14.08.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4092/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання Карпенко А.С.
Представники сторін:
від відповідача: Євіч Вадим Вадимович (в залі суду) - від ТОВ "МКМ Транс" - адвокат, ордер серія АЕ № 1364747 від 29.07.2022р.
від позивача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “МКМ Транс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 у справі №904/4092/24 (Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 238 ГПК України, 06.01.2025р. суддя Загинайко Т.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3; ідентифікаційний код 42971976)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" (49000, м. Дніпро, вул. Горького, буд. 22, прим. 103; ідентифікаційний код 37275473)
про стягнення 6 591 854 грн. 18 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3903/24 від 17.09.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" про стягнення 6 591 854 грн. 18 коп., що складає 3 490 913 грн. 38 коп. - основного боргу за договором від 27.12.2019 №49/2019/КАМ/М, 1 836 178 грн. 88 коп. - інфляційних нарахувань, 380 556 грн. 60 коп. - 3% річних, 535 113 грн. 98 коп. - пені та 349 091 грн. 34 коп. - штрафу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 року у справі № 904/4092/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3; ідентифікаційний код 42971976) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" (49000, м. Дніпро, вул. Горького, буд. 22, прим. 103; ідентифікаційний код 37275473) про стягнення 6 591 854 грн. 18 коп. - задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" (49000, м. Дніпро, вул. Горького, буд. 22, прим. 103; ідентифікаційний код 37275473) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3; ідентифікаційний код 42971976) 3 490 913 (три мільйони чотириста дев'яносто тисяч дев'ятсот тринадцять) грн. 38 коп. - заборгованості, 1 836 178 (один мільйон вісімсот тридцять шість тисяч сто сімдесят вісім) грн. 88 коп. - інфляційних нарахувань, 380 556 (триста вісімдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 60 коп. - 3% річних, та 68 491 (шістдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто одна) грн. 79 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання позову до суду.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Скасувати заходи забезпечення позову в межах суми 884 205 (вісімсот вісімдесят чотири тисячі двісті п'ять) грн. 32 коп. - розміру відмовлених позовних вимог, про що винести ухвалу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" (49000, м. Дніпро, вул. Горького, буд. 22, прим. 103; ідентифікаційний код 37275473) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3; ідентифікаційний код 42971976) 1 048 (одна тисяча сорок вісім) грн. 73 коп. - судових витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що докази, надані позивачем на підтвердження факту наявності у відповідача заборгованості за товар, поставлений за Договором від 27.12.2019 №49/2019/КАМ/М поставки м'яса птиці, а також факту наявності у позивача права вимоги щодо стягнення вказаної заборгованості з відповідача є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо наявності у відповідача заборгованості за товар, поставлений за Договором від 27.12.2019 №49/2019/КАМ/М поставки м'яса птиці, а також щодо наявності у позивача права вимоги щодо стягнення вказаної заборгованості з відповідача, є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.
Постачальником відповідно до Договору поставки було поставлено відповідачу товар без здійснення останнім попередньої оплати, тому в силу положень статті 655 Цивільного кодексу України товар повинен бути оплачений після його отримання, чого відповідачем зроблено не було.
Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за загальний період з 14.01.2021 по 01.09.2024 в розмірі 380 556 грн. 60 коп. та інфляційних нарахувань за загальний період з січня 2021 по серпень 2024 року включно в розмірі 1 836 178 грн. 88 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Умовами Договору поставки передбачені розмір і пені і штрафу саме за несвоєчасне здійснення попередньої оплати відповідно до умов пункту 6.5 Договору.
Проте, позивачем не пред'явлено позовних вимог до відповідача у частині стягнення пені та штрафу за несвоєчасне здійснення попередньої оплати, а пеню та штраф позивачем нараховано за несвоєчасну оплату вже отриманого товару, а такий розмір пені та штрафу умовами Договору поставки не встановлено.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 535 113 грн. 98 коп. за загальний період з 14.01.2021 по 14.01.2022 та штрафу у розмірі 349 091 грн. 34 коп., що складає 10% від суми заборгованості за Договором (3 490 913 грн. 38 коп. х 10%), є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду від 20.09.2024, підлягають скасуванню в межах суми 884 205 грн. 32 коп. - розміру відмовлених позовних вимог.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю “МКМ Транс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 по справі №904/4092/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ “Концерн Комплекс» в повному обсязі.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Відповідач стверджує, що ТОВ «Концерн Комплекс» не є належним позивачем у цій справі, оскільки договір про відступлення права вимоги був укладений з порушенням. Згідно з пунктом 15.8 договору поставки, відступлення права вимоги можливе лише за згодою боржника (ТОВ «МКМ Транс»), але такої згоди надано не було. Таким чином, ТОВ «Концерн Комплекс» не набуло прав кредитора, а отже, не має підстав для подання позову. Відповідач наголошує, що суд першої інстанції помилково розцінив це як просто "неповідомлення", а не як порушення процедури укладення договору, що робить його недійсним.
