79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" серпня 2025 р. Справа №914/2921/24
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянув апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс на Липинського, 28" б/н від 31.03.2025,
на рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2025, суддя Матвіїв Р.І., м. Львів, повний текст рішення складено 10.03.2025,
у справі №914/2921/24
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до відповідача об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс на Липинського, 28", м. Львів,
предмет позову стягнення 107 010,57 грн.,
підстава позову порушення зобов'язань за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії",
Короткий зміст позовних вимог
26.11.2024 товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс на Липинського, 28" про стягнення 107 010,57 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого у період 16.04.2024 - 07.05.2024 природного газу постачальником «останньої надії» у сумі 91 500,32 грн, стягнення якої і є предметом спору. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача нараховану на підставі п. 4.5 типового договору пеню у сумі 9 360,01 грн, а також нараховані у зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання інфляційні втрати у розмірі 5 072,87 грн та 3% річних у розмірі 1 077,37 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.03.2025 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс на Липинського, 28" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" борг за договором за поставлений природний газ у квітні та в травні 2024 року, в загальній сумі 107 010,57 грн. у тому числі основний борг у сумі 91 500,32 грн., три проценти річних у сумі 1 077,37грн.; інфляційні втрати 5 072,87 грн., пеня 9 360,01 грн. та 2 422,20 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату судового збору.
Рішення суду обґрунтовано тим, що між сторонами склалися договірні правовідносини з постачання природного газу на умовах постачальника останньої надії відповідно до вимог Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, та Типового договору постачання природного газу споживачу постачальником останньої надії, затвердженого постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015.
Позивачем доведено факт постачання природного газу, що підтверджується актами приймання-передачі та рахунками наявними в матеріалах справи, які були направлені відповідачу засобами поштового та електронного зв'язку відповідно до вимог п. 4.3 договору.
Відповідач зареєстрований у Реєстрі споживачів постачальника останньої надії як непобутовий споживач, окрім того він не надав доказів про зміну статусу або про укладення договору з іншим постачальником, а також не спростував факт споживання природного газу в заявлених обсягах. Розрахунок вартості спожитого газу здійснено за ціною, визначеною відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 «Про забезпечення здійснення діяльності постачальника останньої надії».
Суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за спожитий природний газ, а також правомірність нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідно до положень п. 4.5 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України. Доказів, які б свідчили про неможливість виконання зобов'язань у зв'язку із запровадженням воєнного стану, відповідач не надав.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи
01.04.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" надійшла апеляційна скарга об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс на Липинського, 28" б/н від 31.03.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2025 в справі №914/2921/24.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що:
- докази надсилання рахунків та актів, представлені у вигляді поштових списків без опису вкладення та направлення таких на електронну адресу, яка була неактуальною на момент надсилання, не підтверджують належного повідомлення відповідача про зміст таких документів;
- відповідач не був належним чином повідомлений про підключення до постачальника останньої надії та про умови відповідного договору, що ставить під сумнів наявність правових підстав для стягнення заборгованості;
- суд першої інстанції необґрунтовано визнав ОСББ «Житловий комплекс на Липинського, 28» непобутовим споживачем природного газу та безпідставно застосував до нього тариф для непобутових споживачів, тоді як у справі наявні всі юридичні та фактичні підстави для застосування тарифу, встановленого для населення;
- суд не врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» на період воєнного стану і 6 місяців після його завершення діє мораторій на підвищення цін для побутових споживачів, включно з ОСББ. Ціна газу для відповідача мала становити 7?583,89 грн за 1000 куб.м, як передбачено договором від 13.07.2021;
- нарахування пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних є неправомірним, оскільки ґрунтується на неправомірно визначеній сумі основного боргу.
- ОСББ є колективним споживачем, що діє в інтересах населення, а тому підпадає під дію постанови КМУ №?206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка забороняє нарахування штрафів, пені та інфляційних втрат під час воєнного стану.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" подало відзив на апеляційну скаргу б/н від 16.04.2025 в якому заперечив доводи апелянта, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2025 в справі №914/2921/24 залишити без змін.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025 справу №914/2921/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г..
