2025-1Д.
Зі змісту спірного рішення, Відділенням АМК було встановлено такі антиконкурентні узгоджені дії:
- ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест» були пов'язані між собою через фізичних осіб Бебко К.Ю., Михайленко Ю.О. (кінцеві бенефіціарні власники ТОВ «Лабвелл»), які перебували у родинних зв'язках з працівниками, що займали керівні посади у ТОВ «Біомедінвесит» - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказане, на думку Відділення АМК, свідчить про наявний взаємозв'язок між ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест», що передбачає наявність умов для обміну інформацією між ними щодо господарської діяльності та фінансової спроможності ТОВ «Біомедінвест» та ТОВ «Лабвелл», а також свідчить про те, що під час підготовки та участі вказаних суб'єктів господарювання в процедурі закупівлі, ці особи обмінювались інформацією та узгоджували свої дії;
- у період з 14.11.2017 до 25.03.2020, в тому числі у період проведення процедури закупівлі, між ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест» існували сталі господарські відносини у вигляді купівлі / продажу товарів медичного призначення та надання послуг з технічного обслуговування медичного обладнання, що свідчить про сталу співпрацю на одному ринку між цими особами. Також результати показників фінансово-господарських відносин ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест» підтверджують тривалі та сталі господарські відносини між даними особами (у період до проведення, під час проведення та після проведення торгів), що призводить до позиціонування цих суб'єктів господарювання не як конкурентів, а як партнерів;
- використання ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест» (які фактично здійснювали господарську діяльність за різними адресами місцезнаходження) однієї і тієї ж IP-адреси, для здійснення керування банківськими рахунками та подання фінансової звітності, зокрема в одні дні та близькі проміжки часу, з якої ТОВ «Біомедінвест» входило в аукціон, завантажувало свою тендерну пропозицію, та яка була виділена останньому в користування на підставі укладеного з Інтернет-провайдером договору про надання послуг за місцем реєстрації, а також використання ТОВ «Лабвелл» цієї ж IP-адреси для входу на свою електронну поштову скриньку;
- використання ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест» одного програмного забезпечення під час керування своїми банківськими рахунками, з урахуванням вчинення таких дій з використанням спільної ІР-адреси, що надана в користування ТОВ «Біомедінвест»;
- перехід працівників від ТОВ «Біомедінвест» до ТОВ «Лабвелл», у своїй сукупності з іншими обставинами справи, свідчить про наявність умов для обміну інформацією між цими особами;
- укладення ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест» договорів з одними і тими ж фізичними особами-підприємцями, на думку Відділення АМК, свідчить про обмін інформацією між цими особами, у тому числі у період проведення процедури закупівлі;
- відсутність між ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест» змагальності за умови наявності економічної можливості для зниження цінових пропозицій;
- наявність між ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест» синхронності дій у часі під час завантаження тендерних пропозицій.
Адміністративною колегією Відділення було встановлено, що поведінка ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест» становить антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів
За висновками адміністративної колегії Відділення, доказами, зібраними у справі № 394/60/64-рп/к.24, та запереченнями ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест», не спростовується висновок адміністративного колегії Відділення АМК про те, що дії вказаних осіб полягали у:
- взаємозв'язку ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест» через пов'язаних осіб;
- наявності господарських відносин між ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест»;
- використанні ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест» однієї і тієї ж ІР-адреси під час керування банківськими рахунками, яка була надана в користування одному з учасників;
- використанні учасниками однієї і тієї ж ІР-адреси під час подання фінансової звітності, яка була надана в користування одному з учасників;
- використанні учасниками одного програмного забезпечення під час входу з однієї і тієї ж ІР-адреси, яка була надана в користування одному з учасників;
- переходу працівників між учасниками;
- укладенні договорів з одними і тими ж фізичними особами-підприємцями;
- економічній поведінці учасників та відсутністю змагальності;
- синхронності дій у часі під час завантаження тендерних пропозицій.
Звертаючись з даним позовом до суду ТОВ «Лабвелл» вказує про визнання недійсним та скасування пунктів 1, 3 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної та накладення штрафу" від 03.04.2025 № 60/21-р/к у справі № 394/60/64-рп/к.24, якими визнано, що ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест» вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, шляхом узгодження умов участі у конкурсній процедурі закупівлі.
У частині 1 статті 48 Закону зазначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Згідно з частиною 1 статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:
- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
- заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції";
- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
У статті 5 Закону зазначено, що узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).
Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання; спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.
Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.
Ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.
Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).
Зокрема, суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.
При цьому, саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання.
Як вказує відповідач, Відділенням АМК було встановлено факти, які у своїй сукупності не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об'єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) учасниками своєї поведінки при підготовці до участі та участі у торгах (тендері), зокрема, про обмін ними інформацією.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд Відділенням АМК антимонопольної справи у сукупності здійснювався з червня 2020 по квітень 2025 рік. Відповідач вказав, що такі строки розгляду антимонопольної справи були зумовлені збором доказів з метою обгрунтування його висновків, викладених у рішенні від 03.04.2025 № 60/21-р/к, що, як вказує відповідач, не протирирічить нормам Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Разом з тим, статтею 42 вказаного Закону передбачено, що суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.
Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.
Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.
Ні Законом, ані Правилами розгляду заяв і справ порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженими розпорядженням АМК № 5 від 19.04.1994, не визначено строків, які встановлюють тривалість розслідування з моменту його початку до винесення відповідного рішення АМК.
Рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Ireland v. the United Kingdom (Ірландія проти Сполученого Королівства, від 18.01.1978, § 154) містить вказівку про те, що судові рішення, насправді, слугують не лише для вирішення справ у суді, а і загалом для того, щоб пояснити, забезпечити й удосконалити норми, визначені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), сприяючи таким чином виконанню державами своїх зобов'язань як учасників Конвенції.
АМК як державний орган із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель (частина 1 статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"), будує свою діяльність на принципах законності, гласності та захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів (стаття 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень АМК не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, але при цьому зобов'язані перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм. Вказана позиція, викладена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 зі справи № 910/23000/17.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу (пункт 75 постанови від 02.07.2019 зі справи № 910/23000/17).
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У пункті 45 Доповіді Венеціанської комісії щодо верховенства права, серед іншого, зазначено, що "Потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон (a law), яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій".
У пункті 47 Венеціанська комісія корелювала ці вимоги із зверненням до законодавчого органу: "…парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів. Цим досягається істотно важливий юридичний захист особи супроти держави та її органів і посадових осіб".
Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи, Венеційської комісії хоч формально і не мають обов'язкового характеру, однак вони є дуже важливими для національної практики, зокрема, для надання змістовного тлумачення.
Конституційний Суд України визнає за органом публічної влади право на певні дискреційних повноваження у прийнятті рішень, та застерігає, що "цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів" (абзац 3 підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини рішення № 3-рп/2016 від 08.06.2016).
З позиції гарантування основоположних прав людини надання дискреційних повноважень органам, обсяг яких не має чітко визначених меж, було б несумісним з принципом верховенства права, як одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією і Конституцією України.
У пункті 70 рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" [заява № 29979/04, прийняте 20.10.2011, набуло статусу остаточного 20.01.2012] вказав таке: "Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119) ".
Отже, принцип "належного урядування" покладає обов'язок на орган діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування" має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу "належного урядування" забезпечує прийняття суб'єктами легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип "належного урядування" підкреслює те, що між особою та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
Тобто, дискреційні повноваження АМК мають узгоджуватися з конституційним принципом верховенства права, та такими його елементами, як юридична визначеність та заборона свавілля.
При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.
Враховуючи статтю 19 Конституції України, статтю 6 Конвенції, вказані рішення ЄСПЛ, приписи Закону, Закону України "Про Антимонопольний комітет України", АМК під час прийняття рішення має переслідувати лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями; дотримуватися принципу об'єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримуватися принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечувати належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою; приймати своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечувати послідовне застосування загальних нормативно-правових приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи, пропорційності, розумності строку, обґрунтованості.
Критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності такого суб'єкта, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.
Суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) АМК поза межами перевірки за критеріями, визначеними у статті 19 Конституції України та статті 59 Закону.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.
Відтак, судова практика ЄСПЛ щодо правозастосування статті 6 Конвенції у контексті питання необхідного обсягу судового контролю встановлює загальну рамку, в межах якої дискреційна влада може здійснюватися і юридично контролюватися.
Критеріями перевірки законності оспорюваного рішення є конституційні положення про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України (формальний критерій), а складові принципу верховенства права дають суду підстави досліджувати зміст ухваленого (сутнісний критерій) на предмет відповідності легітимній меті, недискримінації, пропорційності тощо.
Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України
Хоч окремі розслідування можуть проводитись з прийнятною тривалістю, проте загальна тривалість має відповідати, зокрема, принципу верховенства права, як одному з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конституцією України так принципу "належного урядування".