Відповідач вказує, що нарахований борг є необґрунтованим. Договір поставки (пункт 6.5) передбачав 100% попередню оплату перед будь-якою поставкою товару. Відповідач стверджує, що попередня оплата не здійснювалася, тому поставка товару не могла відбутися. Також зазначається, що позивач не зміг обґрунтувати, чому поставка нібито була здійснена всупереч умовам договору.
Відповідач подавав клопотання про зупинення провадження до моменту вирішення іншої справи (№910/14013/24) у Господарському суді міста Києва. У цій справі Відповідач оскаржує дійсність того самого договору відступлення права вимоги. На думку ТОВ «МКМ Транс», рішення по цій справі безпосередньо вплине на результат розгляду поточного спору. Якщо договір відступлення буде визнано недійсним, то предмет позову у справі №904/4092/24 буде відсутній. Відмова суду зупинити провадження може призвести до колізії судових рішень, що суперечить принципам судочинства.
Відповідач заявляє, що не може підтвердити факт отримання товару та наявність боргу. Первинні документи зникли під час переміщення архіву внаслідок повномасштабного вторгнення. Крім того, надані позивачем накладні мають неоднакові підписи та печатки. Акт звірки взаємних розрахунків, який є одним з основних доказів, не підписаний з боку попереднього кредитора (ТОВ "Комплекс Агромарс"), що, на думку відповідача, робить його неналежним доказом.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
У поданому відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" зазначає наступне.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин вважається дійсним, доки його недійсність не встановлена законом або не визнана судом. Відповідач не надав жодних доказів того, що договір цесії був визнаний недійсним у судовому порядку.
Доводи Відповідача про те, що договір цесії укладено з порушенням (без згоди боржника) і є недійсним, є лише припущеннями, які не підкріплені належними доказами, що суперечить принципу змагальності.
Позивач вказує, що Відповідач помилково посилався на п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України як на підставу для зупинення провадження на стадії розгляду справи по суті. Законодавство (ч. 3 ст. 195 ГПК України) не передбачає такої можливості на цій стадії.
Предметом позову у справі № 904/4092/24 є стягнення боргу за поставку товару, тоді як предметом позову в іншій справі (№ 910/14013/24) є визнання недійсним договору цесії. Позивач стверджує, що ці справи не є настільки пов'язаними, щоб унеможливлювати розгляд першої, особливо з огляду на презумпцію правомірності правочину.
Позивач вважає, що Відповідач маніпулює фактами і затягує процес, оскільки не ставить питання про оплату боргу первісному кредитору, а лише заперечує право нового кредитора на отримання цих коштів.
Позивач наполягає, що надані ним докази (товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі) є належними та достовірними. Доводи Відповідача щодо "різних підписів" та "кольору печаток" є безпідставними і не впливають на доказове значення цих документів.
Відповідач не надав жодних доказів, які б спростовували достовірність первинних документів, і не оскаржив податкові накладні, які також підтверджують факт поставки товару.
Акт звірки взаємних розрахунків був наданий лише для зручності суду і не є основним доказом. Наявність у матеріалах справи первинних документів, що підтверджують борг, робить заперечення щодо акту звірки безпідставними.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.01.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/4092/24. Відкласти вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “МКМ Транс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 у справі №904/4092/24 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.
07.02.2025р. матеріали справи № 904/4092/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “МКМ Транс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 у справі №904/4092/24 . Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 05.08.2025 об 12:30 годин.
Судове засідання, призначене на 05.08.2025 не відбулось, у зв'язку з відпусткою судді доповідача Дарміна М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “МКМ Транс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 у справі №904/4092/24 призначити в судове засідання на 14.08.2025 о 12:30 год.
Докази належного сповіщення сторін про дату, час і місце судового засідання наявні в матеріалах справи. Клопотань до суду апеляційної інстанції від ТОВ «МКМ Транс» не надходило, явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася.
Даних щодо оголошення повітряної тривоги, згідно мапи повітряних тривог на час розгляду справи нема, в зв'язку із чим, колегія суддів доходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ТОВ «МКМ Транс».
04.08.2025 від ТОВ «МКМ Транс» надійши, сформовані в системі «Електронний суд» 03.08.2025, додаткові пояснення у справі.
Колегія суддів констатує, що у неї не виникало будь-яких питань до «МКМ Транс» і додактові пояснення не містять клопотань щодо поновлення строку, встановленного в ухвалі від 04.03.2025р.
05.08.2025 від ТОВ «Концерн Комплекс» надійшло, сформоване в системі «Електронний суд» 04.08.2025, клопотання про зупинення провадження у справі №904/4092/24 до закінчення касаційного перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 у справі № 910/14013/24.
Колегія суддів констатує, що ТОВ «Концерн Комплекс» про зупинення провадження у справі №904/4092/24 не містять в собі клопотань щодо поновлення строку, встановленного в ухвалі від 04.03.2025р.
В пунктах 20,21 постанови Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2018 року у справі № 904/5995/16 викладено наступний правовий висновок:
20. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
21. Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів констатує, що текст клопотання про зупинення провадження у справі не містить звернень до суду апеляційної інстанції щодо поновлення пропущенного процесуального строку на подання клопотань, який було встановлено ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2025р.