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс на Липинського, 28» б/н від 31.03.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2025 в справі №914/2921/24. Відмовлено об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс на Липинського, 28» у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та постановлено здійснювати розгляд справи №914/2921/24 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс на Липинського, 28" як споживачу природного газу постачальником "останньої надії" відповідно до типового договору присвоєно ЕІС-код 56ХQ000155YO300G.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" листом від 14.10.2024 надало відповідь адвокату позивача щодо закріплення споживачів у реєстрі споживачів постачальника товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та щодо остаточної алокації відборів, серед яких вказано і відомості про споживача з ЕІС-кодом 56ХQ000155YO300G.
Включення споживача з ЕІС-кодом 56ХQ000155YO300G - ОСББ "Житловий комплекс на Липинського, 28" в реєстр споживачів постачальника "останньої надії" підтверджене також інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" (форма № 10 згідно з п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС); інформацією щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56ХQ000155YO300G в реєстрі споживачів постачальників з 16.04.2024 по 07.05.2024; інформацією щодо остаточної локації відборів споживача за ЕІС-кодом 56ХQ000155YO300G в зазначені періоди.
Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56ХQ000155YO300G у вказаний період та внесений в алокацію постачальника "останньої надії" товариства з обмеженою відповідальністю "ГК "Нафтогаз", з 16.04.2024 по 30.04.2024 становить 2, 927 13 м3, з 01.05.2024 по 07.05.2024 - 1, 298 37 м3.
Позивачем складено акт приймання-передачі природного газу № 8030 від 30.04.2024 на загальну суму 63 903, 98 грн. за спожитий у квітні обсяг природного газу - 2, 92713 тис. м3, акт приймання-передачі природного газу №9848 від 31.05.2024 на загальну суму 27 596, 34 грн. за спожитий у травні обсяг газу - 1, 29837 тис. м3.
Крім того позивач долучив рахунки на оплату за природний газ №15858 від 10.05.2024 на загальну суму 512 944,81 грн., №18713 від 10.06.2024 на загальну суму 540 541,15 грн.
До позовної заяви долучено список згрупованих відправлень від 11.05.2024 і фіскальний чек акціонерного товариства "Укрпошта" від 13.05.2024, та доказ надсилання актів та рахунків за квітень 2024 року на електронну адресу відповідача 11.05.2024; список згрупованих відправлень від 11.06.2024 і фіскальний чек акціонерного товариства "Укрпошта" від 12.06.2024 та доказ надсилання актів та рахунків за травень 2024 року на електронну адресу відповідача 11.06.2024.
Відповідач долучив договори про постачання природного газу, укладені між відповідачем та постачальником товариством з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Нафтогаз Трейдинг": від 13.07.2021 (строк дії договору до 30.06.2024), від 14.09.2023 (строк дії до 15.04.2024) та від 06.05.2024.
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2025 у цій справі оскаржується відповідачем в повному обсязі.
Предметом позову є стягнення основного боргу за поставлений природний газ у квітні-травні 2024 року, а також пені за прострочення оплати, компенсації інфляційних втрат та 3% річних, передбачених договором постачальника «останньої надії».
Підставою заявлених позовних вимог є порушення зобов'язань за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії".
За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, спір у ній виник у зв?язку із неналежним виконанням ОСББ «Житловий комплекс на Липинського, 28» умов договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».
В абз. 4 ч. 1 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.
Пунктом 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 (надалі - Правила №2496), передбачено, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Як встановлено судами, згідно з реєстром споживачів постачальника «останньої надії» початком газопостачання позивачем природного газу відповідачу, тобто датою автоматичної реєстрації в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», є 16.04.2024.
Матеріалами справи підтверджується те, що в спірний період 16.04.2024 - 07.05.2024 відповідач спожив природний газ обсягом 2, 927 13 тис. м.куб. (з 16.04.2024 по 30.04.2024) та 1, 298 37 тис. м.куб. (з 01.05.2024 по 07.05.2024).
Пунктом 4.3. Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» передбачено, що постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про нарахування вартості спожитого природного газу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Щодо доводів апелянта про неактуальність адреси електронної пошти на момент направлення рахунків.
Колегія суддів не приймає як переконливі доводи апелянта про те, що електронна адреса, на яку позивачем було направлено рахунки за спожитий природний газ у квітні та травні 2024 року (а саме: vasuta_m@yahoo.com), на момент їх надсилання не була актуальною.