Проведення розслідування у такий строк (майже понад 9 років) за трьома процедурами закупівель з двома учасниками, враховуючи строки притягнення до відповідальності встановлені у статті 42 Закону (п'ять років з дня вчинення порушення з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення; строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення) має бути обґрунтовано об'єктивними та поважними причинами, які пов'язані безпосередньо із розглядом справи АМК, як-то складністю справи, поведінкою сторін (відповідачів антимонопольної справи), діями/бездіяльністю відповідних державних органів, у тому числі, АМК тощо (див. п. 8.51 постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 910/19008/21).
Всі доводи відповідача зводяться до того, що Відділення АМК здійснювало збір доказів в обгрунтування оспорюваного рішення, проте, суд зазначає, що під час тривалого розслідування позивач знаходився в стані правової невизначеності, що не є прийнятним.
Так, як вбачається з матеріалів справи, докази, якими обгрунтоване спірне рішення датовані - червнем-листопадом 2020, а у подальшому, квітнем 2024 - лютим 2025.
Тобто, у період з листопада 2020 по квітень 2024 Відділення АМК збору доказів не проводило. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Відділенням АМК було сформовано два подання з попередніми висновками у справі, а саме - ППВ від 27.09.2024 (на підставі доказів датованих 2020 роком) та ППВ від 11.03.2025.
Щодо формування ППВ від 11.03.2025 відповідач вказує, що його складання було зумовлене додатковим збором доказів. Тобто, фактично докази, зібрані відповідачем у 2020 році, зазначені у ППВ від 27.09.2024, не свідчать про спотворення результатів торгів ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест».
А, як вже було зазначено, процедура закупівлі UA-2020-01-02-000681-a, була проведена у 2020 році, за результатом якої із ТОВ «Біомедінвест» був укладений договір від 04.02.2020, у той час, як у ППВ від 11.03.2025 додатково зазначені докази, зібрані Відділенням АМК, починаючи з квітня 2024.
Тобто, більше, ніж через чотири роки після проведення закупівлі та винесення АМКУ доручення № 60-01/180К від 25.06.2020.
Разом з тим, розгляд Відділенням АМК антимонопольної справи протягом більше 4 років мало для позивача юридичну невизначеність щодо остаточності вирішення питання порушення/непорушення ТОВ «Лабвелл» Закону України "Про захист економічної конкуренції", що було предметом розгляду антимонопольної справи.
Також суд зазначає, що розгляд АМК антимонопольної справи протягом тривалого часу позбавляє учасника такої справи належного захисту, з огляду на втрату можливості надавати докази, які можуть втратити достовірність і повноту з плином часу.
При цьому, належних доказів наявності об'єктивних та поважних причин для такого тривалого (понад 4 років) розгляду антимонопольної справи, Відділенням АМК, у даному випадку, не надано.
Таким чином, загальна тривалість розгляду антимонопольної справи не відповідає принципу верховенства права, як одному з основних принципів демократичного суспільства, що є окремою підставою для визнання недійсним пункту 1 резолютивної частини рішення 03.04.2025 року № 60/21-р/к у справі № 394/60/64-рп/к.24.
Крім того, слід зазначити стосовно обставин, встановлених Відділенням АМК у спірному рішенні.
Так, відповідач встановив взаємозв'язок ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест» через пов'язаних осіб, зокрема, перебування у трудових відносинах на керівних посадах Бебко Ю.М та Назарука О.К. Проте, обставини, щодо Бебко Ю.М., зазначені у рішенні, не стосуються періоду проведення процедури закупівлі, що ставить під сумнів висновки Відділення АМК пов'язаності Бебко Ю.М та Назарука О.К. під час проведення процедури закупівлі.
Щодо висновків Відділення АМК про наявність господарських відносин між ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест», то Відділенням АМК не враховано, що відповідно до відомостей, що містяться в ЄДР, основним КВЕД як ТОВ «Лабвелл», так і ТОВ «Біомедінвест», є оптова торгівля фармацевтичними товарами.