Відповідно, відсутня процесуальна передумова для розгляду зазначеного клопотання.
При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 2
Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Поняття “справедливе правосуддя» в сучасному розумінні має два аспекти:
- матеріальна справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті (тобто при вирішенні спірного питання повинні бути справедливо визначені права і обов'язки тих, хто звернувся до суду, або завдяки судовому рішенню має бути відновлена порушена справедливість);
- процесуальна справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до певних судових процедур.
Відповідно, можливе прийняття судом апеляційної інстанції будь-яких додаткових заяв, клопотань, додаткових пояснень у поза визначений процесуальним законом спосіб призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
Вищенаведене дозволяє колегії суддів не приймати до уваги додактові пояснення ТОВ «МКМ Транс» та клопотання ТОВ «Концерн Комплекс» про зупинення провадження у справі №904/4092/24, як такі, що подано у поза встановлений процесуальним законом спосіб.
14.08.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Також позивач у заяві (вх.№43955/24 від 18.09.2024) про забезпечення позову просить накласти арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" (код ЄДРПОУ: 37275473, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Горького, буд. 22, прим. 103) в сукупності в межах ціни позову в сумі 6 591 854 грн. 18 коп.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3; ідентифікаційний код 42971976) про забезпечення позову - задоволено, накладено арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю"МКМ Транс" (49000, м. Дніпро, вул. Горького, буд. 22, прим. 103; ідентифікаційний код 37275473), накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" (49000, м. Дніпро, вул. Горького, буд. 22, прим. 103; ідентифікаційний код 37275473) постановлено здійснити загалом в межах суми позову у розмірі 6 591 854 (шість мільйонів п'ятсот дев'яносто одна тисяча вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 18 коп.
В подальшому, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, яке відбудеться 05.11.2024 о 16:30 год.
Відповідач у відзиві (вх.№49226/24 від 24.10.2024) на позовну заяву просить в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що: - в позовній заяві позивач зазначає про те, що він набув право вимоги за Договором від 05.09.2021 №1 відступлення права вимоги, у зв'язу з цим позивач стверджує, що на підставі цього договору до нього від ТОВ «"Комплекс Агромарс" перейшло право вимоги за договором від 27 грудня 2019 року № 49/2019/KAM/M поставки м'яса птиці, що був укладений між ТОВ "МКМ Транс" та ТОВ "Комплекс Агромарс"; - із таким твердженням погодитись не можливо через недійсність договору про відступлення прав вимоги; - договір про відступлення права вимоги був укладений всупереч вимогам частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України за відсутності погодження боржника, наявність якого передбачена основним договором; - до позивача не перейшли права та обов'язки ТОВ "Комплекс Агромарс", які виникли в нього на підставі договору від 27 грудня 2019 року №49/2019/KAM/M поставки м'яса птиці , що був укладений між ТОВ "МКМ Транс" та ТОВ "Комплекс Агромарс"; - ТОВ "Концерн Комплекс" не є стороною будь-яких правовідносин, що виникли із вказаного договору поставки, не є кредитором ТОВ "МКМ Транс" та його права не порушені; - відсутні будь-які підстави для задоволення позову; - архів відповідача із первинними документами після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації був переміщений з метою збереження; - після його повернення до місця постійного зберігання виявилось, що деякі документи відсутні; - зокрема, це стосується первинних документів щодо договору від 27 грудня 2019 року №49/2019/KAM/M, що був укладений між ТОВ "МКМ Транс" та ТОВ "Комплекс Агромарс"; - наразі відповідачем вживаються заходи для віднайдення цих документів, однак цей процес потребує значного часу; - через вказані обставини наразі є неможливим порівняння доказів, що надані позивачем, із первинними документами, що має відповідач; - необхідно звернути увагу, що до позовної заяви надані скановані документи, при цьому, вони були відскановані не з оригіналів, а з чорно-білих фотокопій, що викликає сумнів у справжності та достовірності доказів, що надані позивачем; - позивач долучив акт звірки розрахунків, проте цей акт не підписаний перш за все самим позивачем, а тому цей доказ не можна вважати належним та достовірним; - ухвалу про відкриття провадження було направленого до кабінету відповідача в системі Електронний суд 07.10.2024 після 19.00; - відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою 08.10.2024, отже строк подання відзиву не пропущений.