Із матеріалів справи встановлено, що відповідно до умов договору постачання природного газу №?2541-НГТ- 21 від 13.07.2021, укладеного між сторонами, зазначена електронна адреса була вказана відповідачем у розділі «Реквізити сторін» і використовувалась як офіційний канал для здійснення електронного листування, включно з направленням документів, пов'язаних із виконанням договору.
Протягом строку дії договору відповідач не повідомляв позивача про зміну цієї електронної адреси, не надав доказів втрати до неї доступу або її ліквідації, а також не вказав на будь-яке інше офіційне джерело для електронної комунікації. Відповідно до загальних принципів договірного права, у тому числі щодо обов'язку сторони своєчасно інформувати контрагента про зміну контактних даних, саме відповідач не вжив необхідних заходів для забезпечення актуальності своїх реквізитів, що не може покладати негативні наслідки на іншу сторону правовідносин.
Таким чином, твердження апелянта про неактуальність вказаної електронної адреси є безпідставними та спростовуються положеннями договору й відсутністю належного повідомлення позивача про будь-які зміни.
Щодо доводів апелянта про ненаправлення актів та рахунків за поставлений природний газ.
Колегія суддів апеляційної інстанції також вважає доведеним належне направлення позивачем відповідачу рахунків та актів за поставлений природний газ у квітні та травні 2024 року як у паперовій, так і в електронній формі.
Зокрема, у матеріалах справи наявні:
- список згрупованих поштових відправлень від 11.05.2024, у графі «особливі відмітки» якого чітко вказано: «акт, рах. квіт. 2024 Дог. ПОН»;
- фіскальний чек від 13.05.2024 року, що підтверджує оплату та прийняття цього поштового відправлення оператором поштового зв'язку;
- список згрупованих відправлень від 11.06.2024 року, у якому в графі «особливі відмітки» зазначено: «Дог. ПОН, Акт. рах. 05.2024»;
- фіскальний чек від 12.06.2024 року, що підтверджує оплату та направлення відповідного поштового відправлення.
Обидва списки згрупованих відправлень містять печатки АТ «Укрпошта» і підписи працівників поштового зв'язку, що підтверджує достовірність цих документів. У списках чітко вказано поштову адресу відповідача, яка співпадає з адресою, зазначеною у договорі між сторонами. Також із записів у графах «особливі відмітки» можливо однозначно ідентифікувати зміст відправлень, що відповідає судовим стандартам щодо доказування факту направлення певного змісту документів.
Колегія не приймає доводи апелянта щодо того, що відсутність окремого опису вкладення свідчить про недоведеність факту направлення актів і рахунків, оскільки зміст вкладення прямо вказано у відповідних списках відправлень, що завірені поштовим оператором. Апелянтом не надано жодних контрдоказів, які б підтверджували зворотне або свідчили про те, що вміст відправлень був іншим.
Суд першої інстанції обґрунтовано застосував стандарт вірогідності доказів, передбачений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким факт вважається доведеним, якщо він підтверджений більш вірогідними доказами, ніж ті, що подані для його спростування. Верховний Суд, зокрема у постановах від 25.06.2020 у справі №?924/233/18 та від 30.09.2021 у справі №?922/3928/20, підтверджує, що саме така методологія оцінки доказів є належною у подібних спорах.
Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що позивач належним чином направив відповідачу рахунки та акти за квітень і травень 2024 року як засобами електронного, так і поштового зв'язку, і таким чином виконав свій обов'язок з повідомлення контрагента про обсяг та вартість поставленого природного газу. Доводи апелянта в цій частині є безпідставними та не спростовують установлених судом першої інстанції обставин.
Щодо доводів апелянта про неправомірне визнання ОСББ «Житловий комплекс на Липинського, 28» непобутовим споживачем природного газу та безпідставне застосування тарифу для непобутових споживачів.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо правового статусу відповідача як непобутового споживача природного газу, а також необґрунтованим застосування до нього тарифу, встановленого для непобутових споживачів.
За змістом ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» споживачем вважається фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п. 37 ч. 1). В цей же час, побутовим споживачем є фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (п. 23 ч. 1).