Тобто, укладення між вказаними особами господарських договорів на поставку (купівлю-продаж) вказаних товарів, є результатом ведення господарської діяльності суб'єктів господарювання, тим більше, що надані на дослідження відповідачу та враховані останнім у спірному рішенні правочини, були укладені сторонами у тому числі ще у 2019 році. А, як було роз'яснено Верховним Судом, негативним наслідком є саме факт спотворення результатів торгів/аукціонів (через узгодження поведінки конкурсантами) (постанови від 19.02.2019 у справі № 916/499/18, від 02.03.2019 у справі № 914/88/18, від 22.01.2019 у справі № 922/1269/18, ід 05.12.2019 у справі № 910/14337/18, ід 23.01.2020 у справі № 922/1539/19, від 27.04.2020 у справі № 922/895/19, від 21.01.2021 у справі № 917/1983/19, від 26.01.2021 у справі № 910/2576/20, від 15.07.2021 у справі № 922/2940/20).
Щодо використання ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест» однієї і тієї ж ІР-адреси, то суд зазначає, що Відділенням АМК був досліджений період з 05.03.2019, у той час, як торги були проведені у січні 2020 року. При цьому, Відділенням АМК була врахована інформація, надана АТ «ОТП Банк» та АТ «Піреус Банк МКБ» після проведення процедури закупівлі.
Так само, Відділення АМК вибірково бере до уваги інформацію, надану ГУ ДПС у м. Києві листом від 08.07.2020 № 15456/9/26-15-02-06-19 (вх. № 60-01/872кі від 14.07.2020) щодо подачі ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест» податкової звітності з використанням ІР-адреси НОМЕР_1 , проте, дана подача була вчинена у грудні 2019, у той час, як процедура закупівлі проводилась наприкінці січня 2020 року, при цьому, Відділенням АМК не встановлено, що подача тендерних пропозицій відбувалась з одного акаунта, пристрою, тощо.
Також відповідно до інформації ТОВ «Держзакупівлі.онлайн» та ДП «Прозорро» тендерна пропозиція була подана ТОВ «Біомедінвест» 17.01.2020 з власної ІР-адреси НОМЕР_1 , а ТОВ «Лабвелл» - з ІР-адреси НОМЕР_2 . Проте, Відділенням АМК дана інформація не була досліджена.
Стосовно переходу працівників між учасниками ТОВ «Лабвелл» та ТОВ «Біомедінвест», у зв'язку з чим Відділенням АМК був зроблений висновок про наявність умов для обміну інформацією між відповідачами, суд зазначає, що Відділенням під час надання висновків було взято до уваги, період перебування, зокрема, Шаповалова О.А. на посаді менеджера з продажу у ТОВ «Лабвелл» за березень 2019, а також з квітня 2019 - у ТОВ «Біомедінвест», а ОСОБА_3 - на посаді фахівця по роботі з користувачами ТОВ «Лабвелл» - з квітня по грудень 2020, тобто за періоди, що не стосуються процедури закупівлі, проведеної у січні 2020.
Щодо економічної поведінки учасників та відсутність змагальності, то суд зазначає, що вказані висновку були викладені лише у ППВ-2, при цьому, різниця закупівельної ціни товару учасників становить 10 868,57 грн., а різницею фактичної націнки обох учасників є 121 082,14 грн. (566 687,50 грн. та 445 605,36 грн.), а не 214 635,35 грн., як помилково зазначив у рішення відповідач.
Крім того, переможцем у процедурі закупівлі було визнано ТОВ «Біомедінвест», як особу, якою було запропоновано меншу ціну та націнку на товар, що не може свідчити про змову чи спотворення торгів.
Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
У даному випадку, покладені Відділенням АМК в основу рішення від 03.04.2025 № 60/21-р/к у справі № 394/60/64-рп/к.24 висновки, суд розцінює як такі, що мають переважно імовірний характер і ґрунтуються на зроблених відповідачем помилкових припущеннях, оскільки Відділенням АМК під час розслідування справи (яке, при цьому, тривало більше 4 років) не доведено, що позивач, діючи свідомо та недобросовісно у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, шляхом погодженості поведінки між учасниками торгів за взаємоузгодженим між ними планом, бажав спотворити результати торгів і сприяв настанню такому наслідку.
Отже, позовні вимоги про визнання недійсними та скасування пункту 1 та пункту 3 (як похідної вимоги від визнання недійсним та скасування пункту 1) резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної та накладення штрафу" від 03.04.2025 № 60/21-р/к у справі № 394/60/64-рп/к.24, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсними та скасувати пункт 1 та пункт 3 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.04.2025 року № 60/21-р/к у справі № 394/60/64-рп/к.24.
3. Стягнути з Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 21602826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабвелл" (04050, Україна, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок, 40у, офіс, код ЄДРПОУ 39894038) судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14 серпня 2025 року.
Суддя О.В. Котков