Крім того, відповідач у клопотанні (вх.№49226/24 від 24.10.2024) щодо продовження строку на подання відзиву просить продовжити ТОВ МКМ "Транс" строк на подання відзиву на позов, оскільки: - архів відповідача із первинними документами після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації був переміщений з метою збереження; - після його повернення до місця постійного зберігання виявилось, що деякі документи відсутні, зокрема, це стосується первинних документів щодо договору від 27 грудня 2019 року № 49/2019/KAM/M, що був укладений між ТОВ "МКМ Транс" та ТОВ "Комплекс Агромарс"; - наразі відповідачем вживаються заходи для віднайдення цих документів, однак цей процес потребує значного часу; - через вказані обставини наразі є неможливим порівняння доказів, що надані позивачем, із первинними документами, що має відповідач; - наразі відповідачем вживаються докази для віднайдення документів, однак цей процес потребує значного часу; - через низьку якість копій доказів, наданих позивачем, та часткову втрату документів, відповідач позбавлений можливості повноцінно проаналізувати надані докази, співставити їх із наявними в нього та викласти в повному обсязі свої заперечення щодо позову; - наразі відповідачем поданий відзив, але він не містить усіх потенційних заперечень відповідача; - відповідачу необхідний додатковий час для підготовки ґрунтовного відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" (49000, м. Дніпро, вул. Горького, буд. 22, прим. 103; ідентифікаційний код 37275473) у задоволенні клопотання щодо продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у запереченні (вх.№51120/24 від 05.11.2024) на відповідь на відзив просить прийняти ці заперечення на відповідь на відзив та долучити їх до матеріалів справи, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" відмовити в повному обсязі через на те, що: - позивач не заперечує той факт, що він уклав Договір від 05.09.2021 №1 про відступлення права вимоги з порушенням, а саме без згоди боржника, таким чином підтверджується порушення з боку позивача частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України "Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом"; - пунктом 15.8 Договору поставки передбачено, що "відступлення права та (або) переведення боргу з даним договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови погодження цього з іншою стороною"; - до позивача не перейшли права та обов'язки ТОВ "Комплекс Агромарс", які виникли в нього на підставі договору від 27 грудня 2019 року №49/2019/KAM/M поставки м'яса птиці, що був укладений між ТОВ "МКМ Транс" та ТОВ "Комплекс Агромарс"; - ТОВ "Концерн Комплекс" не є стороною будь-яких правовідносин, що виникли із вказаного договору поставки, не є кредитором ТОВ "МКМ Транс" та його права не порушені, отже, відсутні будь-які підстави для задоволення позову; - позивач підтвердив той факт, що "акт звірки взаємних розрахунків, що наявний у додатках до позову, справді не є підписаним уповноваженими особами", так як він не підписаний зі сторони ТОВ "Комплекс Агромарс", то значить він і не надсилався на адресу відповідача, а тому, враховуючи підозру у відсутності оригіналів документів у позивача, є також сумніви в розрахунках та сумах, що вказані в цьому акті.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс", як покупцем, було укладено договір від 27.12.2019 №49/2019/КАМ/М поставки м'яса птиці (надалі - Договір поставки) (т.1, а.с. 42-57).
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:
Згідно з частиною третьою статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомі факти, коли вони визнані такими судом, не потребують доказування.
Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об'єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту.
Крім об'єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб'єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (Постанова КГС ВС від 19.06.2018 у справі № 922/3946/16)
Колегія суддів визнає загальновідомою обставиною той факт, що в Україні існує Єдиний реєстр судових рішень, в якому, за допомогою нескладних і зрозумілих для кожного фахівця в галузі права дій можно отримати інформацію щодо перебування в провадженні суддів України справ.
Згідно відомостей з Єдиного реєстру судових рішень за посиланням (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129215128) ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2025 року у справі № 910/14013/24, колегією суддів Касаційного господарського суду було відкрито касаційне провадження у справі № 910/14013/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025, призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" у справі № 910/14013/24 на 16 вересня 2025 року об 11:00 год і відмовлено Товариству
з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 у справі № 910/14013/24 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Приймаючи рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 у справі № 910/14013/24 колегія суддів зазначила:
« 18. Проста незгода з мотивами ухваленого рішення не є достатньою підставою для зупинення його виконання (дії), оскільки правильність застосування норм права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи судові рішення по суті, а не на стадії відкриття касаційного провадження.
19. Відповідно до сформованої судової практики суд при вирішенні питання про зупинення виконання (дії) рішення враховує такі обставини: ймовірності утруднення повторного розгляду справи або неможливість здійснення повороту виконання рішення внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки, негайне виконання може завдати значної шкоди (призвести до знищення майна, втрати репутації) або призвести до інших негативних наслідків, які не можна буде виправити. Таке питання вирішується за заявою учасника справи або за ініціативою суду з урахуванням конкретних обставин справи.
20. Зупинення виконання (дії) рішення є винятковим заходом і має застосовуватися лише у випадках, коли це дійсно необхідно для запобігання негативним наслідкам, які не можна буде виправити в майбутньому у разі скасування судового рішення.
21. Підстави, які наводить заявник такими не є. З огляду на те, що зупинення дії судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення, Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотання про зупинення дії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції…».
Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України закріплює підстави звільнення від доказування. Так, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 75 ГПК). Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч.5 ст. 75 ГПК). Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду (ч.7 ст. 75 ГПК).
Преюдиціальні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиціальність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Суб'єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Таким чином, обставини (факти), що є преюдиціальними відповідно до ст.75 ГПК, не потребують доказування та є обов'язковими для господарського суду. Суд не вправі ставити під сумнів такі обставини (факти).
Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2024 у справі №910/7859/23, від 11.01.2024 у справі №911/84/22 та інших.
Частиною третьою статті 269 ГПК України унормовано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У такому випадку, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції (додані до апеляційної скарги) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог статей 80 та 269 ГПК України.