Таким чином, з наведеного вбачається, що чинне законодавство України до побутових споживачів природного газу відносить лише фізичних осіб, які використовують газ для власних побутових потреб. Натомість, фізичні особи-підприємці або юридичні особи вважаються непобутовими споживачами.
Враховуючи правовий статус відповідача, зокрема те, що він є юридичною особою, державну реєстрацію котрої проведено 15.03.2017, в силу положень пункту 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» він не належить до побутових споживачів.
Водночас колегія суддів вважає, що при вирішенні питання щодо вартості газу, поставленого позивачем, як постачальником «останньої надії», необхідно керуватися не лише суб'єктним статусом відповідача, але й особливостями цього статусу і законодавчими випадками встановлення ціни природного газу для ОСББ з урахуванням цих особливостей.
Так, правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, а також особливості статусу цих об'єднань визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» № 2866-ІІІ від 29.11.2001 (надалі - Закон № 2866-ІІІ).
За змістом ст. 1 цього Закону об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (надалі - об'єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Статтею 4 Закону № 2866-ІІІ передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління (ч.1 ст. 12 Закону № 2866-ІІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.
Згідно із ст. 12 вказаного Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави дійти висновку, що ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону № 2866-ІІІ, має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання. Об'єднання не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа воно не має свого власного споживання. Природний газ, що постачається в багатоквартирний будинок використовується задля функціонування спільного майна співвласників (зокрема, роботи індивідуального теплового пункту, котелень, тощо) та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників (теплопостачання, гарячого водопостачання і інше).
У постанові від 27.05.2025 у справі № 916/2778/24 щодо статусу ОСББ у відносинах з ТОВ "ГК "Нафтогаз України", як постачальником "останньої надії", Верховний Суд викладав висновок про те, що: "…ОСББ задовольняючи потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з постачальником "останньої надії" за Типовим договором фактично виступає колективним побутовим споживачем природного газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирного будинку".
Слід відзначити, що Закон України "Про ринок природного газу" не містить визначення таких понять як то «колективний споживач», «колективний побутовий споживач» тощо.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
За змістом статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
У ході розгляду цієї справи суди встановили, що відповідно до Статуту відповідач створений власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №28, що розташований у м. Львові на вул. Липинського; мета створення, завдання та предмет діяльності відповідача повністю відповідає законодавчо встановленим меті та завданням, які визначені Законом № 2866-ІІІ та Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Тобто, у спірних відносинах із позивачем є колективним побутовим споживачем природного газу, який споживає такий виключно для забезпечення потреб та в інтересах мешканців будинків (фізичних осіб).
З огляду на викладене, незважаючи на те, що відповідач є юридичною особою та формально не підпадає під визначення побутового споживача, при визначенні суми заборгованості за спожитий у квітні-травні 2024 року природний газ слід застосовувати ціну постачальника «останньої надії», встановлену для побутових споживачів.
Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини справи, позивач мав обов'язок визначити відповідачу ціну за 1 куб. метр. природного газу саме, як для побутового споживача. Тобто виходячи із тарифу 7,96 гривні за 1 куб. метр.
Водночас, враховуючи положення частини другої статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, ціна на природний газ для побутових споживачів, а також для об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних кооперативів, іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/ або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку (крім нежитлових приміщень), виробників теплової енергії - якщо вони використовують природний газ для виробництва теплової енергії для населення та уклали договір з суб єктом ринку природного газу, на якого відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов 'язки, не підлягає збільшенню від ціни, що застосовувалася у відносинах між постачальниками та відповідними споживачами станом на 24 лютого 2022 року.
Тобто, наведеними положеннями законодавець ввів мораторій протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу, в т.ч. для об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, навіть за умови включення останнього до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії».
Апеляційний суд встановив, що на балансі ОСББ «Житловий комплекс на Липинського, 28» перебуває дахова котельня, яка використовується для забезпечення мешканців будинку тепловою енергією шляхом споживання природного газу, зокрема для опалення та підігріву гарячої води. Отриманий природний газ у даному випадку використовується виключно для виробництва теплової енергії з метою надання відповідних комунальних послуг населенню - власникам квартир, які є членами об'єднання. Відповідно до Акту приймання передачі з балансу ОК «ЖБК «Парус» на позабалансовий рахунок ОСББ «Житловий комплекс на Липинського, 28» (в управління) багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою м.Львів, вул. Липинського, буд. 28 від 19.05.2017 в якому зазначено серед іншого, що на баланс відповідача передана газова дахова котельня, яка за рахунок спалення палива (природнього газу) здійснює/виробляє теплопостачання (опалення, підігрів гарячої води) учасникам об'єднання.