Вказане з урахуванням положень статті 282 ГПК України означає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи додаткові докази, має викладати мотивувальну частину своєї постанови із зазначенням відповідного обґрунтування заявником неможливості їх подання до суду першої інстанції та з оцінкою апеляційною інстанцією такого обґрунтування (відповідний правовий висновок викладено в Постанові КГС ВС 23.07.2019 у справі № 917/2034/17
Колегія суддів враховує, що на етапі розгляду справи в суді першої інстанції Відповідач у відзиві на позовну заяву від 24.10.2024р., у клопотанні про витребовування доказів від 05.11.2024р.,в клопотанні про зупинення провадження у справі від 02.12.2024р., клопотанні про поновлення пропущенного процесуального строку від 18.12.2024р., додаткових поясненнях у справі від 18.12.2024р. наводив в якості обгрунтувань відповідповідних заяв про наявність провадження у справі № 910/14013/24.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 18 липня 2024 року у справі№ 8-р(II)/2024 зазначав про те, що право бути заслуханим (почутим) як складова права на судовий захист підлягає реалізації до моменту вжиття державою, її органами чи посадовими особами будь-яких заходів, які можуть негативно вплинути на особу, її права і свободи. Це право випливає з основоположних засад судочинства, що, зокрема, expressis verbis викладені у приписах частини другої статті 129 Конституції України (рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення обвинуваченому права на захист), і реалізація цього права не залежить від його встановлення та/чи детальної регламентації у спеціальному законодавстві. Тільки за умови дотримання права особи бути заслуханою у суді суд може виконати свій конституційний обов'язок - незалежно і неупереджено, ураховуючи точку зору заінтересованої особи, розглянути всі конкретні аспекти у справі та на підставі цього видати обґрунтоване (умотивоване) рішення суду.
В аспекті зазначеного колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів виснує, що вдавшись до надмірного формалізму, місцевий господарський суд позбавив відповідача права бути "почитим" судом, що в свою чергу, дозволяє колегії суддів прийняти до уваги, як преюдиційний в розумінні частини 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України той факт, що договір відступлення права вимоги № 1 від 05.09.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн Комплекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» є недійсним згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від "18" червня 2025 р. у справі № 910/14013/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128452128), оскільки сторонами по справі № 910/14013/24 були Товариство з обмеженою відповідальністю «МКМ Транс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн Комплекс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс».
Вищенаведене спростовує відповідні доводи ТОВ «КОНЦЕРН КОМПЛЕКС», викладені у відзиві на апеляційну скаргу « … 1. Щодо твердження про те, що ТОВ «КОНЦЕРН КОМПЛЕКС» є неналежним Позивачем….
… Такі твердження ТОВ «МКМ ТРАНС» є помилковими та не ґрунтуються на жодних належних доказах.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України… (далі - ЦК України)…
… Скаржник не сплативши вартість поставленого товару, порушив умови Договору поставки, внаслідок чого ТОВ «МКМ ТРАНС» несе відповідальність за невиконання цього зобов'язання.
Як вбачається з положень ст.ст. 512, 514 ЦК України… кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Звертаємо увагу, що положеннями ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 року у справі № 2¬1383/2010 дійшла висновку, що:
«Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».
Скаржником не наведено жодних доказів визнання недійсним Договору цесії у встановленому законом порядку, а тому доводи ТОВ «МКМ ТРАНС» про недійсність правочину є не більше ніж особистою думкою останнього.
З вищенаведеним погодився також Господарський суд Дніпропетровської області, коли в оскаржуваному рішенні зазначив, що «на момент розгляду справи сторонами не надано, матеріали справи не містять доказів визнання недійсним Договору від 05.09.2021 №1 відступлення права вимоги».
З огляду на наведене вище, Договір цесії, за яким Позивач отримав право вимоги до Скаржник, є дійсним, а тому ТОВ «КОНЦЕРН КОМПЛЕКС» є належним позивачем у справі про стягнення з ТОВ «МКМ ТРАНС» заборгованості за Договором поставки…».
В постанові Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі № 923/236/19, викладено наступний правовий висновок:
« Верховний Суд зауважує, що відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову».
Отже підставою позову є юридичні факти, які наводяться позивачем на обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги, а саме факти, які мають значення для судового захисту суб'єктивного цивільного права.
Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і докази, що підтверджують позов. Підстави позову, які підтверджують, що спірне право належить позивачу, а на відповідача покладено певні обов'язки, становлять активну підставу. До їх складу входять також факти, які обґрунтовують належність доказів до справи, те, що позивач і відповідач є суб'єктами прав та обов'язків спірних правовідносин. Пасивну підставу позову становлять факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на заперечення права позивача або утвердження за собою права, яке йому не належить. Ці факти обґрунтовують потребу подання позову та захисту прав чи інтересів позивача. Вони свідчать, що право позивача порушене, оспорене чи невизнане, є загроза його порушення чи потреба у зміні існуючих між сторонами правовідносин.
Не вдаючись до теоретичних дискусій з надмірно ускладненою проблемою поняття про підставу позову, колегія суддів зауважу, що для потреб практичної діяльності, позивачу досить усвідомлювати, що на підтвердження своїх вимог потрібно подати фактичні дані (відомості про факти), тобто те, що можна назвати матеріально-правовою складовою підстави позову. Але при цьому такі дані мають встановлюватись передбаченими та дозволеними процесуальним законом засобами, вичерпний перелік яких вміщено в Главі 5. «Докази та доказування» Господарського процесуального кодексу України.
Звертаючись з позовною заявою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн Комплекс» наводило наступні фактичні обставини справи: «… 27.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС АГРОМАРС» (далі - ТОВ «КОМЛЕКС АГРОМАРС» або Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МКМ ТРАНС» було укладено договір поставки м'яса птиці № 49/2019/КАМ/М.
Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку товару та передати його у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити поставлений товар.
Згідно із п. 3.2. Договору предметом Договору є м'ясо птиці (далі - товар), що поставляється у кількості, асортименті і цінах, зазначених в товарно-транспортних накладних, що виписуються на кожну окрему партію товару.
За весь період дії Договору Постачальником було поставлено Відповідачу товару на загальну суму 20 706 015,72 грн, відповідно до видаткових накладних та актів прийому-передачі продукції, що додаються. У свою чергу Відповідач здійснив оплату за поставлений товар лише в сумі 17 215 102,34 грн.
З огляду на те, що останній платіж за поставлений товар було здійснено Відповідачем 13.01.2021 року, 14.01.2021 року у Відповідача виникла кредиторська заборгованість перед Постачальником на суму 3 490 913,38 грн.
05.09.2021 року між Постачальником та Позивачем було укладено Договір відступлення права вимоги № 1 (далі - Договір цесії), згідно з яким Постачальник передав Позивачу, а Позивач набув права вимоги, належне Постачальнику, став кредитором за Договором поставки м'яса птиці № 49/2019/КАМ/М від 27.12.2019 року.
Відповідно до п. 2 Договору цесії, за цим Договором Цесіонарій (Позивач) набуває права вимагати від Боржника (Відповідача) належного виконання зобов'язання за договором поставки, в тому числі здійснення всіх платежів за поставлену м'ясопродукцію; до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Пунктом 10 Договору цесії передбачено, що Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Отже, Відповідач не оплатив Постачальнику поставлений товар, порушивши умови Договору, що обумовлює звернення Позивача як цесіонарія за захистом своїх прав до суду…»
При цьому в якості додатку до позовної заяви, позивачем було додано « п.7 Копія Договору відступлення права вимоги № 1 від 05.09.2021р. між ТОВ КОМПЛЕКС АГРОМАТ» та ТОВ «КОНЦЕРН КОМПЛЕКС», який як зазначалося вище визнано недійсним постановою Північного апеляційного господарського суду від "18" червня 2025 р. у справі № 910/14013/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128452128), визнано недійсним і в задоволені клопотання Товариству з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" у про зупинення дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 у справі № 910/14013/24 до закінчення її перегляду в касаційному порядку ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2025 року у справі № 910/14013/24 відмовлено.
Відповідно, на час перегляду оспорюваного судового рішення в суді апеляційної інстанції договір відступлення права вимоги № 1 від 05.09.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн Комплекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» є недійсним в силу положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, суд колегія суддів виснує, що у спірних правовідносинах з виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 27.12.2019 №49/2019/КАМ/М поставки м'яса птиці (надалі - Договір поставки) Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн Комплекс» є належним позивачем.
При цьому колегія суддів враховую висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20), відповідно до яких, якщо позов пред'явила особа, якій не належить право вимоги (особа, права якої не порушені та не оспорені), суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред'явлені неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
Інші доводи ТОВ «КОНЦЕРН КОМПЛЕКС», викладені у відзиві на позовну заяву : « … Доводи Скаржника щодо заявлення Позивачем вимоги про стягнення пені та штрафу не можуть слугувати підтвердженням того, що ТОВ «КОНЦЕРН КОМПЛЕКС» є неналежним позивачем, адже не підкріплюються жодними конкретними доказами, а тому є припущеннями ТОВ «МКМ ТРАНС».
Звертаємо увагу суду, що Скаржник у частині першій апеляційної скарги наводить лише припущення та власні міркування, що не відповідає обов'язку доказування, закріпленому в ст. 74 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Більше того, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.20222 у справі № 914/1003/21 підтвердила усталений підхід щодо застосування таких припущень сторонами у господарському процесі:
« 109. Отже, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях».
Отже, аргументи Скаржника стосовно того, що ТОВ «КОНЦЕРН КОМПЛЕКС» є неналежним позивачем, не підкріплюються відповідними доказами або ж іншими встановленими обставинами, а відтак не несуть жодного доказового значення та не можуть братися судом до уваги під час розгляду апеляційної скарги.
2. ТТІодо незупинення провадження у справі судом першої інстанції
Надалі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції Скаржник посилається на відмову Господарського суду Дніпропетровської області у задоволенні клопотання ТОВ «МКМ ТРАНС» про зупинення розгляду справи № 904/4092/24 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/14013/24.