Враховуючи викладене, об'єднання підпадає під дію положень частини другої статті 1 зазначеного Закону, а отже, у цьому випадку ціна природного газу станом на 24.02.2022 для ОСББ «Житловий комплекс на Липинського, 28» становила 7 583,89 грн за 1000 куб. м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнта, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, що підтверджується договором постачання природного газу від 13.07.2021 року №?2541-НГТ-21, укладеним між ТОВ «Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"» та ОСББ «Житловий комплекс на Липинського, 28».
Враховуючи, що природний газ постачався відповідачу у період з 16.04.2024 по 07.05.2024 у загальному обсязі 4,2255 тис. куб. м, розрахунок вартості спожитого газу має здійснюватися за ціною 7 583,89 грн за 1 тис. куб. м, встановленою станом на 24.02.2022 для побутових споживачів.
Відповідно, сума заборгованості становить:
- за квітень 2024 року - 2, 927 13 тис. куб. м Ч 7 583,89 грн. = 22 199,03 грн.;
- за травень 2024 року - 1, 298 37 тис. куб. м Ч 7 583,89 грн. = 9 846,70 грн.
Загальна сума заборгованості становить 32 045,73 грн. (4,2255 тис. куб. м Ч 7 583,89 грн.), з урахуванням вартості послуг транспортування природного газу до внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції помилково задовольнив позов у частині стягнення заборгованості з відповідача як з не побутового споживача, оскільки слід було застосовувати ціну для побутових споживачів.
Окрім основної суми заборгованості, позивач також просив стягнути з відповідача нараховану на підставі п. 4.5 типового договору пеню у сумі 9 360,01 грн, а також нараховані у зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання інфляційні втрати у розмірі 5 072,87 грн та 3% річних у розмірі 1 077,37 грн.
Апелянт, заперечуючи проти стягнення похідних сум заборгованості, покликається на положення постанови КМУ №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (далі Постанова №206), зміст яких зводиться до того, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням.
Норми Постанови №206 з моменту її прийняття декілька раз змінювалися і до 29.12.2023 передбачали, що від пені, інфляційних нарахувань та процентів за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги звільняється все населення України, а з 30.12.2023 і станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції населення в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії.
Апеляційний суд не погоджується із доводами відповідача про наявність підстав для звільнення його від пені та платежів, передбачених статтею 625 ЦК України, оскільки положеннями Постанови №206 передбачено звільнення від вказаних платежів за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Положеннями ст. 14 вказаного Закону унормовано особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку. Так, за змістом цієї статті за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;
2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;
3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).
Водночас згідно із ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів. Індивідуальний договір про надання послуг з постачання та розподілу природного газу, послуг з постачання та розподілу електричної енергії укладається між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги.
Таким чином, укладений між позивачем та відповідачем Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не належить до договору, за яким відповідачу надаються житлово-комунальні послуги в розумінні приписів наведеного Закону, оскільки такий договір не є індивідуальним, який укладається між співвласником багатоквартирного та виконавцем відповідної комунальної послуги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що положення Постанови №206 до спірних правовідносини не застосовуються.
Враховуючи те, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 32 045,73 грн, то пеня, інфляційні втрати та 3% річних необхідно нараховувати на цю суму, а не на суму 91 500,32 грн.
Так, інфляційні втрати розраховано наступним чином:
- заборгованість за квітень 2024 року в сумі 22?199,03 грн., з урахуванням інфляційних процесів за період з 01.06.2024 по 31.10.2024, становить 1?383,84 грн., що розраховано за формулою: 22?199,03 Ч 1,06233795 - 22?199,03;
- заборгованість за травень 2024 року в сумі 9?846,70 грн., з урахуванням інфляційних процесів за період з 01.08.2024 по 31.10.2024, становить 388,65 грн., що розраховано за формулою: 9?846,70 Ч 1,03946962 - 9?846,70.
Загальний розмір інфляційних втрат за вказані періоди становить 1?772,49 грн.
3% річних розраховано наступним чином:
- заборгованість за квітень 2024 року в сумі 22?199,03 грн., за період з 01.06.2024 по 31.10.2024 становить 278,40 грн., що розраховано за формулою: 22 199,03 x 3 % x 153 : 366 : 100;
- заборгованість за травень 2024 року в сумі 9?846,70 грн., за період з 02.07.2024 по 31.10.2024 становить 98,47 грн., що розраховано за формулою: 9 846,70 x 3 % x 122 : 366 : 100.
Загальний розмір 3% річних за вказані періоди становить 376,87 грн.
Отже, здійснивши перерахунок цих коштів в межах заявлених періодів, обґрунтованим є висновок суду про стягнення з відповідача 1 772,49 грн. інфляційних втрат та 376,87 грн. 3% річних.
Як вбачається з матеріалів справи, при розрахунку суми пені, позивач керувався умовами абзацу 1 пункту 4.5 Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», яким передбачено пеню для непобутового споживача в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Однак, враховуючи те, що пеня - це похідне зобов'язання, яке залежить від основного, а основне зобов'язання нараховувалося відповідачу, як побутовому споживачу, тому для визначення розміру пені необхідно брати до уваги умови абз. 2 п. 4.5 Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», якими передбачено пеню для побутового споживача в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.
Так, пеня розрахована наступним чином:
- заборгованість за квітень 2024 року в сумі 22?199,03 грн., за період з 01.06.2024 по 31.10.2024 становить 339,65 грн., що розраховано за формулою: 22 199,03 x 0.01 x 153 : 100;
- заборгованість за травень 2024 року в сумі 9?846,70 грн., за період з 02.07.2024 по 31.10.2024 становить 120,13 грн., що розраховано за формулою: 9 846,70 x 0.01 x 122 : 100.
Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 459,78 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції, оцінивши доводи апеляційної скарги, докази, наявні в матеріалах справи, та норми чинного законодавства, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню, з огляду на помилкове застосування норм матеріального права при визначенні правового статусу відповідача як споживача природного газу та, відповідно, безпідставне застосування до нього тарифу, встановленого для непобутових споживачів.
Таким чином, доводи апелянта про неправомірність застосування до ОСББ тарифу, передбаченого для непобутових споживачів, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а сам відповідач у спірних правовідносинах повинен розглядатися як колективний побутовий споживач, до якого підлягає застосуванню ціна постачання природного газу, встановлена для побутових споживачів.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2025 у цій справі прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає частковому скасуванню.
Апелянтом спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки ним доведено неправильного застосування норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому скасуванню.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати
Враховуючи вимоги п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає розподілу пропорційно до часткового задоволення апеляційних вимог. Оскільки апеляційним судом встановлено наявність правових підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції, частина витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій покладається на позивача, інша - залишається за апелянтом.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс на Липинського, 28" б/н від 31.03.2025 - задоволити частково.
Рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2025 у справі №914/2921/24 - скасувати частково.
Прийняти нове рішення.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до відповідача об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс на Липинського, 28" про стягнення 107 010,57 грн. - задоволити частково.
Пункт 2 рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2025 викласти в такій редакції: «Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс на Липинського, 28» (ідентифікаційний код юридичної особи 41214867, 79019, Львівська обл., місто Львів, вулиця Липинського, будинок 28) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код юридичної особи 40121452, 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1) борг за договором за поставлений природний газ у квітні та у травні 2024 року у загальній сумі 34 654,87 грн у тому числі основний борг у сумі 32 045,73 грн, три проценти річних у сумі 376,87 грн; інфляційні втрати 1 772,49 грн, пеня 459,78 грн та 1?637,95 грн в рахунок відшкодування витрат на оплату судового збору».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2025 у справі №914/2921/24 в решті залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код юридичної особи 40121452, 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс на Липинського, 28» (ідентифікаційний код юридичної особи 41214867, 79019, Львівська обл., місто Львів, вулиця Липинського, будинок 28) 2?456,31 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
В решті судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бойко С. М.
Судді Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.