В апеляційній скарзі ТОВ «МКМ ТРАНС» по суті повторно викладає доводи, що містилися у клопотанні про зупинення провадження від 02.12.2024 у справі № 904/4092/24, які полягають, зокрема, у наступному:
(1) неможливість розгляду справи полягає у тому, що в разі задоволення позовних вимог Скаржника у справі № 910/14013/24, предмет позову ТОВ «КОНЦЕРН КОМПЛЕКС» у справі № 904/4092/24 буде відсутній;
(2) строк для подання заяви про зупинення провадження у справі № 904/4092/24 підлягав поновленню з огляду на те, що підстави для зупинення виникли після закриття підготовчого провадження у справі № 904/4092/24.
ТОВ «КОНЦЕРН КОМПЛЕКС», у свою чергу, стверджує, що заявлені Скаржником аргументи ґрунтуються на помилкових висновках щодо застосування норм процесуального законодавства, практики Верховного Суду, а також на спробах маніпулювати фактами.
Так, Скаржник посилається на п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України як на підставу для зупинення провадження у справі № 904/4092/24.
Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 195 ГПК України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Як уже згадувалося Позивачем у запереченнях на заяву ТОВ «МКМ ТРАНС», процесуальним законодавством не передбачена можливість зупинення провадження у справі на стадії розгляду по суті з підстави, передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, що саме собою є достатньою підставою для відмови у задоволення заяви.
Також у постанові Касаційного господарського суду від 23.08.2023 у справі № 910/4052/22 щодо цього зазначено наступне:
«Відповідно до імперативних приписів частини третьої статті 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Отже, об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства не входить до вичерпного переліку підстав для зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті».
Втім, Скаржник, посилаючись на висновки Верховного Суду в постановах від 01.10.2019 у справі № 911/2179/15, від 20.02.2019 у справі № 906/806/15, помилково трактує їх як такі, що підкріплюють його аргументи щодо можливості зупинення провадження у справі після закінчення підготовчого провадження.
З огляду на явно нерелевантні висновки Верховного Суду, доводи Скаржника щодо можливості зупинення провадження у справі № 904/4092/24 під час розгляду по суті є помилковими і ґрунтуються на неправильному трактуванні висновків суду касаційної інстанції.
Надалі, Скаржник стверджує, що розгляд справи № 904/4092/24 до вирішення справи № 910/14013/24 є об'єктивно неможливим через пов'язаність предметів позову в обох справах.
Однак такі висновки не відповідають дійсності, адже предметом позову ТОВ «КОНЦЕРН КОМПЛЕКС» у справі № 904/4092/24 є стягнення заборгованості з ТОВ «МКМ ТРАНС» за Договором поставки № 49/2019/KAM/M від 27.12.2019, у той час як предметом позову ТОВ «МКМ ТРАНС» у справі № 910/14013/24 - визнання Договору відступлення права вимоги № 1 від 05.09.2021 недійсним.
Також Скаржником не було взято до уваги другу частину п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, а саме, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини
(факти), які є предметом судового розгляду.
Щодо цього ТОВ «КОНЦЕРН КОМПЛЕКС» звертає увагу, що суду першої інстанції було надано та в подальшому судом навіть витребувано докази, що дають змогу всебічно та повно оцінити та встановити обставини невиконання ТОВ «МКМ ТРАНС» своїх зобов'язань за Договором поставки.
Аналогічні висновки викладені в постанові Касаційного господарського суду від 26.03.2024 у справі № 907/882/22:
«Колегія суддів Верховного Суду, зважаючи на предмет позову у цій справі виходить з того, що предметом дослідження у цій справі є встановлення обставин і підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за землю за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (включно) у сумі 279 829,39 грн, що є різницею між сплаченими відповідачем грошовими коштами та розміром орендної плати, що належить сплатити за договором. Отже, встановленню підлягають саме обставини невиконання (неналежного виконання) відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати за користування землею, які апеляційний суд в силу приписів статті 269 ГПК України може встановити на підставі наявних у справі і додатково поданих доказів, адже він наділений повноваженнями щодо оцінки доказів у справі та встановлення відповідних обставин/фактів, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, що надає йому можливість самостійно встановити всі обставини справи та ухвалити рішення по суті.
При цьому, посилання суду апеляційної інстанції на те, що у справі № 907/983/21 розглядаються вимоги ФОП Грицик Л.О. до Департаменту про визнання недійним договору оренди землі в редакції додаткової угоди від 30.10.18 до договору оренди землі від18.02.2014 № 1691/1 (договір оренди землі в новій редакції від 30.10.18) не свідчать про неможливість розгляду даної справи, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами статті 204 Цивільного кодексу України».
Таким чином, у контексті згаданих справ відсутні підстави стверджувати про їх пов'язаність та про неможливість розгляду справи № 904/4092/24 до вирішення справи № 910/14013/24, а тому заява Скаржника цілком обґрунтовано та правомірна була залишена судом без задоволення.
Разом з тим, Позивач звертає увагу суду, що провадження у справі № 910/14013/24 відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2024, однак, заява ТОВ «МКМ ТРАНС» про зупинення провадження подана 02.12.2024, а клопотання про поновлення процесуального строку - 18.12.2024.
Зважаючи на те, що строк на складання та подання заяви про зупинення провадження становить 13 днів, а для клопотання про поновлення процесуального строку - 17 днів, така поведінка представника ТОВ «МКМ ТРАНС» не свідчить про вчинення процесуальних дій у розумний строк.
Тим більше, Скаржник не ставить питання щодо оплати за отриманий товар первісному кредитору - ТОВ «КОМПЛЕКС АГРОМАРС», а лише заперечує право Позивача щодо отримання оплати за цей товар, що вказує на маніпуляції з боку представників ТОВ «МКМ ТРАНС», та не узгоджується з обов'язком відповідача добросовісно користуватися процесуальними правами, як на те вказує ч. 1 ст. 43 ГПК України.
З огляду на наведене, ТОВ «КОНЦЕРН КОМПЛЕКС» переконаний, що підстави для поновлення процесуального строку та задоволення заяви про зупинення провадження у справі № 904/4092/24 відсутні, а тому суд першої інстанції прийняв обґрунтоване та законне рішення про відмову у задоволенні згаданої заяви.
3. ТТІодо твердження про недоведеність наявності заборгованості ТОВ
«МКМ ТРАНС» за Договором
В апеляційній скарзі ТОВ «МКМ ТРАНС» вказує таке:
«Ознайомившись з оригіналами накладних, які були надані зі сторони Позивача та проаналізувавши всі докази, що є в справі, які надав Позивач, Відповідач зазначає, що всі накладні мають різні підписи, часто без прізвищ та імен та різні печатки (маю на увазі кольори фарби печаток), що також не дозволяє Відповідачу встановити отримання товарів та наявності боргу».
ТОВ «КОНЦЕРН КОМПЛЕКС» вважає такі доводи Скаржника безпідставними з наступних причин.
По-перше, печатки та підписи уповноважених осіб (зокрема, ТОВ «МКМ ТРАНС») наявні на всіх товарно-транспортних накладних та актах прийому-передачі, що були надані Позивачем до суду як докази у справі. Колір фарб на печатках або відсутність подекуди імен ніяким чином не впливають на достовірність цих доказів.
По-друге, будь-які заперечення щодо дійсності документів могли бути виражені шляхом надання ТОВ «МКМ ТРАНС» власних доказів, чого останнім, з його слів, здійснено бути не може. Заперечуючи справжність доказів, Скаржник непрямо звинувачує Позивача у поданні до суду недостовірних або підроблених доказів, нічим не підкріплюючи свої аргументи.
По-третє, Позивачем до суду першої інстанції також подано податкові накладні в електронній формі, що містять відмітку про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийняття та/або затвердження контрагентом.
Таким чином, Скаржник не спростував достовірність доказів, наданих Позивачем. Первинні документи, що містяться в матеріалах справи, є належними та достатніми для справедливого вирішення справи.
Також Скаржник звертає увагу, що акт звірки взаємних розрахунків не містить підписів уповноважених осіб ТОВ «КОМПЛЕКС АГРОМАРС» та ТОВ «МКМ ТРАНС».
Однак, Позивач вкотре зазначає, що акт звірки взаємних розрахунків був наведений Позивачем лише для зручності дослідження судом первинних документів, які у додатках наведені на 373 аркушах…» відхиляються як такі, що надаються особою права якої не порушено.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що ТОВ «КОНЦЕРН КОМПЛЕКС», було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в відзиві на апеляційну скарзі не можуть бути підставою для задоволення його позовних вимог і, відповідно, залишення в силі оспорюваноо судового рішення.
Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 1-3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України:
1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
Враховуючи встановлення колегією суддів вищенаведених фактичних обставин справи, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 у справі №904/4092/24 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “МКМ Транс» на нього, відповідно, підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 9 статті 145 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частина 10 статті 145 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням вищевикладенного, заходи забезпечення позову, вжиті Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024р. ,якою , відповідно, було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3; ідентифікаційний код 42971976) про забезпечення позову, постановлено накласти арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" (49000, м. Дніпро, вул. Горького, буд. 22, прим. 103; ідентифікаційний код 37275473), накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" (49000, м. Дніпро, вул. Горького, буд. 22, прим. 103; ідентифікаційний код 37275473) здійснити загалом в межах суми позову у розмірі 6 591 854 (шість мільйонів п'ятсот дев'яносто одна тисяча вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 18 коп, підлягають скасуванню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі118 653грн. 38 коп підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс".
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “МКМ Транс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 у справі №904/4092/24 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2024 у справі №904/4092/24 - скасувати.
Ухвалити нове рішення:
В задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області про забезпечення позову від 20.09.2024р. у справі № 904/4092/24.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3; ідентифікаційний код 42971976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Транс" (49000, м. Дніпро, вул. Горького, буд. 22, прим. 103; ідентифікаційний код 37275473) на користь витрати зі сплати судового збору у сумі 118 653грн. 38 коп за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видачу наказів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 15.08.2025
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус